Постанова

від 01.04.2025 по справі 909/650/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. Справа №909/650/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущака О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвросвіт"</a> від 23.12.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3703/24 від 23.12.2024)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 03.12.2024, м. Івано-Франківськ, суддя Малєєва О. В.)

у справі № 909/650/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвросвіт"</a> (надалі ТзОВ "Укрєвросвіт"), Новий Розділ, Львівська обл.

до відповідача: Комунального підприємства "Полігон екологія" (надалі КП "Полігон екологія"), м. Коломия, Івано-Франківська обл.

про: стягнення 956 200 грн. збитків (упущеної вигоди)

з участю представників:

від позивача : Стасишин Р.М.;

від відповідача: Боєчко О.В.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєвросвіт"</a> звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Полігон екологія" про стягнення 956 200 грн. збитків (упущеної вигоди).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач 11.07.2023 провів відкриті торги щодо закупівлі ДК 021:2015:14210000-6 "Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі". За результатами вказаних торгів 17.07.2023 позивача було визнано переможцем закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю. Проте, надалі відповідач 21.07.2023 прийняв рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача. Після скасування цього рішення 28.08.2024 відповідач повторно визнав позивача переможцем торгів та прийняв рішення укласти з ним договір про закупівлю. Однак, 04.09.2023 відповідач повторно прийняв рішення про відміну закупівлі, обґрунтовуючи це тим, що через тривале оскарження даної процедури закупівлі виникла потреба в закупівлі більшої партії щебеню з додаванням ще однієї фракції, що унеможливлює продовження цієї закупівлі. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмінив відкриті торги, у зв`язку із чим позивач не отримав прибуток від здійснення поставки товару по вказаній закупівлі у розмірі 956 200 грн., тому просить стягнути збитки у вигляду упущеної вигоди.

В обґрунтування даного посилається на положення с. ст. 185, 224 ГК України, ст. 22, 623, 638, 640, 1166 ЦК України, ст. 5, 33 Закону України "Про публічні закупівлі".

Рішенням Господарського суду івано-Франківської області від 03 грудня 2024 року у справі № 909/650/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що розрахунки позивача не підтверджують реальної можливості отримання ним вказаного прибутку, і відповідно, не є доведеними, оскільки, на переконання суду першої інстанції, позивач надав розрахунок упущеної вигоди, в якому до витрат віднесено тільки витрати на придбання товару та його транспортування. Водночас, здійснення господарської діяльності передбачає і інші витрати, зокрема, витрати з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів тощо.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ «Укрєвросвіт» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить долучити до матеріалів справи фінансову звітність ТОВ «Укрєвросвіт» за третій та четвертий квартали 2023 року; скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2024 у справі № 909/650/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що в межах даної справи судом встановлена протиправність поведінки відповідача. При цьому, звертає увагу, що в матеріалах справи наявний розрахунок позивача з підтверджуючими доказами недоотриманого доходу (упущеної вигоди), який останнім не був отриманий через протиправні дії відповідача. Натомість, як зазначає скаржник, суд першої інстанції наведені обставини та подані позивачем докази не врахував, не зобов`язав позивача подати більш повний та детальний розрахунок, та всупереч своєму процесуальному обов`язку не навів в рішенні суду свій розрахунок, а лише зазначив, що здійснення господарської діяльності передбачає і інші витрати та дійшов висновку, що розмір збитків є недоведеним. До апеляційної скарги скаржником надано фінансову звітність за третій та четвертий квартал 2023 року, в якій відображені фінансові результати ТОВ «Укрєвросвіт», які, як вказує останній свідчать про те, що ТОВ «Укрєвросвіт» за вказаний період мало прибуток, що свідчить про те, що дохід підприємства був більший за його витрати. Фінансова звітність подається ним саме за 3 та 4 квартал 2023 року, звертаючи увагу на те, що договір з відповідачем повинен був бути виконаним до 31 грудня 2023 року. Відтак, скаржник вважає, що за таких обставин, невірно ставити у взаємозв`язок усі витрати позивача, які ним могли бути понесені на здійснення господарської діяльності в цілому у взаємозв`язку із виконанням одного договору, який би мав бути укладений із відповідачем за результатами відповідного аукціону.

КП «Полігон Екологія» у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, рішення суду вважає законним та обгрунтованим, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2024 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема скаржник зазначає, що скаржником не доведено наявність, розмір, умови та підстави покладення на відповідача відповідальності за відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та не зазначено за якими критеріями ним визначено (розраховано) розмір збитків у вигляді упущеної вигоди. Відсутність даних елементів складу правопорушення, як підстав для відшкодування шкоди (упущеної вигоди), йде в розрізі із правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/422/18. Звертає увагу на те, наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди, в якому до витрат віднесено тільки витрати на придбання товару та його транспортування, передбачає і інші витрати, зокрема витрати з виплатою заробітної плати , сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів тощо. Однак, зауважує, що скаржником не було подано суду першої інстанції при розрахунку упущеної вигоди жодних документів, підтверджуючих витрати з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів тощо. Відповідно до цього,

Щодо долученої позивачем до апеляційної скарги фінансової звітності ТзОВ «Укрєвросвіт» за третій та четвертий квартал 2023 року, то суд апеляційної інстанції зазначає, що не надає оцінку такій з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу по наявних в матеріалах справи доказах на час його винесення.

В судове засідання 01.04.2025 з`явились представники учасників процесу, які надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Західний апеляційний господарський встановив таке.

11.07.2023 відбулися відкриті торги щодо закупівлі ДК 021:2015:14210000-6 «Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі» (Щебінь із природного каменю фракцій 5-20, щебінь із природного каменю фракцій 20-40), ідентифікатор закупівлі: UA-2023-06-29-010250-а, за замовленням КП "Полігон Екологія".

Як зазначає позивач в позовній заяві, за результатами проведення закупівлі найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією визначена пропозиція ТзОВ «Укрєвросвіт» у розмірі 5 516 200,00 грн. (з ПДВ), на другому місці пропозиція ТзОВ «Опрон-Плюс» у розмірі 5 525 000,00 грн. (з ПДВ), на третьому пропозиція ТзОВ «Автомагістраль-ІФ» у розмірі 5 557 500,00 грн. (з ПДВ).

За результатами розгляду тендерної пропозиції відповідач встановив, що тендерна пропозиція позивача відповідає тендерній документації, підстав для її відхилення немає, визначив ТзОВ "Укрєвросвіт" переможцем процедури закупівлі та прийняв рішення про намір укласти договір про закупівлю, що підтверджується протокольним рішенням від 17.07.2023 № 67 (а.с.11-12).

Відповідно до протокольного рішення від 21.07.2023 № 69 КП "Полігон Екологія" на підставі висновку, складеного Західним офісом Держаудитслужби 20.07.2023, відхилило тендерну пропозицію ТзОВ "Укрєвросвіт" .

В подальшому, не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав скаргу до Антимонопольного комітету України (а.с.19-33).

Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийняла рішення від 11.08.2023 № 12589-р/пк-пз, яким зобов`язала КП "Полігон Екологія" скасувати вказане рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Укрєвросвіт" (а.с.25-33).

Відповідач виконав цю вимогу і скасував своє рішення про відхилення тендерної пропозиції ТзОВ "Укрєвросвіт", що підтверджується протокольним рішенням від 21.08.2023 № 84 (а.с.13-14).

Надалі відповідач повторно розглянув тендерну пропозицію позивача, визнав його переможцем зазначеної закупівлі та прийняв рішення про намір укласти договір про закупівлю, що підтверджується протокольним рішенням № 86 від 28.08.2023 (а.с.15-16).

Проте 04.09.2023 відповідач прийняв рішення №90, яким відмінив відкриті торги на закупівлю ДК 021:2015:1421000-6 "Гравій пісок, щебінь і наповнювачі" (Щебінь із природного каменю фракції 5-20, щебінь із природного каменю фракції 20-40) № UA-2023-06-29-010250- а (а.с.17-18).

Рішення обґрунтовано положеннями пп. 2 п. 50 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які затверджені постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості). Вказано, що замовник відміняє відкриті торги у разі неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення вимог законодавства, а саме через тривале оскарження даної процедури закупівлі і виникнення у замовника потреби у закупівлі більшої партії щебеню з додаванням ще однієї фракції, що унеможливило продовження даної закупівлі.

Відповідно до тендерної документації позивач зобов`язаний був поставити відповідачу щебінь із природного каменю фракції 5-20, кількістю 5 000 тон, та щебінь із природного каменю фракції 20-40, кількістю 5 000 тон.

Позивач вважає, що відповідач такими діями наніс йому збитки.Упущену вигоду позивач розрахував як очікуваний прибуток в розмірі 956 200 грн., що вирахував як різницю між розміром цінової пропозиції в сумі 5 516 200 грн. та розміром своїх витрат на закупівлю товару у постачальника в сумі 3 600 000 грн. та витрат на його доставку в розмірі 960 000 грн.

На підтвердження даних витрат позивач надав договір з ТзОВ "Вторма Веста" від 10.07.2023 №10-07/23 про купівлю - продаж щебеню з природного каменю (а.с.34-37). Відповідно до специфікації ТзОВ "Вторма Веста" вартість щебеню з природного каменю фракції 5-20 кількістю 5 000 тон та щебеню з природного каменю фракції 20-40 кількістю 5 000 тон становить 3 600 000 грн. (а.с.38).

Також позивач уклав з ТзОВ "Вест Трейд Груп" договір поставки від 01.03.2023 №1/03-23 (а.с.39-40) та з ПП "Жогінтранском" договір про надання транспортних послуг від 23.12.2022 (а.с.42-44). Вартість послуг ТзОВ "Вест Трейд Груп" згідно з рахунком-фактурою від 29.08.2023 - 96 000 грн. (а.с.41), вартість послуг ПП "Жогінтранском" згідно з рахунком на оплату від 31.08.2023 - 864 000 грн. (а.с.45).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 956 200,00 грн.

При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з участю позивача у публічних закупівлях, які регулюються Законом України "Про публічні закупівлі" , відтак суд першої інстанції правильно зазначив, що застосовуванню підлягає вказаний закон в редакції, яка була чинна на час проведення спірної закупівлі.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу (пп. 13); переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю (пп. 18); публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом (пп. 25).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 20, ч. 1 ст. 21 вказаного закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі, під час якої тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи.

Статтею 33 закону встановлено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.

Судом першої інстанції зазначено, що порядок відміни тендеру врегульований ч. 1 ст. 32 вище вказаного закону, в якій визначено, що замовник відміняє тендер у разі: 1) відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг; 2) неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень, які неможливо усунути. В пп. 2 п. 50 особливостей також визначено, що замовник відміняє відкриті торги у разі неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень.

З моменту визначення переможця закупівлі та встановлення відповідності пропозиції учасника (переможця процедури закупівлі) вимогам тендерної документації й вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" відміна процедури закупівлі, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про публічні закупівлі", є неможливою. З прийняттям замовником у встановленому порядку рішення про намір укласти договір про закупівлю та оприлюдненням ним відповідного повідомлення, у нього виникає право і одночасно обов`язок укласти належним чином договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів (постанова КГС ВС від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, подібний висновок також викладений у постанові КГС ВС від 13.01.2021 у справі №925/1525/19).

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставними є аргументи відповідача щодо наявності в замовника закупівлі права на відміну процедури закупівлі на будь-якій її стадії.

Визначення переможця закупівлі, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та направлення переможцю повідомлення про намір укласти договір, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору, а відповідні дії сторін підтверджують визначення ними умов договору про закупівлю та обов`язок укласти відповідний договір (подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 904/4036/18, від 01.06.2021 у справі № 910/840/20).

З врахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що ухилення замовника від належного виконання покладеного на нього умовами проведеної закупівлі обов`язку щодо укладення договору про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, є порушенням статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі", а відповідні дії замовника щодо відміни процедури закупівлі та ухилення від укладення договору є протиправними.

Таким чином, відміна відповідачем відкритих торгів на закупівлю після прийняття ним рішення про укладення з позивачем договору про закупівлю є протиправною, що по суті сторонами не оспорюється.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на скаржника покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Скаржник зазначає, що для здійснення поставки товару згідно оголошеної відповідачем закупівлі укладено договір №10-07/23 від 10.07.2023 з ТзОВ «Вторма Вест» про купівлю-продаж щебеню з природного каменю, договір поставки №1/03- 2023 від 01.03.2023 з ТзОВ «Вест Трейд Груп» та договір про надання транспортних послуг №23/12/2022 від 23.12.2022 з ПП «Жогінтранском».

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що у наведених договорах не зазначено ні конкретних сум договорів, ні обсягів перевезення сипучих матеріалів.

Окрім того, скаржник не подав в своїй тендерній пропозиції договору №10-07/23 від 10.07.2023 з ТзОВ «Вторма Вест» про купівлю-продаж щебеню з природного каменю, який укладений в останній день подання тендерних пропозицій по даній закупівлі, з специфікацію від 29.08.2023 на суму 3 600 000,00 грн. з ПДВ.

В підтвердження понесених позивачем збитків до позовної заяви долучено рахунок-фактуру №СФ-0000257 від 29.08.2023 на суму 96 000,00 грн. на перевезення щебеню з Івано-Франківської обл., Надвірнянського р-н., с. Пнів, вул. С.Стрільців, 147 до Коломийської міської ОТГ та рахунок на оплату №8-077 від 31.08.2023 на суму 864 000,00 грн. про транспортні послуги по маршруту Івано-Франківської обл., Надвірнянського р-н., с. Пнів, вул. С.Стрільців, 147 до Коломийської міської ОТГ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рахунок на оплату товару є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, даний документ носить інформаційний характер, та ніяким чином не свідчить про реальність понесених скаржником витрат як підставу для відшкодування упущеної вигоди в майбутньому. (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду КГС від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Важливо враховувати, що сам по собі рахунок-фактура не надає достатньої інформації для підтвердження факту проведення господарської операції або надання послуги, а відповідно не може бути розцінений як доказ нанесення збитків в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим чинним законодавством критеріям: належності, допустимості, достовірності, достатності, як вказується в Постанові КГС ВС від 10.06.2019 у справі № 903/581/18.

Слід зазначити, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В цьому контексті слід зазначити, що ст. 76 ГПК України недвозначно вказує на той факт, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин. Дана правова позиція наведена в Постанова КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18.

В свою чергу норма статті 77 ГПК України говорить про те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними в даному випадку, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

В постанові КГС ВС від 07.11.2023 у справі 922/3928/20 вказано, що упущена вигода -

це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/ позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

У згаданій постанові КГС ВС від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 (п. 92-93) роз`яснено, що розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов`язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

Скаржник надав розрахунок упущеної вигоди, в якому до витрат віднесено тільки витрати на придбання товару та його транспортування. Водночас, здійснення господарської діяльності передбачає і інші витрати, зокрема витрати з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів тощо. Даний факт, очевидно, йде в розріз із наведеними правовими позиціями Касаційного господарського суду. Згідно приписів норм матеріального права скаржником не обґрунтовано та не доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення належним чином дотримався та застосував норми матеріального права, вжив всі необхідні заходи для точного, об`єктивного та неупередженого винесення рішення по справі № 909/650/24, оскільки розрахунки скаржника не підтверджують реальну можливість отримання ним вказаного прибутку, і, відповідно, не є доведеними.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 21 листопада 2024 року у справі №909/650/24, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року у справі №909/650/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Укрєвросвіт» без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрєвросвіт - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2024 у справі №909/650/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук