Рішення

від 22.07.2024 по справі 910/5379/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2024Справа № 910/5379/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапринт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава кліматичні системи"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Терновий Сергій Валерійович

про стягнення 386 257,34 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новапринт» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сава кліматичні системи» про стягнення 386 257,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки/монтажу № 228/crc від 04.10.2023, в частині поставки товару та виконання монтажних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, до якого долучено клопотання про витребування у позивача доказів та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залучення до участі у справі третьої особи.

03.06.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава кліматичні системи" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, витребувано у позивача інформацію про те, чи включав позивач до свого податкового кредиту суму ПДВ відповідно до податкової накладної № 9 від 11.10.2023, № 14 від 26.10.2023 та № 9 від 23.01.2024 та залучено до участі у розгляді справи Фізичну особу-підприємця Тернового Сергія Валерійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

01.07.2024 представником позивача подано письмові пояснення.

03.07.2024 представником третьої особи подано письмові пояснення.

15.07.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.07.2024 представником позивача подано заперечення на пояснення третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сава кліматичні системи» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новапринт» (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки/монтажу № 228/crc (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю обладнання, та/або здійснити монтаж, а покупець зобов`язаний оплатити та прийняти обладнання у постачальника.

Сторони приймають даний Договір у формі змішаного договору, який містить в собі елементи різних Договорів, а сам: Договору поставки та Договору на виконання робіт, основаного на загальних принципах цивільного та господарського законодавства України, принципах свободи Договору та звичаях ділового обороту.

Асортимент, кількість та вартість обладнання та здійснюваних робіт (ціна за одиницю), по даному Договору, відображаються в Додатках, підписаних сторонами, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Роботи виконуються згідно із завданням, затвердженим сторонами (п. 1.2 та п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору 380 200,00 грн., складається із сумарної вартості обладнання та здійснюваних робіт, вказаних в Додатках до даного Договору, згідно яких здійснюється поставка обладнання, на протязі строку дії даного Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна та порядок оплати відображаються в Додатках до даного Договору, підписаних уповноваженими особами з обох сторін.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено наступні права та обов`язки покупця:

- оглянути, прийняти обладнання та виконані роботи;

- у разі виявлення в обладнанні та виконаних роботах відступів від умов Договору або інших недоліків, негайно заявити про них постачальнику;

- оплатити вартість обладнання та виконаних робіт на умовах, зазначених у Додатках цього Договору;

- не втручатись в господарську діяльність постачальника здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, якості і вартості робіт, що виконуються відповідно умовам Договору;

- якщо постачальник відступив від умов Договору, що погіршило роботу або допустив інші недоліки в роботі - вимагати безоплатного виправлення цих недоліків в термін не пізніше 5 робочих днів з моменту виявлення.

У відповідності до п. 4.2.1 Договору постачальник зобов`язаний якісно виконати роботи на умовах, визначених в цьому Договорі згідно з чинних у Україні норм та правил, а також вимог покупця.

Згідно з пунктами 5.1-5.3 Договору строк поставки обладнання та виконання монтажних робіт відображаються в Додатках до даного Договору.

Обладнання вважається переданим постачальником по кількості, комплектності та якості (цілісності - без видимих дефектів) в момент отримання покупцем обладнання по накладній та/або акту прийому-передачі обладнання.

Виконання робіт оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 Договору здача-прийом виконаних робіт оформлюється Актом здачі-прийому робіт.

Покупець протягом 3 робочих днів від дня одержання акту зобов`язаний відправити постачальнику підписаний акт здачі-прийому робіт або мотивовану відмову від прийому робіт, але не раніше ніж після запуску системи.

У випадку мотивованої відмови покупця прийняти роботи, сторони складають двосторонній Акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання, при цьому постачальник виконує доробки за власний кошт з використанням власних матеріалів.

У відповідності до п. 8.1 Договору за затримку виконання робіт та постачання обладнання по даному Договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми Договору за кожен день затримки.

Пунктом 8.9 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний видати покупцю за першою подією (отримання грошей, відвантаження обладнання або надання послуг) видаткову накладну, оформлену відповідно до правил, встановлених Податковим кодексом України. Оформлена постачальником податкова накладна має бути зареєстрована постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів від дня виникнення податкового зобов`язання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 а в частині розрахунків до їх повного виконання обома сторонами (п. 11.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на суму 380 200,00 грн., умови оплати та строки поставки обладнання та/або виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Додатку № 1 до Договору перша оплата за обладнання в сумі 305 986,32 грн. Покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного Договору та Додатку № 1.

Друга оплата за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 74 213,68 грн. покупець сплачує протягом 3 банківських днів після поставки обладнання.

У пункті 2 Додатку № 1 до Договору узгоджено, що постачальник здійснює поставку обладнання протягом 40 днів з моменту оплати за обладнання. Термін виконання монтажних робіт складе 5 робочих днів. Поставка та монтаж обладнання здійснюються за адресою: Полтавська обл., провулок Сортивний, 13.

04 жовтня 2023 року на виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № 228 на суму 305 986,32 грн. та № 250 на суму 74 213,68 грн., які позивачем оплачено згідно платіжних інструкцій № 2155 від 11.10.2023 на суму 250 000,00 грн., № 2294 від 26.10.2023 на суму 74 213,68 грн. та № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн.

20 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою від 12.03.2024 про повернення попередньої оплати в розмірі 380 200,00 грн., у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором станом на 12.03.2024, яка отримана відповідачем 23.06.2024 та на яку відповідачем надано Відповідь вих. № 08-04-2024-НП від 08.04.2024, у якій відповідач зазначив, що система зволоження була спеціально розроблена та запроектована під характеристики позивача, усе обладнання було виготовлено на замовлення з урахуванням вимог та технічного завдання позивача, які були детально обговорені і узгоджені на загальну суму 489 088,00 грн., одна після часткового монтажу позивач відмовився від придбання частини продукції, зокрема форсунок, мотивуючи це власним придбанням більш дешевих аналогів, а після остаточного монтажу та запуску обладнання, що було зафіксовано на відео, позивач відмовився оплачувати за обладнання залишкову суму в розмірі 164 874,32 грн., стверджуючи, що таке обладнання можна придбати дешевше, та після додаткових перемовин, позивачу надано додаткову знижку на обладнання та було прийнято рішення на переукладення договору з новою сумою в розмірі 380 200,00 грн. та 31.01.2024 була отримання узгоджена доплата по Договору, також 23.01.2024 були відправлені видаткові документи: Договір; видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн., Акт виконаних робіт № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,88 грн., підписаних екземплярів які відповідачем так і не отримано. Відповідач у відповіді також зазначив, що в період лютого місяця 2024 року із-за перепаду напруги було відремонтовано насос, що підтверджується актом сервісного обслуговування, що підтверджує виконання і гарантійних обов`язків, натомість повторно направлені 27.02.2024 накладні та акти виконаних робіт позивачем залишені без погодження. Таким чином, відповідач зазначив, що як виконавець виконав всі свої зобов`язання з розробки, постачання, монтажу та запуску обладнання та програмного забезпечення, а отже претензія позивача не є обґрунтованою та не може бути задоволена.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором, жодних доказів протилежного до відповіді на претензію не додав, в той же час заява відповідача про наявність у нього відеозаписів спростовується позивачем, оскільки згоди на проведення відеозапису на приватній території позивача так і посадових осіб чи працівників підприємства, позивач не надавав, в зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача борг у розмірі 380 200,00 грн. та пеню у розмірі 6 057,34 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що першочергово сторонами було укладено Специфікацію №1 від 04.10.2023 (додаток №1 до Договору на поставку обладнання (а саме: системи зволоження-SAVA-HS) на загальну суму 10 778 євро та погоджено вартість монтажних робіт на загальну суму 1500 євро і пусконалагоджувальні роботи на суму 428 євро, що з урахуванням відповідного курсу валюти погодженої сторонами та знижки, складало 489 088,00 грн. Відповідно до п. 1.1-1.3 першочергового Додатку №1 до Договору сторони передбачили, що позивач здійснює оплату за Товар в наступному порядку: п. 1.1. перша оплата за обладнання в сумі 250 000,00 грн. на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Договору та Додатку №1; п.1.2. друга оплата за обладнання в сумі 164 874,32 грн. на протязі 14 (чотирнадцяти робочих днів з моменту підписання Договору та Додатку №1; п.1.3. третя оплата за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 74 213,68 грн. н протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Акту здачі-прийому робіт. Відповідач зазначає, що незважаючи на порушення строків перерахування першої оплати за обладнання, як це передбачено умовами Договору, відповідач виконав свої зобов`язання та поставив позивач обладнання в повному обсязі, однак, оскільки позивач відмовився від придбання частини продукції, зокрема форсунок, мотивуючи це власним придбанням більш дешевих аналогів, а після остаточно монтажу та запуску обладнання, що було зафіксовано на відео, позивач відмовився оплачувати за обладнання залишкову суму в розмірі 164874,32 грн., стверджуючи, що таке обладнання можна придбати дешевше між сторонами договору було погоджено, що: відповідач надає додаткову знижку на обладнання; сторони переукладають договір на нову суму - 380 200,00 грн. та 11.10.2023 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 250 000,00 грн. (платіжна інструкція №2155 від 11.10.2023, призначення платежу - предоплата за обладн. по рах. №228 від 04.10.2023). Відповідач в свою чергу включив позивача до податкового кредиту податкових накладних у податковій звітності з ПДВ - податкова накладна, порядковий номер 9 від 11.10.2023, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, 26.10.2023 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 74 213,68 грн. (платіжна інструкція №2294 від 26.10.2023, призначення платежу - за монтажні роботи по рах. №250 від 04.10.2023), відповідач в свою чергу включив позивача до податкового кредиту податкових накладних у податковій звітності з ПДВ - податкова накладна, порядковий номер 14 від 26.10.2023, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач зазначає, що у січні 2024 року представниками відповідача, монтажниками ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 були здійснені монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи зволоження-SAVA-HS за адресою Позивача 36000, м. Полтава, вул. Героїв АТО, буд. 114А, та: у зв`язку з поставкою обладнання в повному обсязі відповідачем була сформована та надана відповідачу видаткова накладна №7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. (в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована 23.01.2024 , №9); у зв`язку з виконанням всіх монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт в повному обсязі відповідачем був сформований Акт надання послуг №8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн. та наданий позивачу. 31.01.2024 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 55 986,32 грн. (платіжна інструкція №135 від 31.01.2024, призначення платежу - за товар доплата по рах. №228 від 04.10.2023. Однак, як зазначає відповідач, в будь-який спосіб позивач оригінали перинних бухгалтерських документів не повернув. Як зазначає відповідача, у січні 2024 року та у лютому 2024 року на адресу позивача направлялись на підпис договір із специфікацією №1 (у новій редакції), видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на поставку обладнання та Акт виконаних робіт №8 від 23.01.2024. Крім того, у лютому 2024 року із за перепаду напруги на підприємстві позивача, відповідачем у якості гарантійних обов`язків був відремонтований насос, що підтверджено актом сервісного обслуговування та експрес-накладною № 59001108956230 від 27.02.2024. У зв`язку з викладеним, відповідач також зазначає, що зухвалість та цинізм, шахрайські дії позивача по відношенню до відповідача із заволодіння майном та незаконного збагачення змусила останнього, звернутись до правоохоронних органів з заявою про кримінальне правопорушення (злочин), за результатами чого, Полтавським РУ поліції ГУ Національної поліції в Полтавської області зареєстрована заява, за ч. 2 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження: 12024170240000870, дата реєстрації провадження: 20.05.2024.

В свою чергу, третя особа у письмових поясненнях по суті спору зазначає, що з метою виконання вищезазначеного Договору між ТОВ «Сава Кліматичні Системи» та ОСОБА_1 був укладений додаток - технічне завдання №1 від 10.11.2023 року до договору про виконання робіт (надання послуг) №01062023/1, умовами якого ОСОБА_1 мав приступити до початку робіт з 19.11.2023 на об`єкті ТОВ «Новапринт» і виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи зволоження повітря, а саме: здійснити монтаж водопідготовки, монтаж насосу високого тиску, монтаж автоматики, монтаж форсунок. Проте, до монтажних робіт та налаштування промислових систем зволоження ОСОБА_1 приступив тільки у січні 2024 року та тільки після додаткових перемовин з керівництвом ТОВ «НОВАПРИНТ». Третя особа зазначає, що з огляду на суть позовних вимог, яка полягає в стверджені позивачем відсутності поставки товару та не здійсненні монтажних робіт, тобто невиконання зобов`язання зі сторони відповідача, за яким передавався аванс, та який підлягає поверненню в повному обсязі, такі обставини не відповідають дійсності і позивач вводить суд в оману, оскільки: ОСОБА_1 безпосередньо, як залученим спеціалістом, виконані монтажні роботі зі встановлення систем зволоження у виробничих приміщеннях ТОВ «Новапринт» за адресою: м. Полтава, вул. Спортивний провулок, 13; неодноразово він спілкувався з працівником останнього - ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) який приймав участь у обговоренні, погодженні виконання монтажних робіт. Крім того, після встановлення всього обладнання, на незрозумілу вимогу директора ТОВ «Новапринт» виконувались роботи по заміні форсунок високого тиску - знімались ті, що поставив ТОВ «Сава Кліматичні Системи» та ставились дешевші і які належали ТОВ «Новапринт». Проведені роботи про введення в експлуатацію після виконання всіх робіт. Також третя особа зазначає, що у лютому місяці 2024 року, із за перепаду напруги на підприємстві ТОВ «НОВАПРИНТ» було відремонтовано насос. Вищенаведені обставити, як такі що мали місце, також 29.05.2024 року були повідомлені ОСОБА_1 слідчому відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Полтавського РУП Головного управління Національної поліції у Полтавській області, під час допиту в якості свідка у кримінальному провадженні №120241704200000870 від 20.05.2024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ТОВ «Сава Кліматичні Системи». З огляду на вказане, третя особа зазначає, що позивач вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи та безпідставно вимагає повернення коштів за отримане обладнання та проведені монтажні роботи з його встановлення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю обладнання, та/або здійснити монтаж, а покупець зобов`язаний оплатити та прийняти обладнання у постачальника.

Відтак, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору поставки та договору підряду.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В свою чергу, згідно із. ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

В свою чергу, згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем, в порушення умов укладеного Договору не було поставлено обладнання та виконано його монтаж, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплаченого на його користь позивачем авансу.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що ним належним чином та у повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання, а саме поставлено обладнання та виконано монтаж обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

З огляду на положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений на замовника.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19).

Як вбачається з матеріалів справи, останні містять майже два ідентичних Договори № 228/скс від 04.10.2023 та Додаток № 1 на суму 489 088,00 грн., який наданий з відповідним обґрунтуванням обставин щодо існування майже ідентичних договорів, та Договір № 228/crc від 04.10.2023 із Додатком № 1 на суму 380 200,00 грн., наданий позивачем в обґрунтування заявлених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2023 року на виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату № 228 на суму 305 986,32 грн. та № 250 на суму 74 213,68 грн., які позивачем оплачено згідно платіжних інструкцій № 2155 від 11.10.2023 на суму 250 000,00 грн., № 2294 від 26.10.2023 на суму 74 213,68 грн. та № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн.

Згідно з пунктами 5.1 Договору строк поставки обладнання та виконання монтажних робіт відображаються в Додатках до даного Договору.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на суму 380 200,00 грн., умови оплати та строки поставки обладнання та/або виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Додатку № 1 до Договору перша оплата за обладнання в сумі 305 986,32 грн. Покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного Договору та Додатку № 1.

Друга оплата за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 74 213,68 грн. покупець сплачує протягом 3 банківських днів після поставки обладнання.

У пункті 2 Додатку № 1 до Договору узгоджено, що постачальник здійснює поставку обладнання протягом 40 днів з моменту оплати за обладнання. Термін виконання монтажних робіт складе 5 робочих днів. Поставка та монтаж обладнання здійснюються за адресою: Полтавська обл., провулок Сортивний, 13.

Однак, як вбачається з наданих позивачем в підтвердження здійснення оплати на виконання умов Договору, яка є передумовою для виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, у платіжній інструкції № 2155 від 11.10.2023 на суму 250 000,00 грн. у призначенні вказано «передоплата за обладнання по рах. № 228 від 04.10.2023», у платіжній інструкції № 2294 від 26.10.2023 на суму 74 213,68 грн. у призначені платежу вказано «за монтажні роботи по рах. № 250 від 04.10.2023» та у платіжній інструкції № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн. у призначенні платежу вказано «за товар доплата по рах. № 228 від 04.10.2023».

Отже, оскільки необхідна перша оплата у відповідності до п. 1.1 Додатку № 1 до Договору, яка є передумовою у відповідності до п. 2 Додатку № 1 для здійснення відповідачем поставки обладнання, з урахуванням визначених позивачем призначень платежу здійснена відповідно 31.01.2024, саме з цієї дати обраховується строк 40 днів для поставки відповідачем обладнання.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2024 відповідачем направлено позивачу документи, зокрема видаткова накладна № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. та Акт надання послуг № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн., що позивачем не заперечується.

Згідно з пунктами 5.2 та 5.3 Договору обладнання вважається переданим постачальником по кількості, комплектності та якості (цілісності - без видимих дефектів) в момент отримання покупцем обладнання по накладній та/або акту прийому-передачі обладнання.

Виконання робіт оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 Договору здача-прийом виконаних робіт оформлюється Актом здачі-прийому робіт.

Покупець протягом 3 робочих днів від дня одержання акту зобов`язаний відправити постачальнику підписаний акт здачі-прийому робіт або мотивовану відмову від прийому робіт, але не раніше ніж після запуску системи.

У випадку мотивованої відмови покупця прийняти роботи, сторони складають двосторонній Акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання, при цьому постачальник виконує доробки за власний кошт з використанням власних матеріалів.

Проте, означена видаткова накладна та акт залишені позивачем як без погодження, так і без надання мотивованої відмови від прийняття як самого обладнання, так і робіт з монтажу такого обладнання, що позивачем не заперечно.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідач здійснював гарантійний ремонт обладнання, встановленого на виконання умов Договору.

Натомість, фактично обґрунтування позову, з урахуванням наданої позивачем відповіді на відзив зводиться до відсутності підписаних позивачем первинних документів - видаткової накладної та акт надання послуг, що за доводами позивача свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

У даному випадку, враховуючи направлення 23.01.2024 відповідачем позивачу, зокрема видаткової накладної № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. та Акту надання послуг № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн., які залишені позивачем в порушення в тому числі п. 6.2 Договору без узгодження або ж надання мотивованої відмови, подальше гарантійне обслуговування відповідачем змонтованого обладнання, здійснення та перерахування позивачем згідно платіжної інструкції № 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн. у призначенні платежу якої вказано «за товар доплата по рах. № 228 від 04.10.2023», а також наявність майже двох ідентичних Договорів та Додатків, які фактично різняться за вартістю обладнання та його монтажу, свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сава кліматичні системи» здійснило поставку товару, узгодженого сторонами, а також його монтаж, на загальну суму 380 200,00 грн. безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю «Новапринт».

Доказів того, що позивач скористався правом на відмову від прийняття товару або його повернення постачальнику суду не надано, як і не надано доказів надання мотивованої відмови від прийняття робіт з монтажу такого обладнання за Договором.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Однак, сам по собі факт відмови позивача від підписання видаткової накладної на товар вартістю 305 986,32 грн. за результатами їх отримання, як і відмова від підписання Акту надання послуг на суму 74 213,68 грн. за результатами виконання монтажних робіт, не може свідчити про не поставку та відповідачем такого товару та не виконання його монтажу, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та відповідно не нівелює обставини щодо виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

При цьому, наявність між сторонами спору про вартість поставленого товару та його монтажу, після його фактичного отримання позивачем, не може свідчити про фактичну не поставку відповідачем товару та не виконання відповідачем зобов`язань з його монтажу.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на не виконання відповідачем обов`язку з поставки обладнання та його монтажу, оскільки після отримання всього обумовленого сторонами товару та його монтажу, позивачем здійснено доплату згідно платіжної інструкції 135 від 31.01.2024 на суму 55 986,32 грн., а отже дії позивача зі здійснення доплати після отримання від відповідача первинних документів - видаткової накладної № 7 від 23.01.2024 на суму 305 986,32 грн. та Акту надання послуг № 8 від 23.01.2024 на суму 74 213,68 грн., нівелює доводи позивача про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині як поставки товару, так і його монтажу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 380 200,00 грн.

В свою чергу, оскільки як встановлено судом, відповідачем з огляду на здійснення позивачем оплати за Договором, як передумови для виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару, не порушено строк з виконання робіт та постачання обладнання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 057,34 грн. на підставі п. 8.1 Договору залишаються судом також без задоволення.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 22.07.2024

Суддя О.А. Грєхова