Ухвала

від 08.05.2025 по справі 909/650/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/650/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвросвіт» (далі - ТОВ «Укрєвросвіт», скаржник)

на рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 21.11.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025

у справі № 909/650/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвросвіт»

до Комунального підприємства «Полігон екологія»

про стягнення 956 200, 00 грн збитків (упущеної вигоди),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укрєвросвіт» 05.05.2025 через Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, поновити пропущений строк на подання касаційної скарги ТОВ «Укрєвросвіт» на рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 21.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025; скасувати рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 21.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 909/650/24 та постановити нове рішення яким позовні вимоги ТОВ «Укрєвросвіт» до КП «Полігон екологія» задовольнити в повному обсязі.аві № 909/650/24З.

З матеріалів касаційної скарги та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ «Укрєвросвіт» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства «Полігон екологія» (далі - КП «Полігон екологія») про стягнення 956 200, 00 грн збитків (упущеної вигоди).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 11.07.2023 провів відкриті торги щодо закупівлі ДК 021:2015:14210000-6 "Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі". За результатами вказаних торгів 17.07.2023 позивача було визнано переможцем закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю. Проте, надалі відповідач 21.07.2023 прийняв рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача. Після скасування цього рішення 28.08.2024 відповідач повторно визнав позивача переможцем торгів та прийняв рішення укласти з ним договір про закупівлю. Однак, 04.09.2023 відповідач повторно прийняв рішення про відміну закупівлі, обґрунтовуючи це тим, що через тривале оскарження даної процедури закупівлі виникла потреба в закупівлі більшої партії щебню з додаванням ще однієї фракції, що унеможливлює продовження цієї закупівлі. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмінив відкриті торги, у зв`язку із чим позивач не отримав прибуток від здійснення поставки товару по вказаній закупівлі у розмірі 956 200 грн., тому просить стягнути збитки у вигляду упущеної вигоди.

В обґрунтування даного посилається на положення статей 185, 224 ГК України, статті 22, 623, 638, 640, 1166 ЦК України, статей 5, 33 Закону України "Про публічні закупівлі".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області 21.11.2024 у справі №909/650/24 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрєвросвіт».

Перевіривши касаційну скаргу ТОВ «Укрєвросвіт», Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 909/650/24 є вимога про стягнення 956 200, 00 грн збитків (упущеної вигоди), отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

В касаційній скарзі ТОВ «Укрєвросвіт» зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 21.11.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Скаржник зауважує, що рішення суду першої та апеляційної інстанції незаконними, оскільки ухвалені з порушенням статті 22 ЦК України, а саме суд застосував вказану норму без врахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі 910/17717/20, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які передбачають випадки можливості касаційного оскарження як виключення із загального правила, з огляду на те, що ціна позову менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 287 ГПК України не є тотожними з випадками можливості касаційного оскарження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Отже, випадки касаційного оскарження не є тотожними з підставами касаційного оскарження.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Натомість касаційна скарга не містить жодних належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. При цьому, фактично скаржник веде до заперечення встановлених судом першої інстанції та апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

Разом з тим Суд зауважує, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з тим Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів або мав розуміти, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а а отже, застосування наявності / відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі є передбачуваним, скаржник у касаційній скарзі не навів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Отже випадків, з яких би вбачалось необхідність перегляду цієїш справи у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви не наведені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність обґрунтування/посилання на наявність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 909/650/24 за касаційною скаргою ТОВ «Укрєвросвіт» на рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 21.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржника не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/650/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвросвіт» на рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 21.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос