Ухвала від 19.05.2025 по справі 552/202/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/202/25 Номер провадження 11-сс/814/233/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ

Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт адвоката ОСОБА_7

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїпровадження заапеляційною скаргоюадвоката ОСОБА_7 ,у інтересах ОСОБА_8 ,на ухвалуслідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 13 лютого 2025 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2024 року за №72024171020000045, задоволено клопотання детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та накладено арешт на виявлені та вилучені під час обшуку напівпричепа марки «CALDAL BCG32/6», 1998 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 : рідину з характерним запахом паливно-мастильних матеріалів, що зберігалась у першому відділенні цистерни, заповненої по мірну планку, об`ємом 4 970 л; 4 скляні пляшки, об`ємом 1 л кожна, в які з першого відділення напівпричепа марки «CALDAL BCG32/6», 1998 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , відібрано зразки рідини з характерним запахом нафтопродуктів; напівпричіп марки «CALDAL BCG32/6», 1998 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 ; свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_3 і тимчасовий реєстраційний талон щодо нього.

Напівпричіп марки «CALDAL BCG32/6», 1998 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в першому відділенні якого зберігається рідина з характерним запахом нафтопродуктів, передано на відповідальне зберігання директору ВТФ «ЛЕО» - ОСОБА_11 .

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що детективом було доведено необхідність накладення арешту на зазначене вище майно, яке має значення для забезпечення кримінального провадження за наявності достатніх підстав уважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, з метою його збереження та наявність ризиків, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, врахувавши вимоги розумності та співмірності обмеження прав користування і власності, наслідки арешту майна й те,що нацьому етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, натомість ненакладення арешту на вказане вище майно може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 ,у інтересах ОСОБА_8 ,просить скасуватиухвалу слідчогосудді Київського районного суду м. Полтава від 13 лютого 2025 року про накладення арешту на напівпричіп «CALDAL BCG32/6», н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію зазначеного вище транспортного засобу серії НОМЕР_3 і тимчасовий реєстраційний талон № НОМЕР_4 на цей напівпричіп скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива в частині накладення арешту на вказане вище майно. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність достатніх підстав для застосування ініційованого детективом заходу забезпечення кримінального провадження; зазначене вище майно, вилучене в ході обшуку, не відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України; ОСОБА_8 як власник ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО» готова сприяти та надати можливість, виробничі потужності для переливання рідини з першого відділення цистерни, встановленої на транспортному засобі «CALDAL BCG32/6», та її подальшого зберігання; на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, про яке йдеться в клопотанні детектива. Водночас апелянт посилається на те, що слідчим суддею належним чином не обгрунтовано наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, та невмотивовано визначено спосіб обтяження майна, який є непропорційним.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухаласуддю-доповідача, думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.

Заходами ж процесуального примусу, пов`язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2ст.131 КПК України).

За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Уст.98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст.170КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

На підставіч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ;розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під часапеляційного розглядувстановлено,що Підрозділом детективів ТУ БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань11липня 2024року за№72024171020000045,за ознакамивчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.212,ч.2ст.204КК України (а.п.4).

У ході досудового розслідування встановлено, що в 2024 році службові особи ТОВ «Світова нафтова корпорація», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО», під час здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом паливно-мастильних матеріалів, відображували по документах податкового та бухгалтерського обліків операції щодо проведення взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності», зокрема: ТОВ «Ойл Сейлз Груп», ТОВ «Ренд Преміум», ТОВ «Нексен Україна», ТОВ «Нексен Ойл», ТОВ «Мілівер», ТОВ «Торг Мартін», ТОВ «Демігранд», ТОВ «СторТрейд ЛТД», внаслідок чого ухилились від сплати податків на суму 7 700 000 гривень, а також організували діяльність із незаконного виготовлення, зберігання, збуту й транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів. Зокрема, вказані вище особи організували кримінально протиправну діяльність, пов`язану із незаконним виготовленням підакцизних товарів, збут яких відбувається на території різних регіонів України за готівковий розрахунок, без обов`язкового відображення згаданих операцій по документах податкового та бухгалтерського обліків.

За змістом матеріалів УСБ України в Полтавській області за результатами виконання доручень №66/38/16-2276 від 04 грудня 2024 року, №66/38/16-1978 від 21 жовтня 2024 року, №66/38/16-1306 від 15 липня 2024 року, організатором вказаної вище злочинної діяльності ОСОБА_12 прийнято рішення про припинення використання в господарській діяльності реквізитів підприємства ТОВ «Світова нафтова корпорація» у зв`язку із підвищеним інтересом правоохоронних органів до діяльності зазначеного суб`єкта господарської діяльності. Разом з тим, ним вирішено використовувати в незаконній діяльності реквізити таких підприємств: ТОВ «Торговий Дім «Оіл груп», ТОВ «Українська Нафто-Торгівельна Компанія», директором та засновником яких є інший учасник протиправної схеми - ОСОБА_13 , яка фактично виконує функції менеджера по закупівлі сировини для виробництва. ОСОБА_12 за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО» організували та здійснюють на територіх виробничих потужностей нафтобази, яка знаходиться за адресою: вул. Привокзальна, 10 м. Біла Церква Київської обл., незаконне виробництво підакцизних товарів (автомобільного бензину та дизельного пального), використовуючи, при цьому, непідакцизну сировину (спиртові розчинники, стабільний бензин, газовий конденсат, суміш вуглеводнів тощо). Безпосереднє виробництво пального на вказаній вище нафтобазі здійснюється під загальним керівництвом заступника директора ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма ЛЕО» ОСОБА_14 технологом ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма ЛЕО» ОСОБА_15 шляхом фізичного змішування в резервуарах нафтобази зазначених вище компонентів (а.п.11-12, 22-24, 43-44).

Згідно з даними висновку аналітичного дослідження за період часу з 01 січня 2023 року до 31 жовтня 2024 року службовими особами ТОВ «Світова нафтова корпорація» при здійсненні фінансово-господарської діяльності були вчинені дії, які містять ознаки невідображення в порушення вимог законодавства в податковій та бухгалтерській звітностях реального обсягу здійснених операцій із реалізації товарно-матеріальних цінностей, що має наслідком ненадходження до бюджету податків у розмірі 12 716758 гривень 12 копійок (а.п.25-30).

Також у висновку аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «ОІЛ ГРУП» за період часу з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2024 року встановлено наявність ознак того, що посадовими особами цього товариства здійснено в порушення вимог законодаства реалізацію за грошові кошти без відображення у бухгалтерському та податковому обліках нафти в кількості 347, 05 т на загальну суму 3947747 гривень 16 копійок, в тому числі з ПДВ 657957 гривень 86 копійок.

Водночас у протоколі за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 15 грудня 2024 року зафіксовано обговорення, зокрема, заступником директора ТОВ «ВТФ «ЛЕО» ОСОБА_16 і техногологом ОСОБА_15 ТОВ «ВТФ «ЛЕО» обставин обігу пального як товару, змішування компонентів пального й висловлення занепокоєння, що внаслідок здійсненого змішування можуть бути скарги, а також спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_17 і ОСОБА_18 (менеджерами ТОВ «Світова нафтова корпорація», ТОВ «Торговий дім «Оіл груп») щодо неналежного запаху пального як товару (а.п.46-61).

03 лютого 2025року в ході санкціонованого обшуку напівпричепа «CALDAL BCG32/6», н.з. НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: вул. Привокзальна, 10 м. Біла Церква Київської обл., було виявлено та вилучено: рідину з характерним запахом паливно-мастильних матеріалів, що зберігалась у першому відділенні цистерни (закріпленій на вказаному вище транспортному засобі), заповненої по мірну планку, об`ємом 4 970 л; 4 скляні пляшки, об`ємом 1 л кожна, в які з першого відділення напівпричепа «CALDAL BCG32/6», н.з. НОМЕР_1 , відібрано зразки рідини з характерним запахом нафтопродуктів; згаданий вище напівпричіп із установленою на ньому цистерною, свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 і тимчасовий реєстраційний талон щодо нього № НОМЕР_4 , що підтверджується протоколом обшуку від 03 лютого 2025 року (а.п.34-40).

На підставі акта приймання-передачі майна від 03 лютого 2025 року напівпричіп «CALDAL BCG32/6», н.з. НОМЕР_1 , із наявною в ньому рідиною, об`ємом 4 970 л, передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «ВТФ «ЛЕО» зі зберіганням цього майна за адресою: вул. Привокзальна, 10 м. Біла Церква Київської обл. (а.п.41).

04 лютого 2025 року детективом визнаноречовими доказамизазначені вищематеріальні об`єкти,які буливиявлені тавилучені вході обшуку,з оглядуна їхвідповідність критеріям,визначеним уст.98КПК України,про щоприйнято постанову (а.с.п.62-63).

Тих істотних порушень вимог КПК України, які би на цій стадії провадження підтверджували помилковість чи незаконність визнання виявленого та вилученого в ході обшуку майна речовими доказами, його вилучення, ініціювання питання про накладення на нього арешту, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

За змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя задовольнив клопотання органу досудового розслідування про арешт майна. Вивчивши клопотання детектива та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя, діючи в межах клопотання, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на виявлені в ході обшуку матеріальні об`єкти, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речових доказів.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що вилучені в ході обшуку: рідина з характерним запахом паливно-мастильних матеріалів, що зберігалась у першому відділенні цистерни, заповненої по мірну планку, об`ємом 4 970 л; 4 скляні пляшки, об`ємом 1 л кожна, в які з першого відділення напівпричепа «CALDAL BCG32/6», н.з. НОМЕР_1 , відібрано зразки рідини з характерним запахом нафтопродуктів; згаданий вище напівпричіп із установленою на ньому цистерною, яка містить вказану рідину; свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 і тимчасовий реєстраційний талон щодо нього № НОМЕР_4 , відповідають критеріям, зазначеним уст.98 КПКУкраїни, та обґрунтовано на цій стадії кримінального провадження визнані речовими доказами з огляду на наявність у них відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також збереження на собі слідів кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене вище, доводи апелянта не спростовують існування достатніх підстав для висновку про відповідність виявлених і вилучених у ході обшуку матеріальних об`єктів критеріям, установленим для речових доказів. Подальше дослідження названого вище майна власне й надасть можливість, на виконання вимог ст.91 КПК України, зокрема, додатково перевірити його походження і властивості, сліди, які воно містить, із урахуванням здобутих у подальшому доказів, отриманих, зокрема, з використанням спеціальних знань, установити та співставити релевантність долучених даних і тим самим забезпечити необхідне й оперативне виконання завдань кримінального провадження.

Наведене вище підтверджується й тим, що відповідно до постанови детектива та супровідного листа від 13 лютого 2025 року в цьому кримінальному провадженні призначено комплексну судову експертизу матеріалів, речовин і виробів, товарознавчу та економічну експертизи щодо зразка рідини з цистерни зазначеного вище напівпричепа й направлено на виконання це рішення разом із об`єктами дослідження до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Викладені вище обставини свідчать і про те, що відмова в задоволенні клопотання детектива про накладання арешту на майно й, таким чином, скасування арешту на нього на цій стадії провадження, призведе до неможливості здійснення комплексного експертного дослідження і безумовно перешкодить подальшому встановленню істини по справі.

Колегія суддів зауважує, що в ході вирішення питання про арешт майна слід ураховувати стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування- це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів кримінально-протиправного діяння.

Системний аналіз нормКПК Українита практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, щоКПК Україниоперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання):стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134,271,276 КПКУкраїни та інші).

Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК(тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПКУкраїни.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Наведеного вище стандарту стороною обвинувачення дотримано й колегія суддів погоджується з висновком органу досудового розслідування про існування на цій стадії провадження обґрунтованої підозри щодо вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що утворює підставу для застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, до завдань слідчого судді/суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного вище кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані слідчому судді/суду матеріали є достатніми для застосування в рамках кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Арешт майна ж із підстави, передбаченої п.1 ч.2ст.170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від останніх підстав не вимагає обов`язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Значення має і те, що речові докази є незамінними, оскільки створюються самою подією й обстановкою вчиненого кримінального правопорушення, а тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли він формувався.

Зважаючи на викладене вище, вид речових доказів, у зв`язку із обставинами розслідуваного провадження та наявністю визначених у абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків відчуження, приховування і знищення названих вище матеріальних об`єктів, які мають бути збережені без зміни попереднього стану, то без застосованого слідчим суддею в межах клопотання детектива заходу забезпечення кримінального провадження буде відсутньою здатність гарантувати в повній мірі збереження доказових властивостей і достовірність даних, що вони містять. Ненакладення таким чином арешту на вилучене майно й відповідно відсутність застосованого слідчим суддею способу забезпечення збереження майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення з наведеним вище майном ряду слідчих, процесуальних дій, зокрема, експертних досліджень для виконання органом досудового розслідування завдань, передбаченихст.2 КПК України, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню в розслідуваній справі. Тому доводи апелянта про невмотивованість і помилковість застосованого слідчим суддею заходу забезпечення кримінального провадження щодо виявлених і вилучених у ході обшуку матеріальних об`єктів є необґрунтованими й передчасними.

Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для його власника, володільця і водночас те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Разом з тим, із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, наведені вище обмеження є розумними і співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження. А, отже, в цьому конкретному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб із метою виконання завдань кримінального провадження, а ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власнику, володільцю чи представнику власника, володільця майна звернутись до слідчого судді, суду з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, згідно з якими арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_7 ,у інтересах ОСОБА_8 ,залишити беззадоволення,а ухвалуслідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 13 лютого 2025 року без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4