Постанова

від 09.04.2025 по справі 523/2772/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 523/2772/23

головуючий у суді І інстанції Кицюк В.С.

провадження № 22-ц/824/6203/2025

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова Віктора Віталійовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Інвестжитло» (надалі - ДП «Інвестжитло») № 2 від 11 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «Інвестжигло» з 11 січня 2023 року на посаді економіста;

зобов?язати ДП «Інвестжитло» внести зміни до трудової книжки у розділі «Відомості про роботу» та зазначити, що запис про звільнення є недійсним; стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 200 грн;

стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивача судові витрати;

зобов?язати ДП «Інвестжитло» подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 06 липня 2021 року призначена на посаду економіста відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку у ДП «Інвестжитло».

Наказом Міністерства оборони України (надалі - МОУ) припинено юридичну особу ДП «Інвестжитло», правонаступником визначено Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» (надалі -ДП МОУ «Оборонавторемсервіс»).

10 листопада 2022 року позивача попереджено про заплановане вивільнення у зв?язку із реорганізацією ДП «Інвестжитло».

11 січня 2023 року наказом ДП «Інвестжитло» № 2 позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв?язку із реорганізацією. Позивач вважає наказ про звільнення незаконним та таким, що порушує права позивача, оскільки відповідачем не дотримано встановленого порядку звільнення особи із займаної посади. Починаючи з дня видачі наказу МОУ «Про реорганізацію ДП «Інвестжитло» № 355 від 07 листопада 2022 року та по день звільнення позивача 10 січня 2023 року, фактично штатний розпис ДП «Інвестжитло», затверджений наказом № 21 від 01 лютого 2022 року, не змінювався, а скорочення чисельності або штату працівників не відбувалось.

У правонаступника ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» з?являлись нові посади, які повинні були бути запропоновані позивачу, однак цього не було зроблено, у результаті чого позивач була звільнена без пропозиції зайняти посаду, яка відповідає її кваліфікації, освіті та досвіду роботи або нижчу посаду.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення мотивовано тим, що у зв`язку із припиненням (реорганізації) юридичної особи ДП «Інвестжитло» шляхом її приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», скороченню підлягали всі працівники, не задіяні у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах, і вся процедура мала бути завершена до 30 березня 2023 року (пункт 16 Плану заходів). Оскільки доказів задіяння позивача у вказаних заходах матеріали справи не містять, відтак її посада підлягала скороченню, а пропозицій іншої роботи відповідач не міг надати через те, що представник власника уповноважений орган в особі Головного управління майна та ресурсів прийняв рішення про звільнення всіх працівників ДП «Інвестжитло», не задіяних у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах. Відтак, відсутні порушення з боку відповідача під час звільнення позивача.

Отже, оскільки підстав для поновлення позивача на роботі судом не встановлено, позивачем не доведено порушення її прав, які призвели до незаконного звільнення, доводи останньої спростовані відповідачем, інша частина позовних вимог, у тому числі про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди - є похідними від вимоги про поновлення на роботі, відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Пономарьов В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення взято до уваги:

Наказ МОУ «Про реорганізацію ДП «Інвестжитло» №355 від 07 листопада 2022 року, згідно з якого ДП «Інвестжитло» ліквідовується шляхом реорганізації та приєднується до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс»;

План заходів щодо реорганізації ДП «Інвестжитло», затвердженого 08 листопада 2022 року Головним управлінням майна та ресурсів, згідно з якого необхідно звільнити всіх працівників, які не задіяні в реорганізації та технологічних процесах;

довідку начальника відділу кадрів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» від 13 квітня 2023 року № 120, згідно з якої станом на 10 листопада 2022 року у штатному розкладі ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» була відсутня вакантна посада «Економіст», а також були відсутні інші вакантні посади, що відповідали б кваліфікаційним вимогам працівника, та могли б бути запропоновані для працевлаштування, про що суд прямо зазначив на відсутність порушення з боку відповідача під час звільнення позивача.

Апелянт вказує, що єдиним доказом, на підставі якого суд першої інстанції дійшов такого висновку є вищезгадана довідка ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» № 120 від 13 квітня 2023 року, яку надав до суду відповідач, і яку суд першої інстанції поклав в основу рішення.

Також апелянт посилається, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у долучені до матеріалів справи доказів, не зважаючи на поважність причин пропуску строку на їх подання. А саме наступних письмових доказів: штатних розкладів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» від 02 листопада 2022 року, від 09 листопада 2022 року, від 06 грудня 2022 року, від 12 грудня 2022 року та від 02 січня 2023 року, згідно з якими у період відпрацювання двох місяців позивачем, у правонаступника ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», з?являлись нові посади які повинні були бути запропоновані позивачу, однак цього не було зроблено, у результаті чого позивач була звільнена без пропозиції зайняти посаду, яка відповідає її кваліфікації, освіті та досвіду роботи або нижчу посаду.

Вказує, що позивачем самостійно були витребувані зазначені вище письмові докази, аналіз цих доказів судом не проводився через не подання такої інформації саме відповідачем, який як виявилося діяв не добросовісно й відповідно призвело до порушення прав позивача, а гарантії при звільненні випливають саме з цих штатних розкладів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс».

На думку апелянта, судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, що мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, не надано належної оцінки довідкам ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» № 119 та № 120, не витребувано інформацію про вакантні посади та копії штатних розкладів за 2022 рік у правонаступника, не зважаючи на наявність обґрунтованого письмового клопотання позивача, безпідставно відмовлено позивачу у долучені доказів, не зважаючи на поважність причин пропуску строку для подання доказів. Також в апеляційній скарзі міститься заперечення на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року про витребування доказів.

Від ДП «Інвестжитло» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відзив обґрунтований тим, що 07 листопада 2022 року МОУ прийняло наказ №355 «Про реорганізацію ДП «Інвестжитло», яким припинено юридичну особу ДП «Інвестжитло», реорганізувавши шляхом приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемонтсервіс». На виконання наказу, Головне управління майна та ресурсів затвердило План заходів щодо реорганізації ДП «Інвестжитло» шляхом приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс».

Відповідно до пункту 4 Плану заходів щодо реорганізації ДП «Інвестжитло» представником власника який виконує його функції було прийнято рішення про заплановане вивільнення всіх працівників ДП «Інвестжитло» не задіяних в виконанні заходів з реформування та технологічних процесах.

Економіст відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку ОСОБА_1 не була задіяна у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах

Представник ДП «Інвестжитло» - адвокат Волобуєва О.А. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пономарьов В.В. у судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги.

Одночасно з апеляційною скаргою останнім заявлено клопотання про залучення доказів та витребування доказів, яке апеляційним судом задоволено частково та до матеріалів справи долучено штатні розклади ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» від 02 листопада 2022 року, від 09 листопада 2022 року, від 06 грудня 2022 року, від 12 грудня 2022 року та від 02 січня 2023 року з огляду на таке.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що наявність вакантних посад, які працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, встановлюється за весь період, починаючи з дня попередження про звільнення та закінчуючи днем звільнення. Суд першої інстанції, витребувавши докази наявності вакантних посад на день звільнення, - помилково відмовив у витребуванні доказів наявності вакантних посад за весь період.

Представник ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» - адвокат Романюк І.М. подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено, що 06 липня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду економіста відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку ДП «Інвестжитло» відповідно до наказу №106-к від 05 липня 2021 року, про що зроблено запис у трудовій книжці (т.1 а.с.16).

Наказом Міністерства оборони України №261 від 27 серпня 2021 року внесено зміни до Статуту ДП «Інвестжитло» (т.1 а.с.121).

Відповідно до Статуту, ДП «Інвестжитло» засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (п.1.1.), і у своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства оборони України, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом (п.1.3.) (т.1 а.с.123).

01 лютого 2022 року наказом ДП «Інвестжитло» №21 затверджено з 01 лютого 2022 року штатний розклад ДП «Інвестжитло» разом із посадовими окладами, який додається до цього наказу. Зокрема, у структурному підрозділі «Відділ фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку» наявна одна штатна одиниця «Економіст» з посадовим окладом 12 000 грн (т.1 а.с.196, 198).

01 березня 2022 року наказом ДП «Інвестжитло» №25 «Про оголошення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства під час воєнного стану на підприємстві оголошено простій не з працівників з 01 березня 2022 року до усунення об`єктивних підстав, усім працівникам наступних структурних підрозділів … економіста (пункт 1), забезпечено нарахування та виплату працівникам, які зазначені у пункті 1 цього наказу, простій у розмірі 2/3 посадового окладу або тарифної ставки (geyrn 2) (т. 1 а.с. 153).

07 листопада 2022 року наказом Міністерства оборони України «Про реорганізацію ДП «Інвестжитло» №355 припинено юридичну особу - ДП «Інвестжитло», ідентифікаційний код юридичної особи 33294267 (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6), реорганізувавши його шляхом приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 43069909 (02093, місто Київ, вулиця Миколи Хвильового, будинок 15) (т.1 а.с.144).

Відповідно до пункту 2 наказу визначено, що ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Інвестжитло», а абзацом 7 пункту 5 цього ж наказу приписано Голові комісії відповідно до трудового законодавства України забезпечити додержання прав та законних інтересів працівників ДП «Інвестжитло», що реорганізується (т.1 а.с.144).

Згідно з пункт 4 Плану заходів щодо реорганізації державного підприємства «Інвестжитло», затвердженого 08 листопада 2022 року, представника Головного управління майна та ресурсів (керівника) та Голову комісії з реорганізації (працівників) уповноважено письмово персонально повідомити працівників підприємства про заплановане звільнення (фактичне звільнення працівників підприємства, не задіяних в виконанні заходів з реформування та технологічних процесах раніше 2-х місяців від дати персонального повідомлення) (т.1 а.с.148).

10 листопада 2022 року на виконання вказаного наказу Міністерства оборони України №355 від 07 листопада 2021 року та Плану - ОСОБА_1 повідомлено про наступне планове звільнення з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 11 січня 2023 року у зв`язку з припиненням юридичної особи, реорганізованого ДП «Інвестжитло» шляхом приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» (т.1 а.с.17).

28 листопада 2022 року наказом ДП «Інвестжитло» №32 «Про часткове скасування простою» скасовано простій з 29 листопада 2022 року для економіста ОСОБА_1 та наказано приступити до роботи починаючи з 29 листопада 2022 року. З наказом позивач ознайомлена 28 листопада 2022 року (т. 1 а.с. 157).

Отже, 01 березня 2022 року по 28 листопада 2022 року позивач перебувала у простої та за нею частково зберігався заробіток у розмірі 2/3 посадового окладу.

13 грудня 2022 року наказом ДП «Інвестжитло» №52-в надано ОСОБА_1 , економісту, 26 календарних днів відпустки з 14 грудня 2022 року по 10 січня 2023 року включно (т.1 а.с.195).

11 січня 2023 року наказом ДП «Інвестжитло» №2 звільнено ОСОБА_1 , економіста відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку, з 11 січня 2023 року у зв`язку із реорганізацією, згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП (т.1 а.с.18).

Станом на час попередження позивача про майбутнє вивільнення та станом на час її звільнення діяв штатний розклад ДП «Інвестжитло», затверджений наказом №21 від 01 лютого 2022 року ДП «Інвестжитло», де у структурному підрозділі «Відділ фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку» наявна одна штатна одиниця «Економіст» (т.1 а.с.196, 198).

01 лютого 2023 року наказом Голови комісії з припинення ДП «Інвестжитло» «Про затвердження штатного розпису на час припинення ДП «Інвестжитло»» №12-к введено в дію новий штатний розклад ДП «Інвестжитло», в якому вже відсутня посада «Економіст» (т. 3 а.с. 15).

Згідно із штатних розкладів від 02 листопада 2022 року, від 09 листопада 2022 року, 06 грудня 2022 року, 12 грудня 2022 року, 02 січня 2023 року ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», яке є правонаступником ДП «Інвестжитло», була передбачена посада «Економіст» у фінансово-економічному відділі з посадовим окладом 18 225 грн (т. 3 а.с. 24-28).

Відповідно до довідки начальника відділу кадрів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» №120 від 13 квітня 2023 року, станом на 10 листопада 2022 року у штатному розкладі ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» була відсутня вакантна посада «Економіст». Також були відсутні інші вакантні посади, що відповідали б кваліфікаційним вимогам працівника, та могли б бути запропоновані для працевлаштування (т.1 а.с.151).

Відповідно до довідки начальника відділу кадрів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» №119 від 13 квітня 2023 року, станом на 11 січня 2023 року у штатному розкладі ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» була відсутня вакантна посада «Економіст». Також були відсутні інші вакантні посади, що відповідали б кваліфікаційним вимогам працівника, та могли б бути запропоновані для працевлаштування (т.1 а.с.152).

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту пункту 1 статті 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Правовим наслідком ліквідації підприємства є припинення всіх права та обов`язків юридичної особи, реорганізації - перехід всіх права та обов`язків в порядку правонаступництва до нової (іншої) юридичної особи не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, при ліквідації діяльність юридичної особи припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Отже, при ліквідації юридичної особи її права та обов`язки припиняються.

При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до іншої юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й у трудових відносинах, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Це зумовлено тим, що внаслідок реорганізації, на відміну від ліквідації, припиняється лише сама юридична особа як така, а її діяльність триває, але вже не в колишній, яка існувала до реорганізації, а в новій організаційно-правовій формі юридичної особи.

Отже, в результаті реорганізації юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стають правами та обов`язками нових чи оновлених утворень, котрі продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі, тобто наступає повне (універсальне) правонаступництво.

Крім того, приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати і далі, але вже в більшому масштабі, а організація, яку приєднують припиняє свою діяльність. При цьому до іншої юридичної особи переходять усе майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи.

Апеляційний суд звертає увагу, що наказом Міністерства оборони України «Про реорганізацію державного підприємства «Інвестжитло» №355 від 07 листопада 2022 року, припинено юридичну особу - ДП «Інвестжитло», реорганізувавши його шляхом приєднання до ДП Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс».

Вищезазначеним наказом визначено, що ДП Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Інвестжитло».

Крім того, пунктом 2 цього ж наказу визначено, що ДП Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Інвестжитло», а абзацом сьомим пункту 5 цього ж наказу приписано Голові комісії відповідно до трудового законодавства України забезпечити додержання прав та законних інтересів працівників ДП «Інвестжитло», що реорганізується.

Як встановлено вище, наказом №21 від 01 лютого 2022 року ДП «Інвестжитло» затверджено з 01 лютого 2022 року штатний розклад ДП «Інвестжитло» разом із посадовими окладами, який додається до цього наказу. Зокрема, у структурному підрозділі «Відділ фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку» наявна одна штатна одиниця «Економіст» (т.1 а.с.196, 198).

Вирішуючи спір, апеляційний суд встановив, що станом на час попередження позивача про майбутнє вивільнення та станом на час її звільнення діяв штатний розклад ДП «Інвестжитло», затверджений наказом №21 від 01 лютого 2022 року ДП «Інвестжитло», де у структурному підрозділі «Відділ фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку» наявна одна штатна одиниця «Економіст», на що суд першої інстанції помилково не звернув уваги.

Тільки після звільнення позивача, що відбулося 11 січня 2023 року, наказом Голові комісії з припинення ДП «Інвестжитло» «Про затвердження штатного розпису на час припинення ДП «Інвестжитло»» №12-к від 01 лютого 2023 року було введено в дію з 01 лютого 2023 року новий штатний розклад ДП «Інвестжитло», в якому вже відсутня посада «Економіст» (т. 3 а.с. 15).

Отже, вказаний штатний розпис, в якому була наявна штатна одиниця «Економіст», діяв як станом на час попередження позивача про майбутнє вивільнення та станом на час її звільнення.

Апеляційним судом встановлено, що з дня видачі наказу Міністерства оборони України «Про реорганізацію ДП «Інвестжитло» №355 від 07 листопада 2022 року та по день звільнення позивача штатний розклад ДП «Інвестжитло» не змінювався, скорочення чисельності або штату працівників не відбувалося, у тому числі не скорочувалася посада, яку обіймала позивач ОСОБА_1 .

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не були встановлені обставини, які підлягали обов`язковому встановленню: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, ідеться фактично про реорганізацію.

Отже, установлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників установи, яку ліквідовано.

Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників за їхньою згодою на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку можливо звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/651/16-а, а також у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №357/13937/19.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18, зазначено, що згідно з частиною першою статті 40, частинами першої та третьої статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована існуюча робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша робота.

Апеляційним судом встановлено, що протягом періоду з дня попередження позивача до дня її звільнення, ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», яке є правонаступником ДП «Інвестжитло», згідно із штатних розкладів від 02 листопада 2022 року, від 09 листопада 2022 року, 06 грудня 2022 року, 12 грудня 2022 року була передбачена посада «Економіст» у фінансово-економічному відділі з посадовим окладом 18 225 грн.

Апеляційний суд звертає увагу, що за 9 днів до звільнення позивача (11 січня 2023 року) було затверджено та введено в дію з 02 січня 2023 року новий штатний розклад ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» з чисельним складом 56 штатних одиниць, в тому числі була передбачена посада «Економіст» у фінансово-економічному відділі з посадовим окладом 18 225 грн (т. 2 а.с. 64).

Заперечуючи проти позову ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», яке є правонаступником ДП «Інвестжитло», та ДП «Інвестжитло» не посилалися на те, що посади, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, в тому числі посада «Економіст» не були вакантними протягом усього періоду.

Докази, що посади, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, в тому числі посада «Економіст», були зайняті іншими працівниками та не були вакантними протягом усього періоду до матеріалів справи не надано.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не були встановлені обставини, які підлягали обов`язковому встановленню, а саме: наявність чи відсутність на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць), які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; можливість переведення працівника за його згодою на підприємство, яке є правонаступником.

10 листопада 2022 року на виконання вказаного наказу МОУ №355 від 07 листопада 2021 року та Плану - ОСОБА_1 повідомлено про наступне планове звільнення з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 11 січня 2023 року у зв`язку з припиненням юридичної особи, реорганізованого ДП «Інвестжитло» шляхом приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» (т.1 а.с.17).

Таким чином, з дня попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення по день її звільнення позивачу не було письмово запропоновано наявні вакантні посади, які вона могла б обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Також, апеляційний суд критично оцінює доводи відповідача та третьої особи про те, що позивачу при усній бесіді було запропоновано посаду «Діловода», яку можливо було ввести у штатний розпис, однак остання відмовилася від пропозиції, з огляду на таке.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, а посада «Діловод» не була передбачена згідно із штатних розкладів від 02 листопада 2022 року, від 09 листопада 2022 року, 06 грудня 2022 року, 12 грудня 2022 року, 02 січня 2023 року ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», яке є правонаступником ДП «Інвестжитло».

Таким чином, позивачу не пропонувались вакантні посади в ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», а також відсутні докази відмови позивача від переведення на іншу роботу, а відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з ліквідацією ДП «Інвестжитло».

Підсумовуючи вищевказане, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що відповідач не може вважатися таким, що належно виконав вимоги статті 40, статті 49-2 КЗпП України щодо належного та своєчасного повідомлення працівника про звільнення, а також щодо працевлаштування працівника.

Згідно із частиною 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, наявні правові підстави для поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді «Економіст» ДП «Інвестжитло» з 11 січня 2023 року.

Відповідно до частини 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина 5 статті 124 Конституції України).

З огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Щодо розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то апеляційний суд виходить з такого.

Апеляційний суд не приймає до уваги розрахунки позивача та відповідача з огляду на те, що учасниками визначено розрахунковий період без врахування перебування позивача у простої та у відпустці, та здійснює розрахунок самостійно, виходячи з наявних у справі доказів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі по тексту - Порядок № 100).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З огляду на це положення, колегія апеляційного суду встановила, що подія, з якою пов`язана відповідна виплата, - це 11 січня 2023 року, тому останніми двома календарними місяцями роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, є - грудень (22 робочих дня) та листопад (22 робочих дня) 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 березня 2022 року по 28 листопада 2022 року позивач перебувала у простої, а з 14 грудня 2022 року по 10 січня 2023 року у відпустці, отже у грудні 2022 року - 9 робочих днів, а у листопаді 2022 року - 2 робочі дні.

Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у попередні два місяці роботи - жовтень та вересень 2022 року позивач також перебувала у простої, відповідно цей час виключається з розрахункового періоду.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.

Таким чином, оскільки з 01 березня 2022 року по 28 листопада 2022 року позивач перебувала у простої, а з 14 грудня 2022 року по 10 січня 2023 року у відпустці (більше чотирьох місяців), у позивача відсутній розрахунковий період, тому, визначаючи розмір середньої заробітної плати, апеляційний суд виходить із встановленого позивачу посадового окладу у сумі 12 000 грн (т. 1 а.с. 198).

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Отже, (посадовий оклад 12 000 грн*2)/44 робочих дні (грудень (22 робочий день) та листопад (22 робочих дня) 2022 року) = 545 грн 45 коп.

Період з моменту звільнення позивача з роботи по день ухвалення судового рішення, тобто з 11 січня 2023 по 09 квітня 2025 року становить 586 робочих днів.

Згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції середній заробіток позивача за період 11 січня 2023 по 09 квітня 2025 року становить 319 633 грн 70 коп.( 545 грн 45 коп.* 586 робочих днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 11 січня 2023 по 09 квітня 2025 року у розмірі 319 633 грн 70 коп.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання про визначення суми, що підлягає стягненню на користь позивача, вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Зі змісту статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли внаслідок душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її життя та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне значення.

На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, то позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 200 грн підлягають задоволенню.

Щодо зобов?язання ДП «Інвестжитло» внести зміни до трудової книжки, то з огляду на те, що позивач поновлений на посаді судовим рішенням 09 квітня 2025 року, до роботодавця з вимогою внести зміни до трудової книжки не звертався, вказана позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Щодо зобов?язання ДП «Інвестжитло» подати звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту частини 1 статті 453-1 ЦПК України вбачається, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цивільних справах, що виникають із трудових правовідносин.

Разом з тим, стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження (частина 2 статті 453-1 ЦПК України).

З огляду на те, що судове рішення ухвалене 09 квітня 2025 року, виконавче провадження у цій справі не відкрите, вказана позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Звертаючись із цим позовом до суду позивачем заявлено 5 позовних вимог:

немайнову вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, за яку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.;

немайнову вимогу про поновлення на роботі, за яку позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»;

немайнову вимогу про зобов?язання ДП «Інвестжитло» внести зміни до трудової книжки, за яку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.;

майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за яку позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»;

майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, за яку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та про відшкодування моральної шкоди апеляційним судом задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 147 грн 20 коп. (1073 грн 60 коп * 2) та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп. (2 147 грн 20 коп. * 150 %).

Позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю, тому, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за такі вимоги у силу закону, судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь держави у розмірі: 3 196 грн 33 коп. (1 % від 319 633 грн 70 коп.) + 1073 грн 60 коп. = 4 269 грн 93 коп., та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 404 грн 89 коп. (4 269 грн 93 коп. * 150 %).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова Віктора Віталійовича задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Інвестжитло» № 2 від 11 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Інвестжитло» на посаді економіста з 11 січня 2023 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Інвестжитло» на посаді економіста.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2023 року по 09 квітня 2025 року у розмірі 319 633 грн 70 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 200 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 147 грн 20 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Інвестжитло» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 196 грн 33 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 404 грн 89 коп.

Інформація про боржника: Державне підприємство «Інвестжитло» (ЄДРПОУ 33294267, місцезнаходження: проспект Повітряних сил (Повітрофлотський), буд. 6, м. Київ, 03168).

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 14 квітня 2025 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська