Ухвала

від 19.05.2025 по справі 523/2772/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2025 року

м. Київ

справа № 523/2772/23

провадження № 61-5616ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Інвестжитло» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інвестжитло», третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Інвестжитло» (далі - ДП «Інвестжитло») № 2 від 11 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «Інвестжигло» з 11 січня 2023 року на посаді економіста;

зобов?язати ДП «Інвестжитло» внести зміни до трудової книжки у розділі «Відомості про роботу» та зазначити, що запис про звільнення є недійсним; стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 200 грн;

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року скасовано з ухваленням нового судового рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ДП «Інвестжитло» № 2 від 11 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП «Інвестжитло» на посаді економіста з 11 січня 2023 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Інвестжитло» на посаді економіста.

Стягнуто з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2023 року по 09 квітня 2025 року у розмірі 319 633 грн 70 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнуто з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 200 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ДП «Інвестжитло» - Алайбов В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Предметом касаційного оскарження є вимоги немайнового характеру (скасування наказу та поновлення на роботі) та майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі

319 633 грн 70 коп. та моральної шкоди розмірі 1 200 грн).

Отже, заявник за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог має сплатити судовий збір у розмірі 3 435, 52 грн (2 684,00 грнх 0,4) х 2) х 200 %) х 0,8).

Оскільки ціна позову в частині майнових вимог становить 320 833, 70 грн, то в частині вимог майнового характеру судовий збір підлягає сплаті в розмірі

5 133,34 грн (320 833, 70 грн х 1%)х 200 %) х 0,8).

Ураховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 8 568, 86 грн (3 435, 52 грн + 5 133,34 грн).

Оскільки до касаційної скарги заявником додано платіжну інструкцію № 3933 від 30 квітня 2025 року про сплату судового збору в розмірі 6 392,66 грн, то заявнику необхідно доплатити 2 176,20 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц,

від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не посилається на відповідні пункти частини другої статті 389 ЦПК України та не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявник має право надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Інвестжитло» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська