Постанова

від 12.12.2007 по справі 4/2703-20/283

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/2703-20/283

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 грудня 2007 р.                                                                                    № 4/2703-20/283  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.

суддів :Мачульського Г.М.Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаХороз І.Ю. дов. №80 від 01.10.2007 р.

відповідачів:не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатбудстиль"

на постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 р.

у справі№4/2703-20/283 господарського суду  Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд –Трейд"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатбудстиль"

2. ДП "Карпатбуд" Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд"

простягнення 1 028 441, 94 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ)  "Інтербуд-Трейд" звернулося до господарського суду  Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ)   "Карпатбудстиль" про стягнення 1 028 441,94 грн. заборгованості за поставлений відповідачеві  товар.

Рішенням господарського суду  Львівської області від 30.01.2007 року (суддя Манюк В.П.) позов задоволений, з  ТОВ   "Карпатбудстиль" на користь ТОВ  "Інтербуд-Трейд" стягнуто 1 028 441,94 грн. основного боргу  та відповідні судові витрати.

Судове рішення мотивоване посиланням на норми ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України та підтвердженням наявними у справі доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ   "Карпатбудстиль" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року (судді: Г. Гнатюк, Н. Кравчук, О. Мирутенко) залишене без змін з тих же підстав. Під час апеляційного провадження ухвалою  від 27.03.2007 року Львівський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача ДП "Карпатбуд" Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд".

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ   "Карпатбудстиль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1000 Цивільного кодексу України ст. 22, ст. 35, ч.1 ст. 38, ч. 6 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що отриманий від позивача товар був переданий ДП "Карпатбуд" Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд", за який останній і повинен розраховуватись.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2005 року між ТОВ "Інтербуд" (Постачальник, правонаступником якого є ТОВ  "Інтербуд-Трейд") та ТОВ   "Карпатбудстиль" (Покупець) укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник постачає окремими партіями товар, а покупець приймає та оплачує кожну партію товару  протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Орієнтовна сума договору складає 1 млн. грн.

На виконання своїх зобов'язань за названим договором Постачальник  в період з 31.01.2006 року по 30.05.2006 року відповідно до видаткових накладних поставив ТОВ   "Карпатбудстиль" товар на суму 1 028 441,94 грн., за який останній не розрахувався. Наявність вказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується і підписаним обома сторонами актами взаємної звірки розрахунків.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач послався на те, що отриманий ним  товар  на вказану суму на підставі договору доручення від 30.05.2005 року був переданий ДП "Карпатбуд" Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд", тому останній і повинен був проводити відповідні розрахунки. На підтвердження зазначеного відповідач   надав господарському суду рішення у справі №4/2658-30/195. Проте, господарські суди відхилили цей доказ, оскільки позивач не був учасником правовідносин у цій справі, а із накладних та довіреностей на отримання товару вбачається, що товар постачався саме ТОВ   "Карпатбудстиль".

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні норми щодо договору поставки містить і стаття 265 Господарського кодексу України.

У рахуванням вимог наведеного законодавства, встановлених судами обставин щодо факту передачі товару, отримання його відповідачем та наявності боргу з оплати, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми боргу.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  Тому  перевірка правомірності чи неправомірності  прийняття до уваги господарськими судами попередніх інстанцій  того чи іншого доказу або їх відхилення при ухваленні оскаржуваних рішень не входить до повноважень касаційної інстанції.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатбудстиль" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 р. у справі №4/2703-20/283  залишити без змін.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.