Постанова

від 02.04.2025 по справі 922/3013/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/3013/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

від позивача: Чепурна А.Ю., положення про юридичний відділ;

від відповідача (апелянта): Бакулін А.С., витяг з ЄДР;

від 3-ї особи: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків (вх. №3025 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 (повний текст складено 28.11.2024) у справі № 922/3013/24 (суддя Буракова А.М.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ,

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", м. Харків,

про стягнення 5317319,82грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (далі - ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (далі - АТ "Українські енергетичні машини") про стягнення 2908383,12грн - основного боргу за договором поставки № 238-12/397-ВК від 20.12.2018, 2189987,02грн - інфляційних втрат та 218949,68грн - 1% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та відсотків річних за період прострочення грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3013/24, розгляду якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; залучено АТ "Завод "Електроважмаш" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/3013/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з АТ "Українські енергетичні машини" на користь ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" основну суму боргу в розмірі 2908383,12грн, інфляційні втрати в розмірі 2189987,02грн, 1% річних у сумі 218949,68грн та 79759,80грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було здійснено ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 17696256,96грн, що підтверджується наявними у справі доказами, у тому числі товарно-транспортними та видатковим накладними. Однак, в порушення умов договору відповідачем оплачено товар лише частково, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2908383,12грн, що також підтверджується, зокрема, підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2021. Оскільки відповідач у встановленому порядку зазначених обставин не спростував, доказів оплати заборгованості не надав, у зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2908383,12грн основного боргу за договором поставки.

Разом з цим, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 1% річних, суд першої інстанції також дійшов висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Не погодившись з ухваленім рішенням, відповідач - АТ "Українські енергетичні машини" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/3013/24 в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 252921,22грн та 1% річних у розмірі 37267,96грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не перевірив правильність проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та 1% річних та не надав належної правової оцінки поданому відповідачем контррозрахунку таких нарахувань, що призвело до передчасного висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині в повному обсязі. Зокрема, за доводами апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивач безпідставно нараховує інфляційні витрати та 1% річних по 25-ти видатковим накладним за відповідні періоди двічі за одну й ту саму поставку на різні суми заборгованості (частково погашені), починаючи з моменту виникнення суми основного боргу. Крім того, у наданих позивачем розрахунках не враховано факту повернення невикористаного відповідачем товару, однак по частині видаткових накладних відповідні нарахування здійснено на всю вартість такого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 у справі №922/3013/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/3013/24 на 19.02.2025 о 14:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

15.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач частково заперечує щодо правильності нарахувань відповідача та не погоджується із сумами інфляційних втрат та 1% річних. При цьому, позивач надає власний розрахунок за поставками згідно договору №238-12/397-ВК від 20.12.20218, згідно якого сума інфляційних втрат складає 1954230,46грн, а сума 1 % річних - 186861,27грн.

27.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" - Чепурної А.Ю. надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі №922/3013/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою суду від 29.01.2025.

30.01.2025 та 13.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли заяви із доданими документами на підтвердження повноважень представників позивача та відповідача.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/3013/24 до 02.04.2025 о 14:30 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2025 представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 252921,22грн та 1% річних у розмірі 37267,96грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представниця позивача у судовому засіданні 02.04.2025 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Уповноважені представники третьої особи у судове засідання 02.04.2025 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третьої особи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2018 між ТОВ "НВК "Укрпромвпровадження" (постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) укладено договір поставки № 238-12/397-ВК (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1. договору).

За умовами п. 4.1 договору розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції протягом 60 календарних днів від дня поставки на склад замовника.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.

На виконання умов цього договору позивач здійснив ряд поставок продукції відповідачу, що підтверджується належним чином завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, які додаються до даної заяви (а.с. 119 - 250 т.1; а.с. 1 -86 т. 2). Проте, відповідач не оплатив поставлений позивачем товар.

Як також встановлено, між ТОВ "НВК "Укрпромвпровадження" та ДП "Завод "Електроважмаш" укладено наступні додаткові угоди до договору: №1 від 06.02.2019; №2 від 11.06.2019, №3 від 29.07.2019, №4 від 03.09.2019, №5 від 10.10.2019, №6 від 03.12.2019, №7 від 07.05.2020, №8 від 22.07.2020, якими, зокрема, змінювався строк договору, специфікації, загальна ціна договору тощо.

30.08.2021 між ТОВ "НВК "Укрпромвпровадження" та АТ "Завод "Електроважмаш" була укладена Угода про заміну сторони правонаступником до договору.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач вказує, що загальна вартість поставленого ним згідно договору товару становить 17696256,96грн, що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, які додані до позову та містяться в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, товар відповідачем було оплачено лише частково на суму 14572227,84грн, що підтверджується наданими до справи платіжними документами.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 215646,00грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, сума поставленого, але не оплаченого відповідачем товару складає 2908383,12грн.

Позивач також вказує, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємцІв та громадських формувань 26.08.2021 ДП "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в АТ "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з ОСОБА_1 як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).

За даними ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про АТ "Завод "Електроважмаш". Отже, з 26.08.2021 боржником перед позивачем є АТ "Завод "Електроважмаш".

26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації АТ "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до АТ "Турбоатом", відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації АТ "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення ДП "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до АТ "Турбоатом" (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Турбоатом" відповідно до законодавства.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - АТ "Українські енергетичні машини".

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що АТ "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021, 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Зокрема, наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини".

Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких надано до позовної заяви: лист-вимога від ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" №128 від 16.06.2023 до АТ "Укренергомашини"; лист від АТ "Завод "Електроважмашм №261-22/567 від 30.12.2021; лист щодо пред`явлення вимоги кредитора від ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" №06/10/21 від 06.10.2021; лист від АТ "Завод "Електроважмаш" №261-22/126 від 20.09.2021; лист від АТ "Завод "Електроважмаш" №201-66-12/52 від 07.09.2021.

Позивача посилається на те, що такі обставини щодо правонаступництва АТ "Завод "Електроважмаш" були предметом дослідження судів, зокрема, у справі №922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини" на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. За обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, вбачається, що згідно з п. 1 Передавального акту від 01.12.2021 правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки та зобов`язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять у повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника, навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

01.12.2021 між ТОВ "НВК "Укрпромвпровадження" (постачальник) та АТ "Завод "Електроважмаш" (замовник) була укладена додаткова угода б/н до договору.

Пунктом 1 додаткової цієї угоди до договору було визначено, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №238-12/397-ВК від 20.12.2018 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш" з 01.12.2021.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.

Відтак, належним відповідачем у даному спорі є АТ "Українські енергетичні машини" (ЄДРПОУ 05762269).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного згідно договору, шляхом надсилання відповідного листа-вимоги № 128 від 16.06.2023 на офіційну електронну адресу АТ "Укренергомашини": office@ukrenergymachines.com.

Проте, вищевказана вимога була залишена без задоволення.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення позивача до Господарського суду Полтавської області із відповідним позовом до відповідача АТ "Українські енергетичні машини" як правонаступника АТ "Завод "Електроважмаш" про стягнення суми основного боргу за договором - 2908383,12грн; 2189987,02грн - інфляційних втрат, а також 218949,68грн - 1% річних, нарахованих відповідно до п. 11. 5. договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 18.06.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/3013/24, яким позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 2908383,12грн, інфляційні втрати в розмірі 2189987,02грн, 1% річних у сумі 218949,68грн.

Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції встановив, що позивач виконав свої зобов`язання щодо постачання відповідачу товару за договором на суму 2908383,12грн, які не були оплачені відповідачем у встановлений строк.

Суд першої інстанції також зазначив, що розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2189987,02грн та 1% річних у розмірі 218949,68грн є обґрунтованим, правомірним та арифметично вірним, відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищенаведені вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/3013/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ "Українські енергетичні машини", які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 252921,22грн та 1% річних у розмірі 37267,96грн.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних у повному обсязі, виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат та 1% річних за порушення строку оплати товару за договором поставки №238-12/397-ВК від 20.12.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, у пункті 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції протягом 60 календарних днів від дня поставки на склад замовника.

Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними та видатковими накладними, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог; строк виконання зобов`язання настав, що також не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

У відповідності до п. 11.5 договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Враховуючи, що у даному випадку мало місце прострочення відповідача з оплати за поставлений товар по договору, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 2189987,02грн та 1% річних у розмірі 218949,68грн.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат та 1% річних дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було надано свій контррозрахунок (вх. №25070 від 07.10.2024, а.с. 131-137 т. 3).

Заперечуючи правильність проведеного позивачем розрахунку, відповідач зазначає, що позивачем не було враховано факту повернення продукції та нараховано інфляційній втрати і відсотки річних на суми вартості продукції, яка була повернута замовником, що в свою чергу призвело до безпідставного нарахування інфляційних та відсотків річних на низку інших видаткових накладних.

Відповідач також вказав про наявність інших недоліків у розрахунках позивача, зокрема, про подвоєння нарахування за один і той же період інфляційних та 1% річних на суми заборгованості, які були частково погашені відповідачем. Так, за видатковою накладною №146 від 31.01.20219 позивачем безпідставно проведено нарахування інфляційних та відсотків річних, окрім суми заборгованості 319207,20грн, також на суму 318583,20грн за один і той самий період.

З огляду на викладене, а також наявність недоліків у розрахунку позивача, відповідач надав власний контррозрахунок заборгованості на суму основного боргу, згідно якого загальний розмір інфляційних втрат має складати 1937211,43грн, а розмір 1% річних складає 181718,09грн.

Наведені доводи та розрахунки відповідача є аналогічними його доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції взагалі не було надано будь-якої оцінки вказаному контррозрахунку сум заборгованості, наданого відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову, та у судовому рішенні не наведено обґрунтування, за якими відповідний доказ не приймається до уваги при вирішенні справи.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача в оскаржуваній частині, дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за 25-ти видатковими накладними (в оскаржуваній відповідачем частині), що відповідачем не заперечується в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалося вище, у пункті 11.5 договору сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

За умовами укладеного між сторонами договору поставки (п. 4.1. договору) розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції протягом 60 календарних днів від дня поставки на склад замовника.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя).

Верховний Суд у постанові від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23 зазначив, що з аналізу ст. 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема ч.ч. 1 - 4 регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено ч.ч. 1 - 4 цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з ч. 5 цієї статті, є перший за ним робочий день.

Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (ст. 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми ч. 1 ст. 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); ст. 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

З урахуванням усталеної практики обрахунку сум інфляційних втрат та погоджених договором відсотків річних, колегія суддів, перевіривши в системі "ЛІГА:Закон" розрахунки інфляційних втрат та 1% річних, що нараховані позивачем у відповідності до п. 11.5. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України по кожній видаткові накладній окремо (в оскаржуваній відповідачем частині), встановила наступне:

1) по видатковій накладній № 146 від 31.01.2019 на суму 319207,20грн (а.с. 74 т. 2) оплата повністю була проведена відповідачем 20.05.2019 згідно платіжної інструкції №183 (а.с. 88 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 02.04.2019 по 19.05.2019;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 5448,87грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно нараховано ще 5438,22грн на суму основного боргу 318583,20грн (періоди 3 - 4 розрахунку), де сума інфляційних необґрунтовано нарахована двічі за один і той самий період). Загальний розмір 1% річних має складати - 419,78грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 401,48грн);

Що стосується позиції позивача про те, що на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 88-117 т. 2) частково оплачувалася поставка продукції за різними видатковими накладними, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції із наданих позивачем документів, в матеріалах справи міститься ряд видаткових накладних, у тому числі 25-ти спірних, які підтверджують факт поставки відповідачу певного товару на визначену суму, які (видаткові накладні) мають ідентифікуючі ознаки, такі як перелік (вид) товару, його вартість та дата рахунку і дата поставки, що повністю відповідає призначенню платежу, визначеного у платіжних дорученням.

При цьому, колегія суддів вважає, що на підставі платіжної інструкції №183 від 20.05.2019 відповідач повністю оплатив товар саме за видатковою накладною №146 від 31.01.2019, оскільки сума такої накладної відповідає сумі платежу, призначенням якого є "оплата за товар згідно рахунку від 31.01.2019".

Будь-яких інших платіжних доручень із призначенням платежу як часткова оплата за товар згідно видаткової накладної №146 від 31.01.2019 на суму 319207,20грн матеріали справи не містять та сторонами надано не було, а тому позивачем помилково внесено до свого розрахунку суму основного боргу 318583,20грн (як частково оплачену заборгованість за іншим платіжним дорученням) та здійснено на цю суму подвійне нарахування інфляційних втрат та відсотків річних.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів також зазначає про безпідставність алгоритму здійснених позивачем подвійних нарахувань інфляційних втрат та 1% річних по всім іншим спірним видатковим накладним, які, за доводами позивача, були частково оплачені на підставі інших платіжних доручень, оскільки, як вже зазначалося вище, наявні в матеріалах справи докази оплати за ідентифікуючими ознаками (реквізитами та сумою платежу) повністю відповідають видатковими накладним, що також дозволяє суду перевірити період прострочення відповідачем виконання зобов`язань за такими платіжними дорученнями.

2) по видатковій накладній № 178 від 05.02.2019 на суму 448593,60грн (а.с. 68 т. 2) оплата повністю була проведена 26.06.2019 згідно платіжної інструкції №183 (а.с. 97 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 07.04.2019 по 25.06.2019;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 5376,24грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно нараховано загальний розмір інфляційних 22866,35грн (періоди 5 - 8 розрахунку) за зобов`язаннями, які зменшилися у зв`язку з частковим погашенням, чого не підтверджено наданими до справи доказами). Загальний розмір 1% річних має складати - 983,22грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 2279,64грн);

3) по видатковій накладній № 454 від 18.03.2019 на суму 1117272,00грн (а.с. 48, т.2) відбулось повернення товару на суму 140088,00грн - 15.04.2019, тобто ще до настання строку оплати такої накладної (17.05.2019), а залишок суми 977184,00грн було повністю оплачено відповідачем 24.07.2019 згідно платіжної інструкції №56301 (а.с. 94 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 18.05.2019 по 23.07.2019 та саме на суму 977184,00грн, а не як помилково зазначено у розрахунку позивача - на всю суму товару;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною складає 0,00грн (відбувалась дефляція (періоди 12 - 14 розрахунку)); а загальний розмір 1% річних має складати - 1793,74грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 799,28грн);

4) по видатковій накладній № 668 від 11.04.2019 на суму 350064,00грн (а.с. 43, т.2) оплата повністю була проведена 21.08.2019 згідно платіжної інструкції №56642 (а.с. 96 т. 2), тому строк прострочення складав з 11.06.2019 по 20.08.2019;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною складає 0,00грн (відбувалась дефляція (періоди 15 - 16 розрахунку)); а загальний розмір 1% річних має складати - 680,95грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 208,86грн);

5) по видатковій накладній № 689 від 15.04.2019 на суму 16473,00грн (а.с. 34, т.2) оплата повністю була проведена 13.08.2019 згідно платіжної інструкції №4840 (а.с. 95 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період 16.06.2019 по 12.08.2019;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною складає 0,00грн (відбувалась дефляція (період 16 розрахунку)); а загальний розмір 1% річних має складати - 26,63грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 4,06грн);

6) по видатковій накладній № 731 від 18.04.2019 на суму 140088,00грн (а.с. 28, т.2) оплата повністю була проведена 27.08.2019 згідно платіжної інструкції №5822 (а.с. 97 т. 2), тому строк прострочення складав з 18.06.2019 по 26.08.2019;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною складає 0,00грн (відбувалась дефляція (період 18 розрахунку)); а загальний розмір 1% річних має складати - 268,66грн (водночас, позивач просив стягнути за цією накладною 253,31грн, у зв`язку з чим суд не виходить за межі позовних вимог);

7) по видатковій накладній № 762 від 23.04.2019 на суму 286665,60грн (а.с. 22, т.2) оплата повністю була проведена 28.08.2019 згідно платіжної інструкції №5880 (а.с. 98 т. 2), тому строк прострочення складав з 25.06.2019 по 27.08.2019;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною складає 0,00грн (відбувалась дефляція (період 19-21 розрахунку)); а загальний розмір 1% річних має складати - 502,65грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 495,82грн);

8) по видатковій накладній № 900 від 16.05.2019 на суму 268944,00грн (а.с. 11, т.2) оплата повністю була проведена 17.09.2019 згідно платіжної інструкції №57168 (а.с. 100 т. 2), тому строк прострочення складав з 26.07.2019 по 16.09.2019;

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 1070,13грн (тоді як позивачем за цією накладною нараховано загальний розмір інфляційних 1828,65грн (періоди 23 - 24 розрахунку), тобто безпідставно включено ще 758,52грн); загальний розмір 1% річних має складати - 390,52грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 308,73грн);

9) по видатковій накладній № 970 від 28.05.2019 на суму 319488,00грн (а.с. 5, т.2) оплата повністю була проведена 24.09.2019 згідно платіжної інструкції №6169 (а.с. 101 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 28.07.2019 по 23.09.2019;

А отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 1271,24грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 557,41грн (періоди 25-26 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 507,68грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 246,24грн);

10) по видатковій накладній № 1060 від 07.06.2019 на суму 153816,00грн (а.с. 250, т.1) оплата повністю була проведена 10.10.2019 згідно платіжної інструкції №6399 (а.с. 102 т. 2), тому строк прострочення складав з 07.08.2019 по 09.10.2019;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 612,03грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 557,41грн (періоди 27-28 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 269,70грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 240,67грн);

11) по видатковій накладній № 1110 від 12.06.2019 на суму 682080,00грн (а.с. 244, т.1) оплата повністю була проведена 15.10.2019 згідно платіжної інструкції №57536 (а.с. 103 т. 2), тому строк прострочення складав з 13.08.2019 по 14.10.2019;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 2714,00грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 1541,93грн (періоди 29-30 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 1177,29грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 219,77грн);

12) по видатковій накладній №1200 від 02.07.2019 на суму 1961862,00грн (а.с. 238 т.1) відбулось повернення товару на суму 75558,00грн - 14.08.2019, тобто ще до настання строку оплати такої накладної (02.09.2019), а залишок суми 1886304,00грн було повністю оплачено відповідачем 21.10.2019 згідно платіжної інструкції №5133 (а.с. 104 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 03.09.2019 по 20.10.2019 та саме на суму 1886304,00грн, а не як помилково зазначено у розрахунку позивача - на всю суму товару;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 26500,68грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 4091,13грн (періоди 31 - 32 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 2480,62грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 477,48грн);

13) по видатковій накладній №1477 від 02.08.2019 на суму 452610,00грн (а.с. 232 т.1) оплата повністю була проведена 06.11.2019 згідно платіжної інструкції №6596 (а.с. 105 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 02.10.2019 по 05.11.2019;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 3168,27грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 1726,68грн (періоди 33-34 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 434,01грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 323,78грн);

14) по видатковій накладній № 1710 від 27.08.2019 на суму 987846,00грн (а.с. 221 т.1) оплата була проведена частково 02.12.2019 на суму 841773,60грн згідно платіжної інструкції № 6837 (а.с. 106 т. 2) та залишок заборгованості в сумі 146072,40грн було сплачено 21.02.2020 згідно платіжної інструкції № 6911 на суму 72474,00грн (а.с. 107 т. 1) та частково згідно платіжної інструкції № 6927 на суму 73598,40грн (а.с. 108 т. 2), тому строк прострочення складав:

- на суму 987846,00грн з 28.10.2019 по 01.12.2019;

- на суму 146072,40грн з 02.12.2019 по 20.02.2020;

А отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 987,85грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 855,73грн (періоди 35-38 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 1243,79грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 1769,79грн);

15) по видатковій накладній № 1712 від 27.08.2019 на суму 72474,00грн (а.с. 215 т.1) оплата повністю була проведена 21.02.2020 згідно платіжної інструкції №6927 (а.с. 108 т. 2; залишок цієї суми від оплати накладної №1710 від 27.08.2019), тому строк прострочення складав з 27.10.2019 по 20.02.2020;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною складає 0,00грн (відбувалась дефляція, тоді як позивачем безпідставно нараховані інфляційній за цією накладною в сумі 752,74грн (періоди 39-40 розрахунку)); а загальний розмір 1% річних має складати - 160,56грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 371,23грн);

16) по видатковій накладній № 1769 від 03.09.2019 на суму 162178,80грн (а.с. 209 т.1) оплата повністю була проведена 24.03.2020 згідно платіжної інструкції №7028 (а.с. 109 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 03.11.2019 по 23.03.2020;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 969,33грн (позивачем правильно проведено нарахування (період 41 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 621,05грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 70,91грн);

17) по видатковій накладній № 1807 від 05.09.2019 на суму 606419,40грн (а.с. 203 т.1) оплата повністю була проведена 08.04.2020 згідно платіжної інструкції №6806 (а.с. 110 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 05.11.2019 по 07.04.2020;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 3624,54грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 3024,39грн (періоди 42-43 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 2570,76грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 1109,66грн);

18) по видатковій накладній № 1914 від 17.09.2019 на суму 1331105,40грн (а.с. 203 т.1) оплата повністю була проведена 14.05.2020 згідно платіжної інструкції №7398 (а.с. 111 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 05.11.2019 по 07.04.2020;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 17320,02грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 2145,77грн (періоди 44-45 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 6514,53грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 1626,81грн);

19) по видатковій накладній № 2130 від 10.10.2019 на суму 1007420,00грн (а.с. 191 т.1) оплата повністю була проведена 20.08.2020 згідно платіжної інструкції №8428 (а.с. 112 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 10.12.2019 по 19.08.2020;

А отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 10024,28грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 5423,54грн(періоди 46-47 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 6993,04грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 1881,74грн);

20) по видатковій накладній № 2281 від 30.10.2019 на суму 661177,44грн (а.с. 185 т.1) оплата повністю була проведена 30.10.2020 згідно платіжної інструкції №6064 (а.с. 113 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 30.12.2019 по 29.10.2020;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 17987,07грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 29442,68грн (періоди 48-50 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 5509,91грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 10397,47грн);

21) по видатковій накладній № 2310 від 01.11.2019 на суму 13531,32грн (а.с. 180 т.1) оплата повністю була проведена 06.11.2020 згідно платіжної інструкції №6121 (а.с. 114 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 01.01.2020 по 05.11.2020;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 368,11грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 1210,28грн (період 51 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 114,61грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 90,03грн);

22) по видатковій накладній № 2455 від 18.11.2019 на суму 773938,44грн (а.с. 174 т.1) оплата повністю була проведена 09.07.2021 згідно платіжної інструкції №12632 (а.с. 115 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 18.01.2020 по 08.07.2021;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 88552,77грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 24673,86грн (періоди 52 - 53 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 11387,42грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 3064,78грн);

23) по видатковій накладній № 2570 від 28.11.2019 на суму 927293,40грн (а.с. 168 т.1) оплата повністю була проведена 09.07.2021 згідно платіжної інструкції №12631 (а.с. 116 т. 2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 28.01.2020 по 08.07.2021;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 106099,39грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 32944,47грн (періоди 52 - 53 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 13390,47грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 3975,75грн);

24) по видатковій накладній № 486 від 24.03.2020 на суму 621379,44грн (а.с. 155 т.1) оплата повністю була проведена 23.12.2021 (платіжна інструкція відсутня в матеріалах справи, однак позивач посилається на іншу платіжну інструкцію №7704 від 23.12.2021, що також не заперечувалося відповідачем), тому прострочення відбулося у період з 24.05.2020 по 22.12.2021;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 83610,30грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 32588,03грн (періоди 57 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 9829,60грн (водночас, позивач просив стягнути за цією накладною 9778,67грн, у зв`язку з чим суд не виходить за межі позовних вимог

25) по видатковій накладній № 723 від 08.05.2020 на суму 1092405,60грн (а.с. 148 т.1) оплата повністю була проведена 23.12.2021 згідно платіжної інструкції №7704 (а.с. 117 т.2), тому прострочення зобов`язання відбулося у період з 07.07.2020 по 22.12.2021;

Отже, загальна сума інфляційних втрат за цією накладною не може перевищувати 144515,82грн (тоді як позивачем за цією накладною безпідставно включено ще 431828,12грн (період 59 розрахунку)); загальний розмір 1% річних має складати - 15937,64грн (водночас, позивачем безпідставно включено до вказаного розрахунку ще 26564,70грн);

З урахуванням наведеного, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що загальний розмір інфляційних витрат не може перевищувати 1937065,80грн (2189987,02грн - загальний розмір інфляційних, нарахованих позивачем та задоволених судом першої інстанції; тоді як апелянт заперечував такі нарахування на суму 252921,22грн, а судом апеляційної інстанції встановлено необґрунтованість нарахування на загальну суму 597051,02грн).

Крім того, колегія суддів зазначає, що загальний розмір 1 % річних не може перевищувати 181681,72грн (218949,68грн - загальний розмір відсотків річних, нарахованих позивачем та задоволених судом першої інстанції; тоді як апелянт заперечував такі нарахування на суму 37267,96грн, а судом апеляційної інстанції встановлено необґрунтованість нарахування на загальну суму 66707,35грн).

Окремо колегія суддів враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить часткові заперечення проти доводів апеляційної скарги відповідача та просить стягнути з останнього відмінні від заявлених у позові суми, а саме 1954230,46грн інфляційних витрат та 186861,27грн - 1% річних, у зв`язку з чим позивач фактично визнає часткову необґрунтованість проведених ним нарахувань.

З огляду на вищевикладене, здійснюючи розгляд справи в межах вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України та враховуючи, що відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 252921,22грн та 1 % річних в сумі 37267,96грн, а суд апеляційної інстанції не в праві виходити за межі вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних з урахуванням меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції та вимог, заявлених апелянтом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи апелянта про невідповідність здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних за встановлених фактичних обставин щодо подвійного проведення позивачем таких нарахувань з урахуванням часткової оплати товару, що не підтверджено наявними у справі доказами, а також без урахуванням повернення частини товару, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 252921,22грн та 1% річних в сумі 37267,96грн з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 у справі №922/3013/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 у справі №922/3013/24 в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" про стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" інфляційних втрат у розмірі 252921,22грн та 1 % річних у розмірі 37267,96грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 у справі №922/3013/24 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" (провулок Лабораторний, 1, офіс 400, м. Київ, 01133; ЄДРПОУ 42731421) на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (проспект Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 05762269) 5223,41грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 14.04.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Лакіза