Постанова

від 25.12.2007 по справі 21/256-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/256-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 грудня 2007 р.                                                                                    № 21/256-07  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Бакуліна С.В. і Дерепа В.І.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр”, м. Харків (далі –КП “Міський інформаційний центр”)

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2007

зі справи № 21/256-07

за позовом  КП “Міський інформаційний центр”

до приватного підприємства “Левел Ап Україна”, м. Харків (далі –ПП “Левел Ап Україна”)

про стягнення 24 454,13 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

КП “Міський інформаційний центр” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПП “Левел Ап Україна” про: стягнення з відповідача 12 935, 07 грн. заборгованості, 1 356, 12 грн. пені і 4 100 грн. штрафу за договором про надання в користування місць, які перебувають в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій;                             6 062, 94 грн. за фактичне користування відповідачем місцем розташування спеціальної конструкції; зобов'язання самостійно демонтувати зазначену конструкцію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007 (суддя Пелипенко Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 (колегія суддів у складі: суддя                    Слюсарева Л.В. –головуючий, судді Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто                               12 935, 07 грн. основного боргу, 937, 56 грн. пені, 4 100 грн. штрафу; зобов'язано відповідача демонтувати спеціальну конструкцію;  на відповідача віднесено судові  витрати зі справи; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовано обґрунтованістю позовних вимог в частині їх задоволення.

КП “Міський інформаційний центр” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині у зв'язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,  зокрема, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та статті 77 Господарського процесуального кодексу України  (далі – ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 29.12.2005 КП “Міський інформаційний центр” та ПП “Левел Ап Україна” уклали договір № 5885, за умовами якого КП “Міський інформаційний центр” передало ПП “Левел Ап Україна” в тимчасове платне користування з 01.01.2006 по 31.12.2006 місця, які перебувають в комунальній власності, для встановлення спеціальних конструкцій з подальшим розміщенням на них зовнішньої реклами (далі –Договір);

- згідно з додатком № 1 до Договору ПП “Левел Ап Україна” було передано  місце для розташування спеціальної конструкції (дахової установки) за адресою: м. Харків, пров. Спартаківський, 3;

- 01.01.2006 актом приймання-передачі предмет Договору передано в користування відповідачеві;

- відповідно до умов Договору:

розмір плати за використання зазначеного місця становить                            1 437, 23 грн. за один місяць з урахуванням податку на додану вартість                     (пункт 4.1);

оплата здійснюється авансовим платежем до двадцять п'ятого числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (пункт 4.5);

у разі несплати, несвоєчасної або неповної оплати за користування наданими місцями стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми простроченого або неповністю сплаченого платежу за кожен день прострочення;

протягом трьох днів після припинення дії Договору, з підстав передбачених  пунктами 8.1, 8.3, зокрема, після закінчення  його дії, ПП “Левел Ап Україна” зобов'язане звільнити  надані в користування місця і передати їх КП “Міський інформаційний центр” за актами приймання-передачі;

у разі прострочення повернення місць, наданих в користування, сплачується штраф –50 грн. за кожен день затримки;

- основна заборгованість відповідача за Договором складає                          12 935, 07 грн., розмір пені за невиконання відповідачем грошового зобов'язання –967, 56 грн., сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць, переданих в користування,  –4 100 грн.;

Причиною касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача суми збитків за фактичне користування відповідачем місцем розташування спеціальної конструкції після закінчення дії Договору.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями, а нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Частиною другою статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відшкодування позадоговірної шкоди, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань та зобов'язань щодо повернення місць, наданих в користування за Договором, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача  суми основного боргу, пені за невиконання грошового зобов'язання, суми штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць, наданих в користування, та обов'язку відповідача самостійно демонтувати зазначену конструкцію.

Разом з тим, відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За відсутності належних доказів збитків або шкоди, завданих позивачеві фактичним неправомірним використанням відповідачем з січня по березень 2007 року місця для встановлення спеціальних конструкцій, що є предметом даного Договору, попередні судові інстанції не мали обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині згідно з приписами статей 22, 1166 ЦК України.

Помилкове посилання у мотивувальній частині оскаржуваної постанови на  відсутність підстав для стягнення зазначених збитків з тих підстав, що строк дії Договору закінчився 31.12.2006, не вплинула на правильність резолютивної частини  судового рішення.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом вимог статті 77 ГПК України  не можуть бути враховані, оскільки розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача, якого належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, згідно з приписами статей 22, 64, 75, 77 ГПК України апеляційним господарським  судом обґрунтовано визнано правомірним.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 зі справи № 21/256-07 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр” –без задоволення.

Суддя                                                                                                 І. Бенедисюк

Суддя               С. Бакуліна

Суддя                                                                                                 В. Дерепа