Постанова

від 07.04.2025 по справі 915/140/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/140/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від ОСОБА_1 адвокат Дубровний М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства «Миколаївліфт»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024, суддя суду першої інстанції Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024

по справі №915/140/24

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідача 1: Колективного підприємства «Миколаївліфт»,

та до відповідача 2: ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення засновників №1/2023 від 25.05.2023 та визнання розміру статутного капіталу підприємства та розміру часток учасників підприємства, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №07-02/1 від 07.02.2024 (вх.1675/24 від 09.02.2024) в якій просив суд:

- визнати недійсним рішення засновників учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію про зміну кінцевого бенефіціарного власника або зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; про зміну розміру статутного (складеного) капіталу юридичної особи; про зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620) номер запису 1010361070026003905 від 01.06.2023, вчинену приватним нотаріусом Фролова Р.В.;

- визначити розмір статутного капіталу та розмір часток учасників у КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620) наступним чином: розмір статутного капіталу: 161 000,00 грн.; учасники: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, 18.04.1997, адреса місяця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням засновника-учасника КП «Миколаївліфт» від 25.05.2023 №1/2023, вирішено: - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників - учасників Підприємства на підставі п.5.6 Статуту Підприємства у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 № 07-Л; - повернути ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Підприємства у грошовій формі на підставі поданої ним заяви (вхід. № 19 від 31.01.2022р.); - провести державну реєстрацію змін до відомостей про Підприємство, що містяться в ЄДРЮОФОП. Позивач зазначає, що він як засновник підприємства не був належним чином повідомлений про проведення 25.05.2023 загальних зборів учасників підприємства, про час та місце такого проведення, йому не було надано переліку питань, включених до порядку денного. Вважає, що рішення засновника №1/2023 від 25.05.2023, прийняте одноособово учасником ОСОБА_2 з порушенням норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту КП «Миколаївліфт», є незаконним та підлягає визнанню недійсним, та як наслідок потребує визнання розміру статутного капіталу підприємства та розмірів часток учасників підприємства.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 позов задоволено частково; визначено розмір статутного капіталу та розмір часток учасників у КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620) наступним чином: розмір статутного капіталу: 161 000,00 грн.; учасники: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, 18.04.1997, адреса місяця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний та неналежний спосіб захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Задовольняючи позов в частині визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у КП «Миколаївліфт», суд першої інстанції виходив з того, що згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не повідомлялось про ініціювання, скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, не надавались відомості щодо питань, які включені до порядку денного, на момент проведення загальних зборів 25.05.2023, учасників підприємства було двоє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому виключення ОСОБА_1 з числа засновників підприємства є незаконним.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24. Апелянт оскаржує рішення в частині задоволеної позовної вимоги.

Скаржник вважає, що ототожнення Колективного підприємства «Миколаївліфт» виключно з ТОВ у судовому порядку за такими ознаками є необгрунтованим та може мати вкрай негативні наслідки у майбутньому для підприємства і трудового колективу. До того ж це може призвести до невірного вирішення спору по суті між сторонами процесу, оскільки позивач повністю переконаний, що навіть на підставі цього рішення, він може відновитися в правах засновника (учасника) підприємства та без задоволення першої його вимоги позову, має право приймати участь в роботі підприємства, впливати на укладені договори та працівників.

Крім того, апелянт зазначив, що в контексті положень Статуту КП «Миколаївліфт», засновник підприємства - це член трудового колективу, який вніс свій вклад до Статутного капіталу, має підтвердження щодо внесеного вкладу, та інформація про якого міститься в ЄДР, у т.ч. щодо розміру його частки. З цього також випливає, що не кожний член трудового колективу є учасником Підприємства. Але учасник Підприємства має перебувати у трудових відносинах з КП «Миколаївліфт». Іншими словами, увійти до складу учасників Підприємства можуть тільки особи, що беруть участь у діяльності підприємства на підставі трудового договору. Відповідно, припинення трудового договору з особою, яка одночасно є учасником Підприємства, обумовлює припинення такої участі у Підприємства з вибуттям зі складу учасників та поверненням його частки (вкладу) у місячний термін.

Апелянт вважає, що ухвалене судом рішення фактично дозволяє поновити статус учасника Підприємства особі, яка не є членом трудового колективу, що суперечить Статуту Підприємства та заохочує недобросовісну поведінку позивача.

Апелянт також зазначає, що звільнення ОСОБА_1 з підприємства відбулося правомірно, за його бажанням та заявою, з дотриманням всіх строків, для надання з його сторони всіх документів, що спростували б його вихід зі складу учасників (засновників) підприємства та отримання ним грошової суми за його долю в підприємстві. Вагомих та беззаперечних доказів внесення 50% частки статутного фонду в Підприємство, ОСОБА_1 не надав як Підприємству, так і суду.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року по справі № 915/140/24 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні вимоги відмовити.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24.

Позивач зазначає, що Колективне підприємство «Миколаївліфт» за своєю організаційно - правовою формою є господарським підприємницьким товариством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, а отже до цих правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Позивач зазначає, що його звільнення з посади інженера Підприємства (члена трудового колективу) жодним чином не припиняє його статусу Засновника, а відтак порядок виключення із складу засновників Підприємства мав відбуватись із чітким дотриманням норм розділу 9 Статуту підприємства та норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», чого в даному випадку, цілком очевидно, не відбулось.

Позивач також вказав, що представником відповідачів невірно визначено правову природу частки ОСОБА_1 , як учасника трудового колективу та частки позивача, як Засновника юридичної особи, що очевидно є цілком різними та мають різні розміри грошових сум. Отже спроби виплатити ОСОБА_1 частку у розмірі 12 421,00 грн. як учаснику трудового колективу у зв`язку із звільненням жодним чином не відноситься до сплати Засновнику ОСОБА_1 долі учасника, визначену в ЄДРЮОФОПГФ згідно витягу від 21.05.2021р., у розмірі 80 500,00 грн., чого зроблено не було.

Позивач послався на те, що на момент прийняття рішення №1/2023 від 25.05.2023 засновниками підприємства були дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та мали по 50% у статутному капіталі підприємства, що дорівнювало 80 500,00 грн. За таких обставин, судом зроблено об`єктивний та обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у КП «Миколаївліфт».

Керуючись викладеним вище, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 у справі № 915/140/24 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/140/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/140/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/140/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/140/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 апеляційну скаргу Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24 - залишено без руху; встановлено Колективному підприємству «Миколаївліфт» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Колективного підприємства «Миколаївліфт» про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 07.03.2025; призначено справу №915/140/24 до розгляду на 20.03.2025 о 11:30.

20.03.2025 представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкладено розгляд справи №915/140/24 на 07.04.2025 о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

07.04.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 адвокат Дубровний М.О.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, якою відкладено розгляд справи №915/140/24 на 07.04.2025 о 10:00, була отримана Колективним підприємством «Миколаївліфт» - 20.03.2025 та ОСОБА_2 20.03.2025, що підтверджено довідками секретаря судового засідання.

В той же час, 07.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Колективного підприємства «Миколаївліфт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано тим, що представник апелянта адвокат Єнова Лілія Миколаївна буде знаходитися у іншому судовому засіданні в Миколаївському апеляційному суді.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 24.04.2024 у справі № 910/435/23, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У даному випадку, представник Колективного підприємства «Миколаївліфт» не з`явився у судове засіданні по справі №915/140/24, призначене на 20.03.2025, не повідомивши про причини неявки (перша неявка).

В подальшому представник Колективного підприємства «Миколаївліфт» не з`явився у судове засіданні по справі №915/140/24, призначене на 07.04.2025, що є повторною неявкою, тому у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи в незалежності від причин неявки представника КП «Миколаївліфт» у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку, апелянт не надав жодних доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні, не зазначив у якій саме справі зайнята адвокат Єнова Л.М., не надав доказів того, що вона дійсно представляє інтереси іншого довірителя у Миколаївському апеляційному суді в той самий час.

Тобто клопотання апелянта про відкладення розгляду справи не було обґрунтовано жодними належними та допустимими доказами, які б дійсно підтверджували неможливість представника апелянта взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 07.04.2025.

Дані обставини також свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання Колективного підприємства «Миколаївліфт» про відкладення розгляду справи.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.04.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників відповідачів у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01.09.1995 було проведено державну реєстрацію Колективного підприємства «Миколаївліфт».

05 квітня 2021 року проведено збори учасників Колективного підприємства «Миколаївліфт», яке оформлено протоколом №2/2021, на яких був присутній ОСОБА_1 - загальна кількості голосів 100%, запрошений ОСОБА_2 та на яких прийнято рішення: - ввести до складу учасників Колективного підприємства «Миколаївліфт» ОСОБА_2 . Передано належну частину частки ОСОБА_1 у Статутному фонді підприємства новому учаснику ОСОБА_2 . Перерозподілено частки учасників у статутному фонді підприємства наступним чином: - ОСОБА_1 80 500,00 грн, що складає 50% статутного фонду підприємства; - ОСОБА_2 80 500,00 грн., що складає 50% статутного фонду підприємства. Доручено директору підприємства подати державному реєстратору відповідні документи для реєстрації змін до ЄДР, в тому числі зареєструвати нову редакцію Статуту підприємства (т.1 арк.34).

Відповідно до відмостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 в переліку засновників зазначено: - ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 розмір внеску до статутного фонду 80 500,00 грн.

ОСОБА_1 , 31.01.2022 подав заяву на ім`я директора КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 , в якій просив звільнити його з посади інженера ПТО з 01.02.2022 з виплатою індексації заробітної плати за період з 2014-2016 (арк..88).

На підставі наказу КП «Миколаївліфт» №07-Л від 01.02.2022, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера експертно-виробничо-технічного відділу з 01.02.2022 (т.1 арк.89).

Крім того, ОСОБА_1 , 31.01.2022 подав заяву на ім`я директора КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 , в якій просив виплатити долю у власності.

В матеріалах справи наявний Лист №6 від 13.02.2023, яким КП «Миколаївліфт» повідомило ОСОБА_1 , що для вирішення питання про виплату йому долі у власності КП «Миколаївліфт» необхідно надати інформацію та документальне підтвердження про розмір такої долі, адже доступ до архівних документів підприємства обмежений через перебування міської територіальної громади м. Миколаєва в зоні бойових дій. Також відповідач у даному листі зазначив, що заяву припинення участі у КП «Миколаївліфт» з виплатою належної долі власності необхідно оформити нотаріально. КП «Миколаївліфт» вказав, що корпоративні права та обов`язки ОСОБА_1 щодо участі є припиненими з 01.02.2022 на підставі п. 5.6. Статуту.

01.03.2024 ОСОБА_1 направив на ім`я директора КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 заяву, в які повідомляв, що первісні документи щодо створення КП «Миколаївліфт» знаходяться у ОСОБА_2 , оскільки вони були вилучені останнім в серпні 2021 року у головного бухгалтера підприємства.

Листом №13 від 29.03.2023 КП «Миколаївліфт» повідомило ОСОБА_1 , що станом на 01.01.2022 за результатами чергового щорічного перерахунку розмір його частки становить 12 421,00 грн. Для отримання грошових коштів у сумі 12 421,00 грн у зв`язку із звільненням та одночасним припиненням участі у КП «Миколаївліфт» необхідно надати довідку про реквізити банківського рахунку та нотаріально оформлену заяву про вихід (припинення участі у колективному підприємстві).

01.03.2024 ОСОБА_1 направив на ім`я директора КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 заяву, в якій просив повідомити, за якою методикою була розрахована його частка та просив роз`яснити, яку заяву йому необхідно нотаріально оформити та надати, як засновнику підприємства.

У подальшому, 25.05.2023 рішенням засновника учасника №1/2023 Колективного підприємства «Миколаївліфт» - ОСОБА_2 керуючись п.1.2, п.11.2 та п.11.33 Статуту КП «Миколаївліфт» вирішив: - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників учасників підприємства на підставі п.5.6 Статуту КП «Миколаївліфт» у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 №07-Л; - повернути ОСОБА_1 частку у статутному капіталі підприємства у грошовій формі на підставі поданої ним заяви (вхід.№19 від 31.01.2022); - провести державну реєстрацію змін до відомостей про Колективне підприємство «Миколаївліфт», що містяться в Єдиному державному реєстрі, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (т.1 арк.35).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2023 в переліку засновників зазначено: ОСОБА_2 розмір частки засновника (учасника) 80 500,00 грн. Кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу 80 500,00 грн. (т.1 арк.25-33).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено що юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

У відповідності до п.1.1 Статуту Колективного підприємства «Миколаївліфт», затвердженого рішенням учасників КП «Миколаївліфт» оформлене протоколом №2/2021 від 05.04.2021 (далі Статут) (арк.36-49), колективне підприємство «Миколаївліфт» (надалі підприємство) створено у виді господарського підприємства, утворено фізичними особами далі пойменовані засновниками, які добровільно об`єдналися для ведення спільної господарської та іншої діяльності на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно правових актів України.

Згідно п.1.2 Статуту, засновниками підприємства є особи, інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.1.3 Статуту, учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесених вкладів.

Так, ч.1 ст.2 Закону "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на момент створення «Миколаївліфт») передбачено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів, зокрема колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Водночас відповідно до ч.3 ст.63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

При цьому для корпоративного підприємства є характерним те, що воно утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч.5 ст.63 ГК).

У ст.63 Господарського кодексу України передбачено, що одним із видів підприємств є підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Втім, глава 10 Господарського кодексу України "Підприємства колективної власності" не називає підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, серед видів підприємств колективної власності (ст.93 ГК) та не містить норм, присвячених регулюванню його діяльності.

Як вбачається із статуту «Миколаївліфт», підприємство утворено фізичними особами далі пойменовані засновниками, які добровільно об`єдналися для ведення спільної господарської та іншої діяльності на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів України. Учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесення вкладів (п.1.1, 1.3 Статуту).

Згідно п.4.1 Статуту, розмір статутного капіталу підприємства та розподіл часток внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.4.3 Статуту, розмір статутного капіталу підприємства складається з номінальної вартості часток його засновників, виражених у національній валюті України.

У відповідності до п.6.1 Статуту, майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність як вклад до Статутного капіталу, продукції виробленої підприємством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Пунктом 11.2 Статуту визначено, що вищим органом підприємства є загальні збори засновників учасників підприємства. Кожен засновник учасник підприємства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у Статутному капіталів підприємства.

Отже, «Миколаївліфт» має статутний капітал, поділений на частки, колегією суддів не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член підприємства має один голос у вищому органі.

Водночас визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абз.4 ст.4 Закону "Про кооперацію"). Отже, оскільки статутом «Миколаївліфт» не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, то до правовідносин щодо порядку голосування та прийняття рішень загальними зборами трудового колективу «Миколаївліфт» як колективного підприємства, не можуть застосовуватись положення Закону "Про кооперацію".

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 163 ЦК України правовий статус виробничих кооперативів, права та обов`язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом (в даному випадку Законом України «Про кооперацію»).

Відповідно до абз.1 ст. 3 ЗУ «Про кооперацію» метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Статуту метою Підприємства є проведення господарської діяльності.

Відповідно до абз.3 ст. 7 ЗУ «Про кооперацію» рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. В нашому випадку статут затверджено рішенням учасників.

Відповідно до абз.1 ст. 15 ЗУ «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно до розділу 9 Статуту вищим органом Підприємства є загальні збори засновників.

Відповідно до абз.1 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до п.12.1.розділу 12 Статуту виконавчим органом Підприємства є Директор.

У даному випадку, суд першої інстанції вірно вказав, що той факт, що засновниками «Миколаївліфт» є особи, інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також наявність статутного капіталу, поділ його на частки, а також порядок голосування на загальних зборах учасників, що обумовлюється відповідно до кількості голосів, пропорційно до розміру його часток у статутному капіталі підприємства, дає підстави вважати, що вказане підприємство за організаційною формою є максимально наближеним до товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно ст.83 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

У відповідності до ст.84 Цивільного кодексу України, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в межах правовідносин, що виникли в цій справі, можуть застосовуватись положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина перша статті 114 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч.1 ст.89 Господарського кодексу України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, протоколом №2/2021 від 05.04.2021 зборів учасників КП «Миколаївліфт» вирішено ввести до складу учасників КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 . Передати належну частину частки ОСОБА_1 у статутному фонді підприємства новому учаснику ОСОБА_2 . Перерозподілити частки учасників у статутному фонді підприємства (т.1 арк.34).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 засновниками юридичної особи зазначено ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн. (т.1 арк.17-24).

Отже, на момент прийняття рішення №1/2023 від 25.05.2023 засновниками підприємства були дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та мали по 50% у статутному капіталі підприємства, що дорівнювало 80 500,00 грн.

У відповідності до ч.1,2 ст.29 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Відповідно до п.9.1 Статуту, органами підприємства є загальні збори засновників учасників та виконавчий орган. Також у товаристві може бути утворено Наглядову раду, про компетенцію якої вносяться відповідні зміни до Статуту підприємства.

Пунктом 11.2 Статуту визначено, що вищим органом підприємства є загальні збори засновників учасників підприємства. Збори учасників складаються з засновників учасників підприємства або призначених ними представників, які діють на підставі довіреності. Кожен учасник підприємства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен засновник учасник підприємства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його часток у статутному капіталі підприємства.

У відповідності до п.11.3 Статуту, загальні збори засновників учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності підприємства. До виключної компетенції зборів засновників учасників підприємства зокрема, належить перерозподіл часток між учасниками підприємства у випадках, передбачених Законом України «Про підприємства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до ч.1, 5 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Частиною 3 ст.33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації.

Статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачений порядок скликання загальних зборів учасників товариства.

Також, порядок скликання загальних зборів передбачений Статутом підприємства.

Так, п.11.25 Статуту, визначено, що загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників підприємства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитись у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно.

У відповідності до п.11.3 Статуту, рішення загальних зборів учасників з усіх питань приймаються більшістю голосів усіх учасників підприємства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно п.11.4 Статуту, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом або Статутом підприємства, а також: - з ініціативи виконавчого органу підприємства; - на вимогу учасника або учасників підприємства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу підприємства.

Відповідно до п.11.6 Статуту, вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу підприємства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників підприємства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі підприємства, що належить таким учасникам.

Пунктом 11.11 Статуту, визначено, що виконавчий орган підприємства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дати отримання вимоги про проведення таких зборів.

Згідно п.12.1 Статуту, виконавчим органом підприємства є директор, який призначається зборами учасників підприємства з заключенням трудового договору.

Станом на 25.05.2023 директором КП «Миколаївліфт» був ОСОБА_2 .

Так, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не повідомлялось про ініціювання, скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, не надавались відомості щодо питань, які включені до порядку денного.

Пунктом 11.33 Статуту визначено, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником підприємства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. В такому випадку положення статуту, які передбачають порядок скликання, проведення загальних зборів, а також прийняття рішень та голосування на загальних зборах не застосовуються.

В той же час, посилання у рішенні №1/2023 від 25.05.2023 на п.11.33 Статуту щодо права одноособового прийняття рішень та можливості недотримання встановленого Статутом порядку скликання загальних зборів учасників, колегія суддів вважає неправомірним, оскільки на момент проведення загальних зборів 25.05.2023, учасників підприємства було двоє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рішення засновника учасника №1/2023 від 25.05.2023 Колективного підприємства «Миколаївліфт» - ОСОБА_2 вирішив: - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників учасників підприємства на підставі п.5.6 Статуту КП «Миколаївліфт» у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 №07-Л (арк.35).

Відповідно до п. 1.2. розділу І Статуту Підприємства, засновниками підприємства є особи, інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 21.05.2021 засновниками Підприємства були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 1.3. розділу І Статуту, учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесення вкладів.

Отже статут Підприємства містить визначення поняття Засновника та Учасника Підприємства, які є двома різними за своє правовою природою термінами.

Крім того, саме рішення №1/2023 від 25.05.2023 містить посилання на те, що в межах Колективного підприємства «Миколаївліфт» виокремлюють окремо засновників та учасників. Адже дане рішення містить «рішення засновника-учасника». Крім того, даним рішення було виключено ОСОБА_1 саме зі складу засновниківучасників підприємства.

При цьому п.5.6. Статуту передбачає, що у випадку звільнення, виходу на пенсію (з розірванням трудового договору) участь у Підприємстві припиняється.

Так, п.5.6 Статуту передбачає припинення участі у підприємстві, у зв`язку із звільненням або виходом не пенсію, а не виключення зі складу засновників підприємства.

Позивач 31.01.2022 подав на ім`я директора Підприємства заяву про звільнення з посади інженера за згодою сторін, що підтверджує лише припинення взаємовідносин між Позивачем та Підприємством як учасника та члена трудового колективу Підприємства, проте жодним чином не може підтверджувати факту припинення участі Позивача як Засновника Підприємства, інформація про якого внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а отже не виступає підставою для виключення Позивача із складу засновників Підприємства.

В свою чергу можливою підставою для виключення із складу засновників Підприємства є положення пунктів 4.6. - 4.9. Статуту, які передбачають необхідність повного внесення учасником свого вкладу до статутного капіталу Підприємства і, як наслідок невнесення, прийняття можливого рішення щодо виключення.

Згідно п.4.6 Статуту, кожен учасник підприємства повинен повністю внести свій вклад протягом одного року з дати державної реєстрації підприємства. Вартість вкладу кожного учасника підприємства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Відповідно до п. 4.7. Статуту якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган підприємства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом, але не може перевищувати 30 днів.

Відповідно до п. 4.8. Статуту, якщо учасник Підприємства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган Підприємства має скликати Загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

1) про виключення учасника Підприємства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) про зменшення Статутного капіталу Підприємства на розмір неоплаченої частини частки учасника Підприємства;

3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками Підприємства без зміни розміру Статутного капіталу Підприємства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

4) про ліквідацію Підприємства.

В такому випадку голоси, що припадають на частку учасника, який мас заборгованість перед Підприємством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не було внесено вклад до Колективного підприємства «Миколаївліфт».

Крім того, дані обставини не були підставою виключення ОСОБА_1 зі складу засновниківучасників підприємства, тому дослідження цих обставини не має жодного значення для вирішення даного спору та не відноситься до предмету розгляду даної справи.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виключення ОСОБА_1 з числа засновників підприємства є незаконним, адже ОСОБА_1 не повідомляли про ініціювання, скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, не надавались відомості щодо питань, які включені до порядку денного.

Крім того, таке рішення було прийнято одноосібно ОСОБА_2 , який на момент прийняття такого рішення мав частку розміром 50% у статутному капіталі підприємства, що дорівнювало 80 500,00 грн. Тобто його кількості голосів було б недостатньо для прийняття рішення. Таким чином рішення №1/2023 від 25.05.2023 не було прийнято більшістю голосів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Звертаючись із позов до суду першої інстанції, ОСОБА_1 зазначив, що спір про визнання недійсним рішення засновника сучасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023, скасування реєстраційної дії, та визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників КП «Миколаївліфт», виник у зв`язку з тим, що позивач втратив право на володіння часткою у статутному капіталі КП «Миколаївліфт» та бажає його поновити шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів.

Отже, учасник товариства ОСОБА_1 прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення, тобто відновлення такого складу учасників товариства: ОСОБА_4 розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн., ОСОБА_2 розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн. Розмір статутного капіталу 161 000,00 грн.

Тобто, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи складу учасників КП «Миколаївліфт», тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників КП «Миколаївліфт».

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів, зокрема:

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

При цьому, у розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Отже у частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого, є спеціальними для зазначених товариств.

Аналогічні висновки щодо застосування частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018), викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та від 18.12.2019 у справі №840/3447/18.

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю та / або змінами у розмірі статутного капіталу та часток учасників товариства.

Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, дійшов, зокрема таких висновків:

- у разі, якщо позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав (відновлення розміру статутного капіталу, розмірів часток учасників у статутному капіталі та/або складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю), заявлені позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу, розмір часток учасників у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 зазначила про те, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Цей висновок був застосований та підтверджений також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19, у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.

Разом з цим, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Верховний Суд у постанові від 28 березня 2023 року у справі № 911/2446/21 дійшов висновку про те, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у цій справі, визначив предметом позову як вимоги про визнання недійсним рішення засновника учасника, скасування державної реєстрації так і вимоги про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі КП «Миколаївліфт».

З огляду на зміст та підстави позовних вимог, спірні правовідносини у цій справі виникли саме внаслідок зміни розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що у разі задоволення судом вимог про визнання недійсним рішення засновника учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії, таке судове рішення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не поновить права позивача, не відновить становище, яке існувало до стверджуваного позивачем порушення його прав, тобто задоволення такої вимоги судом не призведе до дійсного захисту прав та /або інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії, не відповідають належним та ефективним способам захисту, передбаченим законом, що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, щодо застосування частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» про передбачені цієї нормою належні та ефективні способи захисту порушених прав та інтересів позивача - учасника товариства.

Крім того, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії за метою їх заявлення фактично дублюються іншими вимогами: про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі товариства, які згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, є належними та ефективними способами захисту порушених прав позивача внаслідок змін, що відбулися у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю та / або у розмірі статутного капіталу та часток учасників товариства.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок Верховного Суду сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21.), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний та неналежний спосіб захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

В той же час, позивач заявив вимоги про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників КП «Миколаївліфт» і такі заявлені вимоги відповідно до висновків Верховного Суду є правильно обраними позивачем (належними та ефективними) способами захисту порушених прав позивача.

Як встановлено, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 засновниками юридичної особи зазначено ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення №1/2023 від 25.05.2023 засновниками підприємства були дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та мали по 50% у статутному капіталі підприємства, що дорівнювало 80 500,00 грн.

За таких обставин, враховуючи безпідставність та незаконність рішення №1/2023 від 25.05.2023, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у КП «Миколаївліфт» наступним чином: розмір статутного капіталу: 161 000,00 грн.; учасники: ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду: 80 500,00 грн; ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду: 80 500,00 грн.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Миколаївліфт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2024 по справі №915/140/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран