Ухвала

від 14.04.2025 по справі 905/1152/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

14 квітня 2025 року м. Харків Справа №905/1152/24

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Гетьман Р.А.

розглянувши матеріали апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (вх.№789Д від 07.04.2025) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2025 у справі №905/1152/24 (м. Харків, суддя Хабарова М.В., повне рішення складено 18.03.2025),

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд», м. Добропілля, Донецька область,

про стягнення 35 288 274,09 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» безпідставно набутих грошових коштів у вигляді попередньої оплати за договором у розмірі 33921317,81 грн, інфляційних втрат у розмірі 1024025,70 грн та 3% річних у розмірі 342930,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №20/1165 від 04.11.2021. Позивач на підставі рахунку, наданого відповідачем, здійснив попередню оплату у сумі 33921317,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №507817 від 23.11.2021, та виконав всі свої зобов`язання за договором, необхідні для початку виконання відповідачем робіт. Відповідач, в свою чергу, не приступив до виконання робіт та прострочив завершення їх виконання, чим порушив умови укладеного договору. На підставі цього, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» безпідставно набуті кошти у розмірі 33921317 (тридцять три мільйони дев`ятсот двадцять одна тисяча триста сімнадцять) грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 954274 (дев`ятсот п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 291945 (двісті дев`яносто одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять) грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 422019 (чотириста двадцять дві тисячі дев`ятнадцять) грн 53 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати судове рішення від 04.03.2025 по справі №905/1152/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» безпідставно набутих грошових коштів у вигляді попередньої оплати за договором у розмірі 33 921 317,81 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 024 025,70 грн та 3% річних у розмірі 342 930,58 грн.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи наступне.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

По-перше, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із позовних заяв немайнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 дійшла висновку, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

У даному випадку апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд», а тому при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 633 015,69 грн ((35 167 538,10 грн*1,5%)*150%*0,8).

Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги матеріалів, вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Натомість, в тексті апеляційної скарги скаржник з посиланням на ст.8 Закону України «Про судовий збір» вказує, що підприємство зареєстровано за адресою: Донецька область, м. Добропілля, що віднесена до території можливих бойових дій. З червня 2022 року виробнича діяльність Товариства призупинена внаслідок окупації збройними формуваннями рф Васильківського та Михайлівського району Запорізької області, де у ТОВ «Корум Шахтспецбуд» перебував єдиний майновий комплекс. У зв`язку із цим, ТОВ «Корум Шахтоспецбуд» не спроможне здійснювати будь-яку господарську діяльність за рахунок власного майнового комплексу. Інше майно на території України, підконтрольній органам державної влади України, відсутнє. Крім того, в рамках виконання судового рішення накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Корум Шахтспецбуд, які знаходяться на рахунках, відкритих в банківських установах. Відповідач вказує, що дані обставини, позбавляють його можливості реалізувати своє право на захист і справедливий суд і сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.

Судом встановлено, що апелянт посилається на ст.8 Закону України «Про судовий збір», водночас конкретно не вказує, що він просить суд: відстрочити, розстрочити судовий збір, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.

Разом з цим, суд вказує, що із системного аналізу змісту норм статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Отже, з огляду на те, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, відсутні підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №906/979/20, від 21.12.2021 у справі №913/104/21, від 20.07.2022 у справі №4/30.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.

Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов`язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.

Разом з цим, скаржником на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору не надано жодного доказу.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати с дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Оскільки предметом спору у дані справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а також до поданого клопотання заявником не надано належних доказів фінансової неспроможності сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Як наслідок, вказане є недоліком апеляційної скарги та потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі 633 015,69 грн.

По-друге, відповідно до п.3 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно зі ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 42 ГПК України визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до частин 1,3 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

З поданих до суду матеріалів вбачається, що до апеляційної скарги не додано доказів її надсилання позивачу Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».

Отже, для усунення вказаного недоліку апелянт має надати докази направлення копії апеляційної скарги з додатками з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».

Відповідно частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків, а саме, апелянт повинен надати докази сплати судового збору у розмірі 633 015,69 грн та докази направлення копії апеляційної скарги з додатками позивачу.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (вх.№789Д від 07.04.2025) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.03.2025 у справі №905/1152/24 залишити без руху.

2.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

3.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд». Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

4.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

5.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

6.Звернути увагу скаржника, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875

Суддя Р.А. Гетьман