Постанова від 01.04.2025 по справі 916/5009/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/5009/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Вєдєрнікової О.С. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття»

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Шаратов Ю.А.)

від 17.04.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.)

від 26.09.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття»

про визнання договору укладеним, зобов`язання вчинити дії та стягнення 1 713 301,63 грн,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Херсонського обласного підприємства фірма «Взуття» (далі - Товариство, скаржник) з вимогами:

- визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) з 29.04.2017 між акціонером Товариства фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством, за ринковою ціною 5,76 грн за одну акцію, на підставі Висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи № 9836 від 12.10.2021, призначеної у судовій справі № 923/415/17, щодо обов`язкового викупу належних фізичній особі ОСОБА_1 акцій Товариства у кількості 520 786 штук, за загальною вартістю договору 2 999 727,36 грн;

- зобов`язати Товариство виконати норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів;

- стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 1 443 326,17 грн та 3% річних, у сумі 269 975,46 грн.

2. Позов обґрунтовано порушенням прав ОСОБА_1 у зв`язку із нездійсненням відповідачем обов`язкового викупу належних йому простих акцій та порушенням відповідачем строку сплати ринкової вартості цінних паперів, тому позивач розрахував інфляційні втрати у сумі 1 443 326,17 грн та 3% річних - 269 975,46 грн, виходячи із вартості цінних паперів у розмірі 2 999 727,36 грн за період прострочення з 01.10.2020 по 30.09.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 29.12.1995 проведено державну реєстрацію Товариства, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №14991200000007679 від 23.01.2007.

4. Згідно з пунктом 7.1 статуту Товариства акціонерами Товариства можуть бути фізичні і юридичні особи, які є власниками акцій Товариства.

5. Пунктом 10.1 статуту Товариства визначено, що органами управління товариства є загальні збори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган - директор, ревізійна комісія.

6. Загальні збори є вищим органом товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (пункти 11.1, 11.6 статуту Товариства).

7. Згідно з пунктом 12.1, підпунктами 12.13.1, 12.13.2 пункту 12.13 статуту Товариства наглядова рада є органом Товариства, що здійснює захист прав акціонерів, і в межах компетенції, визначеної цим статутом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради належать, зокрема, затвердження ринкової вартості майна.

8. ОСОБА_1 є акціонером Товарисва та власником 520786 простих іменних акцій бездокументарної форми з часткою 28,43% у статутному капіталі даного товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 09.05.2023.

9. 20.03.2017 відбулись річні загальні збори акціонерів Товариства, до пункту 21 порядку денного яких включено питання про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом року з дати прийняття цього рішення у ході поточної господарської діяльності, за якими Публічне акціонерне товариство Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" виступає будь-якою із сторін.

10. За наслідками голосування за цим пунктом акціонерами було прийнято рішення, оформлене протоколом від 20.03.2017 про попереднє схвалення вчинення Товариством значних правочинів, які можуть вчинятися останнім протягом року з дати прийняття цього рішення у ході поточної господарської діяльності, за якими Товариство виступає будь-якою із сторін, укладення яких віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, а саме: договорів купівлі-продажу з максимальною сумою 2000000 грн; договорів оренди майна з максимальною сумою 2000000 грн; договорів послуг з максимальною сумою 2000000 грн. Також встановлено, що вартість правочинів, рішення щодо вчинення яких приймаються виконавчим органом та/або наглядовою радою товариства в межах своєї компетенції, встановленої статутом товариства, не включаються до граничної сукупної вартості правочинів, передбачених пунктами 1.1.-1.3. цього рішення; надано виконавчому органу (директору) товариства право на підписання договорів (контрактів, угод) на виконання цього рішення від імені Товариства (пункт 21 порядку денного).

11. ОСОБА_1 на зазначених загальних зборах проголосував проти прийняття зборами акціонерів рішення про вчинення вищезазначених правочинів, у зв`язку з чим 29.03.2017 звернувся до Товариства з листом, в якому з посиланням на статтю 68 Закону України «Про акціонерні товариства» вимагав здійснити викуп належних йому акцій за ціною, яка не може бути меншою за 3,50 грн за одну акцію.

12. 24.03.2017 відбулось засідання наглядової ради Товариства, на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом № 8 від 24.03.2017, про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції підприємства відповідача в сумі 1,02 грн. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що ринкова вартість однієї акції Товариства визначена відповідно до Звіту про оцінку майнових прав суб`єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-консалтінг» № 32/1/03 від 24.03.2017.

13. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства про визнання недійсним рішення наглядової ради, оформленого протоколом від 24.03.2017 № 8 та визнання недійсними рішень річних загальних зборів акціонерів цього товариства від 20.03.2017 про попереднє схвалення значних правочинів (справа № 923/415/17).

14. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 923/415/17 позов акціонера ОСОБА_1 до Товариства задоволено, визнано недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформлене протоколом №8 від 24.03.2017.

15. У вказаній справі (№ 923/415/17) судами призначено судову комплексну оціночно-будівельну та економічну експертизи, з висновку якої вбачається, що ринкова ціна однієї простої іменної акції Товариства станом на 15.02.2017 складає 5,76 грн.

16. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 з посиланням на справу № 923/415/17, в якій судовою експертизою встановлена ринкова оцінка однієї акції у розмірі 5,76 грн, вважав, що його права порушені, оскільки Товариство не здійснило обов`язковий викуп належних йому простих акцій, а також порушило строк сплати ринкової вартості цінних паперів. У зв`язку з зазначеним просив суд визнати укладеним договір, зобов`язати Товариство виконати норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів, а також стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 1 443 326,17 грн та 3% річних, у сумі 269 975,46 грн.

17. Товариством подано заяву про застосування позовної давності, в якій, із посланням на статті 256, 257, 261 ЦК України, просило застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

18. Крім того відповідач заперечував проти позову та, зокрема, зазначав на неможливості втручання у виключні дискреційні повноваження наглядової ради акціонерного товариства щодо затвердження ринкової вартості акцій. Звертав увагу, що наглядовою радою не приймалося рішення про затвердження ринкової вартості акції в сумі 5,76 грн, а висновок експерта, на думку відповідача, не може бути підґрунтям для визначення ринкової ціни акції з метою укладення договору між акціонерним товариством і акціонером про обов`язковий викуп акцій, оскільки такий підхід суперечить приписам статей 8, 52 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 255 589,01 грн інфляційних втрат та 47 797,18 грн 3% річних. У частині стягнення 222 178,28 грн 3 % річних та 1 187 737,16 грн інфляційних втрат відмовлено. Також відмовлено у задоволенні позову в частині визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) з 29.04.2017 між акціонером Товариства фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством, за ринковою ціною 5,76 грн за одну акцію, на підставі Висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи № 9836 від 12.10.2021, призначеної у судовій справі № 923/415/17, щодо обов`язкового викупу належних фізичній особі ОСОБА_1 акцій Товариства у кількості 520 786 штук, за загальною вартістю договору 2 999 727,36 грн, та зобов`язання Товариства виконати норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів.

20. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) з 29.04.2017 суд першої інстанції керувався тим, що за відсутності затвердження ціни у розмірі 5,76 грн за одну акцію наглядовою радою або загальними зборами акціонерів, ця ціна не може вважатися такою, що встановлена в порядку, визначеному законом та не може бути підставою для реалізації акціонером права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій. Крім того, суд першої інстанції вказав, що відсутня згода сторін щодо такої умови договору як строк, зокрема, момент (дата) його укладення. А тому, безпідставною є вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів укладеним саме з 29.04.2017.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу вартості належних йому акцій за ціною 1,02 грн за одну акцію, вказаною у повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій від 24.03.2017 № 4 на загальну суму 531 201,72 грн в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим. Оскільки відповідач такий обов`язок не виконав, у позивача виникло право на нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.

21. 26.09.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 залишив без задоволення; резолютивну частину оскаржуваного рішення залишив без змін; змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/5009/23 з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

22. Рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному суді лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. В іншій частині (в частині відмови у позові) рішення місцевого суду ніким не оскаржувалось та, відповідно, апеляційний перегляд не здійснювався.

23. Так суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції (в частині його оскарження Товариством) дійшов висновку, що:

- обов`язок з оплати вартості акцій протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про їх обов`язковий викуп саме за ціною, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, виникає безпосередньо з норм частини четвертої статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI;

- ОСОБА_1 надав відповідачу вимогу акціонера-фізичної особи про обов`язковий викуп акцій від 29.03.2017. У цій вимозі позивач фактично не погодився із запропонованою відповідачем ціною, однак виявив волю щодо реалізації свого встановленого законом права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій. Отримання вказаної вимоги саме 29.03.2017 не заперечується відповідачем. Отже, з огляду на вказані обставини, у Товариства виник обов`язок зі сплати позивачу вартості належних йому акцій в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим;

- визначення (затвердження) ринкової вартості акцій відноситься до виключної компетенції наглядової ради або, за її відсутності, загальних зборів акціонерів. В той же час, відповідне рішення про визначення ринкової вартості акцій відсутнє;

- враховуючи відсутність рішення наглядової ради або, за її відсутності, загальних зборів акціонерів про визначення ринкової вартості акцій Товариства апеляційний суд вказав, що необхідно брати до уваги ціну однієї простої іменної акції, встановленої висновком комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи №9836 від 12.10.2021, проведеної у справі №923/415/17, що станом на 15.02.2017 складає 5,76 грн;

- вартість належних ОСОБА_1 520 786 акцій становить 2 999 727,36 грн (520 786 штук х 5,76 грн), відповідно у Товариства виник обов`язок зі сплати позивачу вартості належних йому акцій за ціною 5,76 грн за одну акцію, на загальну суму 2 999 727,36 грн (520 786 штук х 5,76 грн) в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим;

- судом встановлено, що 3 % річних за прострочення оплати вартості акцій за період з 01.10.2020 по 30.09.2023, складає суму в розмірі 269 975,46 грн, а сума інфляційних втрат складає 1 443 326,17 грн, тому були наявні підстави для задоволення позову в цій частині повністю. Водночас рішення не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, тому суд застосувавши принципи римського права «tantum devolutum quantum appellatum» та «reformatio in peius» щодо Товариства, яке звернулось із апеляційною скаргою та вирішив не погіршувати становище апелянта та залишив резолютивну частину рішення без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

24. 22.10.2024 Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції повністю, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень Товариство визначило випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 638, 549 ЦК України, статті 181 Господарського кодексу України та статей 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», і не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 921/262/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, щодо процедури укладення договору про обов`язковий викуп акцій.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції на березень-квітень 2017 року) в частині першочерговості укладення договору про викуп акцій чи їх оплату на підставі повідомлення, а також в частині розрахунку (бази нарахування) 3% річних та інфляційних втрат за умови визнання недійсним рішення наглядової ради, яким була затверджена ринкова ціна акції. Скаржник зазначає, що за відсутності такого висновку, суди попередніх інстанцій підмінили їх висновками Верховного Суду щодо застосування норм статей 65 та 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» у правовідносинах, які не є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

Також Товариство в касаційній скарзі, з посиланням на частину восьму статті 129 ГПК України, вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції складає 30 000 грн, а докази на підтвердження будуть надані Суду у п`ятиденний строк з дати ухвалення рішення за результатом розгляду касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

26. Позивач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

27. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

29. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Отже причиною касаційного оскарження стало питання правомірності стягнення судами попередніх інстанцій з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

31. За доводами касаційної скарги відповідач не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та здійснили порушення норм процесуального права, що є підставою для їх скасування.

32. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 638, 549 ЦК України, статті 181 Господарського кодексу України та статей 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», і не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 921/262/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (щодо процедури укладення договору про обов`язковий викуп акцій). Крім того вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції на березень-квітень 2017 року) в частині першочерговості укладення договору про викуп акцій чи їх оплату на підставі повідомлення, а також в частині розрахунку (бази нарахування) 3% річних та інфляційних втрат за умови визнання недійсним рішення наглядової ради, яким була затверджена ринкова ціна акції. Відповідач звертає увагу Суду на те, що суди попередніх судових інстанцій стягнули з Товариства на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат без наявності укладеного письмового договору між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп Товариством належних йому акцій, як того вимагає частина перша статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржник вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про однозначне визначення ціни за одну акцію 5,76 грн без проведення в даній справі судової експертизи та відсутність чинного рішення наглядової ради Товариства про визначення ринкової вартості однієї акції в майбутньому позбавляє Товариство застосовувати принцип змагальності сторін при доведенні своєї правової позиції в суді, покладає на Товариство необґрунтований фінансовий тягар та ставить під загрозу навіть існування суб`єкта господарювання, тобто відповідача. Оскільки договір про обов`язковий викуп акцій є неукладеним, відповідно до приписів статей 638, 640, 642 ЦК України, а отже права та обов`язки не виникли, тому і нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

33. В контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Нарахування 3% річних врегульовано статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

34. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

35. За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №903/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

36. Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі №904/6892/17 виснував, що інфляційні втрати, 3% річних випливають з основного зобов`язання та є додатковими зобов`язаннями, які поділяють долю основного зобов`язання (основного боргу), позаяк втрата права на судовий захист щодо основної вимоги має наслідком втрату права на судовий захист і щодо додаткових позовних вимог.

37. Водночас Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 і від 03.10.2023 у справі №366/203/21, від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

38. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

39. Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

40. Отже, підставою застосування передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

41. Відносини з викупу акцій, що виникають між акціонером та товариством у разі голосування акціонера на зборах проти укладення значного правочину, регулюються статтями 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про, зокрема, надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.

Акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов`язане викупити належні акціонерові акції.Згідно із пунктом 7 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Ринкова вартість акцій визначається станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає (частина четверта статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Отже, право акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій виникає з моменту прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до частин першої або другої статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення.

Тобто, початком перебігу строку, протягом якого акціонер може подати відповідну письмову вимогу, є прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Подання акціонером, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій, письмової вимоги до товариства не залежить від надання товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Частиною четвертою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

42. У постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №921/262/19, від 14.07.2021 у справі №921/260/19, зокрема вказано, що відповідно до статей 36, 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» обов`язковий викуп акцій має відбуватися у наступному порядку:

1)повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів, порядок денний яких включає питання про вчинення товариством значного правочину;

2)визначення оцінювача, проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій;

3)затвердження ціни обов`язкового викупу акцій наглядовою радою товариства;

4)надання акціонерам можливості ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу з зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;

5)голосування акціонером проти рішення про вчинення значного правочину на загальних зборах товариства;

6)складення товариством переліку акціонерів, які мають право на викуп;

7)направлення товариством акціонеру повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

8)направлення акціонером вимоги про викуп акцій (не пізніше 30 днів з дати ухвалення рішення);

9)оплата товариством викуплених акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій);

10)укладення договору купівлі-продажу акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

Верховний Суд звернув увагу на вказану в Законі послідовність дій, де першою дією вказано оплату акцій, другою - укладення договору купівлі-продажу акцій (хоча обидві дії мають відбутися в однаковий строк).

Норми ЦК України щодо порядку укладення договору (статті 638, 649) застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених статтями 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», адже йдеться про обов`язковий викуп акцій і товариство у випадку настання умов, передбачених у статті 68 згаданого Закону, вже позбавлено права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій (воно не може відмовитися від укладання цього правочину), воно обмежене у праві погоджувати з акціонером умови правочину на загальних засадах (такі умови вже визначені статтями 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» - предмет, порядок визначення ціни, строк розрахунків).

У даному випадку, офертою Товариства потрібно вважати направлення акціонеру повідомлення про право викупу акцій відповідно з проектом, який був наданий для ознайомлення перед проведенням зборів, а акцептом - вимогу про викуп акціонера, направлену товариству.

43. У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач своїм листом № 4 від 24.03.2017, із посиланням на статтю 8, частину першу статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства», повідомив позивача про готовність викупити належні позивачу акції за ціною викупу 1,02 грн за одну акцію.

ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача вимогу акціонера - фізичної особи про обов`язковий викуп акцій від 29.03.2017, в якій зазначив, що вартість викупу акцій не може бути меншою за 3,50 грн за одну акцію.

Отже, повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій від 24.03.2017 № 4 є офертою Товариства укласти договору купівлі-продажу акцій. Вимога про обов`язковий викуп акцій від 29.03.2017 є згодою ОСОБА_1 укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, тобто, є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію відповідно до норм частини першої статті 646 ЦК України.

ОСОБА_1 у вимозі від 29.03.2017 фактично не погодився із запропонованою відповідачем ціною, однак виявив волю щодо реалізації свого встановленого законом права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій.

Отже, з огляду на вказані обставини, Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що у Товариства виник обов`язок зі сплати позивачу вартості належних йому акцій в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим.

Водночас судами встановлено, що рішення наглядової ради Товариства, оформлене протоколом №8 від 24.03.2017, про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції даного товариства в сумі 1,02 грн, було визнано недійсним рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 у справі №923/415/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що дані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування у спірних відносинах ринкової вартості однієї простої іменної акції Товариства у сумі 1,02 грн.

44. Враховуючи відсутність рішення наглядової ради або, за її відсутності, загальних зборів акціонерів про визначення ринкової вартості акцій Товариства, суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що необхідно брати до уваги ціну однієї простої іменної акції, встановленої висновком комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи №9836 від 12.10.2021, проведеної у справі №923/415/17, відповідно до якого станом на 15.02.2017 ціна однієї простої іменної акції Товариства складає 5,76 грн. Таким чином, вартість належних ОСОБА_1 520 786 акцій становить 2 999 727,36 грн (520 786 штук х 5,76 грн).

Верховний Суд, з огляду на вказані обставини вважає, що у Товариства виник обов`язок зі сплати позивачу вартості належних йому акцій за ціною 5,76 грн за одну акцію, на загальну суму 2 999 727,36 грн (520 786 штук х 5,76 грн) у строк до 28.04.2017, тому з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим. Тобто у відповідача наявне порушення виконання грошового зобов`язання.

45. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

46 Таким чином місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних оскільки у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

47. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги, якими обґрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не встановив неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій як норм матеріального права, так і порушення норм процесуального права.

48. Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, які склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх судових інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

49. Не приймаються до уваги доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 921/262/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (щодо процедури укладення договору про обов`язковий викуп акцій), оскільки зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що останнім враховані зазначені висновки.

50. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

51. Враховуючи викладене, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

53. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі №916/5009/23 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко