Рішення

від 14.04.2025 по справі 400/2853/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 р. № 400/2853/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Малих О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Авгура", вул. Велика Морська, 102, кв. 2, м. Миколаїв, 54009, проНадання дозволу на погашення податкового боргу у сумі 350 870,40 грн. за рахунок майна платника податків ТОВ «Авгура», що перебуває у податковій заставі, згідно акта опису майна від 17.11.2021 № 80/14-29-13-02-21,ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгура» (далі відповідач, ТОВ «Авгура») про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 350870,40 грн за рахунок майна платника податків ТОВ «Авгура», що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 17.11.2021 року № 80/14-29-13-02-21.

Ухвалою від 02.04.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за ТОВ «Авгура» рахується податковий борг в сумі 350 870,40 грн. Позивачем вжито заходи щодо стягнення вказаного боргу, а саме: направлено вимогу від 14.01.2024р. №1413-13 та описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна від 17.11.2021р. № 80/14-29-13-02-11.

В порядку ст. 95 Податкового кодексу України (далі ПК України) позивачем відправлено інкасові доручення на рахунки відповідача до установ банків. Не сплата боргу відповідачем в такий спосіб стала підставою для звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що все майно описане податковою, не містить одиниці виміру та окремої вартості одиниці об`єкту та всієї загальної вартості, загальна сума вказана 156071,26 грн, що є занадто заниженою сумою. Дана сума не відповідає дійсній вартості вищепереліченого майна. Оцінка вартості майна була проведена позивачем у листопаді 2021 року, а до суду позивач звертається лише у квітні 2024 року, тому дійсність вказаного документу є не актуальною і недійсною.

Відповідач стверджує, що позивач продовжує нарахування суми земельного податку в період березня 2022 року, коли від сплати податку були звільнені фізичні та юридичні особи у зв`язку з військовим станом. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач на адресу суду направив відповідь на відзив в якому підтримує свої позовні вимоги та просить позов задовольнити.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Згідно даних позивача, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 350870,40 грн, який залишається непогашеним.

17.11.2021 року позивачем складено Акт № 80/14-29-13-02-21 опису майна.

В порядку ст. 95 Податкового кодексу України позивач відправив інкасові доручення на рахунки відповідача до установ банків, однак борг не було стягнуто з рахунків банку, що й стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, утворює податковий борг.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стаття 88 ПК України визначає зміст податкової застави, відповідно до п. 88.1 якої з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст.87 ПК України).

Згідно підпунктів 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Пункотм 89.3 ст. 89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно абзацу 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Суд звертає увагу, що кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суді від 16.04.2019 року у справі № 804/3436/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що системний аналіз норм ПК України дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Такі висновки зроблені у Постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 809/1941/14.

Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку податкової заборгованості ТОВ «Авгура», податковий борг у розмірі 350870,40 грн, дозвіл на погашення якого просить позивач надати за рахунок майна ТОВ «Авгура», що перебуває у податковій заставі, виник у зв`язку з несплатою відповідачем податкових декларацій з плати за землю за 2021 по 2022 роки. Але суд зауважує, що даний податковий борг не підтверджений судовими рішеннями, як того вимагає п .95.3 ст.95 ПК України.

Судових рішень про стягнення податкового боргу в розмірі 350870,40 грн з ТОВ «Авгура», що набрали законної сили, сторонами до справи не надано.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.12.2021 року (справа № 813/2617/17), 15.11.2022 року (807/675/16), від 06.12.2022 року (справа № 813/4632/16) та від 24.02.2023року (справа № 826/17041/14), від 25.03.2023 року (справа № 520/15977/2020) та багатьох інших.

По цій справі, судом встановлено, що позивач не вжив всіх заходів щодо стягнення коштів з рахунків відповідача, зокрема в суд про стягнення податкового боргу не звертався.

Враховуючи викладені позивачем обставини та надані ним докази вбачається безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ГУ ДПС Миколаївській області щодо отримання дозволу на погашення сум податкового боргу за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгура».

Позивач не довів належними, допустимими, достатніми доказами своє право на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, позивачем не доведено виконання ним необхідних умов, за яких допускається стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгура» (вул. Велика Морська, 102, кв. 2, м. Миколаїв, 54009 код ЄДРПОУ 41236021) про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 350870,40 грн за рахунок майна платника податків ТОВ «Авгура», що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 17.11.2021 року № 80/14-29-13-02-21 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.04.2025 року.

Суддя О.В. Малих