Постанова від 11.04.2025 по справі 380/2856/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2856/24 пров. № А/857/28121/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украероруху» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року, прийняте суддею Гавдиком З.В. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі ДП, відповідач) про визнання протиправною відмову нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з військової служби; стягнення грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення в сумі 280 568, 25 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ); зобов`язано нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд зазначив, що ДП не є державним органом. Проте, як державне унітарне підприємство входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, про що вказано у пункті 1.1 Статуту державного підприємства, який долучений до відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на викладені положення, суд критично оцінює покликання представника відповідача на неможливість розгляду адміністративної справи, в якій відповідачем виступає ДП.

Суд звернув увагу на те, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів вказаного підприємства.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства видно, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП, та не несе відповідних зобов`язань зі здійснення таких видатків, а тому суд відхилив доводи відповідача в цій частині.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що існує чіткий порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України. Так, грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до ДП, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» (далі Постанова №104).

Зазначає, що виплата проводиться за рахунок коштів підприємств (установ, організацій), де проходили службу військові, після їх звільнення, але із залишенням на військовій службі. У свою чергу, ДП лише виконує наказ міністра оборони, звільняючи зі служби військових, у тому числі і позивача, який був звільнений з військової служби, згідно наказу Міністра оборони України від 23.09.2010 № 1001 за пунктом «в» частини шостої (за віком).

У свою чергу, ДП є державним комерційним підприємством, яке не отримує кошти ні з державного ні з будь-якого місцевого бюджетів.

Звертає увагу на те, що підставою для виплати одноразової допомоги при звільненні за рахунок коштів державного бюджету є саме наказ міністра оборони про звільнення, тому що свідченням відносин між Міноборони і військовослужбовцями військової служби є контракт, в якому Міноборони гарантує соціальні виплати, в тому числі й одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити в позові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра оборони України від 08.12.1999 № 704 «По особовому складу» був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі ДП, Украерорух) із залишенням на військовій службі. В подальшому позивача призначено на посаду заступника директора Украероруху.

Наказом Украероруху від 25.10.2010 № 590/о «З особового складу» позивача звільнено із військової служби у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пунктом «в» частини шостої (за віком), наказом Міністра оборони України від 23.09.2010 № 1001 звільнено із займаної посади 25.10.2010.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу пов`язана із звільненням з військової служби, що передбачена Законом № 2011 - XII.

07.11.2023 на адресу Украероруху було скеровано адвокатський запит щодо надання документів та інформації, що стосується діяльності підприємства з виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

10.01.2024 Украерорухом надано відповідь на адвокатський запит. У даній відповіді, зокрема, зазначалось, що 19.08.2011 ОСОБА_1 звернувся до ДП із заявою, в якій зазначив, що йому при звільненні з військової служби не була виплачена грошова допомога, яка надається відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та просив повідомити причину її невиплати.

У відповіді на зазначену заяву Украерорух листом від 06.10.2011 №1.24-25 повідомив ОСОБА_1 про те, що приписами статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону на день надання відповіді) встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Така норма Закону також визначена частиною четвертою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З урахуванням того, що Украерорух є госпрозрахунковим, а не бюджетним підприємством, та не отримує з державного бюджету жодних коштів, у тому числі і на виплату звільненим з військової служби військовослужбовцям одноразової грошової допомоги, у підприємства відсутні правові підстави та обов`язок для виплати такої грошової допомоги.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 07.03.2013 у справі №1319/88845/2012 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 280568,25 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду від 07.03.2013 Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 у справі №5847/13/876 апеляційна скарга Міністерства оборони України була задоволена. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 07.03.2013 у справі №1319/8845/2012 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зазначеною постановою суд апеляційної інстанції фактично визначив, що обов`язок по виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби покладається на Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.

Враховуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та відповідь - відмову Украероруху від 06.10.2011 №1.24-25 на заяву ОСОБА_1 від 19.08.2011, відповідач вважає, що у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не було підстав та необхідності надавати ОСОБА_1 будь-якої додаткової інформації з питань виплати одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, єЗакон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 (далі як і раніше Закон №2011-ХІІ).

Абзацом першим пункту 2статті 15 зазначеного Законувстановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 6 Закону №2232-XIIвійськовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Підприємства для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Підприємстві, затверджується Президентом України.

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 2статті 15 Закону №2011-ХІІвиплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Із наведених норм убачається, що обов`язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов`язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 1статті 15 Закону №2011-ХІІвстановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно доЗакону №2262-XII.

Згідно з частиною першоюстатті 9 Закону №2262-ХІІособам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цимЗакономта звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п`ятоюстатті 9 зазначеного Законувстановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієїпостанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 №1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до підприємства, здійснюється у порядку, визначеномупостановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі як і раніше - Постанова №104).

При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 Постанови №104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно зістаттею 9 Закону №2011-ХІІдо складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженоюнаказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 №333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «грошове забезпечення військовослужбовців».

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.07.2019 у справі №2а-5473/12/0170/21.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині пропуску строку звернення до суду та щодо визначення конкретної суми.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украероруху» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №380/2856/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар