Ухвала від 10.04.2025 по справі 552/202/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/202/25 Номер провадження 11-сс/814/223/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ

Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представників третіх осіб,

щодо майна яких вирішується

питання про арешт адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , та адвоката ОСОБА_8 , в інтересах ТОВ «ТД «Оіл Груп» і ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 12 лютого 2025 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2024 року за №72024171020000045, задоволено клопотання детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_11 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт на виявлене та вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме на:

мобільний телефон ОСОБА_9 «Redmi Note 13 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в якому містилися 2 сім-карти з абонентськими номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

мобільні телефони ОСОБА_10 : «Galaxy M33 5G SM-M336B/DS», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI2 : НОМЕР_6 , в якому містилася сім-карта з абонентським номером: НОМЕР_7 , та «Рoco M4 Pro 5G», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , в якому містилася сім-карта з абонентським номером: НОМЕР_8 ;

договори, рахунки на оплати, видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, акти звіряння ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з грудня 2024 року та січня 2025 року всього на 209 арк.;

видаткові накладні, акти прийняття-передачі товару, товарно-транспортні накладні, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу із січня 2025 року всього на 19 арк.;

видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, копії сертифікатів, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу із січня 2025 року всього на 16 арк.;

видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, акти звіряння та копії виписок з рахунків, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з листопада 2024 року всього на 101 арк.;

видаткові накладні, акти прийняття-передачі товару, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу з грудня 2024 року всього на 63 арк.;

рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу з листопада 2024 року всього на 73 арк.;

товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти передачі-прийняття, експрес накладні, рахунки-фактура, рахунки на оплату, де одержувач ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за 2024-2025 роки всього на 265 арк.;

договори купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за 2023-2024 роки всього на 60 арк.;

видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за 2024 рік всього на 30 арк.;

видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за жовтень 2024 року всього на 25 арк.;

зошит із написом на обкладинці: «Торговий дім Оіл Груп», із чорновими записами розрахунків на 12 арк.

Вирішено питання про арешт іншого виявленого та вилученого в ході вказаного вище обшуку майна, щодо якого ухвала слідчого судді не оскаржується.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що детективом було доведено необхідність накладення арешту на зазначене вище майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, з метою його збереження та наявність ризиків, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, врахувавши вимоги розумності та співмірності обмеження прав користування і власності, наслідки арешту майна й те,що нацьому етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.

В апеляційних скаргах:

адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 12 лютого 2025 року в частині накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_9 «Redmi Note 13 Pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , та відмовити в накладенні арешту на цей телефон;

адвокат ОСОБА_8 ,в інтересахТОВ «ТД«Оіл Груп»і ОСОБА_10 , просить скасуватиухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Полтава від12лютого 2025року вчастині накладенняарешту на:мобільні телефони ОСОБА_10 «GalaxyM335GSM-M336B/DS»,IMEI1: НОМЕР_5 ,IMEI2: НОМЕР_6 ,в якомумістилася сім-картаз абонентськимномером: НОМЕР_7 ;та «РocoM4Pro5G»,IMEI1: НОМЕР_5 ,IMEI2: НОМЕР_6 ,в якомумістилася сім-картаз абонентськимномером: НОМЕР_8 ;договори,рахунки наоплати,видаткові накладні,акти передачі-прийняття,товарно-транспортнінакладні,акти звірянняТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»за періодчасу згрудня 2024року тасічня 2025року всьогона 209арк.;видаткові накладні,акти прийняття-передачітовару,товарно-транспортнінакладні,де постачальникТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за періодчасу ізсічня 2025року всьогона 19арк.;видаткові накладні,рахунки наоплату,товарно-транспортнінакладні,копії сертифікатів,де покупецьТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за періодчасу ізсічня 2025року всьогона 16арк.;видаткові накладні,рахунки наоплату,товарно-транспортнінакладні,акти звіряннята копіївиписок зрахунків,де постачальникТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»за періодчасу злистопада 2024року всьогона 101арк.;видаткові накладні,акти прийняття-передачітовару,товарно-транспортнінакладні,рахунки наоплату,де покупецьТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за періодчасу згрудня 2024року всьогона 63арк.;рахунки наоплату,видаткові накладні,товарно-транспортнінакладні,де покупецьТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за періодчасу злистопада 2024року всьогона 73арк.;товарно-транспортнінакладні,видаткові накладні,акти передачі-прийняття,експрес накладні,рахунки-фактура,рахунки наоплату,де одержувачТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за 2024-2025роки всьогона 265арк.;договори купівлі-продажунафтопродуктів ТОВ«ТД «ОІЛГРУП» за2023-2024роки всьогона 60арк.;видаткові накладні,акти передачі-прийняття,товарно-транспортнінакладні,де постачальникТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за 2024рік всьогона 30арк.;видаткові накладні,акти передачі-прийняття,товарно-транспортнінакладні,де покупецьТОВ «ТД«ОІЛ ГРУП»,за жовтень2024року всьогона 25арк.;зошит ізнаписом наобкладинці:«Торговий дімОіл Груп»,із чорновимизаписами розрахунківна 12арк.,належні ТОВ«ТД «ОілГруп»,та відмовитив задоволенніклопотання детективапро арештнаведеного вищемайна.

Свої вимоги апелянти мотивують тим, що слідчий суддя не врахував те, що: серед вилучених у ході обшуку первинних документів, які належать ТОВ «ТД Оіл Груп», відсутні документи щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Світова нафтова корпорація» та іншими підприємствами, вказаними в оскаржуваному судовому рішенні; в ході обшуку ОСОБА_9 і ОСОБА_10 добровільно надали детективу свої мобільні телефони, та запропонували скопіювати з них інформацію, ОСОБА_9 розблокувала телефон, але зазначені телефони в порушення вимог закону було вилучено та в подальшому безпідставно ініційовано накладення арешту на них після їх огляду; детективом на доведено наявність правових підстав для арешту наведеного вище майна; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і посадові особи ТОВ «ТД Оіл Груп» не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість застосування ініційованого стороною обвинувачення заходу забезпечення кримінального провадження; клопотання про арешт майна було подано з порушенням строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України, а до нього долучено накладну про здійснення поштового відправлення на адресу фізичної особи. Також адвокат ОСОБА_8 посилається на те, що: досудове розслідування не здійснюється щодо ТОВ «ТД Оіл Груп»; на підставі вилучених у ході обшуку документів це товариство придбавало, реалізовувало товари й вони (документи) не відповідають критеріям, наведеним в ухвалі слідчого судді; відсутність вилучених у ТОВ «ТД Оіл Груп» може створити перешкоди в ході його діяльності.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухаласуддю-доповідача, думку адвокатів на підтримку апеляційних скарг, заперечення прокурора проти апеляційних скарг, вивчила матеріали судового провадження і досудового розслідування в нарадчій кіманті, обговорила доводи апелянтів та дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Тому ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно, щодо якого апеляційні скарги не подавались, відповідно до ст.404 КПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.

Заходами ж процесуального примусу, пов`язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2ст.131 КПК України).

За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Уст.98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст.170КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

На підставіч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що Підрозділом детективів ТУ БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань11липня 2024року за№72024171020000045,за ознакамивчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.212,ч.2ст.204КК України (а.п.5).

У ході досудового розслідування встановлено, що в 2024 році службові особи ТОВ «Світова нафтова корпорація», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО», під час здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом паливно-мастильних матеріалів, відображували по документах податкового та бухгалтерського обліків операції щодо проведення взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності», внаслідок чого ухилились від сплати податків на суму 7 700 000 гривень, а також організували діяльність із незаконного виготовлення, зберігання, збуту й транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів. При цьому, організатором вказаної вище злочинної діяльності ОСОБА_12 прийнято рішення про припинення використання в господарській діяльності реквізитів підприємства ТОВ «Світова нафтова корпорація» у зв`язку із підвищеним інтересом правоохоронних органів до діяльності зазначеного суб`єкта господарської діяльності. Разом з тим, ним вирішено використовувати в незаконній діяльності реквізити таких підприємств: ТОВ «Торговий Дім «Оіл груп», ТОВ «Українська Нафто-Торгівельна Компанія», директором та засновником яких є інший учасник протиправної схеми - ОСОБА_10 , яка фактично виконує функції менеджера по закупівлі сировини для виробництва, що зафіксовано в матеріалах УСБ України в Полтавській області за результатами виконання доручення №66/38/16-2276 від 04 грудня 2024 року (а.п.51-52).

Згідно з даними висновку аналітичного дослідження за період часу з 01 січня 2023 року до 31 жовтня 2024 року службовими особами ТОВ «Світова нафтова корпорація» при здійсненні фінансово-господарської діяльності були вчинені дії, які містять ознаки невідображення в порушення вимог законодавства в податковій та бухгалтерській звітностях реального обсягу здійснених операцій із реалізації товарно-матеріальних цінностей, що має наслідком ненадходження до бюджету податків у розмірі 12 716758 гривень 12 копійок (а.п.45-53).

Також у висновку аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2024 року встановлено наявність ознак того, що посадовими особами цього товариства здійснено в порушення вимог законодаства реалізацію за грошові кошти без відображення у бухгалтерському та податковому обліках нафти в кількості 347, 05 т на загальну суму 3947747 гривень 16 копійок, в тому числі з ПДВ 657957 гривень 86 копійок.

03лютого 2025рокув ходісанкціонованого обшукуквартири АДРЕСА_2 ,щовикористовуваласьяк офіснеприміщення,було виявленота вилучено,зокрема: мобільний телефон ОСОБА_9 «Redmi Note 13 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в якому містилися 2 сім-карти з абонентськими номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (вилучено без сім-карт); мобільні телефони ОСОБА_10 «Galaxy M33 5G SM-M336B/DS», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI2 : НОМЕР_6 , в якому містилася сім-карта з абонентським номером: НОМЕР_7 , та «Рoco M4 Pro 5G», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , в якому містилася сім-карта з абонентським номером: НОМЕР_8 ; договори, рахунки на оплати, видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, акти звіряння ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з грудня 2024 року та січня 2025 року всього на 209 арк.; видаткові накладні, акти прийняття-передачі товару, товарно-транспортні накладні, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу із січня 2025 року всього на 19 арк.; видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, копії сертифікатів, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу із січня 2025 року всього на 16 арк.; видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, акти звіряння та копії виписок з рахунків, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з листопада 2024 року всього на 101 арк.; видаткові накладні, акти прийняття-передачі товару, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу з грудня 2024 року всього на 63 арк.; рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу з листопада 2024 року всього на 73 арк.; товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти передачі-прийняття, експрес накладні, рахунки-фактура, рахунки на оплату, де одержувач ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за 2024-2025 роки всього на 265 арк.; договори купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за 2023-2024 роки всього на 60 арк.; видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за 2024 рік всього на 30 арк.; видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за жовтень 2024 року всього на 25 арк.; зошит із написом на обкладинці: «Торговий дім Оіл Груп», із чорновими записами розрахунків на 12 арк., документацію та записи ТОВ «Світова нафтова корпорація», договори купівлі-продажу, зберігання нафтопродуктів, блокноти з розрахунками та клієнтською базою. У ході обшуку в приміщенні квартири перебували ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_14 , що підтверджується даними протоколу обшуку від 03 лютого 2025 року (а.п.9-15).

Колегія суддів наголошує на тому, що в ході названої вище слідчої дії було виявлено та вилучено документацію ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» та ТОВ «Світова нафтова корпорація» в одному місці (приміщенні).

При цьому, відповідно до протоколів оглядів від 04 березня 2025 року в мобільних телефонах «Redmi Note 13 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вилученому в ОСОБА_9 , та «Рoco M4 Pro 5G», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , вилученому в ОСОБА_10 , зафіксовано наявність листування щодо діяльності «ТД Оіл Груп», яка є предметом досудового розслідування.

А зі змісту протоколів за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21 грудня 2024 року встановлено систематичне спілкування, зокрема, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 з іншими особами в телефонному режимі щодо обставин здійснення реалізації пального, наявності скарг на його якість і про його «розведення» (а.п.53-55).

04 лютого 2025 року детективом визнаноречовими доказамизазначені вищематеріальні об`єкти,які буливилучені вході обшуку,з оглядуна їхвідповідність критеріям,визначеним уст.98КПК України,про щоприйнято постанову (а.с.п.86-89).

Тих істотних порушень вимог КПК України, які би на цій стадії провадження підтверджували помилковість чи незаконність визнання вилученого в ході обшуку майна речовими доказами, його вилучення, ініціювання питання про накладення на нього арешту, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

За змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя задовольнив клопотання органу досудового розслідування про арешт майна. Вивчивши клопотання слідчого та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на виявлені в ході обшуку матеріальні об`єкти, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речових доказів.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : мобільний телефон ОСОБА_9 «Redmi Note 13 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в якому містилися 2 сім-карти з абонентськими номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; мобільні телефони ОСОБА_10 «Galaxy M33 5G SM-M336B/DS», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI2 : НОМЕР_6 , в якому містилася сім-карта з абонентським номером: НОМЕР_7 , та «Рoco M4 Pro 5G», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , в якому містилася сім-карта з абонентським номером: НОМЕР_8 ; договори, рахунки на оплати, видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, акти звіряння ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з грудня 2024 року та січня 2025 року всього на 209 арк.; видаткові накладні, акти прийняття-передачі товару, товарно-транспортні накладні, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу із січня 2025 року всього на 19 арк.; видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, копії сертифікатів, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу із січня 2025 року всього на 16 арк.; видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, акти звіряння та копії виписок з рахунків, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з листопада 2024 року всього на 101 арк.; видаткові накладні, акти прийняття-передачі товару, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу з грудня 2024 року всього на 63 арк.; рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за період часу з листопада 2024 року всього на 73 арк.; товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти передачі-прийняття, експрес накладні, рахунки-фактура, рахунки на оплату, де одержувач ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за 2024-2025 роки всього на 265 арк.; договори купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за 2023-2024 роки всього на 60 арк.; видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, де постачальник ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за 2024 рік всього на 30 арк.; видаткові накладні, акти передачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, де покупець ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП», за жовтень 2024 року всього на 25 арк.; зошит із написом на обкладинці: «Торговий дім Оіл Груп», із чорновими записами розрахунків на 12 арк., відповідають критеріям, зазначеним уст.98 КПКУкраїни, та обґрунтовано на цій стадії кримінального провадження визнані речовими доказами з огляду на наявність у них відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також збереження на собі слідів кримінальних правопорушень.

Колегія суддів зауважує, що в ході вирішення питання про арешт майна слід ураховувати стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування- це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів кримінально-протиправного діяння.

Системний аналіз нормКПК Українита практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, щоКПК Україниоперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання):стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134,271,276 КПКУкраїни та інші).

Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК(тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПКУкраїни.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Наведеного вище стандарту стороною обвинувачення дотримано й колегія суддів погоджується з висновком органу досудового розслідування про існування на цій стадії провадження обґрунтованої підозри щодо вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що утворює підставу для застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, до завдань слідчого судді/суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного вище кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані слідчому судді/суду матеріали є достатніми для застосування в рамках кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Арешт майна ж із підстави, передбаченої п.1 ч.2ст.170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від останніх підстав не вимагає обов`язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а тому доводи апелянтів про неможливість застосування арешту майна з посиланням на те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і посадові особи ТОВ «ТД Оіл Груп» не є підозрюваними в кримінальному провадженні, позбавлені підстав.

Значення має і те, що речові докази є незамінними, оскільки створюються самою подією й обстановкою вчиненого кримінального правопорушення, а тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли він формувався.

Зважаючи на викладене вище, вид речових доказів, у зв`язку із обставинами розслідуваного провадження та наявністю визначених у абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків відчуження, приховування і знищення названих вище матеріальних об`єктів, які мають бути збережені без зміни попереднього стану, то без застосованого слідчим суддею заходу забезпечення кримінального провадження буде відсутньою здатність гарантувати в повній мірі збереження доказових властивостей і достовірність даних, що вони містять. Ненакладення таким чином арешту на вилучене майно може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення з ним ряду слідчих, процесуальних дій, зокрема, подальших експертних досліджень для виконання органом досудового розслідування завдань, передбаченихст.2 КПК України, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню в розслідуваній справі. Тому доводи апелянта про повернення на цій стадії провадження вилучених у ході обшуку матеріальних об`єктів є необґрунтованими й передчасними. Окрім того, оскільки, в тому числі на вилучені мобільні телефони арешт накладається з підстав їх відповідності критеріям, визначеним у ст.98 КК України (зокрема, за критерієм збереження на собі слідів кримінальних правопорушень), та у зв`язку з необхідністю проведення з ними експертиз, то порушення вимог ч.2 ст.168, ч.3 ст.170 КПК України є відсутніми, що спростовує доводи представників і в цій частині.

Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для його власників, володільців і водночас те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Разом з тим, із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, наведені вище обмеження є розумними і співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження. А, отже, в цьому конкретному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб із метою виконання завдань кримінального провадження, а ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.

Також позбавлені підстав і твердження апелянтів про подачу клопотання щодо арешту майна з пропуском строку, передбаченогоКПК України.

Положеннями абз.2 ч.5ст.171 КПК України унормовано, щов разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до протоколу обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді за адресою: АДРЕСА_1 , указану слідчу дію та відповідно й процес вилучення майна було закінчено 03 лютого 2025 року о 20 годині 57 хвилин (а.п.9-15). З огляду на комплексний характер обшуку, який є однією слідчою дією, саме з цього часу розпочинає свій відлік строк, передбачений абз.2 ч.5ст.171 КПК України.

05 лютого 2025 року о 16 годині 46 хвилин детективом було здано на пошту клопотання про арешт майна, тобто протягом 48 годин із моменту вилучення майна, що підтверджується відміткою на відправленні та відомостями із системи трекінгу закладу поштового зв`язку (ТОВ «Нова Пошта»), а також даними фіскального чека (а.п.91).

Усупереч доводам апелянта, зміст відмітки ТОВ «Нова Пошта» та фіскального чека свідчить про те, що згадане вище відправлення з клопотанням про арешт майна було направлено за адресою: пров. Хорольський, 6 м. Полтава, тобто за офіційною адресою Київського районного суду м. Полтава, та фізично здано на пошту детективом ОСОБА_15 , який також входить до групи детективів у цьому кримінальному провадженні. Як наслідок, зазначене вище клопотання про арешт майна надійшло поштою на наступний день (06 лютого 2025 року) від ТУ БЕБ у Полтавській області саме до Київського районного суду м. Полтава, що підтверджується відповідною вхідною відміткою цього суду та здійсненою працівником суду копією поштової відмітки щодо здачі клопотання на пошту та його надходження до суду.

Статтею ж 116 КПК Українипередбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту чи передано особі, уповноваженій їх прийняти.

За таких обставин, у будь-якому випадку відсутні підстави стверджувати щодо пропуску детективом строку для звернення з клопотанням про арешт майна, про що помилково йдеться в апеляційних скаргах.

Більше того, наведені представниками обставини з приводу питання дотримання вказаного вище строку не передбачені КПК України як серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речового доказу, так і серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт. Це обумовлюється й тим, що за умови порушення строку на подання чи розгляду клопотання про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, цей факт не нівелює доказову силу такого майна, а тому потребує забезпечення його збереження та не повинен перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власнику, володільцю чи представнику власника, володільця майна звернутись до слідчого судді, суду з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, згідно з якими арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , та адвоката ОСОБА_8 , в інтересах ТОВ «ТД «Оіл Груп» і ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 12 лютого 2025 року про арешт майна без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4