Постанова

від 20.02.2008 по справі 20-7/366

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/366

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

14 лютого 2008 року   Справа № 20-7/366

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фьючер" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 11.12.2007 у справі № 20-7/366

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма "САМ" (вул. Кіквідзе, 18-А, Київ, 01001;       вул. І.Франка, 40-Б, Київ, 01030)

до           Приватного підприємство "Фьючер" (пр. Ген. Острякова, 120, Севастополь, 99040)

про стягнення заборгованості в розмірі 512776,00 грн. по Угоді "Про реструктуризацію дебиторської заборгованості" від 18.01.2007

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства „Фьючер" про стягнення заборгованості в розмірі 512776,00 грн. по Угоді „Про реструктуризацію дебіторської заборгованості" від 18.01.2007, з посиланням на пункт 3.2 Угоди „Про реструктуризацію дебіторської заборгованості" від 18.01.2007.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.12.2007 (суддя Ілюхіна Г.П.) позов задоволено.

                    З відповідача на користь позивача стягнуто 512776,00 грн. - заборгованості, 5127,76 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.

У судове засідання, призначене на 14.02.2008 року, представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши повторно матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

01.10.2005          між Приватним підприємством „Фьючер" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам" (Замовник) укладено Договір, згідно з яким Виконавець доручає, а Замовник приймає на себе зобов'язання  здійснити реалізацію послуг в санаторії „Орлине гніздо" (місто Ялта) фізичним та юридичним особам відповідно до положень цього Договору, згідно Додатку (аркуші справи 27-29).

Про виконання умов Договору сторонами складені Акти прийому-здачі робіт від 30.06.2006, 30.09.2006 на суму 101624,00 грн. (аркуші справи 30, 31).

Позивачем відповідачу на підставі Договору перераховані грошові кошти в сумі 614400,00 грн. (аркуші справи 57-74).

Позивач виставляв відповідачу рахунки (аркуші справи 82-85).

Заборгованість за Договором складає 512776,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, наданим позивачем, відповідач від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився, про що позивачем надані докази (аркуші справи 87-89).

06.12.2006          вих.№1/12 відповідач направив позивачу лист про відстрочення терміну погашення заборгованості до березня 2007 року (аркуші справи 11, 22).

27.12.2006          , вих.№531  позивач направив відповідачу лист з пропозицією підписати договір про реструктуризацію заборгованості з зазначенням чіткого графіку її погашення (аркуші справи 12, 23).

09.01.2006          , вих.№9/01 відповідач повідомив позивача про прийняття ним пропозиції щодо підписання договору про реструктуризацію заборгованості з проханням направити проект договору поштою (аркуші справи 13, 24).

18.01.2007 між Приватним підприємством „Фьючер" (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Туристична фірма „Сам" (Кредитор) укладено Угоду про реструктуризацію дебіторської заборгованості, згідно з яким Сторони підтвердили одна одній, що між ними виникли такі вимоги, строк яких настав: вимога Кредитора щодо виконання умов Додатку № 1 до Угоди від 21.11.2005, згідно з якою Боржник повинен повернути Кредитору 512776,00 грн. (аркуші справи.9-10, 25-26).

Згідно пункту 2.1 Угоди, Боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення дебіторської заборгованості перед Кредитором, строком до 28.05.2007 з оплатою рахунків згідно затвердженого сторонами графіку проплат на п/р 260034595 у Райфайзен банку Аваль міста Києва, МФО 300335: до 25.02.2007 - 179471,60 грн., до 18.03.2007 - 179471,60 грн., до 16.04.2007 - 102555,20 грн., до 28.05.2007 - 51277,60 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Угоди, Ухилення Боржника від виконання дій, передбачених пунктом 2.1, не позбавляє цієї Угоди правомірності і надає іншій стороні право на звернення до господарського суду з позовом про спонукання до виконання цих дій та відшкодування збитків, що настали внаслідок затримання проплат за пунктом 2.1.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору від 01.10.2005 та по Угоді про реструктуризацію заборгованості.

Правовідносини сторін регулюються статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.          

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач письмового відзиву і заперечень, розрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості не надав, від звірки взаєморозрахунків ухилився.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 512776,00 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фьючер" залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.12.2007 у справі № 20-7/366 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.І. Гонтар

Судді                                                                                          Ю.В. Борисова

                                                                                          В.М. Плут