Рішення

від 11.12.2007 по справі 20-7/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" грудня 2007 р. справа № 20-7/366

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам”

          (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А)

          (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 40-Б)

до відповідача:          Приватного підприємства „Фьючер”

          (99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 120)

про          стягнення заборгованості в розмірі 512776,00 грн. по Угоді „Про реструктуризацію дебіторської заборгованості” від 18.01.2007,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Шеремет ОО., юрист, довіреність № 338 від 03.09.2007;

від відповідача:          - Мельников В.М., представник, довіреність б/н від 04.12.2007;

Суть спору:

19.10.2007 (вх.№ 3649) Товариство з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства „Фьючер” про стягнення заборгованості в розмірі 512776,00 грн. по Угоді „Про реструктуризацію дебіторської заборгованості” від 18.01.2007,  з посиланням на п.3.2 Угоди „Про реструктуризацію дебіторської заборгованості” від 18.01.2007.

Ухвалою суду від 23.10.2007 порушено провадження по справі (арк. с. 1-2).

Відповідач вимоги ухвал суду від 23.10.2007, 07.11.2007 не виконав, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом  накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві та знаходяться на його розрахунковому рахунку 26007945228091 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195, код ЄДРПОУ 32776969 в розмірі 512776,00 грн. задоволенню не підлягає, так як позивач не обґрунтував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, необхідність вжиття таких заходів, наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, з урахуванням Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” та Постанови Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Розгляд справи відкладався, в судовому засідання оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

01.10.2005 між Приватним підприємством „Фьючер” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам” (Замовник) укладено Договір, згідно з яким Виконавець доручає, а Замовник приймає на себе зобов'язання здійснити реалізацію послуг в санаторії „Орлине гніздо” (АР Крим, м. Ялта) фізичним та юридичним особам відповідно до положень цього Договору, згідно Додатку (арк.с.27-29).

Про виконання умов Договору сторонами складені Акти прийому-здачі робіт від 30.06.2006,  30.09.2006 на суму 101624,00 грн. (арк.с.30, 31).

Позивачем відповідачу на підставі Договору перераховані грошові кошти в сумі 614400,00 грн. (арк.с.57-74).

Позивач виставляв відповідачу рахунки (арк.с.82-85).

Заборгованість по Договору складає 512776,00 грн., підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, наданим позивачем, відповідач від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився, про що позивачем надані докази (арк.с.87-89).

06.12.2006 вих.№1/12 відповідач направив позивачу лист про відстрочення терміну погашення заборгованості до березня 2007 року (арк.с.11, 22).

27.12.2006 вих.№ 531 позивач направив відповідачу лист з пропозицією підписати договір про реструктуризацію заборгованості з зазначенням чіткого графіку її погашення (арк.с.12, 23).

09.01.2007 вих.№9/01 відповідач повідомив позивача про прийняття ним пропозиції щодо підписання договору про реструктуризацію заборгованості з проханням направити проект договору поштою (арк.с.13, 24).

18.01.2007 між Приватним підприємством „Фьючер” (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам” (Кредитор) укладено Угоду про реструктуризацію дебіторської заборгованості, згідно з яким Сторони підтвердили одна одній, що між ними виникли такі вимоги, строк яких настав: вимога Кредитора щодо виконання умов Додатку № 1 до Угоди від 21.11.2005, згідно з якою Боржник повинен повернути Кредитору 512776,00 грн. (арк.с.9-10, 25-26).

Згідно пункту 2.1 Угоди, Боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення дебіторської заборгованості перед Кредитором, строком до28.05.2007 з оплатою рахунків згідно затвердженого сторонами графіку проплат на п/р 260034595 у Райфайзен банку Аваль м. Києва, МФО 300335: до 25.02.2007 –179471,60 грн., до 18.03.2007 –179471,60 грн., до 16.04.2007 –102555,20 грн., до 28.05.2007 –51277,60 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Угоди, Ухилення Боржника від виконання дій, передбачених пунктом 2.1, не позбавляє цієї Угоди правочинності й надає іншій стороні право на звернення до господарського суду з позовом про спонукання до виконання цих дій та відшкодування збитків, що настали внаслідок затримання проплат за п.2.1.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору від 01.10.2005 та по Угоді про реструктуризацію заборгованості.

Правовідносини сторін регулюються статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач письмового відзиву і заперечень, контрозрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості не надав, від звірки взаєморозрахунків ухилився.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 512776,00 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Фьючер” (99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 120,  ідентифікаційний код 32776969, п/с 26007945228091 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А / 01030, м. Київ, вул. І. Франка, 40-Б, ідентифікаційний код 13688707, п/р № 260034595 в ВАТ „Райфайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 300335) заборгованість в сумі 512776,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5127,76 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                   Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

17.12.2007