Постанова від 09.04.2025 по справі 920/280/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 920/280/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Король Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд»

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.03.2025

у справі № 920/280/25 (суддя Резніченко О.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд»

до відповідача Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області

про визнання незаконними та скасування рішень

за участю представників:

від позивача: Іванов А.О.

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2557-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:04:000:0509»;

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2558-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:05:000:1010»;

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2559-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:05:000:1011»;

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2560-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:05:000:1027»;

5. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2561-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:04:000:0536»;

6. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2562-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:04:000:0106»;

7. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2563-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:05:000:1034»;

8. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2564-МР «Про припинення права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5923887700:04:000:0508»;

9. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2598-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:04:000:0509, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

10. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2602-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:05:000:1010, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

11. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2601-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:05:000:1011, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

12. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2600-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:05:000:1027, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

13. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2599-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:04:000:0536, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

14. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2603-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:05:000:1034, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

15. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області № 2597-МР «Про надання дозволу Путивльській міській раді на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № 5923887700:04:000:0508, яка розташована за межами населених пунктів на території Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області»;

16. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 04.02.2025 № 2670-МР «Про поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1010»;

17. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 04.02.2025 № 2671-МР «Про поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1011»;

18. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 04.02.2025 № 2672-МР «Про поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1027»;

19. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 04.02.2025 № 2674-МР «Про поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:04:000:0536»;

20. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 04.02.2025 № 2673-МР «Про поділ земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1034»;

21. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 04.02.2025 № 2678-МР «Про включення в перелік вільних земельних ділянок станом на 04.02.2025 земельні ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах у формі аукціону» в частині пунктів 1 - 14 (з першого по чотирнадцятий) Додатку № 1 до цього рішення;

22. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 14.02.2025 № 2695-МР «Про поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 5923887700:04:000:0508 та 5923887700:04:000:0509»;

23. Визнати незаконним та скасувати рішення Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області від 14.02.2025 № 2699-МР «Про включення в перелік вільних земельних ділянок станом на 14.02.2025 земельні ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах у формі аукціону» в частині пунктів 1 - 4 (з першого по четвертий) Додатку № 1 до цього рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зловживає своїми правами і умисно вчиняє дії, спрямовані на унеможливлення реалізації позивачем пріоритетного права оренди спірних земельних ділянок, приймаючи незаконні рішення.

03.03.2025 до Господарського суду Сумської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд першої інстанції накласти арешт на земельні ділянки:

- кадастровий номер 5923887700:04:000:0712, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 18,0784 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:04:000:0713, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 13,4943 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0094, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 13,0000 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0095, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 13,1880 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0096, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 13,0000 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0097, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 16,1805 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0098, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 9,7854 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0099, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 15,8111 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0100, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 17,0174 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:04:002:0708, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 12,2352 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:04:002:0709, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 10,0154 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:04:000:0106, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 2,3255 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0101, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 18,9274 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0102, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 15,4964 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:05:002:0103, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 13,1880 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:04:000:0710, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 8,6245 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- кадастровий номер 5923887700:04:000:0711, що розташована у В`язенському Старостинському окрузі Путивльської міської ради, площею 9,8625 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адже відповідач зловживає своїми правами і умисно вчиняє дії, спрямовані на унеможливлення реалізації позивачем пріоритетного права оренди вказаних земельних ділянок, приймаючи незаконні рішення, які позивачем і оскаржені. Також заявник зазначив, що відповідач без вжиття таких заходів забезпечення позову може здійснити передачу земельних ділянок в користування іншим особам на власний розсуд, підставою для чого і будуть в першу чергу рішення відповідача, які будуть оскаржені позивачем.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.03.2025 у задоволенні заяви №б/н від 03.03.2025 (вх. №1022 від 04.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на земельні ділянки, не узгоджується з предметом та підставами позову. Отже, на думку місцевого господарського суду накладення арешту на земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.03.2025 у справі № 920/280/25 скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не з`ясував наявності обставин, які свідчать про можливості та намір відповідача розпорядитися земельними ділянками, право на які (в частині користування ними заявляє позивач). На думку скаржника оскаржувана ухвала прийнята при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, зокрема місцевий господарський суд вважав встановленими обставини нібито припущень зі сторони позивача, але не звернув уваги, що ці припущення базуються на твердженнях про наміри самого ж відповідача та аналізі уже вчинених ним дій. Також на думку скаржника оскаржувана ухвала прийнята при невідповідності висновків, викладених в ухвалі, встановленим обставинам справи, зокрема суд першої інстанції прийшов до висновку, що в забезпеченні слід відмовити, проте обставини справи свідчать про зворотнє. Отже, позивач вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.03.2025 у справі № 920/280/25, призначено справу № 920/280/25 до розгляду на 09.04.2025.

24.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Сумської області на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 надійшли копії матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 28.02.2025.

28.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

28.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 заяву Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

08.04.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 09.04.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи представник відповідача посилається на те, що він перебуває на лікарняному.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із заходів забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України є заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як встановлено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є визнання незаконними та скасування рішень відповідача, якими було припинено право оренди на земельні ділянки, що перебувають в оренді (користуванні) позивача, надано дозвіл на їх поділ, поділено та включено до переліку вільних земельних ділянок, що підлягають передачі в оренду через аукціон.

Тобто, спір у даній справі є немайновим і судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, відповідно в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначає позивач, невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки відповідач може здійснити передачу земельних ділянок в користування іншим особам на власний розсуд, підставою для чого і будуть в першу чергу рішення відповідача, які будуть оскаржені позивачем.

Колегія суддів, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зазначає наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідними елементами обов`язку доказування є:

1) певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення;

2) подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.

Отже, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь які висловлені особою міркування будуть припущеннями, які не мають під собою жодного доказового значення.

Зазначене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних доказів та обґрунтувань, які б підтверджували ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» у разі задоволення позову за умови невжиття заявлених заходів забезпечення позову.

Адже, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам здійснювати певні дії.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову позивач вказував, що земельні ділянки щодо яких відповідачем прийняті оскаржувані рішення (про припинення права оренди позивача на спірні земельні ділянки; про надання дозволу на поділ земельних ділянок; про поділ земельних ділянок) є предметами договорів оренди, які були укладені з позивачем.

Отже, на думку заявника, прийняття Путивльською міською радою вказаних рішень та можливість їх подальшого виконання, як раз і є підставою вважати, що невжиття таких заходів (накладення арешту) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі позитивного для заявника вирішення цього спору.

Так, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до положень ст.і 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 і 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що за обставинами цієї справи Путивльська міська рада на відповідному засіданні прийняла рішення про припинення права оренди та про надання дозволу на поділ спірних земельних ділянок.

Тобто, Путивльська міська рада, як власник земельних ділянок, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» фактично розпорядилася своїми правомочностями власника щодо спірних земельних ділянок.

На думку колегії суддів вказане саме по собі не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки, позаяк заборона власнику розпоряджатися своєю власністю є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 912/1711/19.

Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу також на те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

Також, колегія суддів зазначає, що у світлі приписів ст.ст. 13, 14, 74 Господарського процесуально кодексу України обов`язок доведення обґрунтованості припущення виникнення та існування відповідних ризиків покладається на позивача як ініціатора запровадження, забезпечувальних заходів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом як розглянутою місцевим господарським судом заявою позивача про забезпечення позову, так і апеляційної скарги, позивачем викладено лише обґрунтування позовних вимог, але безпосередньо обставин та доказів, які б свідчили про обґрунтованість загрози вчинення відповідачем дій, щоб утруднили або унеможливили ефективний судовий захист у межах цього провадження, надано не було.

Дійсно, визначені у заяві позивача ймовірні дії Путивльської міської ради з розпорядження земельними ділянками, відносно яких заявлено позовні вимоги, відносяться до кола повноважень останньої як органу, що здійснює функції власника комунального майна.

Разом із тим, реалізація Путивльською міською радою розпорядчих повноважень щодо земельних ділянок, регламентована законодавчими приписами та хронологічно не може вчинятися одномоментно так, щоб своїм наслідком вплинути на існування земельної ділянки як об`єкту оренди у спорі з позивачем.

Колегія суддів наголошує, що на етапі постановлення оскаржуваної ухвали та її апеляційного перегляду не розглядається, не оцінюється та не вирішується питання обґрунтованості позовних вимог та перспектив їх задоволення, зважаючи на що повторювання викладених у позові фактичних обставин не замінює відсутності у матеріалах справи належних доказів існування намірів Путивльської міської ради здійснити визначені позивачем розпорядчі дії з передачі земельних ділянок іншим особам (проведення аукціону), які (наміри) опосередковувались би започаткуванням відповідної процедури.

Позовні вимоги у даній справі є похідними відносно права на землю, а забезпечення позову безпосередньо впливає на баланс інтересів сторін, а відтак, колегія суддів дійшла висновку, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту унеможливить володіння та користування земельними ділянками його законним власником.

Накладення арешту на земельні ділянки, виходячи із змісту позовних вимог не відповідає адекватному співвіднесенню виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами про що було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування земельних ділянок на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки, тому накладення арешту на земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 907/268/22.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду Сумської області від 05.03.2025 у справі №920/280/25 є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права та за умов повного з`ясування обставин справи, а відтак не підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову в даному випадку не відповідають вимогам ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України та не сприяють ефективному захисту і відновленню порушених прав та інтересів заявника.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги зокрема також стосуються обставин справи, які необхідно встановлювати під час розгляду справи по суті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.03.2025 у справі № 920/280/25 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.03.2025 у справі № 920/280/25 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження справи № 920/280/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.04.2025.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська