Постанова

від 08.04.2025 по справі 205/1871/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2297/25 Справа № 205/1871/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

при секретарі Піменовій М.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року по справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2023 року Перший заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, звернувся до суду із позовом про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди

Позов мотивовано тим, що 12 березня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А.М. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 35942513).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1146-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» від 02 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1423986600:03:000:0651) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами, номером та датою № 1146-СГ від 02 березня 2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області та наданні земельної ділянки у власність.

Тобто, зміст наказу № 1146-СГ від 02 березня 2020 року, фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651.

Згідно з документами, наданими з листом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-106/2-23 від 20 січня 2023 року, ОСОБА_1 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, та Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4924-СГ від 02 жовтня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області. У подальшому, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів щодо ОСОБА_1 про затвердження проектної документації із надання у власність земельної ділянки, а наказ № 1146-СГ від 02 березня 2020 року приймався щодо іншої особи, та державою ніколи не приймалось рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651, і вона вибула з державної власності поза її волею.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 згідно договору оренди землі від 21 квітня 2020 року за №105 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» на 10 років (номер запису про інше речове право 38686355).

На підставівикладеного звернувсядо судуз цимпозовом,в якомупросив судвитребувати у ОСОБА_1 та ДП«Ілліч-АгроДонбас» ПАТ«ММК ім.Ілліча» накористь власниказемельної ділянки Мангушськоїселищної радиМаріупольського районуДонецької областіземельну ділянкусільськогосподарського призначення,площею 2,0га,із кадастровимномером 1423986600:03:000:0651,яка розташованана територіїтериторіальної громадиМангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті;скасувати уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно рішенняпро державнуреєстрацію праваоренди ДП«Ілліч-АгроДонбас» ПАТ«ММК ім.Ілліча» наземельну ділянкуіз кадастровимномером 1423986600:03:000:0651,припинивши правооренди навказану земельнуділянку;стягнути звідповідачів судовівитрати зісплати судовогозбору пропорційнопозовних вимогдо ниху розмірі5368грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем недоведено належнимиі допустимимидоказами незаконність,безпідставність вибуттяз державноївласності вособі територіальноїгромади Мангушськоїселищної радиМаріупольського районуДонецької областіземельної ділянкисільськогосподарського призначенняплощею 2,0000га зкадастровим номером1423986600:03:000:0651,право власностіна якузареєстровано за ОСОБА_1 ,а такожне встановленнясудом фактувідсутності законноїпідстави реєстраціїза ОСОБА_1 права власностіна зазначенуземельну ділянку,суд дійшоввисновку провідсутність правовихпідстав длязадоволення позовнихвимог уповному обсязі.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Донецької обласної прокуратури просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокуратурою належними та допустимими доказами доведено факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки. Твердження суду щодо ненадання позивачем матеріалів реєстраційної справи за наказом щодо ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки її електронний варіант у роздрукованому вигляді надано суду, а паперовий варіант залишився на тимчасово окупованій території. Відсутність вироку не є підставою для відмови в позові, а є лише одним з можливих доказів щодо підтвердження факту підробки документів. Документи щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не мають значення для вирішення цього спору, оскільки не стосуються набуття права власності на земельну ділянку, а лише визначають існування такої земельної ділянки як суб`єкта цивільних прав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 1146-СГ від 02 березня 2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (т. 1 а. с. 18-19).

У матеріалах справи також наявний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» №1146-СГ від 02 березня 2020 року, яким ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1422483900:04:000:0007 (т. 1 а. с. 16-17).

Також матеріалами справи підтверджено, що 21 квітня 2020 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №105, за умовами якого ОСОБА_1 надала у строкове платне користування ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років, а також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до вищезазначеного договору оренди землі (т. 1 а. с. 20-26).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №319910037, яка сформована 10 січня 2023 року, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А.М., 12 березня 2020 року було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 площею 2 га, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни її цільового призначення» №1146-СГ від 02 березня 2020 року (номер запису про право власності 35942513), а на підставі рішення державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Строчкіна В.Ю., 16 жовтня 2020 року було зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» право оренди вищевказаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 21 квітня 2020 року (номер запису про інше речове право 38686355) (т. 1 а. с. 14-15).

З наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру №НВ-9918152212023, який сформовано 17 квітня 2023 року, вбачається, що у Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651, зокрема, форма власності приватна, а також дата державної реєстрації 10 січня 2020 року (т. 1 а. с. 152-153).

Матеріали справи також містять поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651, яка містить відомості про зазначену земельну ділянку і її власника, та з якої судом встановлено, що вказана земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, знаходиться на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області, а власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 67-91).

Судом також встановлено, що 02 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 зверталась до начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області (т. 1 а. с. 49).

Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4924-СГ від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 48).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» звернулось до ГУНП України та СБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 13-04/01, у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, а про що 07 червня 2022 року вказані відомості були внесені до ЄРДР за №22022050000001220 (т. 1 а. с. 109-112).

Також у матеріалах справи наявний витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №42023052290000003 від 01 лютого 2023 року за ч. 2 ст. 358 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, на підставі яких в подальшому було зареєстровано право власності фізичних осіб на земельні ділянки (у тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651) (т. 1 а. с. 200-201).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що прокуратурою належними та допустимими доказами доведено факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки. Твердження суду щодо ненадання позивачем матеріалів реєстраційної справи за наказом щодо ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки її електронний варіант у роздрукованому вигляді надано суду, а паперовий варіант залишився на тимчасово окупованій території. Відсутність вироку не є підставою для відмови в позові, а є лише одним з можливих доказів щодо підтвердження факту підробки документів. Документи щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не мають значення для вирішення цього спору, оскільки не стосуються набуття права власності на земельну ділянку, а лише визначають існування такої земельної ділянки як суб`єкта цивільних прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наказом № 1146-СГ від 02 березня 2020 року, яким ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1422483900:04:000:0007, тобто наказ з вказаним номером і датою має зовсім інший зміст, стосується іншої особи та іншої території, отже рішення щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 державою ніколи не приймалося, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема відмову у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_2 та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.

Оскільки від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами, доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погоджується й колегія суддів.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

В наказі про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 , і ніщо не вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь. Таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробним чи недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 за гр. ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів неправомірності набуття відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651 позивачем, ані до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га. з кадастровим номером 1423986600:03:000:0651, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ..

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення судусуду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргузаступника керівникаДонецької обласноїпрокуратури залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 08 квітня 2025 року.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова