Ухвала

від 14.04.2025 по справі 916/3120/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

14 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3120/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025, прийняте суддею Рогою Н.В., м. Одеса, повний текст складено 24.02.2025,

у справі №916/3120/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНДО"

до відповідача: Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ"

про стягнення 316 555,61 грн, розірвання договору та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РАНДО" звернулося з позовом до Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 10.10.2024 (вх.№37037/24 від 10.10.2024), просило:

-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 316555,61 грн, з яких: 220000 грн основний борг, 43118,85 грн заборгованість з експлуатаційних витрат, 31789,50 грн 50% річних, 2605,99 грн інфляційні втрати, 19041,27 грн пеня;

-розірвати укладений між сторонами договір найму від 10.06.2023;

-зобов`язати відповідача повернути позивачеві приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 17, загальною площею 115,9 кв.м.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 23.07.2024 відкрито провадження у справі №916/3120/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНДО" заборгованість з орендної плати у розмірі 220000 грн, заборгованості з експлуатаційних витрат у розмірі 43118,85 грн, 50% річних у розмірі 31789,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 2605,99 грн, пеню у розмірі 19041,27 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 10804,33 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 32600 грн; розірвано договір найму, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАНДО" та Міжнародним благодійним фондом "ЗАХИСТ" від 10.06.2023; зобов`язано Міжнародний благодійний фонд "ЗАХИСТ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РАНДО" приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 17, загальною площею 115,9 кв.м.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міжнародний благодійний фонд "ЗАХИСТ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/3120/24 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.

09.04.2025 до апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНДО" надійшли письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження б/н від 09.04.2025 (вх.№1290/25/Д2 від 09.04.2025), в яких останнє просить відмовити у задоволенні клопотань Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ" про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність поважних причин пропуску відповідачем зазначеного процесуального строку та правових підстав для несплати судового збору.

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 13.02.2025, а повний текст останнього складено та підписано 24.02.2025.

Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 є 17.03.2025.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 27.03.2025.

Між тим, скаржником заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, мотивоване тим, що копію повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 ним було отримано лише 24.03.2025.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.

Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов`язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.

Відповідно до інформації з Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Міжнародний благодійний фонд "ЗАХИСТ" зареєстрував свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак скаржник станом на час ухвалення оскаржуваного рішення мав свій зареєстрований електронний кабінет, через який отримав доступ до справи №916/3120/24 (зокрема, до документів та судових рішень у цій справі).

Як вбачається з довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 було надіслане Міжнародному благодійному фонду "ЗАХИСТ" до його електронного кабінету та доставлено останньому 24.02.2025 о 23:25 (т.ІІ а.с.179, зворотній бік).

У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на викладене, датою вручення Міжнародному благодійному фонду "ЗАХИСТ" рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 є 25.02.2025 (робочий день, наступний за днем відправлення цього рішення), між тим жодної причини неможливості подання апеляційної скарги на вказане рішення протягом двадцяти днів після його одержання в електронному кабінеті, тобто до 17.03.2025 (включно), скаржником не наведено, натомість останній безпідставно наголошує на тому, що оскаржуване рішення ним вперше було отримане лише 24.03.2025.

В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Колегією суддів враховується, що відповідно до Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Міжнародний благодійний фонд "ЗАХИСТ" брав активну участь у розгляді цієї справи, зокрема, подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення підготовчого засідання, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про долучення документів, клопотання про продовження строку для подання відзиву, клопотання про витребування доказів, письмові пояснення, заяву про ознайомлення з матеріалами справи, що безумовно свідчить про його обізнаність щодо існування судового провадження у цій справі та, відповідно, можливість ознайомитися з оскаржуваним судовим рішенням, надісланим до його електронного кабінету.

Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Міжнародним благодійним фондом "ЗАХИСТ" рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За умовами абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру (про стягнення 316555,61 грн), за розгляд якої позивач повинен був сплатити 4748,33 грн (316555,61 грн х 1,5% = 4748,33 грн), та дві вимоги немайнового характеру (про розірвання договору та про зобов`язання повернути об`єкт оренди), за розгляд яких мало бути сплачено 6056 грн (3028 грн х 2 = 6056 грн).

Отже, за подання позовної заяви позивач всього повинен був сплатити 10804,33 грн (4748,33 грн + 6056 грн = 10804,33 грн).

Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 16206,50 грн 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 10804,33 грн х 150% = 16206,50 грн).

В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що у Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд його апеляційної скарги у справі №916/3120/24.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання б/н від 25.03.2025 (вх.№1299/25 від 27.03.2025) про відстрочення сплати останнього, мотивоване відсутністю у апелянта, який є неприбутковою організацією, станом на момент подання даної апеляційної скарги необхідної суми коштів та перебування засновника юридичної особи-скаржника за кордоном.

За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених зазначеним пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Між тим, суд апеляційної інстанції вбачає, що позов у даній справі не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту у задоволенні клопотання б/н від 25.03.2025 (вх.№1299/25 від 27.03.2025) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ" (неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 з наданням доказів, що їх підтверджують, та сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору.

Керуючись статтями 6, 174, 232-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ" б/н від 25.03.2025 (вх.№1299/25 від 27.03.2025) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 відмовити.

Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "ЗАХИСТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/3120/24 залишити без руху.

Встановити Міжнародному благодійному фонду "ЗАХИСТ" строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін