Ухвала від 14.04.2025 по справі 477/511/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/511/25

Провадження №1-кс/477/382/25

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

14 квітня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12024150000000014 від 04 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191 КК України про арешт майна підозрюваного

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2025 року старший слідчий слідчого управляння ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року із клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із встановленням заборони відчуження, розпорядження та користування належним йому рухомим і нерухомим майном.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014 та розпочато досудове розслідування за частиною четвертою статті 191 КК України.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадження встановлено, що з початку квітня 2024 року по 14 лютого 2025 року, директор ТЗОВ «НПК «СЄЕС» ОСОБА_5 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, за попередньою змовою з начальником відділу розвитку, модернізації та впровадження енергозабезпечення та матеріально-технічного забезпечення КП «ГДМБ» ОСОБА_6 , заволодів коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 595000 грн., що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є кримінальним правопорушенням вчиненим у великих розмірах.

08 квітня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 має у власності рухоме та нерухоме майно, то з метою дієвості кримінального провадження, відповідно до положень частини третьої статті 170 КПК України орган досудового розслідування в особі слідчого ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт належного підозрюваному майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Просив розглянути дане клопотання без повідомлення підозрюваного.

В судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з`явився, подавши заяву, у якій підтримав подане клопотання та просив розглянути його без участі слідчого.

Аналогічне по суті клопотання подано і прокурором ОСОБА_4 , що здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи доводи слідчого викладені у клопотанні про арешт майна, слідчий суддя вважає можливим розглянути дане клопотання без повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 .

Згідно з положеннями частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши наданіматеріали клопотаннята дослідившидокази поданих матеріалах,приходжу довисновку,що клопотання слідчого подано безпідставно та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів клопотання, в провадженні СВ ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000014 від 04 січня 2024 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною четвертою статті 191 КК України за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12024150000000014 від 09 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2024 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за частиною четвертою статті 191 КК України на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінального правопорушення.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадження встановлено, що з початку квітня 2024 року по 14 лютого 2025 року, директор ТЗОВ «НПК «СЄЕС» ОСОБА_5 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, за попередньою змовою з начальником відділу розвитку, модернізації та впровадження енергозабезпечення та матеріально-технічного забезпечення КП «ГДМБ» ОСОБА_6 , заволодів коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 595000 грн., що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є кримінальним правопорушенням вчиненим у великих розмірах.

За встановлених органом досудового розслідування обставин вбачається, що реалізація злочинного плану ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , здійснювалась через підприємство ТЗОВ «НПК «СЄЕС» (код ЄДРПОУ 20827500) шляхом подання завідомо неправдивих документів та зняття коштів з банківських рахунків вказаного товариства.

З огляду на вказана, ТЗОВ «НПК «СЄЕС» (код ЄДРПОУ 20827500) використовується з метою вчинення тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного з заволодінням коштами місцевого бюджету, у змові зі службовими особами КП «ГДМБ» ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 , є співучасником злочинної схеми із заволодіння коштами місцевого бюджету вигодонабувачем незаконно одержаних коштів.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_5 підтверджуються у сукупності зібраними доказами у кримінальному провадженні, зокрема: повідомленням УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №16/55/113/01-24 від 03 січня 2024 року про виявлене кримінальне правопорушення; відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №62164-2024 від 12 листопада 2024 року на виконання доручення слідчого, в якому вказані особи причетні до вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №12481-2025 від 31 січня 2025 року на виконання доручення слідчого, в якому містяться документи з інформацією про перетин кордону ОСОБА_5 за останні 5 років; відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №18608-2025 від 14 лютого 2025 року на виконання доручення слідчого, в якому зазначено механізм змови, учасники злочину, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , договір про закупівлю №2342-а від 14 січня 2024 року на закупівлю товарів шафи керування вуличним освітленням, на загальну суму 5395000 грн. та інформація про перерахування коштів по вказаному договору; протоколом огляду від 02 квітня 2025 ркоу інформації про рух коштів ТЗОВ НПК «СЄЕС» (код ЄДРПОУ 20827500) по рахунках відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким зафіксовано перерахування коштів з розрахункового рахунку КП«ГДМБ» НОМЕР_1 , на розрахунковий рахунок ТЗОВ НПК «СЄЕС» UA703052990000026003021003901, на загальну суму 5395000 грн., що відповідає ціні договору про закупівлю №2342-а від 04 жовтня 2024 року; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року аудіо-, відеозаписів з камер відеоспостереження закладу ресторан «Кіно» за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 60А, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та передачу останньому від ОСОБА_5 другої частини неправомірної вигоди; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року інформації про рух коштів ОСОБА_5 по рахунках відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким зафіксовано зняття ОСОБА_5 , в період часу з 28 грудня 2024 року по 14 лютого 2025 року, грошових коштів з особистих карткових рахунків на суму, що відповідає розміру завданих збитків 595000 грн.; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року офіційного сайту майданчику публічних закупівель «Prozorro», яким зафіксовано закупівлю КП «ГДМБ» за номером процедури закупівлі UA-2024-09-10-002342-a, за класифікатором шафи керування вуличним освітленням за ДК 021:2015:31210000-0 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, етапи його проведення, інформацію про учасників процедури закупівлі та ціну їх пропозицій, інформацію про причини відмови іншим учасникам та оприлюднення оголошення про переможця закупівлі ТЗОВ НПК «СЄЕС» (код ЄДРПОУ 20827500); протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №8202т/55/113-2024 від 20 листопада 2024 року, №8970т/55/113-2024 від 14 грудня 2024 року, №9186т/55/113-2024 від 25 грудня 2024 року, 290т/55/113-2025 від 10 січня 2025 року, №1129т/55/113-2025 від 25 лютого 2025 року та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що в силу пункту 3 частини другої статті 173 КПК України є підставою для накладення арешту на майно відповідно до пункту 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу.

Зі змісту повідомлення про підозру від 08 квітня 2025 року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Оскільки ОСОБА_5 може вчинити дії направлені на перереєстрацію права власності майна, яким він володіє, з метою уникнення додаткового покарання передбаченого санкцією частини четвертої статті 191 КК України слідчий вважав наявними підстави для накладення арешту на майно підозрюваного для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, або відчуження.

При цьому, метою арешту слідчий у поданому клопотанні зазначив забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання та відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Іншої мети, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 170 КПК України слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні не наводить, тому з огляду на засаду диспозитивності кримінального процесу, слідчий суддя розглядає клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 в межах, що окреслені органом досудового розслідування у цьому клопотанні.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до статті 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до частини п`ятої статті 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчий суддя, розглянувши доводи слідчого, що наведені ним у поданому клопотанні, дійшов висновку про суперечність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону та принципам верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як убачається зі змісту клопотання слідчого про арешт майна, накладення арешту на нерухоме майно необхідно було для забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

За змістом клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого частиною четвертою статі 191 КК України, яка міститься у Особливій частині вказаного кодексу.

Санкція частини четвертої статті 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У свою чергу вказана норма, якою охоплюється склад інкримінованого ОСОБА_5 злочину не містить додаткового покарання у виді конфіскації майна, тому в силу положень статті 59 КК України таке покарання не може бути застосовано до підозрюваного у разі його засудження.

Таким чином, мета арешту, що наведена слідчим у його клопотанні не відповідає матеріалам кримінального провадження та обставинам що встановлені слідчим суддею, оскільки підстав для застосування конфіскації до майна ОСОБА_5 немає.

Поряд ізцим,перевіривши матеріали,долучені доклопотання,слідчий суддядійшов висновкуі проте,що вматеріалах судовогопровадження відсутнібудь-якідані проте,що уцьому кримінальномупровадженні заявленоцивільний позов,тоді якположення частинишостої статті170КПК Українидопускають накладенняарешту зметою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), виключно за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Тому, у даному випадку клопотання слідчого подано з недотриманням вимог статті 171 КПК України.

Оскільки слідчим не надано відомостей про те, що хтось зі службових осіб юридичної чи фізичної особи, подавав заяви про визнання його цивільним позивачем, і що в справі будь-хто визнавався цивільним відповідачем, тому, на переконання слідчого судді доводи клопотання про необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_5 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення також не ґрунтуються на вимогах закону, належним чином невмотивовані та не доведені.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 частини першої статті 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтовано та не доведено мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.

Тому, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 з викладених у клопотанні мотивів не ґрунтується на положеннях норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.

У цьому випадку, відмова у задоволенні клопотання є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 309, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7