Постанова

від 11.03.2025 по справі 910/7672/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2025 р. Справа№ 910/7672/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 (повний текст ухвали складено 18.11.2024)

у справі № 910/7672/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом фізичної особи - підприємця Мороз Руслани Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери»

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року фізична особа - підприємець Мороз Руслана Олександрівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» (далі - відповідач) про визнання недійсним на підставі приписів статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України договору суборенди нежитлового приміщення від 7 листопада 2013 року № СО-17, підписаного між вказаними суб`єктами господарювання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025, позов залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

30.10.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просив суд стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 55 201,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/7672/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» від 30.10.2024 про розподіл судових витрат в справі № 910/7672/24.

Ухвала мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правову допомогу, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» звернулося 25.11.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва 12.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким заяву відповідача про розподіл судових витрат на правову допомогу задовольнити та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 201,41 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, доводи викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/7672/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/7672/24. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7672/24 призначено на 22.01.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному та перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2025 у справі №910/7672/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 справу №910/7672/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О. Розгляд справи № 910/7672/24 призначено на 20.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 відкладено розгляд справи № 910/7672/24 на 11.03.2025.

У судове засідання 11.03.2025 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 р. №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4022-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» про ухвалення додаткової ухвали.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).

В силу положень частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Колегія суддів зазначає, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. ст. 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21).

За частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами 3- 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, за змістом якої відповідач просить стягнути з позивача 55 201,41 грн витрат на правничу допомогу, в підтвердження понесення яких до матеріалів справи додано, копії договору про надання правової допомоги №25/07-01 від 25.07.2024, акту приймання наданих послуг правової допомоги від 30.10.2024, рахунку фактури №АО-0035 від 29.10.2024, звіту про надання правової допомоги від 29.10.2024, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи (п. 1 ч. 2 ст. 123 ГПК України), при цьому положеннями ст. 124 та 129 ГПК України установлений порядок, алгоритм дій сторони, яка бажає, щоб її витрати на правничу допомогу були компенсовані за рахунок іншої сторони. Так, спочатку разом із першою заявою по суті кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести (ч. 1 ст. 124 ГПК України), а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

У свою чергу, докази в підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Поряд з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

Застосування механізму «попереднього визначення судових витрат» фактично забезпечує можливість іншій стороні належним чином відреагувати та сам факт поданого позову, а також підготуватися до спростування витрат, які сторона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а тому забезпечує дотримання принципу змагальності.

Відтак, ГПК України визначає певні етапи механізму розподілу судових витрат, а саме урегульовує, що з метою їх розподілу (у тому числі і на правничу допомогу) зацікавлена сторона повинна спочатку з першою заявою по суті спору подати попередній їх розрахунок, а у процесі розгляду справи (до закінчення судових дебатів) зробити заяву про компенсацію, із одночасним наданням відповідних доказів понесених витрат або подати такі докази протягом п`яти днів після судового рішення. Недотримання процесуальних вимог щодо кожного з етапів має відповідний наслідок - можливу відмову у їх розподілі. Безпосередньо відмова (при відсутності попереднього розрахунку) застосовується судом із використанням дискреційних повноважень суду.

Частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що у своєму відзиві від 30.07.2024 відповідач, у порушення приписів статті 124 ГПК України, взагалі не вказало конкретної суми попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, а лише обмежився посиланням на пункт 2.2. укладеного між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Лавринович і Партнери» договору про надання правової допомоги від 25.07.2024 № 25/07-01 щодо погодженого сторонами розміру погодинної ставки наданих адвокатом послуг (гривневий еквівалент 190 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день виставлення рахунку-фактури), а також вказівкою на те, що детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх розміру відповідач подасть протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, відповідач не зазначав про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат і у інших, поданих під час розгляду справи, заявах/клопотаннях.

Колегія суддів зазначає про те, що передбачене статтею 124 ГПК України положення процесуального законодавства щодо подання стороною справи до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Зокрема, подання такого попереднього (орієнтовного) розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також вирішувати питання про вчинення/не вчинення інших процесуальних дій в межах розгляду справи, у тому числі щодо реалізації відповідних процесуальних прав такого учасника справи.

Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно здійснювати розподіл таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14.12.2021 в справі № 922/676/21.

Враховуючи викладене в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Апеляційний господарський суд, зазначає про те, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду в справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Колегія суддів зазначає, що а ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, а ні при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, судом не встановлено необґрунтованості дій позивача, що виключає можливість стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задовлення позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» слід відмовити, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/7672/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/7672/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7672/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров