Рішення

від 11.12.2007 по справі 20-7/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" грудня 2007 р. справа № 20-7/367

За позовом:          Комунального підприємства „Севтеплоенерго”

          Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

до відповідача:          Дочірнього підприємства „Цар Хліб”

          Товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібні інвестиції”

          (99003, м. Севастополь, вул. Токарева, 2-В)

про          стягнення заборгованості по Договору № 581/У від 16.12.2005 купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку за період з листопада 2006 по вересень 2007 в сумі 13983,90 грн., з яких: 11481,22 грн. –основний борг, 967,08 грн. –індекс інфляції, 262,95 грн. – 3 % річних, 1272,65 грн. –пеня,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    - Митрицан Т.В., юрисконсульт, довіреність № 02-юр від 02.01.2007,

Від відповідача          - Тарасенко Р.Г., представник, довіреність б/н від 01.01.2007,

Суть спору:

22.10.2007 (вх.№ 3655) Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Цар Хліб” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібні інвестиції” про стягнення заборгованості по Договору № 581/У від 16.12.2005 купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку за період з листопада 2006 по вересень 2007 в сумі 13983,90 грн., з яких: 11481,22 грн. –основний борг, 967,08 грн. – індекс інфляції, 262,95 грн. –3 % річних, 1272,65 грн. –пеня, з посиланням на статті 526, 527, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 230, 232 Господарського кодексу України  (арк.с.3-4).

Ухвалою суду від 24.10.2007 порушено провадження по справі (арк. с. 1-2).

Відповідач в відзиві на позов (вх.№52632) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому основні з яких полягають в тому, що позивача не направляв відповідачу претензій щодо невиконання умов договору по забезпеченню тепло енергією, відповідачем до звернення позивача до суду здійснювалась оплата послуг позивача; вважає, що позивачем не надані докази надання позивачем відповідачу послуг по Договору, просить в задоволенні позову відмовити (арк.с.50-51).

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11481,22 грн. припинено в порядку  пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, так як відповідачем сплачена сума основного боргу після порушення провадження по справі: 31.10.2007 та 07.11.2007, про що надані докази та винесено ухвалу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

16.12.2005 між Дочірнім підприємством „Цар Хліб” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібні інвестиції” (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) укладено договір № 581/У купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію по встановленим Тарифам (арк.с.8-12).

Пунктами 4.1.-4.4. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію при наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показникам відповідно до пунктів 10-13 „Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню” на підставі двостороннього Акту по показникам вузлу обліку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця здійснює  авансові платежі по всім видам теплопостачання, передбаченим цим Договором, відповідно  виставленого Продавцем рахунку в сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередній розрахунковий період, з наступним перерахуванням за фактично відпущену теплову енергію.

Кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Пунктом 4.5. Договору  за несвоєчасне внесення плати передбачена сплата Покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від належної до сплати суми.

Згідно пункту 6.1.2. Договору, Покупець несе відповідальність відповідно до діючого законодавства та цього Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми платежу.

          Позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № 581/У  (арк.с.19-23).

          Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед ним за період з листопада 2006 року по вересень 2007 року, включно, на момент звернення позивача до суду складала 11481,22 грн. (арк.с.14).

          Відповідачем сплачена сума основного боргу після порушення провадження по справі.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не оплатив спожиту ним теплову енергію по Договору № 1114/У/1 від 03.10.2005, що тягне відповідальність у вигляді пені, 3% річних та індексу інфляції.

Правовідносини регулюються статтями 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 275-277 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 275-277 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Аналогічні положення містяться в статті 714 Цивільного кодексу України.

Абоненти користуються енергією з додержанням Правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України,  господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 527, 530 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 625 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем на суму простроченої заборгованості нараховано індекс інфляції в розмірі 967,08 грн. та 3% річних в розмірі 262,95 грн., які  також підлягають стягненню (арк.с.16, 17).

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сума пені, передбаченої зазначеними вище нормами та пунктом 6.1.2. Договору № 581/У, згідно розрахунку позивача складає 1272,65 грн., яка також підлягає стягненню (арк.с.15).

Заборгованість підтверджується матеріалами справи, а відповідач контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості в вигляді пені, 3% річних та індексу інфляції не надав, від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2502,68 грн., з яких: 967,08 грн. –індекс інфляції, 262,95 грн. – 3 % річних, 1272,65 грн. –пеня.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 232, 275-277 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Цар Хліб” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібні інвестиції” (99003, м. Севастополь, вул. Токарева, 2-В, ідентифікаційний код 32496670, р/с 26009945184111 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195; п/р 260070221101 в СФ „Фінанси і кредит””, МФО 384812) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради  (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р № 26030945206831 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) 3% річних в розмірі 262,95 грн., індекс інфляції в розмірі 967,08 грн., пеню в сумі 1272,65 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 139,84 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

17.12.2007