Рішення від 11.04.2025 по справі 600/5400/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5400/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом керівника Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Керівник Дністровської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до суду з позовом до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

У позові заявлено вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо не винесення на розгляд сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок, які розташовані за координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області до самозалісених, його не розгляду та прийняття рішення у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Рукшинську сільську раду Дністровського району Чернівецької області винести на розгляд та розглянути на сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок, які розташовані за координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області до самозалісених, його не розгляду та прийняття рішення у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем як органом місцевого самоврядування безпідставно не було розглянуто подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року про віднесення земельних ділянок загальною площею 36 га на території Рукшинської територіальної громади Дністровського району Чернівецької області до самозалісених у порядку статті 57-1 Земельного кодексу України. Так, прокурор зазначає, що відповідачем усупереч указаній нормі протиправно не розглянуто та не вирішено питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, відповідного рішення сесією сільської ради не приймалось. Заявник вважає, що невжиття Рукшинською сільською радою Дністровського району Чернівецької області належних заходів щодо зміни угідь земельних ділянок на угіддя самозалісених земель призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання земельних ділянок, можливості передання у приватну власність чи оренду та подальшого знищення лісових насаджень. Крім цього, прокурор зазначив, що через допущення відповідачем протиправної бездіяльності порушуються інтереси держави у сфері лісового господарства, а також раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів, зокрема, охорони, збереження та відтворення лісових природних ресурсів та рослинного світу, що в комплексі сприяє забезпеченню оптимальної лісистості України і підтриманню екологічної рівноваги у державі, що також становить суспільний інтерес у збереженні навколишнього природного середовища. На його думку, належним способом захисту порушених прав та інтересів Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Карпатського округу є зобов`язання Рукшинської сільської ради винести на розгляд та розглянути на сесії ради подання від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та прийняття за результатами його розгляду рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 Земельного кодексу України. Вказан не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки такий спосіб захисту порушеного права буде найбільш ефективним та відповідатиме положенням законодавства.

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що керівником Дністровської окружної прокуратури не обґрунтовано належним чином порушення інтересів Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства і Державної екологічної інспекції Карпатського округу для подальшого представництва їх інтересів у даній справі. Вказано, що жодні з названих установ не звертались до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, а визнати самозалісеними несформовані земельні ділянки неможливо з підстав відсутності відповідного законодавчого регулювання, а також з огляду на неможливість внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру на несформовані на земельні ділянки. Разом з цим вказано, що на органи місцевого самоврядування законодавством не покладено обов`язку самостійно ініціювати розробку документації із землеустрою. Також відповідач вважає помилковими твердження керівника Дністровської окружної прокуратури про допущення Рукшинською сільською радою Дністровського району Чернівецької області протиправної бездіяльності, яка полягає у не розгляді подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на пленарному засіданні (сесії) ради. Відповідач вважає, що такі дії органу місцевого самоврядування не передбачені законодавством, натомість фактично Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зверталося лише з листом, в якому було зазначено прохання визначитися з можливістю віднесення земельних ділянок до самозалісених, і відповідачем була надана відповідь по суті цього звернення. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 14 березня 2025 року продовжено сторонам строки для подання відповіді на відзив та заперечень; встановлено Державному агентству лісових ресурсів України, Південно-Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства і Державній екологічній інспекції Карпатського округу строк для надання пояснень щодо відзиву Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У поданій до суду відповіді на відзив прокурор вказав про безпідставність доводів відзиву, оскільки, на його думку, відсутність кадастрових номерів земельних ділянок не перешкоджає вирішенню питання про віднесення їх до самозалісених на сесії сільської ради у порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України.

Відповідач у поданих до суду запереченнях наголошував на тому, що до самозалісених можна віднести лише сформовані земельні ділянки. Проте жодна з осіб, в інтересах яких прокурором подано до суду цей позов, не зверталась до відповідача із заявами про розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас зміна склад угідь несформованих земельних ділянок неможлива до їх формування. Також зазначено про неможливість внесення відомостей про склад угідь несформованих земельних ділянок до Державного земельного кадастру.

Державне агентство лісових ресурсів України, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Державна екологічна інспекція Карпатського округу не скористались правом надання пояснень у цій справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства направило на адресу голови Рукшинської сільської громади Дністровського району Чернівецької області листа за вих.№06-05/913, до якого на виконання пункту 2 статті 57-1 Земельного кодексу України, пункту 3 Указу Президента України від 07 червня 2021 року №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», пункту 1.12 наказу Держлісагентства України від 12 березня 2024 року №65 «Про результати лісокультурного виробництва у 2023 році та завдання на 2024 рік з врахуванням особливостей роботи в умовах воєнного стану» додано фотоплани розташування земельних ділянок, ідентифікованих як самозалісених на підставі аналізу даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України «Самозалісені території», загальною площею 36 га, що знаходяться в межах Рукшинської сільської ради.

У вказаному листі містилось прохання до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області визначитися з можливістю віднесення земельних ділянок до самозалісених та переведення у вкриті лісовою рослинністю землі.

Так, згідно з Додатком 1 до листа Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до переліку самозалісених земельних ділянок в адміністративних межах Рукшинської сільської громади віднесено земельні ділянки загальною площею 36,0 га з координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області.

За результатами розгляду вказаного листа Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області листом від 08 серпня 2024 року №371 повідомила заступника начальника управління лісового та мисливського господарства про те, що земельні ділянки, про які йдеться в листі від 26 липня 2024 року №06-05/913, неможливо віднести до самозалісених та переведення їх у вкриті лісовою рослинністю з огляду на відсутність їх меж, що не дозволяє чітко ідентифікувати кожну земельну ділянку та встановити наявність чи відсутність порушення прав суміжних власників чи землекористувачів.

Вказаний лист підписаний секретарем сільської ради І. Гайсенюком.

У жовтні та листопаді 2024 року керівник Дністровської окружної прокуратури звертався до Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Державної екологічної інспекції Карпатського округу із запитами, чи вживались указаними органами заходи щодо усунення виявлених порушень законодавства, що полягають у неприйнятті до розгляду подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913.

Листом від 12 листопада 2024 року №06-05/1329 Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України повідомило керівника Дністровської окружної прокуратури про відсутність наміру подавати до суду позов щодо питань, порушених прокурором у його листі від 18 жовтня 2024 року та 05 листопада 2024 року. Водночас указано і про відсутність заперечень щодо подальшого вжиття відповідних заходів безпосередньо органами прокуратури.

Листами від 15 листопада 2024 року №51-108-5179ВИХ-24, №51-108-5178ВИХ-24, №51-108-5180ВИХ-24 керівник Дністровської окружної прокуратури повідомив Державне агентство лісових ресурсів України, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства та Державну екологічну інспекцію Карпатського округу про те, що у відповідності до вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Дністровською окружною прокуратурою здійснюватиметься представництво інтересів держави про визнання протиправної бездіяльності щодо не винесення на розгляд сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26 липня 2024 року №06-05/913 про віднесення земельних ділянок до самозалісених, його не розгляду та не прийняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.

За таких обставин керівник Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до пункту 1 абзацу п`ятого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №826/2793/18 та від 06.02.2019 у справі №810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є ні чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Отже, суд зауважує, що спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 7 червня 2021 року, з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України було запропоновано: 1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем; 2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв`язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) ужити в установленому порядку заходів щодо: реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами; ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України; забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

В свою чергу, відповідно до Положення «Про Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держлісагенства України від 09 листопада 2022 року №1008, управління є територіальним органом Держлісагенства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагенства України на території Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької області. Указаним Положенням також визначено, що Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів; організовує збір інформації для ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; в межах повноважень бере участь у розроблені та виконанні загальнодержавних, регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання, відтворення лісів та розвитку мисливського господарства; здійснює інші повноваження, визначені законами України.

Таким чином, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» №2321-IX від 20 червня 2022 року (далі Закон №2321-IX), який набрав чинності 10 липня 2022 року, введено поняття «самозалісеної земельної ділянки», під якою розуміється земельна ділянка будь-якої категорії земель площею більше 0,5 гектарів вкрита лісовою рослинністю і заліснення якої пройшло (відбулося) природним або іншим шляхом (частина дванадцята статті 1 ЛК України).

Крім цього, Законом №2321-IX внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, згідно з частиною другою статті 57-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до частини третьої статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

При цьому віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (частина четверта статті 57-1 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

З метою реалізації вказаної норми частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно з додатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Отже, законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених передбачає, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування рішення про віднесення земель до самозалісених.

Разом з тим, для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Враховуючи положення статей 57-1, 122 ЗК України, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами.

У даному випадку органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з врахуванням статей 57-1, 122 ЗК України та частини 4 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області як орган місцевого самоврядування Рукшинської територіальної громади, в межах якої знаходяться спірні земельні ділянки, виявлені та ідентифіковані Південно-Західним міжрегіональним управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства як самозалісені.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Частиною першою статті 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статей 46, 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення.

Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, на виконання, зокрема, положень частини другої статті 57-1 Земельного кодексу України Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства Державного агентства лісових ресурсів України, направило на адресу Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання від 26 липня 2024 року №06-05/913 з фотопланами розташування земельних ділянок, ідентифікованих як самозалісених на підставі аналізу даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України «Самозалісені території», загальною площею 36 га, що знаходяться в межах Рукшинської сільської ради. У вказаному листі також містилось прохання до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області визначитися з можливістю віднесення їх до самозалісених та переведення у вкриті лісовою рослинністю землі.

Проте відповідачем помилково було розцінено вказане подання як лист, на який лише надано відповідь, що оформлена листом від 08 серпня 2024 року №371 та підписана секретарем Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області.

Отже, фактично, відповідач не відреагував у встановленому законом порядку на подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913, не подавши його на розгляд сесії ради (у пленарне засідання).

Тому, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не винесення на розгляд сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок, які розташовані за координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області до самозалісених, його не розгляду та не прийняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.

Відтак, суд зобов`язує Рукшинську сільську раду Дністровського району Чернівецької області винести на розгляд пленарного засідання сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області та розглянути у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 Земельного кодексу України, подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок, які розташовані за координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області до самозалісених.

Стосовно доводів відповідача про те, що звернення Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 за своєю суттю є лише листом, в якому було зазначено прохання визначитися з можливістю віднесення земельних ділянок до самозалісених, і відповідачем була надана відповідь по суті цього звернення, то такі суд оцінює критично, адже у вказаному документі містяться посилання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на положення частини другої статті 57-1 Земельного кодексу України, які передбачають право територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, звертатися до відповідного органу місцевого самоврядування з поданням щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки.

Крім цього, у поданні Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 висловлено прохання щодо вирішення питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

До того ж, відповідачем ні у відзиві, ні у запереченнях не наведено жодних доводів (з посиланням на відповідні норми законодавства) стосовно того, що подання територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, має відповідати певним законодавчо встановленим вимогам щодо його форми та змісту.

Водночас суд не оцінює твердження відповідача у його листі від 08 серпня 2024 року №371 щодо відсутності визначених меж спірних земельних ділянок як причину неможливості віднесення земельних ділянок до самозалісених, оскільки, як зазначалось вище, питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених підлягає вирішенню сільською радою у пленарному засіданні згідно положень статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», а не, як у даному випадку, одноособово секретарем сільської ради, яким підписано вказаний лист.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Станом на час розгляду справи доказів вжиття відповідачем заходів щодо винесення на розгляд пленарного засідання Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 до суду не надано.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позову прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74, 76, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов керівника Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо не винесення на розгляд сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок, які розташовані за координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області до самозалісених, його не розгляду та не прийняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Рукшинську сільську раду Дністровського району Чернівецької області винести на розгляд пленарного засідання сесії Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області та розглянути у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 Земельного кодексу України, подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26 липня 2024 року №06-05/913 щодо віднесення земельних ділянок, які розташовані за координатами GPS: 48.507517,26.246116 площею 8,17 га, 48.513473,26.246921 площею 7,69 га, 48.523018,26.258714 площею 1,4 га, 48.53727,26.272433 площею 2,26 га, 48.515623,26.290755 площею 4,61 га, 48.512897,26.25352 площею 2,76 га, 48.506599,26.249829 площею 4,32 га та 48.500251,26.253273 площею 1,45 га в с. Рашків Дністровського району Чернівецької області до самозалісених.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 квітня 2025 року.

Повне найменування учасників справи: позивач керівник Дністровської окружної прокуратури (вул. Сагайдачного, буд. 39-Б, смт Кельменці, Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 02910120) в особі: Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37507901); Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Кам`янецька, 55, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 45029517); Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вул. Сахарова, буд. 23-А, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 42702233); відповідач Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області (вул. Головна, 35-А, с. Рукшин, Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04416938).

Суддя О.П. Лелюк