Рішення

від 11.04.2025 по справі 331/4504/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження№2/331/349/2025

ЄУН 331/4504/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.,

учасники справи :

представники : позивачки адвокат Сугира В.С.,

відповідача - адвокат Коноваленко О.Ю.,

третя особа ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника адвоката Сугири Василя Савовича до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», третя особа начальник Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» Шульга Олег Петрович, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

У липні 2024 року ОСОБА_2 в особі представника адвоката Сугири В.В. звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( далі суд) з позовом до Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» ( далі ЦОЗ ДКВС України) в особі Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» ( далі Філія ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області), третя особа начальник Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України», за результатами розгляду якого просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначила, що з 25.10.2016 року вона має статус тимчасово переміщеної особи, яка виїхала з окупованої території Донецької області до міста Бердянська.

Наказом директора ЦОЗ ДКВС України Васильєва С.Г. від 06.08.2018 року за № 154/к-тр позивачку з 07.08.2018 року було прийнято на посаду фельдшера медичної частини № 77 філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області

Згідно наказу начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області Шульги О.ГІ. № 35-19/ к-тр від 26.06.2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади фельдшера медичної частини № 77 філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку). Факт вказаної системності відображено у наказі від 26.06.2019р. за № 61-19/к-тм «Про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності», шляхом застосування догани.

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25.01.2024 ( у справі № 331/1807/23; провадження № 2/331/92/2024 ) позовну заяву ОСОБА_2 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області, третя особа: начальник філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області Шульга Олег Петрович про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 61-19/к-тм від 26.06.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано наказ № 35-19/к-тр від 26.06.2019 року про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади фельдшера медичної частини №77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичної частини №77 філії Центру охорони здоров`я Державної крамінально-виконавчої служби у Запорізькій області з 27 червня 2019 року.

Стягнуто одноразово з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_2 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219, 92 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині ( відшкодуванні моральної шкоди ) позов залишено без розгляду.

Отже, судовим рішенням встановлено, що позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та у подальшому звільнено незаконно.

Такими діями , як зазначає позивачка, відповідач незаконно позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю, можливість заробляти собі та своїй сім`ї на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до її моральних страждань та переживань, позивачка втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя собі та своїй родині. ЇЇ душевні страждання пов`язані з перенесеним відчуттям незахищеності. Всі зазначені моральні страждання нанесені їй незаконними діями відповідача негативно впливають на стан її здоров`я, що виражається в нервозності, високого тиску, постійно пригніченому стані, нездоровому сні, що зафіксовано у її медичній картці.

Виходячи зі всіх вищевикладених обставин, враховуючи тяжкість та глибину заподіяних позивачці моральних переживань та їх тривалість, заподіяну їй моральну шкоду ОСОБА_2 оцінює в сумі 50 000 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди остання виходила з принципів розумності, зваженості і справедливості, з врахуванням характеру і об`єму своїх душевних страждань, стану свого здоров`я, тривалості негативних наслідків.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивачка посилається на ст.ст.43,55 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції щодо справедливого судового розгляду, ст. 23-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України.

12 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності ( а.с.43-44).

Заяву обґрунтовано тим, що накази, які нібито спричинили моральні страждання позивачці були видані відповідачем у 2019 році. Справа № 331/1807/23 за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди розглядалась судом з 2019 року. Позивачка не була позбавлена можливості подати позов про відшкодування моральної шкоди протягом 2019 -2022 років. Виходячи з положень статей 257,261 ЦК України, строк позовної давності для подачі позовної заяви про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення сплив у червні 2022 року. На підставі викладеного, заявник просить у задоволенні позову відмовити на підставі спливу строку позовної давності звернення до суду з цим позовом.

19серпня 2024року відвідповідача досуду надійшов відзив на позов ( а.с.46-53), із змісту якого вбачається, що ЦОЗ ДКВС України в особі філії ЦОЗ ДКВС України проти позову заперечує з таких підстав.

По-перше, звертає увагу суду на сплив строку позовної давності звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що звільнення позивачки з роботи відбулось 26.06.2019 року, з позовом про відшкодування моральної шкоди вона звернулася до суду 22.07.2024 року, хоча строк на його подання сплив 26.09.2019 року.

Таку позицію відповідач базує на нормах ст.256,257,ч.1 ст.258 ЦК України, ч.2 ст. ст.233,237-1 КЗпП України.

Крім того, позивачка не обґрунтувала причини пропуску такого строку, і відповідно не надала доказів на підтвердження того, що нею було пропущено процесуальний строк з поважних причин.

22серпня 2024року відпозивачки ОСОБА_2 в особіїї представника адвокатаСугири В.С. досуду надійшла відповідьна відзив ( а.с.57-58), в якій зазначено, що моральна шкода для позивачки це страждання, які бйли їй спричинені відповідачем внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення здоров`я та проходження лікування в КУ « Бердянський психоневрологічний диспансер», що підтверджується листком непрацездатності Серії АДЛ № 258527. І в даному випадку позовна давність на вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої іншим ушкодженням здоров`я, не поширюється у відповідності до п.3 ч.1 ст.268 ЦПК України, а доводи відповідача про те, що для цієї вимоги застосовується передбачена у ч.1 ст.233 КЗпП України спеціальна позовна давність у три місяці, є помилковими.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

28 січня 2025 року від представника відповідача адвоката Коноваленка О. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ( а.с.84).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26 липня 2024 року відкрито позовне провадження та постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження ( а.с. 28-29)

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.62-63).

В суді представник позивачки позовні вимоги свого довірителя підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи ; просить позов задовольнити.

Представник відповідача в суді проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов ; просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в суді підтримав позицію представника відповідача.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом ; зміст спірних правовідносин; оцінка Суду.

В суді встановлено з 25 жовтня 2016 року позивачка ОСОБА_2 має статус тимчасово переміщеної особи, яка виїхала з окупованої території Донецької області до міста Бердянська.

Наказом директора ЦОЗ ДКВС України Васильєва С.Г. від 06.08.2018 року за № 154/к-тр позивачку з 07.08.2018 року було прийнято на посаду фельдшера медичної частини № 77 філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області

Згідно наказу начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області Шульги О.ГІ. № 35-19/ к-тр від 26.06.2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади фельдшера медичної частини № 77 філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку). Факт вказаної системності відображено у наказі від 26.06.2019р. за № 61-19/к-тм «Про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності», шляхом застосування догани.

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25.01.2024 ( у справі № 331/1807/23; провадження № 2/331/92/2024 ) ( далі рішення від 25.01.2024 року) позовну заяву ОСОБА_2 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області, третя особа: начальник філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області Шульга Олег Петрович про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 61-19/к-тм від 26.06.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано наказ № 35-19/к-тр від 26.06.2019 року про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади фельдшера медичної частини №77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичної частини №77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області з 27 червня 2019 року.

Стягнуто одноразово з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_2 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219, 92 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині ( відшкодуванні моральної шкоди ) позов залишено без розгляду ( а.с.8-15).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року у цій справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Отже, судовим рішенням встановлено, що позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та у подальшому звільнено незаконно.

Із змісту рішення від 25.01.2024 року вбачається, що підставою залишення позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди слугувало таке.

Судом було встановлено, що у цій справі позивачка звернулася до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 24.07.2019 року з позовом до Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України», третя особа начальник Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» Шульга Олег Петрович, про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто у тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.

До лютого 2022 року справу по суті розглянуто не було.

У зв`язку з російською агресією, з лютого 2022 року на території України проголошено воєнний стан, який визнано форс-мажорною обставиною, та з урахуванням окупації м. Бердянська Запорізької області, подальший розгляд справи з постановленням по ній судового рішення, виявилося неможливим.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.09.2022 № 49/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області територіальну підсудність Бердянського міськрайонного суду Запорізької області змінено на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.

21 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України», третя особа начальник Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» Шульга Олег Петрович, про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, доповнила позов новою вимогою про відшкодування моральної шкоди.

В суді було встановлено, що зі змісту первинної поданої до суду позовної заяви убачається, що пред`являючи до відповідача позовні вимоги про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди первинно подана до суду позовна заява не містила.

Враховуючи ту обставину, що представником позивача було надано пояснення про збільшення позовних вимог у позовній заяві, яка надійшла до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, де фактично заявив нові вимоги, чим змінив предмет позову з пропуском установленого законом строку для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог, зміну предмету позову, ці збільшені позовні вимоги судом були залишені без розгляду ( а.с.13 зв.).

В апеляційному порядку рішення суду від 25 січня 2024 року в частині залишення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди сторонами оскаржено не було.

У відповідності до вимог частини другої статті 257 ЦПК України, позивачка 23 липня 2024 року повторно звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

Відповідач, посилаючись на положення частини першої статті 233 ЦПК України, вказує на те, що позивачкою пропущений тримісячний строк звернення до суду з цією вимогою, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України в редакції від 21.06.2019 року (діючої при звільненні позивачки) вказано, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Також, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року справа № 1-5/2012 вказано, що «Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв`язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.».

Зважаючи, що позивачка дізналася «про порушення свого права», саме звільнення -26.06.2019 року, остання повинна була пред`явити позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у строк до 26 вересня 2019 року, проте вперше нею була заявлена така вимога 21 березня 2023 року ( справа № 331/1807/23 ; провадження № 2/331/92/2024) і вдруге 23 липня 2024 року ( дана справа),

Отже в суді встановлено, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, заявлена нею із суттєвим пропуском, встановленого частини першої статті 233 КЗпП України, строку.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Строки, встановлені статтею 233 КЗпП України, можуть бути поновлені лише за наявності поважних причин. При цьому поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які можна вважати поважними.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

В абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Оскількистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін,тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Указана судова практика є незмінною.

Позивачка в особі представника - адвоката Сугири В.С., з посиланнями на положення пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України вважає, що нею строк звернення до суду з вимогою, яка є предметом цього судового розгляду, не пропущений.

Посилання сторони позивача на вказану норму цивільного законодавства є помилковим, оскільки вона застосовується до вимог цивільно-правового характеру, тоді як в трудових спорах передбачена спеціальна позовна давність , яка врегульована статтею 233 КЗпУкраїни.

Посилання представника позивачки (в додаткових поясненнях) на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 року по справі № 755/3443/21 є також помилковим, адже в даній справі порушено питання стосовно відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у зв`язку з невиконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому на цю вимогу позовна давність, передбачена частини першої статті 233 КЗпП України, не поширюється.

Виходячи із встановлених в суді обставин, які вказують на те, що позивачкою пропущений строк звернення до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із незаконним звільненням , без поважних причин, суд не вважає можливим поновити порушений строк, у зв`язку з чим позов з наведених підстав задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника адвоката Сугири Василя Савовича до Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України»( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд.26, код ЄДРПОУ 42378514), третя особа начальник Філії Державної установи « Центр охорони здоров`я Державної кримінально- виконавчої служби України» Шульга Олег Петрович (адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул.. Матросова, буд.26), про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2025 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва