Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/5379/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/5379/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024

у справі № 910/5379/24 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава кліматичні системи"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Терновий Сергій Валерійович

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новапринт» (далі - позивач; ТОВ «Новапринт»; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сава кліматичні системи» (надалі - відповідач; ТОВ «Сава кліматичні системи») про стягнення 386 257,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов`язання за договором поставки/монтажу № 228/crc від 04.10.2023, в частині поставки товару та виконання монтажних робіт на суму 380 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5379/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 залучено до участі у розгляді справи Фізичну особу-підприємця Тернового Сергія Валерійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (в подальшому - третя особа; ФОП Терновий С.В.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

За висновками місцевого господарського суду, враховуючи встановлений судом факт виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині як поставки товару, так і його монтажу, відсутніми є підстави для повернення продавцем покупцю передоплати у розмірі 380 200,00 грн. З урахуванням відповідних підстав суд 1-ої інстанції висновувався й про залишення без задоволення вимог про стягнення пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новапринт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава кліматичні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт" 380 200,00 грн. основного боргу та 6 057,34 грн пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції надав не повну оцінку видатковій накладній № 7 від 23.01.2024 як доказу, а саме: залишив поза увагою невідповідність найменування та вартості обладнання зазначеного у додатку № 1 (специфікації) до договору та у видатковій накладній (неналежне виконання); не з`ясував хто зі сторони позивача отримав обладнання за видатковою накладною № 7 від 23.01.2024, і чи ця особа має якесь відношення до позивача і чи мала вона відповідні повноваження. Зважаючи на те, що сама накладна не містить цих відомостей; не встановив логічно та документально обґрунтований механізм, заснований на переконливих доказах, передачі відповідачем обладнання та виконання монтажних робіт (за умови що вони дійсно передавались та виконувались) (щодо поставки товару).

Позивач вказує, що місцевий господарський суд надав помилкову оцінку акту № 8, оскільки зі змісту акта неможливо з`ясувати «монтажні та пусконалагоджувальні роботи», якого саме обладнання проводилось 23.01.2024, не вказані дата і місце де проводились роботи, і яке це має відношення до належного виконання умов спірного договору в частині виконання монтажних робіт (щодо монтажу обладнання).

Також скаржник акцентує, що експрес накладна № 5900109199544 від 23.01.2024 не містить детального опису вкладення повного опису відправлених документів.

Додатково позивач ззаначив, що суд 1-ої інстанції невмотивовано відступив від п.п. 5.2, 5.3, 6.1 - 6.3 положень договору, якими сторони врегулювали порядок належного оформлення передачі обладнання та монтажних робіт, тим самим порушуючи принцип свободи договору.

Апелянт вказував й на те, що ФОП Терновий С.В. був залучений до участі у справі в якості третьої особи, з порушенням ст. 50 ГПК України, так як в період виникнення та дії спірних правовідносин не мав статусу фізичної особи-підприємця.

Крім цього, на думку скаржника, надані третьою особою докази не могли вважатися належними доказами у справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/5379/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Хрипун О.О.

Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.11.2024.

На адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сава кліматичні системи» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За твердженнями відповідача, позивач прийняв товар, використовував та використовує його у своїй господарській діяльності, будь-яких заперечень з приводу товару не надавав, а навпаки - 31.01.2024 перерахував на банківський рахунок продавця 55 986,32 грн. (платіжна інструкція № 135 від 31.01.2024, призначення платежу - за товар доплата по рах. № 228 від 04.10.2023), що підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом.

Окремо відповідач підкреслює, що у лютому 2024 року через перепад напруги на підприємстві покупця, продавцем, у якості гарантійних обов`язків, був відремонтований насос, що підтверджено актом сервісного обслуговування та експрес-накладною № 59001108956230 від 27.02.2024.

Підсумовуючи викладені заперечення відповідач вважає, що виконав всі зобов`язання перед позивачем в частині своїх договірних зобов`язань належним чином та у повному обсязі.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Вовка І.В. звільнено у відставку, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 справу № 910/5379/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 на 27.01.2025.

У судовому засіданні 27.01.2025 судом у справі оголошено перерву до 24.02.2025.

У зв`язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров`я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 24.02.2025, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 призначено на 19.03.2025.

Представник апелянта в судовому засіданні 19.03.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава кліматичні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт" 380 200,00 грн. основного боргу та 6 057,34 грн. пені.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні 19.03.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення - залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 04.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сава кліматичні системи» (постачальник; продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапринт» (покупець; замовник) укладено договір поставки/монтажу № 228/crc (скорочено - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю обладнання, та/або здійснити монтаж, а покупець зобов`язаний оплатити та прийняти обладнання у постачальника.

Сторони приймають даний Договір у формі змішаного договору, який містить в собі елементи різних Договорів, а саме: Договору поставки та Договору на виконання робіт, основаного на загальних принципах цивільного та господарського законодавства України, принципах свободи Договору та звичаях ділового обороту.

Асортимент, кількість та вартість обладнання та здійснюваних робіт (ціна за одиницю), по даному Договору, відображаються в Додатках, підписаних сторонами, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Роботи виконуються згідно із завданням, затвердженим сторонами (п.п. 1.2, п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору 380 200,00 грн., складається із сумарної вартості обладнання та здійснюваних робіт, вказаних в Додатках до даного Договору, згідно яких здійснюється поставка обладнання, на протязі строку дії даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору ціна та порядок оплати відображаються в Додатках до даного Договору, підписаних уповноваженими особами з обох сторін.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено наступні права та обов`язки покупця:

- оглянути, прийняти обладнання та виконані роботи;

- у разі виявлення в обладнанні та виконаних роботах відступів від умов Договору або інших недоліків, негайно заявити про них постачальнику;

- оплатити вартість обладнання та виконаних робіт на умовах, зазначених у Додатках цього Договору;

- не втручатись в господарську діяльність постачальника здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, якості і вартості робіт, що виконуються відповідно умовам Договору;

- якщо постачальник відступив від умов Договору, що погіршило роботу або допустив інші недоліки в роботі - вимагати безоплатного виправлення цих недоліків в термін не пізніше 5 робочих днів з моменту виявлення.

У відповідності до п. 4.2.1 Договору постачальник зобов`язаний якісно виконати роботи на умовах, визначених в цьому Договорі згідно чинних у Україні норм та правил, а також вимог покупця.

За пунктами 5.1-5.3 Договору строк поставки обладнання та виконання монтажних робіт відображаються в Додатках до даного Договору.

Обладнання вважається переданим постачальником по кількості, комплектності та якості (цілісності - без видимих дефектів) в момент отримання покупцем обладнання по накладній та/або акта прийому-передачі обладнання.

Виконання робіт оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 Договору здача-прийом виконаних робіт оформлюється Актом здачі-прийому робіт.

Покупець протягом 3 робочих днів від дня одержання акта зобов`язаний відправити постачальнику підписаний акт здачі-прийому робіт або мотивовану відмову від прийому робіт, але не раніше ніж після запуску системи.

У випадку мотивованої відмови покупця прийняти роботи, сторони складають двосторонній Акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання, при цьому постачальник виконує доробки за власний кошт з використанням власних матеріалів.

Відповідно до п. 8.1 Договору за затримку виконання робіт та постачання обладнання по даному Договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми Договору за кожен день затримки.

Пунктом 8.9 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний видати покупцю за першою подією (отримання грошей, відвантаження обладнання або надання послуг) податкову накладну, оформлену відповідно до правил, встановлених Податковим кодексом України. Оформлена постачальником податкова накладна має бути зареєстрована постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів від дня виникнення податкового зобов`язання.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на суму 380 200,00 грн., умови оплати та строки поставки обладнання та/або виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Додатку № 1 до Договору перша оплата за обладнання в сумі 305 986,32 грн. Покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного Договору та Додатку № 1.

Друга оплата за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 74 213,68 грн. покупець сплачує протягом 3 банківських днів після поставки обладнання.

У пункті 2 Додатку № 1 до Договору узгоджено, що постачальник здійснює поставку обладнання протягом 40 днів з моменту оплати за обладнання. Термін виконання монтажних робіт складе 5 робочих днів. Поставка та монтаж обладнання здійснюються за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, провулок Спортивний, 13.

04 жовтня 2023 року на виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № 228 на суму 305 986,32 грн. та № 250 на суму 74 213,68 грн., які позивачем оплачено згідно платіжних інструкцій № 2155 від 11.10.2023 на суму 250 000,00 грн., № 2294 від 26.10.2023 на суму 74 213,68 грн. та № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн.

20.03.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 12.03.2024 про повернення попередньої оплати в розмірі 380 200,00 грн., у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором станом на 12.03.2024, яка отримана відповідачем 23.06.2024 та на яку останнім надано відповідь вих. № 08-04-2024-НП від 08.04.2024, у якій відповідач зазначив, що система зволоження була спеціально розроблена та запроектована під характеристики позивача, усе обладнання було виготовлено на замовлення з урахуванням вимог та технічного завдання позивача, які були детально обговорені та узгоджені на загальну суму 489 088,00 грн. Однак після часткового монтажу позивач відмовився від придбання частини продукції, зокрема форсунок, мотивуючи це власним придбанням більш дешевих аналогів, а після остаточного монтажу та запуску обладнання, що було зафіксовано на відео, позивач відмовився оплачувати за обладнання залишкову суму в розмірі 164 874,32 грн., стверджуючи, що таке обладнання можна придбати дешевше, та після додаткових перемовин, позивачу надано додаткову знижку на обладнання та було прийнято рішення на переукладення договору з новою сумою в розмірі 380 200,00 грн. 31.01.2024 була отримана узгоджена доплата по Договору, також 23.01.2024 були відправлені видаткові документи: Договір; видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн., Акт виконаних робіт № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,88 грн. Втім, підписаних позивачем екземплярів відповідачем так і не було отримано. Також в період лютого місяця 2024 року через перепад напруги було відремонтовано насос, що підтверджується актом сервісного обслуговування, що підтверджує виконання і гарантійних обов`язків. Натомість повторно направлені 27.02.2024 накладні та акти виконаних робіт позивачем залишені без погодження. Як підкреслював відповідач, ним як виконавцем виконано всі свої зобов`язання з розробки, постачання, монтажу та запуску обладнання та програмного забезпечення, а отже претензія позивача не є обґрунтованою та не може бути задоволена.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач зазначав, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором, жодних доказів протилежного до відповіді на претензію не додав, в той же час заява відповідача про наявність у нього відеозаписів спростовується позивачем, оскільки згоди на проведення відеозапису на приватній території позивача так і посадових осіб чи працівників підприємства, позивач не надавав, в зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача борг - 380 200,00 грн. та пеню - 6 057,34 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву вказував, що в першочергово сторонами було укладено Специфікацію № 1 від 04.10.2023 (додаток № 1 до Договору на поставку обладнання (а саме: системи зволоження-SAVA-HS) на загальну суму 10 778 євро та погоджено вартість монтажних робіт на загальну суму 1500 євро і пусконалагоджувальні роботи на суму 428 євро, що з урахуванням відповідного курсу валюти погодженої сторонами та знижки, складало 489 088,00 грн. Відповідно до п. 1.1-1.3 першого Додатку № 1 до Договору сторони передбачили, що позивач здійснює оплату за Товар в наступному порядку: п. 1.1. перша оплата за обладнання в сумі 250 000,00 грн. на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Договору та Додатку № 1; п. 1.2. друга оплата за обладнання в сумі 164 874,32 грн. на протязі 14 (чотирнадцяти робочих днів з моменту підписання Договору та Додатку № 1; п. 1.3. третя оплата за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 74 213,68 грн. на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Акта здачі-прийому робіт. Відповідач акцентував, що незважаючи на порушення строків перерахування першої оплати за обладнання, як це передбачено умовами Договору, відповідач виконав свої зобов`язання та поставив позивачу обладнання в повному обсязі. Однак, позивач відмовився від придбання частини продукції, зокрема форсунок, мотивуючи це власним придбанням більш дешевих аналогів, а після остаточного монтажу та запуску обладнання, що було зафіксовано на відео, позивач відмовився оплачувати за обладнання залишкову суму в розмірі 164 874,32 грн., стверджуючи, що таке обладнання можна придбати дешевше. Внаслідок цього між сторонами договору було погоджено, що: відповідач надає додаткову знижку на обладнання; сторони переукладають договір на нову суму - 380 200,00 грн. 11.10.2023 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 250 000,00 грн. (платіжна інструкція № 2155 від 11.10.2023, призначення платежу - предоплата за обладн. по рах. № 228 від 04.10.2023). Відповідач в свою чергу включив позивача до податкового кредиту податкових накладних у податковій звітності з ПДВ - податкова накладна, порядковий номер 9 від 11.10.2023, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. 26.10.2023 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 74 213,68 грн. (платіжна інструкція № 2294 від 26.10.2023, призначення платежу - за монтажні роботи по рах. № 250 від 04.10.2023); відповідач в свою чергу включив позивача до податкового кредиту податкових накладних у податковій звітності з ПДВ - податкова накладна, порядковий номер 14 від 26.10.2023, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Поряд із цим, у січні 2024 року представниками відповідача, монтажниками Терновим С.В. та Терновим О.С. були здійснені монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи зволоження-SAVA-HS за адресою Позивача 36000, м. Полтава, вул. Героїв АТО, буд. 114А, та у зв`язку з поставкою обладнання в повному обсязі відповідачем була сформована та надана відповідачу видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. (в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована 23.01.2024 № 9). У зв`язку з виконанням всіх монтажних та пусконалагоджувальних робіт в повному обсязі відповідачем був сформований Акт надання послуг № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн. та наданий позивачу. 31.01.2024 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 55 986,32 грн. (платіжна інструкція № 135 від 31.01.2024, призначення платежу - за товар доплата по рах. № 228 від 04.10.2023). Однак, як відмічав відповідач, в будь-який спосіб позивач оригінали перинних бухгалтерських документів не повернув. Відповідач зазначав, що у січні 2024 року та у лютому 2024 року на адресу позивача направлялись на підпис договір із специфікацією № 1 (у новій редакції), видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на поставку обладнання та Акт виконаних робіт № 8 від 23.01.2024. Крім того, у лютому 2024 року через перепад напруги на підприємстві позивача, відповідачем у якості гарантійних обов`язків був відремонтований насос, що підтверджено актом сервісного обслуговування та експрес-накладною № 59001108956230 від 27.02.2024.

Третя особа у письмових поясненнях по суті спору зазначала, що з метою виконання Договору між ТОВ «Сава Кліматичні Системи» та Терновим С.В. був укладений додаток - технічне завдання № 1 від 10.11.2023 до договору про виконання робіт (надання послуг) № 01062023/1, за умовами якого Терновий С.В. мав приступити до початку робіт з 19.11.2023 на об`єкті ТОВ «Новапринт» і виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи зволоження повітря, а саме: здійснити монтаж водопідготовки, монтаж насосу високого тиску, монтаж автоматики, монтаж форсунок. Проте, до монтажних робіт та налаштування промислових систем зволоження Терновий С.В. приступив тільки у січні 2024 року та тільки після додаткових перемовин з керівництвом ТОВ «Новапринт». Третя особа вказувала, що з огляду на суть позовних вимог, яка полягає в стверджені позивачем відсутності поставки товару та не здійсненні монтажних робіт, тобто невиконання зобов`язання зі сторони відповідача, за яким передавався аванс, та який підлягає поверненню в повному обсязі, то такі обставини не відповідають дійсності і позивач вводить суд в оману, оскільки: Терновим С.В. безпосередньо, як залученим спеціалістом, виконані монтажні роботі зі встановлення систем зволоження у виробничих приміщеннях ТОВ «Новапринт» за адресою: м. Полтава, вул. Спортивний провулок, 13; він неодноразово спілкувався з працівником останнього - Волченко В., який приймав участь у обговоренні, погодженні виконання монтажних робіт. Крім того, після встановлення всього обладнання, на незрозумілу вимогу директора ТОВ «Новапринт» виконувались роботи по заміні форсунок високого тиску - знімались ті, що поставив ТОВ «Сава Кліматичні Системи» та ставились дешевші і які належали ТОВ «Новапринт». Також третьою особою зазначається, що у лютому місяці 2024 року, через перепад напруги на підприємстві ТОВ «Новапринт» було відремонтовано насос. Вищенаведені обставини, як такі що мали місце, також 29.05.2024 були повідомлені Терновим С.В. слідчому відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Полтавського РУП Головного управління Національної поліції у Полтавській області, під час допиту в якості свідка у кримінальному провадженні № 120241704200000870 від 20.05.2024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ТОВ «Сава Кліматичні Системи».

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір містить елементи різних договорів, зокрема поставки та виконання робіт, тому є змішаним за своєю правовою природою.

За ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

З урахуванням вказаного, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений на замовника.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів звертає увагу, що аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19).

Як вбачається з матеріалів справи, останні містять два майже ідентичних договори, а саме: № 228/скс від 04.10.2023 та додаток № 1 на суму 489 088,00 грн., договір № 228/crc від 04.10.2023 із додатком № 1 на суму 380 200,00 грн., наданий позивачем в обґрунтування заявлених вимог.

04.10.2023 на виконання умов основного Договору відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № 228 на суму 305 986,32 грн. та № 250 на суму 74 213,68 грн., які позивачем оплачено згідно платіжних інструкцій: № 2155 від 11.10.2023 на суму 250 000,00 грн., № 2294 від 26.10.2023 на суму 74 213,68 грн. та № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки обладнання та виконання монтажних робіт відображаються в Додатках до даного Договору.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на суму 380 200,00 грн., умови оплати та строки поставки обладнання та/або виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Додатку № 1 до Договору першу оплату за обладнання в сумі 305 986,32 грн., покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного Договору та Додатку № 1.

Другу оплату за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 74 213,68 грн. покупець сплачує протягом 3 банківських днів після поставки обладнання.

У пункті 2 Додатку № 1 до Договору узгоджено, що постачальник здійснює поставку обладнання протягом 40 днів з моменту оплати за обладнання. Термін виконання монтажних робіт складе 5 робочих днів. Поставка та монтаж обладнання здійснюються за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, провулок Спортивний, 13.

Згідно наданих позивачем в підтвердження здійснення оплати на виконання умов Договору, яка є передумовою для виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, платіжної інструкції № 2155 від 11.10.2023 на суму 250 000,00 грн. у її призначенні вказано «передоплата за обладнання по рах. № 228 від 04.10.2023», у платіжній інструкції № 2294 від 26.10.2023 на суму 74 213,68 грн. у призначенні платежу вказано «за монтажні роботи по рах. № 250 від 04.10.2023» та у платіжній інструкції № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн. у призначенні платежу вказано «за товар доплата по рах. № 228 від 04.10.2023».

Отже, оскільки оплата для здійснення відповідачем поставки обладнання, з урахуванням визначеного позивачем призначення платежу здійснена відповідно 31.01.2024, саме з цієї дати обраховується строк 40 днів для поставки відповідачем обладнання.

25.01.2024 відповідачем направлено позивачу документи, зокрема видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. та Акт надання послуг № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн.

Як вже зазначалось, згідно з пунктами 5.2 та 5.3 Договору обладнання вважається переданим постачальником по кількості, комплектності та якості (цілісності - без видимих дефектів) в момент отримання покупцем обладнання по накладній та/або акта прийому-передачі обладнання.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Договору здача-прийом виконаних робіт оформлюється двостороннім Актом здачі-прийому робіт.

Покупець протягом 3 робочих днів від дня одержання акту зобов`язаний відправити постачальнику підписаний акт здачі-прийому робіт або мотивовану відмову від прийому робіт, але не раніше ніж після запуску системи.

У випадку мотивованої відмови покупця прийняти роботи, сторони складають двосторонній Акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання, при цьому постачальник виконує доробки за власний кошт з використанням власних матеріалів.

Проте, означена видаткова накладна та акт залишені позивачем як без погодження, так і без надання мотивованої відмови від прийняття як самого обладнання, так і робіт з його монтажу.

Протилежного матеріли справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що як вірно зазначено судом першої інстанції, фактичне обґрунтування позову, з урахуванням наданої позивачем відповіді на відзив, зводиться до відсутності підписаних позивачем первинних документів - видаткової накладної та акта надання послуг, що, за доводами позивача, свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

Згідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судова колегія акцентує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

При цьому, у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

В межах вказаного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у в справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Також з огляду на фактичні обставини цієї справи судова колегія зазначає й те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті обов`язок добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримується протилежної позиції.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

В межах зазначеного колегія суддів підкреслює, що умовами Додатку № 1 до Договору передбачено порядок оплати товару, і така його оплата з боку покупця проводиться по суті з урахуванням факту поставки товару продавцем, оскільки оплата за монтажні та пусконалагоджувальні роботи здійснюється покупцем після поставки обладнання.

Водночас, покупець протягом 3 робочих днів від дня одержання акта зобов`язаний відправити постачальнику підписаний акт здачі-прийому робіт або мотивовану відмову від прийому робіт, але не раніше ніж після запуску системи (п. 6.2 Договору).

Таким чином, приймаючи до уваги, що після отримання обумовленого сторонами товару, а також проведення покупцем оплати за монтажні та пусконалагоджувальні роботи, позивачем здійснено доплату згідно платіжної інструкції № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн., то дії покупця по здійсненню доплати після отримання від відповідача первинних документів - видаткової накладної № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. та акта надання послуг № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн. спростовують аргументи позивача про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, про що, на переконання колегії суддів, правильно виснувався суд першої інстанції.

В свою чергу, враховуючи наведене, а також наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги фактичні дії як постачальника щодо виконання Договору щодо поставки товару та його монтажу, так і покупця щодо прийняття товару та робіт, з урахуванням того, що покупець не направляв постачальнику мотивовану відмову від прийняття монтажних та пусконалагоджувальних робіт, колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази на підтвердження поставки товару і виконання робіт за Договором, а тим самим і реального виконання Договору, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на спростування обставин невиконання умов Договору відповідачем.

Тому, за висновками суду апеляційної інстанції, не підтвердженими з боку позивача є обставини того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором поставки/монтажу.

За вказаного, апеляційним господарським судом критично оцінюються відповідні доводи скаржника щодо поставки товару та монтажу обладнання.

Водночас, за висновками судової колегії відповідач слушно зауважив, що здійснення покупцем 31.01.2024 перерахування коштів на рахунок продавця в розмірі 55 986,32 грн. як доплати за товар, вказує на прийняття його замовником без будь-яких заперечень.

Отже, зважаючи на все вищевикладене, на переконання колегії суддів вмотивованими є висновки місцевого господарського суду про те, що враховуючи факт виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині як поставки товару, так і його монтаж. Відсутніми є підстави для повернення відповідачем покупцю 380 200,00 грн. передоплати. Крім того, оскільки відповідачем не порушено строк з виконання робіт та постачання обладнання, відсутні підстави для стягнення 6 057,34 грн. пені.

Стосовно аргументів позивача про те, що в порушення ст. 50 ГПК України Терновий С.В. був залучений до участі у справі в якості третьої особи у статусі фізичної особи-підприємця, втім в період виникнення та дії спірних правовідносин такого статусу не мав, як наслідок надані третьою особою докази не могли вважатися доказами у справі, то означені доводи скаржника відхиляються колегією суддів, зважаючи на наступне.

За ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідно до п.п. 4, 19 ч. 2 ст. 182 ГПК України суд: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Колегія суддів звертає увагу, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 16.09.2022 у справі № 916/122/20).

Поряд із цим, Терновий С.В. є фізичною особою з повною цивільною дієздатністю та після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов за ним не втрачається і не змінюється статусу фізичної особи.

Відтак, беручи до уваги предмет та підстави позовних вимог, за висновками судової колегії не знайшли своє підтвердження доводи апелянта щодо недотримання судом першої інстанції вимог, викладених у ст. 50 ГПК України при вирішенні питання про залучення відповідної особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Крім того, здійснюючи оцінку означених аргументів скаржника, суд апеляційної інстанції враховує, що за ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, - чого колегією суддів за наведених обставин справи не встановлено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5379/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новапринт".

4. Справу № 910/5379/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.04.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак