Рішення

від 08.04.2025 по справі 320/45326/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року Київ№ 320/45326/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

представника позивача: Марченка В.С.,

представників відповідача: Осовітньої Ю.О., Сливки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

у жовтні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» (ТОВ «МЛП-Чайка», товариство) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (ДПС, ГУ ДПС, податковий орган).

Просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.07.2024 №346050702 у частині пункту 1, яким установлено заниження суми доходу за 2023 рік на 995 824 558, 42 (у тому числі за 4 квартал 2023 року у сумі 995 824 558, 42 грн.) грн.

Ухвалою суду від 11.10.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.11.2024.

12.11.2024 розпочато підготовче засідання, у якому оголошено перерву у зв`язку із наданням позивачу часу для підготовки відповіді на відзив.

03.12.2024 відкладено підготовче засідання за клопотанням представника позивача через неможливість прибути у судове засідання.

20.12.2024 проведено підготовче засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Територіального управління Бюро економічної безпеки України в Київській області; також відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків. Протокольною ухвалою від 20.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025.

Судові засідання 04.02.2025, 06.03.2025 та 13.03.2025 відкладалися (у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Скрипки І.М.; через неявку представника позивача).

08.04.2025 відбувся розгляд справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуване у відповідній частині повідомлення-рішення є безпідставним і прийнятим із порушенням норм чинного законодавства. Вказали на передчасність висновків податкового органу про те, що кредитна заборгованість згідно додаткової угоди №13 від 01.12.2023 до договору №4431 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 29.09.2011 не виникає; а також те, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, відображені у податковій декларації. Звертали увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 не містить положень стосовно її впливу на взаємовідносини у податковій сфері. Звертали увагу, що мораторій є лише тимчасовою забороною або призупиненням виконання певних дій чи прийняття рішень. Стверджували незастосування податковим органом презумпції правомірності рішень платника податків, а також незабезпечення прав позивача щодо належного розгляду та врахування заперечень на акт перевірки і доданих до нього документів.

У зв`язку із цим, просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що надання інформації про кредитний договір та зміну його умов є обов`язковим, однак в інформаційній системі Національного банку України (АІС НБУ) відсутнє посилання на наявність зміни кредитора. Звертали увагу, що фактично кошти за договором відступлення права вимоги отримуються ОАО «Сбербанк России» (АТ «Сбербанк росії»), а кредиторська заборгованість товариства позивача не виникає перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдинг») внаслідок порушення встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 мораторію. Наголошували на відсутності доказів виконання відповідного договору, а також на тому, що 25.02.2022 Нацбанком прийнято рішення про початок ліквідації АТ «Сбербанк», ліцензію анульовано, такий банк у системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» за кредитним договором №4433 від 29.09.2011 є таким, через який здійснюються грошові розрахунки; тому відповідний договір не може бути виконаний, а зобов`язання погашене. Підкреслювали, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Стверджували дотримання процедури розгляду заперечення на акт перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у позовному обсязі. Звернув увагу, що товариство здійснює господарську діяльність із 2006 року. Вказав, що висновки про нікчемність правочину виходять за межі компетенції податкового органу. Зазначив, що відповідачем неправильно визначено кредитора у відносинах щодо спірного кредиту, а також те, що кредитор не відмовлявся від прав за відповідним договором. Пояснив, що виплати за спірним кредитним договором зупинилися у 2018 році через відсутність можливості проведення оплати. Стверджував, що постанова уряду про запровадження мораторію не є нормативним актом, який регулює податкові правовідносини. Також вказав, що якщо кредитор заявить вимогу про стягнення коштів за кредитним договором, товариство «МЛП-Чайка» буде двічі сплачувати відповідні кошти. Зазначив, що реєстрація відповідних договорів у автоматизованій інформаційній системі Національного банку України належить до повноважень обслуговуючого банку, а не до обов`язків суб`єкта господарювання.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову. Стверджували, що кредит у спірних відносинах наданий товариством «Сбербанк Росии» (АТ «Сбербанк росії»); додаткова угода №13 стосовно зміни кредитора не зареєстрована у автоматизованій інформаційній системі Нацбанку, хоча у позивача був обслуговуючий банк, до обов`язків якого належала передача усіх відомостей до Національного банку України. Пояснили, що у разі відсутності реєстрації відповідної угоди, переведення коштів є неможливим. Звертали увагу на зміст угоди про переуступку між ОАО «Сбербанк Росии» (АТ «Сбербанк росії») і ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг»), де передбачена можливість переведення коштів до російської федерації. Вказали на обов`язковості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187. Наголошували на необхідності застосування і принципу превалювання сутності над формою, і на тому, що метою як договору про переуступку права вимоги, так і додаткової угоди №13 до кредитного договору від 29.09.2011 є виведення коштів з України. Стверджували дотримання норм законодавства і врахування усіх поданих платником податків документів під час розгляду заперечення на акт перевірки. Також зазначили, що у разі сплати у майбутньому суми коштів кредитору, яка раніше визнавалися безнадійною заборгованістю, платник зможе відкоригувати показники податкових зобов`язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» є юридичною особою, зареєстроване 10.01.2006, місцезнаходження якої: 00135, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вул. Антонова, 1-А.

Основним видом економічної діяльності товариства є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 30.04.2024 по 10.06.2024, на підставі наказу ГУ ДПС від 27.05.2024 №1483-п, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МЛП-Чайка».

За результатами перевірки складено акт №34974/10-36-07-02-12/33884915 від 17.06.2024 (т. 1 а.с.23-63).

За висновками названого акта встановлено сім порушень, перше з яких покладене в основу прийняття повідомлення-рішення, що є предметом судового розгляду у цій справі у відповідній частині, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпунктів 140.5.9, 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного об`єкта оподаткування на загальну суму 1018639938 грн. за 2023 рік (пункт 1 висновка акта перевірки).

Товариство подавало заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.68-72).

10.07.2024 в приміщенні ГУ ДПС відбувся розгляд заперечень №110 на акт перевірки №34974/10-36-07-02-12/33884915 від 17.06.2024 в присутності головного бухгалтера ТОВ «МЛП-Чайка» ОСОБА_1 та адвоката Марченка В.С. Представники контролюючого органу у судовому засіданні наголосили, що додаткових документів, окрім поданих під час проведення перевірки, товариством не подавалося. Це не заперечувалось представником позивача.

У рішенні ГУ ДПС від 11.07.2024, прийнятому за результатами розгляду заперечення, констатовано, що висновки акта від 17.06.2024 відповідають нормам чинного законодавства, аргументи, викладені у запереченнях та додатки надані до них ТОВ «МЛП-Чайка» не спростовують висновки акта про результати документальної планової виїзної перевірки (т.1 а.с.73-94, 227-249).

На підставі названого вище акта перевірки, через констатацію порушення, вказаного у пункті 1 висновка, прийняте податкове повідомлення рішення від 16.07.2024 № 346050702 (т.1 а.с.95-96).

Суд зазначає, що у повідомленні-рішенні вказано чотири групи порушень. Разом із тим, позивач у цій справі оскаржує лише пункт 1, а саме: «ТОВ «МЛП-Чайка» не збільшено суму доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за кредиторською заборгованістю перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») згідно укладеної додаткової угоди №13 від 01.12.2023 до договору №4431 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 29.09.2011 у розмірі 995 824 558, 42 грн., яка не відповідає вимогам пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», внаслідок порушення установленого мораторію відповідно до пункту 1, підпункту 3 та пункту 2, підпункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» не виникає внаслідок такого, що не відповідає нормам чинного законодавства України. В порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України занижено суму доходу на 995824558,42 грн. за 2023 рік (у тому числі 4-й квартал 2023 року)».

Товариством подавалася скарга до ДПС України на повідомлення-рішення від 16.07.2024 №346050702 (т.1 а.с.97-105), однак рішенням ДПС України від 19.09.2024 назване повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга без задоволення (т.1 а.с.107-112).

Висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу, а також оскаржуване повідомлення-рішення у відповідній частині обумовлені твердженням про те, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду; і під такий критерій потрапляє заборгованість товариства «МЛП-Чайка» у сумі 995 824 558, 42 грн. відповідно до додаткової угоди №13 від 01.12.2023 до договору №4431 від 29.09.2011 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

Судом встановлено, що товариством «МЛП-Чайка» 29.11.2011 укладено договір №4431 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії із ОАО «Сбербанк Росии» (російська федерація) (АТ «Сбербанк росії»), сума договору 55 000 000 доларів США, для погашення заборгованість ТОВ «МЛП-Чайка» по договору кредиту з компанією «Daecon Investments Limited» (Кіпр) на строк до 28.11.2016 (т.1 а.с.114-132).

Граничний строк виконання резидентом-позичальником платежів за договором №4431 згідно додаткової угоди №11 від 02.04.2019 (кінцева дата) 20.09.2023 (т.1 а.с.153-154).

Як до перевірки, так і до суду були надані і додаткові угоди до договору від 29.11.2011 №4431: №1 від 14.12.2011, №2 від 29.04.2012, №3 від 01.08.2014, №4 від 15.09.2015, №5 від 04.02.2016, №6 від 03.03.2016, №7 від 14.06.2016, №8 від 19.09.2016, №9 від 28.09.2016, №10 від 08.02.2018, №11 від 02.04.2019, №12 від 25.03.2021, №13 від 01.12.2023 (т.1 а.с.133-161),

Під час перевірки надавалося реєстраційне свідоцтво №14480 Національного банку України про реєстрацію договору №4431 від 29.09.2011 з АТ «Сбербанк» у АІС НБУ.

Як вбачається із виписки з ІАС НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» станом на 29.03.2021, останні відомості до договору №4431 від 29.09.2011 внесено 29.03.2021 №С0967 у зв`язку зі зниженням відсоткової ставки до 7, 4 % за додатковою угодою №12 від 25.03.2021 (т.1 а.с.162).

У ході перевірки, згідно картки по бухгалтерському рахунку 506 «Інші довгострокові позики в національній валюті» станом на 31.12.2023 встановлено заборгованість перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») у сумі 995 824 558, 42 грн. (еквівалент 26143275,6 доларів США); у відповідності до картки по бухгалтерському рахунку 6842 «Розрахунки за нарахованими відсотками нерезидентам» станом на 31.12.2023 встановлено заборгованість перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») по нарахованих відсотках у сумі 2 840 207, 27 грн.

Така заборгованість виникла на підставі пункту 3 наказу товариства позивача №969/2-ІА3, згідно якого товариство, керуючись пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №187, враховуючи пункти 14, 15, 17 постанови Національного банку України №18 від 24.02.2022, встановило кредиторську заборгованість перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») на підставі додаткової угоди №13 до договору №4431 від 29.09.2011 і визначило зобов`язаннями на 26 218 052,53 доларів США, що складає 995 824 558, 42 грн.

Так, із додаткової угоди №13 від 01.12.2023 (т.1 а.с.160-161), вбачається, що боржник (ТОВ «МЛП-Чайка») підтверджує, що кредитор (ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг»), Киргизька Республіка) повідомив боржника, що ПАО «Сбербанк России», юридична особа російської федерації, перший кредитор за договором, переуступило кредитору всі вимоги заборгованості за договором до боржника на підставі укладеного між ПАО «Сбербанк России» та ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг»), договору переуступки права вимоги №4917 від 14.10.2022. Зазначалося, що беручи до уваги перехід прав кредитора в зобов`язаннях з погашення заборгованості за договором переуступлення до ООО «Торугарт Трейдінг», сторони підтвердили, що станом на 14.10.2022 (дату заключення договору переуступлення) сума виданого і непогашеного кредиту складає 26143275,60 доларів США, сума нарахованих і непогашених відсотків 74776,93 доларів США.

Також внесено, зокрема, наступні зміни до основного договору №4431:

- пункт 4.1 договору доповнено новим абзацом: за період з 15.10.2022 по 18.09.2024 проценти за користування кредитом не нараховуються;

- у пункті 6.1 датою повного погашення кредиту визначено 18.09.2024;

- у пункті 14.4 визначено, що правом, яке регулює договір, є матеріальне право України; всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають виходячи з даного договору чи у зв`язку з ним, в тому числі відносно висновків, тлумачення, виконання чи порушення, завершення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при торгово-промисловій палаті України, згідно його регламенту. Місцем проведення суду є м. Київ, Україна.

Крім того, подано договір відступлення права вимоги №4917 від 14.10.2022, що укладений між ОАО «Сбербанк России» (російська федерація)-цедент та ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») (цесіонарій), за умовами якого цедент відступає цесіонарію у повному обсязі, а цесіонарій приймає у цедента і зобов`язується оплатити всі майнові права цедента до ТОВ «МЛП-Чайка», які виникли у цедента на підставі договору №4431 від 29.11.2011 із додатковими угодами; загальна сума майнових прав 26 218 052, 53 грн. Одночасно із відступленням майнових прав вимоги за кредитним договором цесіонарію передаються права вимоги, які виникли у цедента на підставі договорів застави, іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язання боржника за кредитним договором і підпорядковані законодавству України. Цесіонарію не передаються права (вимоги) за договорами застави, іпотеки, поруки, зазначені у додатку 2 до договору (т.1 а.с.163-188).

У пункті 5.9 такого договору передбачено, що у випадку неможливості повернення цеденту відступлених прав у тому вигляді і обсязі, у якому вони були отримані цесіонарієм на дату уступки, цесіонарій приймає на себе зобов`язання повернути цеденту майно, отримане в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від боржника/інших осіб, у тому числі грошові кошти, а також усі права вимоги до боржника, отримані в результаті двосторонньої реституції при розгляді позову про визнання недійсними переданих (відступлених) по договору.

Крім того, пунктом 5.10 договору №4917 від 14.10.2022 закріплено, що заборгованість цесіонарія перед цедентом по поверненню майна/грошових коштів, отриманих у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, може бути зарахована проти заборгованості цедента перед цесіонарієм по поверненню ціни договору відступлення (т.1 а.с.173)

Кредиторська заборгованість згідно укладеної додаткової угоди №13 від 01.12.2023 до договору №4431 складає 995 824 558, 42 грн.

Інформацію про внесення змін про заміну кредитора, які внесені додатковою угодою №13 від 01.12.2023 до договору №4431 від 29.09.2011 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії до ІАС НБУ «Кредитні договори з нерезидентами», не надано до перевірки, про це складено акт відповідачем від 10.06.2024 №1507/10-36-07-02.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що така додаткова угода не реєструвалася в АІС НБУ. Зазначав про відсутність обов`язку безпосередньо у суб`єкта господарювання здійснювати відповідну реєстрацію.

Таким чином, остання інформація по договору №4431 від 29.09.2011 до АІС Національного банку вносилась 29.03.2021.

Суд зазначає, що позивач надав рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/10897/24, а також постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, яким рішення суду першої інстанції залишене без змін. Так, названим рішенням визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України №2619/5 від 04.09.2024 «Про задоволення скарг». Предметом позову у відповідній господарській справі стало питання правомірності проведення реєстраційних дій щодо зміни керівника ТОВ «МЛП-Чайка» (від 04.08.2022) та стосовно зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника товариства позивача (від 08.12.2022).

Товариством надано і засвідчену копію висновка експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 20.11.2024, призначеної у кримінальному провадженні №72023110400000024 від 22.11.2023 (т.2 а.с.132-180).

Так, експерти прийшли до висновку, що наданими на дослідження документами висновки аналітичного продукту 06.03.2024 №23.9/2/48-24-АП у частині заниження ТОВ «МЛП-Чайка» податку на прибуток підприємств у розмірі 130 255 154, 22 грн., внаслідок порушення пункту 9 Національного положення бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» та невключення у дохід підприємства суми невиплаченого кредиту у розмірі 741 294 852,83 грн., не підтверджуються.

У свою чергу, податковим органом подані заперечення на висновок експерта. Вказали, що експерти вийшли за межі спеціальних знань та з`ясовували питання права. Наголосили, що у висновку експерта вказано, що заборгованість ТОВ «МЛП-Чайка» за кредитним договором є активом АТ «Міжнародний резервний банк», хоча відповідний договір укладався з ОАО «Сбербанк России», а у бухгалтерському обліку товариства «МЛП-Чайка» така заборгованість відображена перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг»). Наголосили, що під час проведення експертизи не досліджувався договір №4431 від 29.09.2011 із ОАО «Сбербанк России» (ПАТ «Сбербанк росії») і додаткова угода №13 від 01.12.2023 до нього. У зв`язку із цим, стверджували, що висновок експерта у відповідній частині не відповідає матеріалам справи та є особистим припущенням експертів, а експерти роблять висновки про кредитні договори без їх дослідження. Також зазначили, що Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 №766/12142/16-а вказав, що висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами; а у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Як вбачається із листа-звернення позивача від 21.03.2018 до ПАТ «Сбербанк», товариством «МЛП-Чайка» було підготовлено та подано до ПАТ «Сбербанк» платіжне доручення №74 від 20.03.2018 з метою перерахування відсотків у розмірі 558 101, 10 доларів США за користування кредитом по договору №4431, однак платіж проведений не був; просили надати пояснення непроведення платежу (т.2 а.с.17).

У відповіді ПАТ «Сбербанк» (Банк) від 23.03.2018 повідомлено, що ПАТ «Сбербанк» (російська федерація) є власником 100 % статутного фонду Банку і контролером; а у відповідності до абзацу 1 підпункту 8 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 01.10.2015 №654 банкам, зазначеним у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2018 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеному в дію Указом Президента України від 06 березня 2018 року № 57/2018, до яких застосовано санкцію «запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов`язаних з банками осіб», заборонено здійснювати будь-які операції на користь пов`язаних з ними осіб, які передбачають переказ коштів за межі України або наслідком яких може бути виведення капіталів таких банків за межі України. Вказано, що з метою уникнення порушення таких заборон, Банк змушений відмовити в проведенні переказу кошті за межі України на користь пов`язаної з Банком особи ПАТ «Сбербанк» (російська федерація) (т.2 а.с.18).

Також встановлено, що 25.02.2022 Національним банком України було прийнято рішення про початок процедури ліквідації обслуговуючого банку товариства «МЛП-Чайка» - АТ «Сбербанк», анульовано його ліцензію. При цьому саме у такому банку було відкрито рахунок для грошових платежів за кредитним договором №4431.

Позивач також надав суду звернення товариства до Національного банку України від 12.06.2024 з проханням роз`яснити можливість виконання зобов`язання із ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») і заяву про надання індивідуального роз`яснення з питань бухгалтерського обліку від 26.06.2024, адресовану Міністерству фінансів України стосовно наявності підстав списання кредиторської заборгованості (т.2 а.с.12,15).

При цьому, такі заяви складені і направлені вже після проведення перевірки.

Національний банк України у відповіді від 26.06.2024 №25-0005/49006 зазначив, що питання, про які йдеться у листі, має вирішуватися товариством безпосередньо з обслуговуючим банком як агентом валютного нагляду відповідно до вимог чинного законодавства, а також договору, укладеного між банком і товариством (т.2 а.с.13-14).

У відповіді «Про розгляд запиту» від 19.07.2024 №41010-07-10/21371, Міністерство фінансів України навело загальні законодавчі приписи стосовно бухгалтерського обліку і зобов`язань; вказали, що надання роз`яснень з питань практичного застосування правових норм і юридичних аспектів виконання договірних зобов`язань ТОВ «МЛП-Чайка» належить до сфери регулювання методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Звернули увагу, що листи міністерств не встановлюють норм права, мають виключно рекомендаційний та інформативний характер (т.2 а.с.15-16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (Податковий кодекс, Кодекс, ПК України).

За змістом статті 86 Податкового кодексу у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом статті 86 Податкового кодексу у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Як закріплено у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

За правилами пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У відповідності до пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

За приписами частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частини перша та друга статті 215 ЦК України).

У статті 228 Цивільного кодексу визначені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За правилами статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

03.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 (постанова №187).

За положеннями пункту 1 цієї постанови для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:

які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;

визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 «Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану»;

щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу у зв`язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать Російській Федерації або особі, пов`язаній з державою-агресором;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь Російської Федерації.

У підпункті 1 пункту 2 постанови №187 установлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

За правилами статті 10 Закону України «Про валюту і валютні операції» суб`єкти валютних операцій - резиденти зобов`язані надавати інформацію про їхні валютні операції уповноваженим установам, через які здійснюються такі валютні операції.

Національний банк України визначає зміст, форму, періодичність, строки, спосіб та порядок надання інформації про валютні операції відповідно до цієї статті та зобов`язань України щодо обміну інформацією, передбачених міжнародними угодами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 6 «Про затвердження Положення про порядок надання банками Національному банку України інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками» банки здійснюють ініціювання реєстраційних дій/анулювання реєстрації договорів за допомогою засобів спеціального програмного забезпечення Національного банку України щодо реєстрації договорів згідно з Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270 (Положення № 270), до 14 год. 06 лютого 2019 року.

За нормами пункту 3 цієї ж постанови з 07 лютого 2019 року обслуговування банками операцій резидентів за договорами, що передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами (позиками) (далі - договори), здійснюється з урахуванням такого:

1) реєстрація договорів, яка була здійснена Національним банком України (реєстраційні свідоцтва, що були видані Національним банком України резидентам-позичальникам) у період до 07 лютого 2019 року, втрачає(ють) чинність;

2) банки зобов`язані надавати інформацію щодо договорів в електронній формі до автоматизованої інформаційної системи Національного банку України Кредитні договори з нерезидентами (далі - Інформаційна система) згідно з порядком, установленим Положенням про надання інформації, з 10 год. 07 лютого 2019 року та з урахуванням підпунктів 4 та 5 пункту 3 цієї постанови;

3) інформація щодо договорів, яка згідно з Положенням № 270 надавалася банками до Національного банку України для цілей реєстрації договорів (унесення змін до реєстрації договорів) та міститься в електронному реєстрі повідомлень про договори, що ведеться засобами спеціального програмного забезпечення Національного банку України щодо реєстрації договорів (далі - Реєстр), станом на 10 год. 07 лютого 2019 року переноситься в автоматизованому режимі до облікових записів Інформаційної системи (із збереженням номера та дати запису, що відповідає договору в Реєстрі, для облікового запису, що відповідає цьому договору в Інформаційній системі);

4) банк (у разі потреби) уносить зміни/уточнення до інформації щодо договорів, яка була в автоматизованому режимі відповідно до підпункту 3 пункту 3 цієї постанови перенесена до облікових записів Інформаційної системи, у загальному порядку згідно з Положенням про надання інформації;

5) банк, якщо в Інформаційній системі немає облікового запису, що відповідає договору, реєстрація якого підтверджувалася реєстраційним свідоцтвом (із додатками за їх наявності) у паперовій формі, що було видане Національним банком України резиденту-позичальнику та станом на 06 лютого 2019 року залишалося діючим, уносить інформацію щодо такого договору (із посиланням на номер і дату такого реєстраційного свідоцтва) до Інформаційної системи не пізніше дня проведення валютної операції за цим договором через цей банк.

Як закріплено у пункті 4 Положення № 270 банки здійснюють надання повідомлень про договори Національному банку за допомогою Інформаційної системи.

За нормами пункту 9 Положення № 270 інформація з наданих банками повідомлень про договори вноситься до Інформаційної системи в автоматизованому режимі у вигляді:

1) окремих облікових записів (далі - обліковий запис) у розрізі договорів, про які Національний банк повідомляється вперше та відповідно інформація щодо яких будь-яким із банків раніше не надавалася до Інформаційної системи та не вносилася до неї. Дата та номер облікового запису, який відповідає договору, залишаються незмінними та використовуються в подальшому для його ідентифікації в Інформаційній системі;

2) змін до облікового запису (за наявності в Інформаційній системі облікового запису, який відповідає договору). Датою внесення змін до облікового запису є дата зміни відповідних відомостей, що містяться в Інформаційній системі.

Банк має забезпечити надання до Інформаційної системи повідомлення щодо кожного договору, операції за яким між резидентом-позичальником (новим боржником) та нерезидентом-кредитором здійснюються через рахунок для грошових розрахунків (платежів) за договором, відкритий в цьому банку (пункт 12 Положення № 270).

Перелік інформації у повідомленні про договір, яке надається банком до Інформаційної системи (якщо в Інформаційній системі немає облікового запису, який відповідає договору, або для внесення змін до облікового запису, який відповідає договору), зазначено в додатку до цього Положення (пункт 13 Положення № 270). .

На підставі наведених правових норм і з`ясованих у справі обставин, суд приходить до таких висновків.

Так, як з`ясовано і зазначено у описовій частині рішення, спроба провести останній платіж за договором №4431 від 29.09.2011 мала місце у березні 2018 року, однак оплату проведено не було. Після цього також жодних оплат здійснено не було, що пояснено товариством позивача відсутністю такої можливості згідно положень законодавства. Так само не було здійснено оплат і після укладення додаткової угоди №13 від 01.12.2023, підписаною за наслідками переуступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії, хоча і визначено кінцевою датою виконання зобов`язань по сплаті коштів 18.11.2024. При цьому, за основним договором, з урахуванням змін, кінцевою датою виконання визначено - 20.09.2023, тобто додаткова угода №13 укладена вже після такої дати.

Так само жодних сплат за на користь ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг»), що підтверджено представником позивача у судовому засіданні, також здійснено не було, хоча, як наголошував представник позивача, такий суб`єкт господарювання зареєстрований у Киргизькій Республіці, зазначено про відсутність можливості здійснення і цієї оплати.

Суд враховує і відсутність можливості реального виконання зобов`язань за додатковою угодою №13, оскільки переведення коштів без реєстрації Національним банком України відповідної угоди не є можливим. При цьому, товариство зазначило про обов`язок саме обслуговуючого банку здійснити відповідну реєстрацію, однак не вказало, які дії вжито позивачем для виконання обслуговуючим банком названого обов`язку, не обґрунтовано невжиття дій по зміні такого обслуговуючого банку, зважаючи на невиконання останнім своїх обов`язків.

Суд погоджується із доводами відповідача, що надання інформації про кредитний договір, який передбачає виконання резидентом, що не є банком, боргових зобов`язань перед нерезидентом-кредитором за залученим резидентом кредитом, позикою, яка надається до автоматизованої інформаційної системи Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами», є обов`язковим. При цьому, товариство позивача, стверджуючи про відсутність такого обов`язку безпосередньо у них, знаючи про анулювання ліцензії обслуговуючого їх банку до укладення додаткової угоди №13, достеменно знаючи про відсутність можливості обслуговуючого банку надати інформацію до АІС Нацбанку, не вчинило будь-яких дій, які б уможливили виконання відповідного як обов`язку по інформуванню, так, і як наслідок, зобов`язання по сплаті коштів за кредитним договором.

Що ж до звернення позивача у червні 2024 року до Національного банку і Міністерства фінансів України уже після проведення перевірки, то вони не розцінюються судом як дії, що вживалися для виконання обов`язку як по реєстрації змін до договору у АІС Нацбанку, так і виконання зобов`язань по погашенню заборгованості. Навпаки позивач, підписуючи додаткову угоду №13, достеменно розумів відсутність у товариства «МЛП-Чайка» можливості здійснювати платежі за відповідним договором.

Суд наголошує і на тому, що угода про переуступку від 14.10.2022 №4917 передбачає можливість переведення коштів і майна платника податку України на користь юридичної особи російської федерації.

Що ж до висновка експертів від 20.11.2024, то суд не враховує його, оскільки, по-перше, спірне питання є виключно правовим, оцінка наявності або ж відсутності факту заниження податку на прибуток через неврахування у складі доходу заборгованості за кредитним договором, зважаючи на те, що саме суд здійснює тлумачення норм права, має надаватися виключно судом. Крім того, відповідні висновки у пункті 2 (які стосуються досліджуваної кредиторської заборгованості) обумовлені твердженням про те, що заборгованість за кредитним договором від 29.11.2011 №4431 є активом АТ «Міжнародний резервний банк», який підлягає реалізації на відкритих торгах та не є такою, що підлягає погашенню, не відповідають встановленим обставинам і дослідженим у справі доказам, оскільки кредитором виступає АТ «Сбербанк росії», а останній уклав договір переуступлення права вимоги із ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») у подальшому; за даними бухгалтерського обліку товариства «МЛП-Чайка» відповідна кредиторська заборгованість облікована у нього як заборгованість перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг»). До того ж, під час проведення експертизи кредитний договір від 29.11.2011 №4431 та будь-які додатки та додаткові угоди до нього не досліджувались, що відображено на сторінці 34 висновку (т.2 а.с.165). Документи бухгалтерського обліку товариства позивача з цього питання також не досліджувались під час експертизи.

У зв`язку із наведеним, суд не приймає до уваги відповідний висновок експертів від 20.11.2024 №5163/5164/24-71.

Щодо рішення господарського суду у справі №910/10897/24, то суд зазначає, що воно не стосується спірних відносин, оскільки його предметом була перевірка законності реєстраційних дій по зміні керівника і кінцевого бенефіціарного власника товариства позивача, а не питання статусу кредиторської заборгованості, або ж дійсності договору переуступлення права вимоги і додаткової угоди №13 до договору №4431 від 29.09.2011.

Судом не встановлено і порушень під час розгляду заперечень на акт перевірки, з урахуванням у тому числі і аналізу рішення про надання відповіді за результатами розгляду заперечення.

Неспростованими залишилися і доводи податкового органу про можливість відкоригувати податкові зобов`язання у випадку погашення відповідної заборгованості у майбутньому.

Також суд враховує наступний правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19:

«Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

4.8. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо».

Що ж до постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, то зважаючи на збройну агресію російської федерації, враховуючи необхідність забезпечити саме національні інтереси, унеможливити переведення коштів і передачу майна громадянам і юридичним особам російської федерації, то у взаємозв`язку із змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України (зважаючи на зміст і суть як договору про переуступлення №4917 від 14.10.2022, так і на додаток №13 до кредитного договору №4431 від 29.09.2011), суд приходить до правомірності її застосування податковим органом до спірних відносин.

Суд вважає, що протилежне тлумачення потенційно може зашкодити національним інтересам держави Україна та її громадянам.

За наведеного у сукупності, суд погоджується із твердженням контролюючого органу про те, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду, і що таке правило відповідного стандарту бухгалтерського обліку підлягає застосуванню до заборгованості позивача у сумі 995 824 558, 42 перед ООО «Торугарт Трейдинг» (ТОВ «Торугарт Трейдінг») згідно укладеної додаткової угоди №13 від 01.12.2023 до договору №4431 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 29.09.2011 із АТ «Сбербанк росії».

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковим органом надано докази на підтвердження обґрунтованості винесення повідомлення-рішення від 16.07.2024 №346050702 у оскаржуваній частині.

У свою чергу, позивач не надав достатніх і обґрунтованих доказів для визнання протиправним і скасування такого повідомлення-рішення у відповідній частині, тому відхиляє його доводи і резюмує відсутність підстав для задоволення позову.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 11 квітня 2025 р.