Постанова від 09.04.2025 по справі 932/10641/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 932/10641/21

провадження № 61-6441св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція? Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції? Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до ОСОБА_1 про стягнення збитків

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого Антона Михайловича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Державна екологічна інспекція? Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - Державна екологічна інспекція) звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 1 253 672,69 грн, внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державна екологічна інспекція посилалася на те, що вона на підставі звернення ОСОБА_2 від 26 березня 2021 року та листа Державної екологічної інспекції України від 30 березня 2021 року № 3124/2.2/11-21 в межах законодавчо визначених повноважень з 13 до 26 квітня 2021 року провела позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України щодо факту незаконної господарської діяльності ОСОБА_1 на території села Рудка Царичанського району Дніпропетровської області із незаконного видобутку та вивезення надр (піску) та родючого шару ґрунту на належних відповідачу земельних ділянках, загальною площею 44,6563 га, цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення і для ведення особистого селянського господарства.

В ході перевірки, зокрема, обстежено земельні ділянки з кадастровими номерами: 1225682000:01:005:0139; 1225682000:01:005:0090; 1225682000:01:005:0091; 1225682000:01:005:0092; 1225682000:01:005:0093; 1225682000:01:005:0094; 1225682000:01:005:0095; 1225682000:01:005:0126; 1225682000:01:005:0129; 225682000:01:005:0132; 1225682000:01:005:0144; 1225682000:01:005:0172; 1225682000:01:005:0173; 1225682000:01:003:0260; 1225682000:01:003:0261; 1225682000:01:003:0262; 1225682000:01:003:0263; 1225682000:01:003:0264; 1225682000:01:003:0265; 1225682000:01:003:0266; 1225682000:01:003:0267; 1225682000:01:003:0268; 1225682000:01:003:0269, які на праві власності належать ОСОБА_1 та на яких здійснювався видобуток піску «сухим методом» за допомогою екскаватора та здійснювався видобуток корисних копалин гідромеханізованим способом за допомогою плаваючого земснаряду із наступним транспортуванням за допомогою спецтехніки видобутого піску до карти намиву для осушення.

Збитки, завдані державі внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, на підставі акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 130/2.3-2.5/21 за період 13 до 26 квітня 2021 року розраховано за формулою 3 пункту 5 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (далі - Методика № 963).

У зв`язку з цим Державна екологічна інспекція просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Царичанський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів факту вчинення відповідачем цивільного правопорушення, а також обґрунтованості розміру нарахованої шкоди, стягнення якої є предметом цього спору. При цьому суд виходив з того, що державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу, надаючи висновки за актом перевірки № 130/2.3-2.5/21 щодо цільового використання землі ОСОБА_1 вийшли за межі повноважень та перейняли на себе функції державного контролю Держгеокадастру. У зв`язку з цим суд вважав, що акт перевірки № 130/2.3-2.5/21 як доказ вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди є недопустимим доказом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції? задовольнив. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції? завдані збитки внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням у розмірі 1 253 672,69 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, реалізовуючи свої права, Державна екологічна інспекція? підтвердила повноваження на проведення перевірки у сфері охорони навколишнього природного середовища, наявність неправомірного користування надрами на належних ОСОБА_1 земельних ділянках і правомірно, на підставі отриманих в ході проведення перевірки даних, розрахувала розмір шкоди, яка підлягає стягнення з відповідача.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Погорілий А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 160/7116/19, від 08 червня 2021 року у справі № 640/4984/19, від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19, від 11 липня 2018 року у справі № 408/2151/17-ц;

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що органом, який мав як повноваження, так і відповідні інструменти для проведення перевірки щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням, є Держгеокадастр. Також скарга містить доводи про те, що перевірка та складений за її наслідками акт, відбулася з перевищенням повноважень та з порушенням вимог закону.

У травні 2024 року Державна екологічна інспекція? подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 26 березня 2021 року до Державної екологічної інспекції України надійшла скарга ОСОБА_2 щодо незаконного видобування піску на території села Рудка Царичанського району Дніпропетровської області.

Наказом Державної екологічної інспекції? від 12 квітня 2021 року № 608 у період з 13 до 26 квітня 2021 року вирішено провести перевірку щодо можливого факту незаконної господарської діяльності на території села Рудка Царичанського району Дніпропетровської області стосовно незаконного видобутку/вивезення ОСОБА_1 надр (піску) та вивезення родючого шару ґрунту на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1225682000:01:005:0092; 1225682000:01:005:0139; 1225682000:01:005:0095; 1225682000:01:005:0140; 1225682000:01:005:0090; 1225682000:01:005:00932; 1225682000:01:003:0074; 1225682000:01:004:0155; 1225682000:01:005:0143; 1225682000:01:005:0120; 1225682000:01:003:0265; 1225682000:01:003:0264; 1225682000:01:003:0263; 1225682000:01:003:0262; 1225682000:01:003:0261; 1225682000:01:003:0260; 1225682000:01:003:0266; 1225682000:01:003:0267 1225682000:01:003:0268; 1225682000:01:003:0269 1225682000:01:003:0038 1225682000:01:003:00087; 1225682000:01:003:0043; 1225682000:01:003:0081; 1225682000:01:003:0086; 1225682000:01:003:0028; 1225682000:01:003:0040; 1225682000:01:003:0269; 1225682000:01:003:0085; 1225682000:01:003:0083; 1225682000:01:005:0135; 1225682000:01:005:0140; 1225682000:01:005:0136; 1225682000:01:005:0143; 1225682000:01:003:0075; 1225682000:01:003:0215.

В наказі від 12 квітня 2021року № 608 зазначено, що проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) обумовлено статтями 202 та 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і статтею 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»; як на підставу для проведення перевірки є посилання на звернення ОСОБА_2 від 26 березня 2021 року та лист Державної екологічної інспекції України від 30 березня 2021року № 3124/2.2/11-21; для проведення перевірки призначено комісію в складі чотирьох осіб: начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів старшого державного інспектором Мішину О. А., головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду державного інспектора Жердєву М. І., провідного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду Вєркєєву Г. А., провідного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду Судакову А. О.

На виконання наказу від 12 квітня 2021року № 608 ОСОБА_1 під особистий підпис вручено направлення на проведення перевірки дотримання законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За наслідками проведеної позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на підставі наказу від 12 квітня 2021року № 608 старший державний інспектор Мішина О. А. та державний інспектор Жердєва М. І. склали акт № 130/2.3-2.5/21 за період 13-26 квітня 2021 року, зі змісту якого відомо про використання не за цільовим призначенням земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_1 , кадастрові номери: 1225682000:01:005:0139; 1225682000:01:005:0090; 1225682000:01:005:0091; 1225682000:01:005:0092; 1225682000:01:005:0093; 1225682000:01:005:0094 і 1225682000:01:005:0095, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; та на земельних ділянках, кадастрові номери: 1225682000:01:005:0126; 1225682000:01:005:0129; 1225682000:01:005:0132; 1225682000:01:005:0144; 1225682000:01:005:0172; 1225682000:01:005:0173; 1225682000:01:003:0260; 1225682000:01:003:0261; 1225682000:01:003:0262; 1225682000:01:003:0263; 1225682000:01:003:0264; 1225682000:01:003:0265; 1225682000:01:003:0266; 1225682000:01:003:0267; 1225682000:01:003:0268; 1225682000:01:003:0269, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Також зафіксовано здійснення на вказаних земельних ділянках видобування піску «сухим» методом за допомогою екскаватора та здійснення видобутку корисних копалин гідромеханізованим способом за допомогою плавучого земснаряду із наступним транспортуванням видобутого піску до карти намиву для осушення за допомогою спецтехніки, яка перебувала на території виробничого майданчика.

За результатами проведення перевірки встановлено, що родючий шар ґрунту знятий та заскладований. Добування піску здійснюється за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Акта про надання гірничого відводу немає. Тип корисних копалин, сорт, марка, технологічна група не визначені, сертифіката відповідності немає. Під час перевірки визначити обсяги видобутого піску та глибину котловану не вдалося. Інформація щодо обсягів видобутого піску за весь період здійснення виробничої діяльності відсутня. Договори щодо продажу піску не надано. Статистична звітність 5-гр «Звітній баланс запасів корисних копалин» не складається. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин не сплачується.

Наведені факти свідчать про порушення норм статей 19, 23, 24, 28 Кодексу України про надра, статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В акті перевірки також зазначено, що встановити конкретне місцезнаходження земельних ділянок, зазначених у скарзі, неможливо через відсутність межових знаків. Акт, крім підписів посадових осіб Державної екологічної інспекції?, містить відмітку про те, що перевірка проводилась у присутності ОСОБА_1 , і його підпис.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельні ділянки площею 2,000 га з кадастровими номерами: 1225682000:01:003:0260; 1225682000:01:003:0261; 1225682000:01:003:0262; 1225682000:01:003:0263; 1225682000:01:003:0264; 1225682000:01:003:0265; 1225682000:01:003:0266; 1225682000:01:003:0267; 1225682000:01:003:0268; 1225682000:01:003:0269; 1225682000:01:005:0126; 1225682000:01:005:0129; 1225682000:01:005:0132; 1225682000:01:005:0144; 1225682000:01:005:0172; 1225682000:01:005:0173 належать на праві власності ОСОБА_1 .

Належність на праві власності ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами: 1225682000:01:005:0139; 1225682000:01:005:0090; 1225682000:01:005:0091; 1225682000:01:005:0092; 1225682000:01:005:0093; 1225682000:01:005:0094 та 1225682000:01:005:0095 підтверджують розпорядженнями голови Царичанської районної державної адміністрації від 12 січня 2021 року про затвердження проектів землеустрою про зміну виду цільового призначення земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_1 , із земель, цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства на землі цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

З витягів з Державного земельного кадастру відомо, що земельні ділянки, кадастрові номера 1225682000:01:005:0139; 1225682000:01:005:0090; 1225682000:01:005:0091; 1225682000:01:005:0092; 1225682000:01:005:0093; 1225682000:01:005:0094 та 1225682000:01:005:0095 мають цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Державна екологічна інспекція? 26 серпня 2021 року надіслала ОСОБА_1 претензію з вимогою про відшкодування шкоди, зумовленої використанням земельних ділянок, кадастрові номери: 1225682000:01:003:0260; 1225682000:01:003:0261; 1225682000:01:003:0262; 1225682000:01:003:0263; 1225682000:01:003:0264; 1225682000:01:003:0265; 1225682000:01:003:0266; 1225682000:01:003:0267; 1225682000:01:003:0268; 1225682000:01:003:0269; 1225682000:01:005:0126; 1225682000:01:005:0129; 1225682000:01:005:0132; 1225682000:01:005:0144; 1225682000:01:005:0172; 1225682000:01:005:0173; 1225682000:01:005:0139; 1225682000:01:005:0090; 1225682000:01:005:0091; 1225682000:01:005:0092; 1225682000:01:005:0093; 1225682000:01:005:0094 і 1225682000:01:005:0095, не за цільовим призначенням через порушення природоохоронного законодавства України.

Розмір шкоди згідно з наведеним у претензії розрахунком здійсненим за Методикою № 963 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2020 року № 800), становить 1 253 672,69 грн.

Розмір витрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь ОСОБА_1 , здійснений Державним підприємством «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у відповідних розрахунках від 07 грудня 2020 року № 01-05/70, № 01-05/71, № 01-05/72, № 01-05/73, № 01-05/74 та № 01-05/75.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з наведеним у статті 1 Кодексу України про надра визначенням надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтями 3, 4 Кодексу України про надра передбачено, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Статті 13, 14 Кодексу України про надра визначають, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Надра надаються у користування, зокрема для видобування корисних копалин. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (стаття 19 Кодексу України про надра).

Стаття 56 Кодексу України про надра визначає основні вимоги в галузі охорони надр, до яких серед іншого належить додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

У цій справі апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, загальною площею 44,6563 га, цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення і для ведення особистого селянського господарства.

Під час розгляду справи сторони не ставили під сумнів обставини щодо видобування піску «сухим» методом за допомогою екскаватора, а також здійснення видобутку корисних копалин гідромеханізованим способом за допомогою плавучого земснаряду із наступним транспортуванням видобутого піску до карти намиву для осушення за допомогою спецтехніки, яка знаходилась на території виробничого майданчика на території села Рудка Царичанського району Дніпропетровської області.

Жодна із сторін також не заперечувала того, що добування піску здійснюється за відсутності спеціального дозволу на користування надрами; немає акта про надання гірничого відводу; не визначений тип корисних копалин, сорт, марка, технологічна група; немає сертифіката відповідності; не сплачується плата за користування надрами для видобування корисних копалин.

Отже, суд встановив, що на належних позивачу земельних ділянках без наявності спеціального дозволу на користування надрами та всупереч вимогам закону відбувався видобуток піску.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Встановивши, що невиконання ОСОБА_1 вимог щодо використання земель за цільовим призначенням та їх псування є земельним правопорушенням, за яке також передбачена цивільна відповідальність, у виді відшкодування спричиненої цим шкоди, яка розрахована на підставі Методики № 963 (з відповідними змінами), апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що Державна екологічна інспекція є неналежним позивачем, не заслуговують на увагу з огляду таке.

Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду тощо.

Згідно з підпунктами 8, 9 пункту 4 Положення Держекоінспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28 червня 2021 року № 254 Державна екологічна інспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі законодавства про використання та охорони надр; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

З огляду на зазначене безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що Державна екологічна інспекція не має повноважень на звернення до суду з цим позовом.

Спростовуючи доводи відповідача щодо неналежності акта перевірки № 130/2.3-2.5/21 як доказу у цій справі апеляційний суд виходив з того, що наведені відповідачем норми не вимагали дотримання вимог наказу від 12 квітня 2021 року № 608 про обов`язковий склад комісії з проведення позапланової перевірки у сфері охорони навколишнього природного середовища в кількості чотирьох осіб.

При цьому апеляційний суд взяв до уваги аргументи позивача стосовно достовірності та доказового значення наказу від 12 квітня 2021року № 608, акта перевірки № 130/2.3-2.5/21 і здійсненого позивачем розрахунку та дійшов висновку, що зазначені докази є належними письмовими доказами, які були вирішальними для розгляду справи. Взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вказує на їх достатність для вирішення питання щодо встановлення обставин, які входять до предмета доказування та підтверджують заявлені вимоги.

Доводи касаційної скарги (в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) спростовуються встановленими апеляційним судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції Верховного Суду.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого Антона Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов