Постанова від 09.04.2025 по справі 902/1135/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/1135/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - не з`явився

відповідача - Кургаєв Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 в частині стягнення штрафу (у складі колегії суддів: Маціщук А.В. (головуючий), Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

про стягнення 2 038 243,99 грн інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 29.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - ТОВ "Твій Газзбут", Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (далі - АНВП "Візит", Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 038 243,99 грн штрафних санкцій, з яких 50 004,83 грн інфляційних втрат, 13 796,98 грн 3% річних, 229 949,76 грн пені та 1 744 492,42 грн штрафу.

1.2. Позивач у позові просив про стягнення з АНВП "Візит" 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 11.11.2022 по 02.02.2023 та пені, нарахованої на підставі підпункту 6.2.1 Договору постачання за період прострочення з 11.11.2022 по 02.02.2023, що є наслідком порушення Відповідачем строків оплати за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-91552-22 (далі - Договір).

1.3. Також Позивач заявив до стягнення 1 744 492,42 грн штрафу, нарахованого на підставі підпункту 6.2.3 Договору, у зв`язку з тим, що Відповідачем було замовлено підтверджений обсяг газу в розмірі, що перевищив фактично спожитий обсяг природного газу в липні-грудні 2022 року. Штраф нараховано за кожен місяць окремо у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 позов задоволено частково, стягнуто з АНВП "Візит" на користь ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" 50 004,83 грн інфляційних втрат, 13 796,98 грн 3% річних, 68 984,93 грн пені.

В частині вимог про стягнення 160 964,83 грн пені та 1 744 492,42 грн штрафу відмовлено.

2.2. Рішення мотивовано тим, що в порушення обов`язку, передбаченого умовами Договору, АНВП "Візит" було допущено випадки несвоєчасної оплати за отриманий та спожитий природний газ.

Одночасно суд першої інстанції відмовив у стягненні 1 744 492,42 грн штрафу, оскільки виснував, що відповідальність, визначена сторонами договору у підпункті 6.2.3, за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила № 2496) та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами, тоді як Позивач не надав доказів понесених ним збитків (шкоди) та не довів вини заподіювача шкоди (Відповідача) та причинного зв`язку між діями та настанням збитків.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Твій Газзбут" задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 скасовано в частині відмови у стягненні 1 744 492,42 грн штрафу та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задоволено.

Пункти 1-3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено в наступній редакції :

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (вул. І.Богуна, 19, с. Томашпіль, Хмільницький район, Вінницька область, 22067, код - 02129063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код - 43965848) 50 004,83 грн інфляційних втрат, 13 796,98 грн 3% річних, 68 984,93 грн пені та 1 744 492,42 грн штрафу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 160 964,83 грн пені."

При цьому суд апеляційної інстанції перерозподілив витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, в тому числі, врахуванням висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23, згідно яких нарахований до стягнення з Відповідача штраф є саме штрафом у розумінні чинного законодавства, а не збитками, як визначив суд першої інстанції.

Щодо зменшення на 70 % розміру нарахованої до стягнення з Відповідача пені апеляційний суд погодився з місцевим господарським судом та залишив рішення останнього у цій частині в силі.

2.5. АНВП "Візит" не погодилося з постановою суду апеляційної інстанції щодо стягнення суми штрафу та оскаржило її в цій частині до суду касаційної інстанції.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 11.03.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. АНВП "Візит" у касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 744 492,42 грн штрафу та залишити в силі рішення Господарський суд Вінницької області від 16.09.2024.

3.3. Доводами касаційної скарги АНВП "Візит" є:

- неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20 (від яких, за доводами Скаржника, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 не відступала);

- неврахування судом апеляційної інстанції усталеної практики Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу з урахуванням приписів розділу VII Правил № 2496, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 26.10.2021 у справі №904/6985/20 та від 16.12.2021 у справі №911/3214/20, від 20.01.2022 у справі №908/21/21, від 26.01.2022 у справі №914/617/21, від 20.01.2022 у справі №911/77/21, від 11.01.2024 у справі № 924/423/23. Скаржник зазначає, що зазначена судова практика була сформована на момент прийняття рішення суду першої інстанції, тоді як постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23, правові висновки якої було покладено в основу оскаржуваної постанови, була прийнята після прийняття рішення судом першої інстанції та після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою;

- неприпустимість скасування судового рішення суду першої інстанції виключно на підставі зміни правової позиції Верховного Суду.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Твій Газзбут" просить Суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а у поданій Суду 04.04.2025 заяві - проводити розгляд справи у судовому засіданні без участі представника.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 23.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" як постачальник та Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит" як споживач уклали договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

4.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, які визначені Договором.

За пунктами 1.2, 1.3 Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 1120000 куб.м; планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктами 3.2-3.3 Договору ціна одного кубічного метра природного газу становить 25,75 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 15 % здійснюється споживачем до 28 числа місця, що передує місяцю поставки;

- оплата в розмірі 25 % здійснюється споживачем не пізніше 01 числа місця поставки газу;

- оплата в розмірі 30 % здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місця поставки газу;

- оплата в розмірі 30 % здійснюється споживачем не пізніше 20 числа місця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з підпунктом 5.5.1 Договору споживач зобов`язаний дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 Договору, а також Правилами № 2496.

У підпункті 6.2.1 Договору сторони обумовили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Умовами підпункту 6.2.3 Договору погоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

4.3. Згідно з пунктом 10.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ "Твій Газзбут" в інформаційній платформі оператора ГТС та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

4.4. Відповідно до додатку 1 до Договору сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2022 році помісячно:

- липень 5000 куб. м;

- серпень 5000 куб. м;

- вересень 10000 куб. м;

- жовтень 200000 куб. м;

- листопад 700000 куб. м;

- грудень 200000 куб. м.

4.5. У подальшому сторони уклали ряд додаткових угод в частині зміни обсягів постачання та ціни природного газу, зокрема:

- додаткову угоду від 29.07.2022, якою було збільшено плановий обсяг споживання у серпні 2022 року до 15000 куб.м та узгоджено ціну на газ за Договором, починаючи з 01.08.2022 по 31.12.2022 на рівні 38,06389120 грн за один куб.м природного газу;

- додаткову угоду від 29.08.2022, якою було збільшено плановий обсяг споживання у вересні до 20000 куб.м та узгоджено ціну на газ за Договором, починаючи з 01.09.2022 по 31.12.2022 на рівні 51,06389120 грн за один куб.м природного газу;

- додаткову угоду від 23.09.2022, якою було збільшено плановий обсяг споживання у жовтні до 200000 куб.м та узгоджено ціну на газ за договором, починаючи з 01.10.2022 по 31.12.2022 на рівні 47,86389120 грн за один куб.м. природного газу.

4.6. Договір з додатком та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими сторонами та завірені печатками юридичних осіб.

4.7. На виконання умов Договору Позивачем в період з липня по грудень 2022 року поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 3 998 074,69 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

4.8. Визначений в актах обсяг споживання природного газу Відповідачем за період з липня по грудень 2022 року підтверджується листом АТ "Хмельницькгаз" від 24.01.2023 та сторонами не заперечується.

4.9. У свою чергу Відповідач порушував встановлені Договором строки оплати за природний газ починаючи з листопада 2022 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку ТОВ "Твій Газзбут" та не заперечується Відповідачем.

4.10. Також матеріалами справи доведено відхилення (недовикористання) споживачем фактичного обсягу споживання від планового, погодженого у додатку 1 до Договору та у вищенаведених додатковий угодах. Так Відповідач (споживач) згідно з актами приймання-передачі прийняв у Позивача (постачальника) наступні обсяги природного газу:

- у липні 2022 року 127,84 куб.м при погодженому (плановому) обсязі 5000 куб. м;

- у серпні 2022 року 13507,17 куб.м при погодженому обсязі15000 куб. м;

- у вересні 2022 року 906,68 куб.м при погодженому обсязі 20000 куб. м;

- у жовтні 2022 року 7568,61 куб.м при погодженому обсязі 200000 куб. м;

- у листопаді 2022 року 65509,03 куб.м газу при погодженому обсязі 700000 куб. м;

- у грудні 2022 року 499,03 куб.м газу при погодженому обсязі 200000 куб.м.

4.11. На підставі викладеного Позивачем заявлено вимогу, серед інших, про стягнення штрафу на підставі підпункту 6.2.3 Договору в сумі 1 744 492,42 грн.

4.12. Суд першої інстанції кваліфікував цей штраф як збитки та відмовив у його стягненні. У свою чергу апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи Позивача про правову природу цієї штрафної санкції саме як штрафу та стягнув його з Відповідача у заявленому розмірі.

4.13. Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції у цій частині не погодився та оскаржив її у касаційному порядку, доводячи Верховному Суду безпідставність стягнення штрафу за недовикористання погодженого планового обсягу природного газу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В такий спосіб Суд переглядає оскаржуване судове рішення виключно в частині вимоги про стягнення з Відповідача санкції, нарахованої на підставі підпункту 6.2.3 Договору у зв`язку з тим, що в розрахунковий період фактичний обсяг газу, поставленого споживачу, був меншим за його підтверджений плановий обсяг на цей період.

В іншій частині постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 не переглядається.

5.3. При цьому вирішенню судом касаційної інстанції як судом права підлягає питання правової природи відповідальності, передбаченої сторонами у підпункті 6.2.3 Договору: збитки чи штраф.

5.4. Розглядаючи доводи касаційної скарги та переглядаючи оскаржувану постанову на предмет її відповідності вимогам чинного законодавства та судової практики колегія суддів зазначає наступне.

5.5. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

5.6. Статтею 599 Цивільного кодексу України та статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

5.7. Належне виконання зобов`язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.

5.8. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

5.9. Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків можливо охарактеризувати загальним поняттям "санкція": визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та/або умов договору.

5.10. Стаття 217 Господарського кодексу України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

5.11. Неустойка (штраф) і збитки мають схоже функціональне призначення, однак все ж є самостійними формами цивільно-правової відповідальності.

Щодо правової природи збитків Суд зазначає наступне.

5.12. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками вказаний кодекс визначає: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5.13. За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

5.14. Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

5.15. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (статті 614 Цивільного кодексу України).

5.16. Відповідно до частин першої та другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

5.17. В такий спосіб норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначають умови, склад і порядок застосування до суб`єкта господарювання такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків.

Щодо правового регулювання нарахування штрафних санкцій колегія суддів звертає увагу на такі обставини.

5.18. Частина перша статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

5.19. Відповідно до частин першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

5.20. У частині першій статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.21. Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5.22. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

5.23. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Такі висновки містять постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23.

5.24. Отже, штрафною є така санкція, що передусім спрямована на спонукання особи утриматися від порушення вимог закону чи умов договору під загрозою майнової кари.

5.25. Проміжне місце між неустойкою (штрафом) та збитками займає інститут заздалегідь погоджених збитків - санкція, що має окремі ознаки як збитків у їх класичному розумінні, так і штрафу.

5.26. У правовій доктрині інститут "заздалегідь визначених збитків" покликаний забезпечити кредитору справедливе відшкодування у тих випадках, коли сторони договору вже на момент його укладення погоджуються з тим, що певним порушенням умов договору кредитору завдається шкода/збитки, але при цьому конкретний розмір завданих збитків складно чи взагалі неможливо довести.

5.27. До використання цієї ж конструкції вдаються з метою полегшення розрахунків, забезпечення прозорого фінансово-економічного планування, економії часу суду та учасників процесу.

5.28. Право сторін передбачити відшкодування збитків в іншому розмірі (у меншому або більшому розмірі на власний розсуд) прямо передбачають норми статті 22 Цивільного кодексу України та частини першої статті 226 Господарського кодексу України.

Щодо правової природи відповідальності (санкцій), передбаченої Правилами № 2496, Суд звертає увагу на наступне.

5.29. Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу в Україні, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, за змістом частини першої статті 4 якого державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

5.30. Як вбачається з матеріалів справи, на умовах Договору постачання між сторонами склалися правовідносини з постачання енергетичного ресурсу через приєднану мережу, які врегульовані нормами Цивільного і Господарського кодексів України про поставки та Закону України "Про ринок природного газу".

5.31. Відповідно до пункту 28 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

5.32. Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 3 зазначеного закону ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

5.33. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 32 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу").

5.34. Згідно з нормами частин першої-третьої статті 12 цього закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

5.35. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

5.36. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно з нормативно-правовими.

5.37. За частиною четвертою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

5.38. Пункт 2 розділу І Правил №2496 передбачає, що дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та операторів газорозподільної/газотранспортної системи.

5.39. Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (пункт 3 розділу І Правил №2496).

5.40. Споживач зобов`язаний, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу (пункт 3 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділ VII цих Правил № 2496, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання (абзац 1 пункту 10 розділу I Правил №2496).

5.41. Пунктом 10 розділу II Правил №2496 також встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

5.42. У розділі VIІ Правил №2496 (у редакції від 01.07.2020, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі) визначено порядок відшкодування збитків та вирішення спорів. У зазначеному розділі наведені випадки відшкодування споживачем, який не є побутовим, постачальникові (у разі споживання об`єму природного газу у меншому/перевищеному об`ємі від підтвердженого обсягу газу), а також розмір збитків у разі споживання у меншому або більшому об`ємах (обсягах) газу, що в першому випадку має становити не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період, а в другому - розраховується за формулою, наведеною у підпункті 2 розділу VIІ Правил №2496.

5.43. Так відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил №2496 якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

5.44. З вищевикладеного вбачається, що пункт 1 розділу VII Правил №2496 закріплює заздалегідь погоджені збитки, що нараховуються споживачу у встановленому порядку внаслідок перевищення або недовикористання об`єму (обсягу) природного газу.

5.45. Як прямо передбачено частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання мають цивільно-правову природу і регулюються передусім нормами Цивільного кодексу України із визначенням Господарським кодексом України лише окремих їх особливостей. Цивільне ж право відзначається загальнодозвільним правовим режимом "дозволено все, що не заборонено".

5.46. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

5.47. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.

Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.

5.48. Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така умова є обов`язковою для виконання.

5.49. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

5.50. Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі № 902/1135/23 не вирішувалося питання визнання Договору неукладеним з підстав, зокрема, невизначення істотної його умови в частині порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих унаслідок його порушення.

5.51. В такий спосіб та зважаючи на узгодження сторонами санкції саме у вигляді штрафу та закріплення її в Договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони.

Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки або на заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим. Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 904/1553/23.

Щодо правової природи відповідальності (санкції), передбаченої підпунктом 6.2.3 Договору, Верховний Суд приходить до наступних висновків.

5.52. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони в межах принципу свободи договору встановили санкцію у виді штрафу та передбачили порядок його розрахунку, що не суперечить вимогам законодавства.

5.53. Згідно з буквальним тлумаченням підпункту 6.2.3 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Тобто умовами підпункту 6.2.3 Договору, згідно з буквальним тлумаченням, сторони погодили застосування саме штрафу.

5.54. При цьому норми Правил №2496 самі по собі не змінюють правову природу умови підпункту 6.2.3 Договору та не надають підстав для іншого тлумачення чи перекваліфікації спірної санкції. Такий правовий висновок об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виклала у постанові від 15.11.2023 у справі № 904/1553/23, при цьому відступивши від ряду інших постанов суду касаційної інстанції (зокрема від 01.11.2023 у справі №911/1893/22), у яких містилися висновки, що задля стягнення санкцій, передбачених у підпунктах 6.2.2 та 6.2.3 договору, позивач, який є постачальником природного газу для потреб непобутових споживачів, мав довести факт понесення збитків та їх розмір; вину заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

5.55. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів; висновки об`єднаної палати Касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду; а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного суду. Такі висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17, від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20.

Тобто правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому підлягають застосуванню саме висновки об`єднаної палати.

5.56. Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 910/12968/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

5.57. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово нагадувала, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Аналогічні правові висновки містяться у її постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19, від 04.10.2023 у справі №906/1026/22.

5.58. Екстраполюючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду на правову природу та значення висновків об`єднаних палат та палат Верховного Суду, можна зробити подібний висновок про те, що їх позиції також повинні застосовуватися з урахуванням такої ієрархії незалежно від зазначення у них усіх постанов, прийнятих колегіями суддів, що входять до їх складу, в яких було застосовано правову позицію, від якої згодом відбувся відступ.

5.59. Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 не зазначила про відступ від висновків, викладених у деяких постановах колегій суддів цього суду.

5.60. Додатково колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики та забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Тобто Верховний Суд викладає у своїх постановах правові висновки задля усунення розбіжностей у тлумаченні та застосуванні норм права, при цьому не змінюючи таких норм.

5.61. З огляду на викладене Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги щодо того, що зміна правової позиції Верховного Суду не є підставою для скасування судового рішення.

5.62. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

5.63. За таких обставин Суд відхиляє доводи Скаржника щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених ним постановах, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна санкція є штрафом згідно з буквальним її тлумаченням у підпункті 6.2.3 Договору та вжитим у ньому формулюванням вважає обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства та актуальної судової практики.

5.64. Інші доводи касаційної скарги є свідченням незгоди Відповідача з оскаржуваним судовим рішенням та спрямовані на спонукання Верховного Суду до переоцінки його висновків усупереч імперативним приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.65. З огляду на викладене та беручи до уваги, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому частина друга вказаної статті застерігає від скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.

6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу АНВП "Візит" необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 у справі № 902/1135/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко