Рішення

від 09.04.2025 по справі 380/21978/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 рокусправа №380/21978/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засіданняКаменцев К.Д.,

від позивачаЧопик М.П.,

від відповідачане прибув,

від третьої особиРубченко І.І., Куликов М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О. Пономар, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київської митниці, про визнання протиправними дій та скасування постанов.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Старшого державного виконавця Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О. Пономар (далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київської митниці (далі третя особа), в якому просить:

- визнати дій державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар Олени Михайлівни протиправними щодо винесення 14.10.2024 в межах виконавчого провадження №76284871 постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанови старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар О.М. від 14.10.2024 в межах виконавчого провадження №76284871 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого провадження.

Ухвалою судді від 29.10.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О. Пономар, про скасування постанов /арк.спр.14-15/.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу представника позивача задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №380/21978/24 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /арк.спр.42-44/.

Справа надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 12.02.2025 та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.02.2025 передана судді Кравціву О.Р. /арк.спр. 47/.

Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху /арк.спр.48-49/. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін /арк.спр.54-55/.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії старшого державного виконавця щодо винесення 14.10.2024 постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору є протиправними, а оскаржені постанови такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені поза межами строку на повторне пред`явлення для виконання та створено умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк.спр.104-105/. Вказав, що на виконання до Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.10.2024 повторно надійшла постанова №3/760/2476/22, видана Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з позивача штрафу у сумі 16213418,39 грн на користь Київської митниці. У зв`язку з чим 14.10.2024 державним виконавцем винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Зауважив, що боржник на виклик виконавця не з`явився. Також, 14.10.2024 виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника та скеровано платіжні інструкції в банківські установи для списання боргу. Крім того, подано запит в «реєструючи майно» органи для виявлення майна боржника на яке можливо звернути стягнення. Тобто, державним виконавцем вчиняються всі необхідні дії відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо покликань позивача про винесення оскаржених постанов поза межами строку на повторне пред`явлення для виконання вказав, що Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 №2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022, Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Суд протокольною ухвалою від 24.03.2025 /арк.спр.94/ залучив до участі у справі третю особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київську митницю.

Третя особа подала пояснення /арк.спр.61-64/, в яких вказала, що 05.08.2022 за результатами розгляду справи про порушення митних правил №1721/20900/21 Солом`янським районним судом м. Києва винесено постанову №760/1341/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України та застосовано адміністративне стягнення штраф з конфіскацією товарів (безпосередніх предметів порушення митних правил). З метою примусового виконання постанови Київської митниці 12.09.2022 постанова пред`явлена для примусового виконання в частині стягнення штрафу. Водночас 15.07.2024 третя особа отримала лист від державного виконавця відповідно до якого прийнято постанову про повернення виконавчого документа та повернуто стягувачу постанову Солом`янського районного суду міста Києва №760/1341/22 від 05.08.2022, а в межах виконавчого провадження №69911081 проведено часткове стягнення коштів в рахунок сплати штрафу. Оскільки позивач рішення самостійно не прийняв, 05.08.2024 Київською митницею згаданий виконавчий документ повторно направлено для примусового виконання. Відповідачем лист із виконавчим документом отриманий 13.08.2024, а 14.10.2024 винесено, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Третя особа зауважила, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та надалі в Україні продовжує діяти воєнний стан. Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15.03.2022 №2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Постанова Солом`янського районного суду м. Києва №760/1341/22 від 05.08.2022 винесена після набрання чинності Законом №2129-IX від 15.03.2022. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Таким чином, в умовах дії в Україні воєнного стану, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються, в тому числі строки, визначені статтею 12 цього закону, на які посилається представник позивача. Отже, Київською митницею строк пред`явлення постанови Солом`янського районного суду м. Києва №760/1341/22 від 05.08.2022 (яка набрала законної сили 16.08.2022) не пропущено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, участь уповноважених представників не забезпечив. Подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судовому засідання проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав доводи представників позивача та третьої особи, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

в с т а н о в и в :

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/1341/22 від 05.08.2022 (набрала законної сили 16.08.2022) ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України та застосовано адміністративне стягнення штраф в розмірі 100 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, у сумі 16221306,20 грн, з конфіскацією товару.

Державним виконавцем Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі державний виконавець Мостиського ВДВС) 22.09.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69911081 на підставі постанови Солом`янського районного суду м. Києва №3/760/2476/22 від 05.08.2022. Також, 22.09.2022 державний виконавець Мостиського ВДВС прийняв постанову ВП №69911081 про стягнення виконавчого збору.

Надалі 25.06.2024 державний виконавець Мостиськогой ВДВС прийняв постанову ВП №69911081 про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої Київській митниці повернуто постанову Солом`янського районного суду м. Києва №3/760/2476/22 від 05.08.2022 та зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 16213418,39 грн; стягнуто виконавчий збір в сумі 930,86 грн. Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 25.09.2024.

Після отримання 15.07.2024 листа від Мостиського ВДВС Київська митниця 05.08.2024 подала заяву про повторне пред`явлення для примусового виконання постанови в частині стягнення штрафу.

Державний виконавець Мостиський ВДВС 14.10.2024 в межах виконавчого провадження прийняв:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76284871 з примусового виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва №3/760/2476/22 від 05.08.2022;

- постанову ВП №76284871 про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.

Вважаючи постанови державного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII» (далі Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) а сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2).

Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з приписами статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина 1).

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина 3).

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина 4).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 6).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

При цьому, згідно з статтею 303 Кодекс України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Таким чином, суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується.

Про це безпосередньо зазначалось у частині 2 статті 23 України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону №1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону №1404-VIII питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, відповідно до частини 4 та 5 статті 12 Закону №1404-VІІІ після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення.

При цьому час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону №1404-VIII.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19.

Однак слід звернути увагу, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 №2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022 (далі Закон №2129-IX), Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З викладеного суд висновує, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки, у тому числі строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З доказів у справі суд встановив, що Київська митниця 12.09.2022 вперше подала заяву про примусове виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва №3/760/2476/22 від 05.08.2022.

Державним виконавцем Мостиського ВДВС на підставі поданої заяви 22.09.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69911081 та постанову ВП №69911081 про стягнення виконавчого збору.

Однак відповідач 25.06.2024 прийняв постанову ВП №69911081 про повернення виконавчого документа стягувану. Відповідно до вказаної постанови Київській митниці повернуто постанову Солом`янського районного суду м. Києва №3/760/2476/22 від 05.08.2022 та зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 16213418,39 грн; стягнуто виконавчий збір в сумі 930,86 грн.

Також, у постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 25.09.2024.

Представник позивача в позовній заяві вказав: « 25.06.2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який виданий на примусове виконання рішення Солом`янського районного суду від 05.08.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 16221306.20 грн. в порядку КУпАП, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», останній мав звернутися із заявою про примусове виконання рішення до 25.09.2024 року».

Оскаржені постанови відповідача представник вважає протиправними у зв`язку із тим, що такі «винесені поза межами строку на повторне пред`явлення для виконання та створено умови для стягнення з боржника ОСОБА_1 подвійної суми виконавчого збору».

Проте з доказів у справі суд встановив, що лист Мостиського ВДВС від 25.06.2024 №15981 із постановою ВП №69911081 про повернення виконавчого документа стягувачу отримано Київською митницею 15.07.2024 /арк.спр.65/.

Київська митниця 05.08.2024 подала заяву про повторне пред`явлення для примусового виконання постанову в частині стягнення штрафу /арк.спр.67/. Заяву відповідач отримав 13.08.2024, що підтверджується згрупованим списком поштових відправлень та трекінгом поштового відправлення №0600949594901 /арк.спр.68,69/.

Отже, відповідно до постанови ВП №69911081 від 25.06.2024 стягувачу встановлено строк для повторного пред`явлений виконавчого документу для примусового виконання до 25.09.2024.

Водночас Київська митниця 05.08.2024 надіслала відповідачу заяву з метою повторного пред`явлення для примусового виконання постанову Солом`янського районного суду м. Києва №3/760/2476/22 від 05.08.2022. Заяву відповідач отримав 13.08.2024.

Таким чином, Київська митниця дотрималася строку, встановленого для повторного пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання, та ще до його закінчення подала відповідну заяву.

При цьому, суд звертає увагу представника позивача, що спірні правовідносини та постанови державного виконавця прийняті після набрання чинності Законом №2129-IX, яким внесено змін до Закону №1404-VIII.

Порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме положеннями Закону №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом.

Оскільки особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, у спірній ситуації підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом №1404-VIII, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22, від 03.08.2023 у справі №420/10415/22.

З огляду на викладене суд висновує, що Київською митницею дотримано строк повторного пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання, а оскаржені постанови державного виконавця прийняті з урахуванням чинних законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо покликань представника позивача про створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1)

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина 2).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4).

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина 6).

Отже, згідно з викладеним нормами права постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. При цьому, якщо виконавчий документ пред`являється неодноразово, під час наступних пред`явлень, виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Суд встановив, що виконавче провадження вперше відкрито відповідачем 22.09.2022 та одночасно із відкриття державний виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору ВП №69911081. У постанові від 22.09.2022 розмір виконавчого збору визначений від первинної суми штрафу та складає 1622130,60 грн. Водночас з позивача стягнуто лише 930,86 грн виконавчого збору (постанова ВП №69911081 від 25.06.2024).

Після повторного пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2024 №76284871 та одночасно постанову про стягнення виконавчого збору ВП №76284871. Розмір виконавчого збору визначений від суми, що залишилася нестягненою після первинного примусового виконання виконавчого документа та складає 1621341,84 грн.

Отже, державний виконавець відповідно до приписів статті 27 Закону №1404-VIII після повторного пред`явлення для примусового виконання виконавчого документа, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та одночасно постанову про стягнення виконавчого збору, при цьому розмір такого збору визначив в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

З огляду на викладене суд висновує, що відповідач під час прийняття оскаржених постанов діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2025.

СуддяКравців О.Р.