Ухвала

від 25.05.2025 по справі 477/511/25

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/511/25

Провадження №1-кс/477/384/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

25 травня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в м. Дрогобич Львівської області, зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_1 , працює директором товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія «Східно європейський енергетичний союз», не одружений, не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України

за участі: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2025 року слідчий в особливо важливих справах слідчого управління СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 (далі слідчий) звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року за частиною четвертою статті 191 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 191 КК України, за фактом привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відповідні відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 у період з початку квітня 2024 року по 14 лютого 2025 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , заволодів коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 595000 грн, що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є кримінальним правопорушенням вчиненим у великих розмірах.

08 квітня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Наявність указанихризиків слідчимобґрунтовується тим,що ОСОБА_5 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину,за якепередбачене покаранняу видіпозбавлення воліна строквід п`ятидо восьмироків, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та з метою уникнення покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, з огляду на те, що під час досудового розслідування не віднайдено усіх документів, а підозрюваний в силу своїх посадових обов`язків може вживати дії щодо знищення чи спотворення речей та документів, що вказує про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 177 КПК України.

Також, слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_5 з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може впливати на свідків, а також на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Крім того в силу своєї посади, як керівника ТЗОВ «НПК «СЄЕС» (код ЄДРПОУ 20827500) може вживати заходів щодо зміни, пошкодження чи втрати документів пов`язаних із укладанням та виконанням договорів з приводу яких внесено відомості до ЄРДР, що вказує на існування ризику передбаченого пунктом 3, 4 частини першої статті 177 КПК України. В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий у поданому клопотанні посилається на те, що дії ОСОБА_5 мають систематичний, триваючий характер, то вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.

Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд вийти за межі розміру застави, встановленої статтею 183 КПК України, з урахуванням особи ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, спосіб життя, а також те, що вчинення злочину супроводжувалося негативним враженням від безладдя та безкарності, що є виключним випадком та визначити заставу у розмірі, що перевищує межі, встановлені статтею 183 КПК України з покладенням на нього певних обов`язків.

З часу надходження клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 до суду, слідчим суддею в порядку статей 186, 187 КПК України неодноразово вживалися заходи, щодо забезпечення прибуття підозрюваного для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, однак останній в судові засідання призначені 15 квітня 2025 року, 22 квітня 2025 року, 28 квітня 2025, 02 травня 2025 року та 13 травня 2025 року по розгляду клопотання слідчого не з`являвся з формальних підстав.

Отримавши, відомості про можливе переховування ОСОБА_5 від суду та слідства, органом досудового розслідування 23 травня 2025 року затримано підозрюваного ОСОБА_5 в порядку статті 615 КПК України.

У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого та з урахуванням його сімейного стану і стану здоров`я, просив застосувати до нього менш тяжкий запобіжний захід, зокрема домашній арешт.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання слідчого посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, на недоведеність ризиків належними та достатніми доказами; позитивну характеристику підозрюваного та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт. Також посилався на необґрунтованість позиції слідчого щодо виходу за межі розміру застави, що визначена частиною п`ятою статті 182 КПК України та вважав можливим в разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осі.

Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню та скарзі, слідчий суддя встановив наступне.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000014 від 04 січня 2024 року, кваліфіковане за частиною четвертою статті 191 КК України за фактом привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану.

08 квітня 2025 року у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 , займаючи посаду начальника відділу розвитку, модернізації та впровадження енергозабезпечення та матеріально-технічного забезпечення КП «ГДМБ», володіючи інформацією про необхідність придбання товару шаф керування вуличним освітленням, розробив злочинний план вчинення кримінального правопорушення та безпосередній механізм заволодіння чужим майном.

З метою реалізації злочинного плану, ОСОБА_7 підшукав підприємство, що укладало з КП «ГДМБ» договір на поставку товару ТЗОВ НПК «СЄЕС», директором якого є ОСОБА_5 , до якого довів деталі розробленого ним злочинного плану направленого на заволодіння коштами місцевого бюджету, на що останній надав добровільну згоду на спільне вчинення вказаного злочину шляхом зловживання своїм службовим становищем.

В подальшому, приблизно з середини квітня 2024 року, точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, однак не пізніше 22 серпня 2024 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , склали завідомо неправдивий документ комерційну пропозицію ТЗОВ НПК «СЄЕС» до якого внесли завідомо неправдиву інформацію про можливість поставки товару шафи керування вуличним освітленням у кількості 65 шт. за ціною одиниці товару 90000 грн., на загальну суму 5850000 грн та погодили вказану суму як граничну очікувану вартість у департаменті внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради для проведення КП «ГДМБ» публічних закупівель.

Після оприлюднення закупівлі на майданчику публічних закупівель «Prozorro» за номером процедури закупівлі UA-2024-09-10-002342-a, за класифікатором шафи керування вуличним освітленням за ДК 021:2015:31210000-0 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, з граничною очікуваною вартістю 5850000 грн, ТЗОВ НПК «СЄЕС» 24 вересня 2024 року подало Замовнику відповідно до вимог тендерної документації тендерну пропозицію, про можливість поставки товару за ціною 5 590 000 грн, з ПДВ, що на 708 970,6 грн більша від пропозиції учасника ТОВ «ЕЛЕКТРО ПОСТАВКА КОМПЛЕКС» з ціною 4881 029,40 грн. та на 122 980 грн більша від пропозиції учасника ТОВ «ПРОМАВТОМАТИКА ВІННИЦЯ» з ціною 5467 020 грн., яким не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та які подали свої пропозиції з врахуванням обмежень та відповідно до встановленого законом порядку відкритих торгів.

ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що у разі перемоги іншого учасника торгів, злочинний план направлений заволодіння коштами місцевого бюджету залишиться без виконання, здійснив пониження ціни за номером процедури закупівлі UA-2024-09-10-002342-a, за ціною 5395 000 грн, з ПДВ, що на 513 970,6 грн. більша від пропозиції учасника ТОВ «ЕЛЕКТРО ПОСТАВКА КОМПЛЕКС» з ціною 4881 029,40 грн. та на 72 020 грн. менша від пропозиції учасника ТОВ «ПРОМАВТОМАТИКА ВІННИЦЯ» з ціною 5467 020 грн.

26 вересня 2024 року співробітники КП «ГДМБ», яким не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , розглядаючи пропозиції учасників: ТЗОВ НПК «СЄЕС» та ТОВ «ЕЛЕКТРО ПОСТАВКА КОМПЛЕКС», відхилили пропозицію останнього у зв`язку із відсутністю зв`язку із виробником товару, про що ОСОБА_7 повідомив по телефону ОСОБА_5 чим засвідчив перемогу останнього у тендері.

Таким чином, 04 жовтня 2024 року, на виконання розробленого ОСОБА_7 злочинного плану, направленого на незаконне заволодіння коштами місцевого бюджету, за результатом розгляду тендерних пропозицій, обрано переможця за номером процедури закупівлі UA-2024-09-10-002342-a та оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з переможцем тендерної процедури в особі ТЗОВ НПК «СЄЕС».

Цього ж дня, між КП «ГДМБ» з однієї сторони, та ТЗОВ НПК «СЄЕС», в особі директора з торгів ОСОБА_8 , з другої сторони, укладено договір про закупівлю №2342-а, з додатками №1 Специфікація, на загальну суму 5 395 000 грн. з ПДВ, відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити протягом 2024 року Замовнику шафи керування вуличним освітленням згідно Специфікації зі строком поставки товару до 15 грудня 2024 року.

В період часу з 05 листопада 2024 року по 23 січня 2025 року, постачальником на виконання умов договору про закупівлю №2342-а від 04 жовтня 2024 року на адресу КП «ГДМБ» поставлено 65 шаф керування вуличним освітленням у зборі.

В період часу з 15 листопада 2024 року по 30 січня 2025 року, з розрахункового рахунку КП «ГДМБ» на розрахунковий рахунок ТЗОВ НПК «СЄЕС» перераховано грошові кошти на загальну суму 5395 000 грн, що відповідає ціні договору про закупівлю №2342-а від 04 жовтня 2024 року.

На виконання розробленого злочинного плану, з метою досягнення спільного з ОСОБА_5 умислу направленого на заволодіння коштами місцевого бюджету, ОСОБА_7 30 грудня 2025 року, перебуваючи за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 2-га Слобідська, 140 та 14 лютого 2025 року перебуваючи за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 60А, зустрівся з ОСОБА_5 , де останній передав, а ОСОБА_7 одержав обумовлену частину неправомірної вигоди у формі «відкату» на загальну суму 595 000 грн.

Тим самим, у період з початку квітня 2024 року по 14 лютого 2025 року, ОСОБА_7 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч інтересам територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , заволодів коштами місцевого бюджету Миколаївської міської ради Миколаївської області на загальну суму 595 000 грн, що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є кримінальним правопорушенням вчиненим у великих розмірах.

Наявність підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №16/55/113/01-24 від 03 січня 2024 року про виявлене кримінальне правопорушення; відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №62164-2024 від 12 листопада 2024 року на виконання доручення слідчого, в якому вказані особи причетні до вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; відповіддю УСР в Миколаївській області ДСР НП України, №18608-2025 від 14 лютого 2025 року на виконання доручення слідчого, в якому зазначено механізм змови, учасники злочину, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , договір про закупівлю №2342-а від 14 січня 2024 року на закупівлю товарів шафи керування вуличним освітленням, на загальну суму 5395 000 грн. та інформація про перерахування коштів по вказаному договору; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року інформації про рух коштів ТЗОВ НПК «СЄЕС» по рахунках відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким зафіксовано перерахування коштів з розрахункового рахунку КП «ГДМБ», на розрахунковий рахунок ТЗОВ НПК «СЄЕС», на загальну суму 5395 000 грн, що відповідає ціні договору про закупівлю №2342-а від 04 жовтня 2024 року; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року аудіо-, відеозаписів з камер відеоспостереження закладу ресторан «Кіно» за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 60А, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , та передачу останньому від ОСОБА_5 другої частини неправомірної вигоди; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року інформації про рух коштів ОСОБА_5 по рахунках відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким зафіксовано зняття ОСОБА_5 , в період часу з 28 грудня 2024 року по 14 лютого 2025 року, грошових коштів з особистих карткових рахунків на суму, що відповідає розміру завданих збитків 595000 грн; протоколом огляду від 02 квітня 2025 року офіційного сайту майданчику публічних закупівель «Prozorro», яким зафіксовано закупівлю КП «ГДМБ» за номером процедури закупівлі UA-2024-09-10-002342-a, за класифікатором шафи керування вуличним освітленням за ДК 021:2015:31210000-0 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, етапи його проведення, інформацію про учасників процедури закупівлі та ціну їх пропозицій, інформацію про причини відмови іншим учасникам та оприлюднення оголошення про переможця закупівлі ТЗОВ НПК «СЄЕС»; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №8202т/55/113-2024 від 20 листопада 2024 року, №8970т/55/113-2024 від 14 грудня 2024 року, №9186т/55/113-2024 від 25 грудня 2024 року, №290т/55/113-2025 від 10 січня 2025 року, №1129т/55/113-2025 від 25 лютого 2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, що свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій, які охоплюються складом злочину передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, та в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.

При цьому, з огляду на заперечення підозрюваного та його захисника, слід роз`яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на досліджені матеріали клопотання, слідчий суддя, на підставі оцінки отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.

Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на свободі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарань, передбаченого санкцією частини четвертої статті 191 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може зникнути з місця проживання, та переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

За практикою ЄСПЛ, ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Виходячи через призму доводів прокурора щодо пересування підозрюваного значною частиною території України у справах пов`язаних з господарською діяльність очолюваного ним товариства під час перебування цього клопотання на розгляді слідчого судді, та враховуючи установлені обставини неприбуття в судові засідання, слідчий суддя уважає, що зазначений ризик є актуальним, тому з урахуванням доводів клопотання слідчого про майновий стані підозрюваного, який може забезпечити йому тривале проживання як за межами України так і перебуваючи у стані переховування на території України, слідчий суддя вважає ризик визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України досить реальним.

Також слідчим та прокурором доведено існування іншого ризику, передбаченого частиною першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як наразі проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних дій підозрюваного, оскільки під час проведення обшуків не відшукано та не вилучено всіх необхідних документів, та місцезнаходження яких на даний час встановлюється. ОСОБА_5 в силу своєї посади може використовувати свій вплив на осіб, що йому підпорядковані, внаслідок чого може мати можливість вчинити дії направленні на знищенні чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у незаконному впливі на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що додані до клопотання матеріали кримінального провадження містять справжні анкетні дані осіб, з якими ОСОБА_5 досягнув домовленостей щодо заволодіння бюджетними коштами, коло яких в встановлюється органом досудового розслідування та посадових осіб комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», з якими підтримує спілкування, що може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі, шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти цих осіб до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь підозрюваного.

Ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на думку слідчого судді підтверджений тим, що ОСОБА_5 в силу своїх посадових обов`язків, маючи значний вплив на службових осіб комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», а також на службових осіб ТЗОВ «НПК «СЄЕС» (код ЄДРПОУ 20827500), де він є безпосереднім керівником може використовувати адміністративний вплив та особисті знайомства і родинні зв`язки для вчинення перешкод органу досудового розслідування під час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, на думку слідчого судді свідчать ті обставини, що дії ОСОБА_5 мають систематичний, триваючий характер з метою отримання незаконного прибутку, що вказує на досить низький рівень його громадянської свідомості. Також органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_5 до вчинення низки інших епізодів за аналогічними обставинами, що вказує на ту обставину, що останній може продовжити вчинення інкримінованого йому діяння, в тому числі й для виконання раніше взятих на себе незаконних зобов`язань.

За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце роботи, місце проживання, його сімейний стан. Зазначені обставини хоча і свідчать про наявність у підозрюваного ОСОБА_5 соціальних зв`язків, однак з огляду на характер вчинення інкримінованого йому правопорушення, його корисливий мотив, також те, що інкриміновані дії вчинено у період воєнного стану, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , наявні у підозрюваного матеріальні засоби, які можуть забезпечити йому як виїзд за межі України так і існування за її межами протягом тривалого часу, а також та обставина, що підозрюваний систематично виїжджає за межі України, у даному випадку переважає над міцністю наявних у нього соціальних зв`язків.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відповідно дочастини першоїстаті 176КПК Українизапобіжними заходамиє: особистезобов`язання; особистапорука; застава; домашнійарешт; тримання під вартою.

Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту пов`язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м`якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов`язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.

Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у виді застави, слід зазначити, що підозрюваний матиме можливість до внесення застави вчинити дії направленні на залишення території України та/або на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

З урахуванням доведеності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м`які (особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної, а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, в тому числі документи, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов`язаних із заволодінням чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням ним процесуальних обов`язків, заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено.

Надані стороною захисту в ході підготовки клопотання слідчого до розгляду по суті медичні документи щодо ОСОБА_5 не підтверджують неможливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров`я, оскільки відомості про проведені оперативні втручання в період з 12 по 16 травня 2025 року свідчать про його належний стан здоров`я, через те, що останній виписаний на амбулаторне лікування під нагляд сімейного лікаря та лікаря-кардіолога.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

За досліджених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.

Пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається на рівні від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзац 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як виключний випадок, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, які передбачено статтею 177 КПК України. При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, суд зважує з однієї сторони достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а з іншої неможливість завідомої непомірності застави для особи.

Так, у відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.

При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб життя підозрюваного, зокрема значний оборот грошових коштів від здійснення ним підприємницької діяльності, розміри його доходу, наявність у володінні його родини дорого вартісного рухомого та нерухомого майна, що підтверджено належними засобами доказування та на думку слідчого судді свідчить про те, що визначення застави у межах пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК України не матиме належного гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, слідчий суддя враховує роль підозрюваного у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, через що, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про можливість застосування до підозрюваного застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У свою чергу, визначення розміру застави віднесено до виключної компетенції слідчого судді, з огляду на що доводи слідчого щодо можливості визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 у певному розмірі не є наперед прийнятною для слідчого судді.

Враховуючи встановлені слідчим суддею обставини, щодо майнового стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим вийти за межі розміру застави визначеного частиною п`ятою статті 182 КПК України, та визначити такий у 1650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку слідчого судді у повній мірі гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення застави.

За змістом абзацу 2 частини третьої статті 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 травня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 23 травня 2025 року о 13.48 годині.

З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 травня 2025 року.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 08 червня 2025 року включно.

Визначити розмірзастави якзапобіжного заходу,достатнього длязабезпечення виконанняпідозрюваним ОСОБА_5 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 1650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4996 200 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на строк до 08 червня 2025 року включно на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;

не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

утриматися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7 , зі свідками у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрюваного про наслідки невиконання покладених обов`язків, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12