Постанова

від 11.04.2025 по справі 820/5574/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 820/5574/17

адміністративне провадження № К/9901/51676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія»

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року (Суддя: Бабаєв А.І.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (Судді: Русанова В.Б., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.),

у справі № 820/5574/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія»

до Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник ГУ ДПС у Харківській області)

про визнання незаконною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська міжрегіональна фінансова компанія» (далі - позивач, ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просило суд визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, яка полягає у невжитті заходів для забезпечення повного, своєчасного та належного проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжрегіональна фінансова компанія» (т. 1 а.с. 5-8, 73-75).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що посадові особи контролюючого органу недбало відносилися до своїх службових обов`язків під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія» (ЄДРПОУ 31634491), призначеної у відповідності до наказу від 17 жовтня 2017 року № 5765. Зокрема, проводили її повільно, інколи взагалі не з`являлися, враховуючи те, що позивачем були забезпечені усі умови для її належного проведення, а також надані усі необхідні документи. До того ж, листами від 10 листопада 2013 року № 64, а також від 13 листопада 2013 року № 65, керівництвом позивача повідомлено ГУ ДФС у Харківській області про таку бездіяльність перевіряючих, проте останнім не вживаються жодні заходи щодо неправомірної поведінки своїх підлеглих, яка виражається у недбалому відношенні до проведення перевірки шляхом нез`явлення до платника податків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1 а.с. 127-139, 161-164).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невжитті заходів для забезпечення повного, своєчасного та належного проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжрегіональна фінансова компанія», про яку викладено в позовні заяві. Однак, за доводами касаційної скарги, суди попередні інстанцій не звернули уваги на те, що неналежне виконання посадових обов`язків з боку ГУ ДФС України у Харківській області потягло за собою прийняття нового наказу від 24 листопада 2017 року № 7115 про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» з 27.11.2017 року на 10 робочих днів, що також свідчить про порушення прав позивача. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову (т. 2 а.с. 1-2).

В надісланому на адресу відзиві на касаційну скаргу відповідач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін з огляду на правомірність висновків судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем порушення його прав та інтересів контролюючим органом під час проведення перевірки, яка є службовою діяльністю контролюючого органу (т. 2 а.с. 26-27).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 17.10.2017 року № 5765 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, тривалістю 20 робочих днів (т. 1 а.с. 10). Посадові особи контролюючого органу були допущені позивачем до перевірки.

Однак вважаючи, що посадові особи контролюючого органу недбало відносилися до своїх службових обов`язків під час проведення перевірки, а саме проводили її повільно, інколи взагалі не з`являлися, що призвело до затягування часу, чим були порушені права підприємства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушених прав позивача контролюючим органом під час проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної у відповідності до законодавства. Дійшовши таких висновків суди попередніх інстанцій керувались тим, що дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі дії вчинені ним поза межами визначеної законом компетенції, а також, якщо оспорювані дії (бездіяльність) є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Однак судами попередніх інстанцій відхилені доводи позивача про неналежне виконання відповідачем обов`язків в частині перебування на підприємстві 45 год. 40 хв із можливих 152 годин, оскільки за висновками судів, кількість годин перебування на підприємстві посадових осіб, що здійснюють перевірку чинним законодавством не встановлена. Крім цього суди попередніх інстанцій посилались на те, що правомірність прийняття наказу про проведення перевірки від 17.10.2017 року № 5765 не є предметом даного позову, як і не є предметом позову наказ про продовження термінів проведення перевірки, на чому додатково під час апеляційного перегляду справи наголошено судом апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 127-139, 161-164).

З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до статті 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 81.3 статті 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу вищенаведених вимог процесуального права суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В доводах касаційної скарги скаржник не зазначив, в чому полягає помилковість вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушених прав позивача контролюючим органом під час проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної у відповідності до законодавства.

Однак в касаційні скарзі посилався на те, що неправомірна бездіяльність відповідача під час перевірки призвела в подальшому до порушення прав позивача, внаслідок продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки наказом від 24 листопада 2017 року №7115 на 10 робочих днів починаючи з 27 листопада 2017 року (далі - наказ від 24 листопада 2017 року № 7115), що помилково не враховано судами попередніх інстанцій.

Однак, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, правомірність прийняття вищенаведеного наказу від 24 листопада 2017 року № 7115 «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» було предметом розгляду в межах судової справи № 820/5641/17 за позовом ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу від 24 листопада 2017 року № 7115.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в наведеній справі, позивач посилався на те, що приймаючи рішення про продовження строків документальної планової виїзної перевірки позивача відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, а самовільно поза межами власних повноважень, чим порушив ст. 19 Конституції України, незважаючи на те, що керівництвом ТОВ "УкрМрФК" були створені усі умови для проведення перевірки та головним бухгалтером надані усі витребувані документи. Однак, уповноважені на проведення перевірки посадові особи Головного управління ДФС України в Харківській області не вживають усіх необхідних заходів для повного та своєчасного проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія», проводили перевірку повільно, з`являлись лише на 2-3 години на день, або взагалі не з`являлися, що підтверджується даними з камер відеоспостереження та складеними актами. Звернення позивача до контролюючого органу листами №64 від 10 листопада 2013 та №65 від 13 листопада 2017 року про таке недбале відношення перевіряючих осіб до проведення перевірки не призвело до вжиття відповідних заходів щодо припинення неправомірної поведінки перевіряючих, яка виражається у недбалому відношенні до проведення перевірки шляхом нез`явлення до платника податків.

За результатами розгляду справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі №820/5641/17 (адміністративне провадження №К/9901/51655/18) відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Мотивуючи такий висновок суди попередніх інстанцій керувались тим, що відповідач, як контролюючий орган уповноважений здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства, наділений дискреційними повноваженнями щодо винесення наказів для продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків, а доводи позивача про не вжиття заходів для повного та своєчасного проведення планової виїзної документальної перевірки визнані судами безпідставними, що в сукупності свідчило про правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 24 листопада 2017 року №7115.

Тобто фактично, зміст позовних вимог у вищенаведеній справі №820/5641/17 та у даній справі № 820/5574/17 збігається в частині обґрунтування неправомірності дій контролюючого органу під час проведення перевірки.

Так, у відповідності до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже враховуючи вимоги частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені вищенаведеним судовим рішенням в адміністративній, справі № 820/5641/17, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи і не підлягають переоцінці.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не містять посилань в чому саме полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень з висновком про відсутність порушених прав позивача контролюючим органом, що свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

До того ж, як наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, предметом якої хоча і було правомірність прийняття наказу про проведення перевірки в розрізі можливості подальшого його оскарження випадку, коли за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, але наголошено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів і вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 820/5574/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк