Рішення від 10.04.2025 по справі 905/1508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025р. Справа № 905/1508/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Полукарова Д.Е., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51; код ЄДРПОУ 36723685)

до відповідача: Державного підприємства ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (місцезнаходження: 85001, Донецька область, місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 43895975; електронна пошта: невідома)

про стягнення 1 426 000,00 грн., з яких заборгованість в розмірі 1 296 000,00 грн., 3% річних в розмірі 9 348,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 43 117,92 грн., пеня в розмірі 81017,70 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК про стягнення 1 426 000,00 грн., з яких заборгованість в розмірі 1 296 000,00 грн., 3% річних в розмірі 9 348,20 грн., інфляційні втрати в розмірі 43 117,92 грн., пеня в розмірі 81017,70 грн

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 по справі № 905/1508/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» основну суму боргу в розмірі 1 296 000 грн., 3% річних в сумі 9 348,20 грн., інфляційні втрати в сумі 43 117,92 грн., пеню в сумі 81 017,70 грн., судовий збір в сумі 17 153,81 грн.

27.02.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.

Ухвалою суду від 03.03.2025 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні на 19.03.2025.

Разом з тим, 19.03.2025 судове засідання по справі № 905/1508/24 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Зельман Ю.С. на лікарняному з 17.03.2025 по 21.03.2025 включно.

Ухвалою суду від 28.03.2025 призначено розгляд заяви на 10.04.2025.

10.04.2025 у судове засідання сторони не з`явились.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

При зверненні з позовною заявою до суду позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи: витрати по сплаті судового збору у сумі 17 153,81 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься Ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» на підставі Договору про надання правової допомоги від 18.11.2024 у Господарському суді Донецької області адвокатом Вакуленко Д.О. який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 001310.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Матеріалами справи встановлено, що 18.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Вакуленко» (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а саме: представляти інтереси Клієнта в господарському суді Донецької області як Позивача у справі за позовом ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» до ДП «Добропіллявугілля-Видобуток» про стягнення заборгованості за договором №225-24 від 13.03.2024, а Клієнт зобов`язаний оплатити надану правову допомогу у порядку та строки, обумовлені Сторонами.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторони дійшли взаємної згоди, що розмір та порядок оплати правової допомоги визначається між сторонами окремо у Додатку №1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Оплата правової допомоги за даним Договором здійснюєтся Замовником у повному обсязі на підставі виставленого виконавцем рахунку на оплату.

Відповідно до п.6.1.Договору він набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Договір підписано повноважними представниками сторін без зауважень та скріплено печатками.

Додатком №1 від 18.11.2024 до Договору про надання правової допомоги сторони домовились про наступне:

1. Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2024р. Виконавець надає клієнту професійну правничу допомогу, вартість якої (гонорар за надання правової допомоги) обчислюється з врахуванням погодинної оплати роботи Виконавця у розмірі 1000.00 гривень за 1 (одну) годину його роботи.

2. Вартість правової допомоги, що надається Виконавцем за домовленістю сторін складає 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, які перераховуються на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого Виконавцем рахунку на оплату.

3. До розрахунку вартості правової допомоги Виконавця, яка підлягає сплаті на умовах Договору про надання професійної правничої допомоги адвоката (юридичних послуг) входять наступні види правової допомоги (юридичних послуг): зустрічі з Клієнтом, консультації (з виїздом поза робоче місце адвоката); аналіз та вивчення змісту наданих Клієнтом Виконавцю документів, які стосуються підготовки захисту, правової позиції по справі та надання рекомендацій та правових консультацій щодо подальших дій Клієнта за результатами проведеного правового аналізу наданих Клієнтом документів та формування правової позиції Клієнта з використанням законодавства та матеріалів судової практики; підготовка, складання та подання процесуальних документів, участь в судових засіданнях (за необхідності) тощо.

4. На умовах цього додатку 1 сторони договору про надання правової допомоги дійшли взаємної згоди про можливість оформлення кінцевих розрахунків Актом приймання-передачі у двох автентичних за змістом екземплярах (за взаємної згоди та повідомлення про необхідність складення Акту).

25.02.2025 між Клієнтом та Виконовцем складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 25.02.2025, відповідно до якого Виконавець надав, а Клієнт прийняв відповідно до Договору наступну правову допомогу:

- зустріч з клієнтом, аналіз та вивчення змісту наданих Клієнтом Виконавцю

документів, які стосуються підготовки захисту, правової позиції по справі та надання

рекомендацій тa правових консультацій стосовно стягнення в судовому порядку

заборгованості та узгодження правової позиції з клієнтом;

-підготовка позовної заяви до суду про стягнення в судовому порядку заборгованості та інших процесуальних документів;

-участь в судових засіданнях під час здійснення судового розгляду справи.

Крім того, в Акті зазначено, що правова допомога надана Виконавцем на суму 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень). Клієнт немає жодних претензій та зауважень до Виконавця щодо надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 18.11.2024р. Клієнтом проведено оплату в повному обсязі відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 18.11.2024р. та Додатку №1 до нього, у Виконавця немає жодних претензій та зауважень щодо оплати наданої правової допомоги.

На виконання умов укладеного Договору Клієнтом було проведено оплату за правову допомогу, згідно рахунку №25.02.2025 на загальну суму 30 000грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7847 від 27.02.2025.

Відповідачем в процесі розгляду справи 21.12.2024 було надано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним і не обгрунтованим , враховуючи ту обставину, що позов стосується стягнення заборгованості за договором, що підтверджується первинними документами, що свідчить про незначну складність справи.

Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, у ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, згідно з яким інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 5 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Тобто під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці висновки було підтверджено і в постановах Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також звертала увагу на те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Дослідивши зазначений договір, додаткову угоду, акт надання послуг, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд зазначає, що спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору (у цьому випадку договору про надання послуг), судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять значної кількості доказів, з якими адвокату необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати та проаналізувати (1 договір про закупівлю послуг, 1 специфікація, 1 акт надання послуг, 1 претензія, 1 акт звірки, 1 рахунок на оплату), розрахунок суми, що стягувалася (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні) не є складним, а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, обмежується посиланням на норми ЦК та ГК України. Кількість судових засідань, які були проведені по справі -3.

Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є звичайним розрахунковим спором незначної складності. При цьому, саме лише те, що справа розглянута за правилами загального позовного провадження, не свідчить про її складність, такий порядок розгляду справи визначений судом виключно з урахуванням ціни позову.

Також суд зауважує, що надання (виконання послуг) робіт з написання і подання до суду позовної заяви з додатками, охоплює (включає) в себе роботу з попереднього опрацювання документів та законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, юридичної консультації, зустріч з клієнтом та не може відокремлюватись.

Отже на думку суду, виконана робота не вимагала від адвоката проведення значної юридичної роботи та істотних витрат часу.

Отже, зважаючи на попередні висновки суду, обґрунтованим розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу є 15 000 грн. Такий розмір витрат відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у цій справі та розумності їхнього розміру.

На підставі п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України, у зв`язку з задоволенням позову у цій справі, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 15 000 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК (місцезнаходження: 85001, Донецька область, місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «АЛЬЯНСРЕМТРАКТОР» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51; код ЄДРПОУ 36723685) 15 000грн на професійну правничу допомогу.

В стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 14.04.2025

Суддя Ю.С. Зельман