Постанова

від 12.12.2007 по справі 4/146/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/146/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 грудня 2007 р.                                                                                    № 4/146/07  

Доповідач - суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Приватного підприємства "Панацея"

на рішення           господарського суду Запорізької області від 10.07.2007 року

та на постанову           Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2007 року

у справі                                                  № 4/146/07

господарського суду                              Запорізької області

за позовом                                                  Державного закладу "Спеціалізована

медико-санітарна частина №1"

до                                                             Приватного підприємства "Панацея"

про          усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення із нежитлового приміщення

за участю представників:

позивача –          Гай Н.С.

відповідача -                                         не з»явились

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина №1»звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом  до Приватного підприємства «Панацея»про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення останнього з приміщення площею 84,5 кв.м., розташованого на першому поверсі в приміщенні акушерського корпусу Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №1», що знаходиться по пр. Будівельників, 33, м. Енергодар, Запорізької області.

Вподальшому, уточнивши позовні вимоги, позивач додатково просив суд виселити Приватне підприємство «Панацея»з вказаного приміщення та стягнути з останнього 2 444,27 грн. витрат за спожиті комунальні послуги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2007 року (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2007 року (судді: Мойсеєнко Т.В., Кагітіна Л.П., Колодій Н.А.), позов задоволено частково, виселено Приватне підприємство «Панацея»з нежитлового приміщення площею 84,5 кв. м., розташованого на першому поверсі в приміщенні акушерського корпусу Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №1», що знаходиться по пр. Будівельників, 33, м. Енергодар, Запорізької області та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішення судів прийняті з посиланням на ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 785 ЦК України, ст.48 Закону України «Про власність»та мотивовано тим, що позивач після відповідних неодноразових реорганізацій є правомірним користувачем майна, яке передано в оренду відповідачу. Відповідач належним чином повідомлений про закінчення строку дії договору та звільнення орендованого приміщення. У добровільному порядку відповідач не звільнив орендоване приміщення і не передав його позивачу за актом, тому вимоги про виселення господарські суди визнали обґрунтованими.

В касаційній скарзі Приватне підприємство «Панацея»просить скасувати рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2004 року між Спеціалізованою медико-санітарною частиною №1 та приватним підприємством «Панацея»укладено договір оперативної оренди майна №1, за яким орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове оплатне володіння і користування окреме нежитлове приміщення площею 84,5 кв. м., розташоване на першому поверсі в приміщенні акушерського корпусу Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №1», що знаходиться по пр. Будівельників, 33, м. Енергодар, Запорізької області.

На виконання умов п. 1.3 цього договору між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання - передачі орендованого майна.

01 січня 2005 році в зв'язку з проведеною реорганізацією підприємства, Спеціалізована медико-санітарна частина №1 перейменована у Відокремлений підрозділ "Спеціалізована медична частина №1 Державного підприємства "НАЕК" "Енергоатом", тому додатковою угодою №1/а від 04.01.2005 назва «Спеціалізована медико-санітарна частина №1», як орендодавця в преамбулі договору оперативної оренди майна № 1 від 21 вересня 2004 року, змінена.

01  листопада 2005 року відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 558 Державне підприємство "НАЕК" "Енергоатом" реорганізоване шляхом виділення з його складу Відокремленого підрозділу «Спеціалізована медична частина №1»та на його базі створено державне підприємство "Спеціалізована медична частина № 1", внаслідок чого додатковою угодою №3/а від 01.03.2006 року внесені зміни до вищезазначеного договору оренди в частині зміни назви установи - орендодавця, яким визначено Державне підприємство «Спеціалізована медична частина №1».

01 березня 2006 року на виконання спільного наказу Міністерства охорони здоров'я і Міністерства палива та енергетики від 27 жовтня 2005 року за №567/549 "Про передачу цілісних майнових комплексів відокремлених підрозділів спеціалізованих медичних частин №№ 1, 2, 3, 4, 5 ДП "НАЕК" "Енергоатом" до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України" Міністерство палива та енергетики передало зі сфери управління, а Міністерство охорони здоров'я прийняло до сфери управління активи та пасиви державного підприємства "Спеціалізована медична частина №1" згідно акту приймання-передачі від 01.03.2006 року.

Згідно Наказу № 143 від 22 березня 2006 року "Про передачу цілісних майнових комплексів спеціалізованих медичних частин Мінпаливенерго України

до сфери управління МОЗ України та наказу № 226 Міністерства охорони

здоров'я України від 14 квітня 2006 року "Про реорганізацію державних

підприємств "Спеціалізована медична частина № 1-5" МОЗ України" у зв'язку з

передачею державного підприємства "Спеціалізована медична частина №1" зі

сфери управління Міністерства палива та енергетики України до сфери

управління Міністерства охорони здоров'я України, державне підприємство

"Спеціалізована медична частина № 1" реорганізоване шляхом перетворення

його у Державний заклад "Спеціалізована медико - санітарна частина №1"

Міністерства охорони здоров'я України та є його правонаступником.           

04.10.2006 року зареєстровано статут Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №1". Заклад заснований на державній формі власності за юридичною адресою: м. Енергодар, пр. Будівельників, 33, органом управління якого є Міністерство охорони здоров'я України. Пунктом 6.2 статуту зазначено, що майно закладу закріплено за ним на праві оперативного управління відповідно до вимог чинного законодавства України. Розділом З статуту визначено, що заклад може від свого імені укладати договори та угоди, здавати в оренду рухоме та нерухоме майно, у порядку та згідно з чинним законодавством.

15 березня 2007 року Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради видано свідоцтво №831 про право власності на медичний комплекс, розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, буд. 33. В свідоцтві зазначено, що в цілому медичний комплекс належить державі Україна в особі Міністерства охорони здоров»я України (на праві оперативного управління у Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №1").

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що строк оренди встановлюється на одинадцять місяців з подальшою пролонгацією від дня підписання договору, тобто термін дії договору встановлений сторонами до 21.08.2005 р.

Відповідно до п. 2.5 цього ж договору сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом місяця, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Вподальшому, зазначений договір оренди пролонгований сторонами, в порядку, передбаченому п.2.5., до 21.07.2006 року.

У зв»язку зі спливом терміну дії договору, орендодавець до та після його закінчення неодноразово звертався до орендаря з листами про звільнення займаного приміщення (листи № 1160 від 13.06.2006 року та від 13.07.2006 року), які залишені останнім без задоволення.

Відповідач у добровільному порядку не звільнив орендовані ним приміщення, тому позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою про зобов'язання ПП "Панацея" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення останнього з орендованих приміщень.

Задовольняючи  позовні  вимоги  про  виселення  орендаря  із  займаного приміщення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив факт закінчення терміну дії договору та безпідставного перебування у цьому приміщенні орендаря.  При цьому суд послався на порушення орендарем вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»з огляду на те, що спірне майно перебуває у державній власності та, відповідно до п.6.2 статуту державного закладу "Спеціалізована медико -санітарна частина №1", знаходиться в оперативному управлінні позивача.

Дані висновки судів відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Законом України «Про оренду державного та комунального майна»врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно статті 17 цього Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однією з підстав закінчення терміну дії договору оренди державного майна, визначених у статті 26 вказаного Закону, є закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи приписи зазначеного Закону, суди попередніх інстанцій інстанції дійшли вірного висновку про припинення дії договору оренди.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, зокрема, визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення  строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок орендаря повернути орендодавцеві приміщення передбачений також п.4.2. договору.

Натомість матеріали справи не містять доказів про належне виконання орендарем умов договору та вимог Закону щодо виселення та повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору.

Крім цього, частиною 3 статті 137 Господарського кодексу України передбачено, що право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, врахувавши факт перебування спірного майна у відповідача, керуючись нормами ГК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», дійшли вірного висновку про правомірність вимог позивача про виселення Приватного підприємства «Панацея»із нежитлового приміщення площею 84,5 кв. м., розташованого на першому поверсі в приміщенні акушерського корпусу Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №1», що знаходиться по пр. Будівельників, 33, м. Енергодар, Запорізької області, оскільки неповернення відповідачем орендованого майна порушує права орендодавця щодо володіння та користуватися спірним приміщенням.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач не є стороною спірного договору оренди, тому не має повноважень щодо припинення договору оренди, а повідомлення про закінчення дії договору оренди направлялись неналежним орендодавцем, не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджено перебування орендованого відповідачем приміщення в оперативному управлінні у позивача (власником якого є держава в особі Міністерства охорони здоров»я), який є стороною у договорі оренди і вправі вимагати виконання зобов'язань, відповідно до умов договору та приписів законів, які регулюють спірні відносини.     

В даному випадку процес реорганізації Санітарної медичної частини №1 не змінив форму власності спірного майна, а процес оформлення за державою права власності на спірне майно ніяким чином не вплинув на права позивача щодо володіння та користування цим майном відповідно до статуту закладу та права орендодавця за договором оперативної оренди майна №1 від 21.09.2004р.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що на час звернення до господарського суду та розгляду даної справи, належним позивачем є Державний заклад "Спеціалізована медико-санітарна частина №1".

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих позивачем доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Панацея»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2007 року у справі №4/146/07 залишити без змін.

Головуючий суддя                              Т.П.Козир

Судді                              Н.І.Мележик

О.А.Подоляк