Ухвала

від 14.04.2025 по справі 922/480/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

14 квітня 2025 року м. ХарківСправа № 922/480/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову (вх. №9084 від 11.04.2025) по справі

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, буд. 8) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7) 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16) 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "М-STEEL" (61118, м. Харків, вул. Познанська, буд. 11А, кв. 25) 4. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до відповідачів: 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "M-STEEL", 4. ОСОБА_2 , згідно вимог якого прокурор просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 30 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.11.2017 №5515-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-STEEL" (код 32763111), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 15699.

3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлові приміщення цокольного поверху № 6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1092877163101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4. Витребувати у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення цокольного поверху №6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального Харківської міської ради про зупинення провадження у справі (вх. №9170 від 05.09.2022) задоволено. Зупинено провадження у справі №922/480/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18. Разом з тим, зазначено про необхідність учасникам справи повідомити Господарський суд Харківської області про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 провадження у справі №922/480/22 поновлено. Підготовче засідання призначено на 11.03.2025 об 11:20.

10.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача 1 зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №6129).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2025 у зв`язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, задоволено клопотання про відкладення розгляду справи та відкладено засідання на 25.03.2025 о 12:50 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

13.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано клопотання про заміну неналежного відповідача належним (вх. №6563), в якому просить суд замінити неналежного відповідача у справі №922/480/22 в частині витребування майна, а саме: ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований у АДРЕСА_4 ).

14.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано заяву про зміну предмету позову (вх. №6580), в якій просить суд вважати правильними наступні вимоги позовної заяви:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 30 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.11.2017 №5515-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "M-STEEL" (код 32763111), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г. і зареєстрований в реєстрі за №15699.

3. Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення цокольного поверху № 6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, просить суд судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за реквізитами: Харківська обласна прокуратура, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010, код 02910108. Також, просить суд повернути Харківській обласній прокуратурі сплачений згідно з доданого платіжного доручення до позовної заяви судовий збір за одну вимогу немайнового характеру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 клопотання Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про заміну неналежного відповідача належним (вх. №6563 від 13.03.2025) задоволено. Замінено неналежного відповідача в частині витребування майна - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 рнокпп НОМЕР_1 ) на належного відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ). Прийнято заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про зміну предмету позову (вх. №6580 від 14.03.2025) та подальший розгляд справи вирішено здійснювати з її врахуванням. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 15.04.2025 об 11:20.

11.04.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Слобідської окружної прокуратури м. Харкова зареєстровано заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136, 138 ГПК України (вх. №9084), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна 1092877163101 (номер запису про право власності №53301751), а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном. Крім того, просить суд судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету- 2800.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор вказує про те, що предметом спору у даній справі, зокрема, була вимога про витребування в ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень цокольного поверху № 6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, в ході судового розгляду справи №922/480/22 встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2024, зареєстрованого в реєстрі за №69 відчужив ОСОБА_1 спірний об`єкт нерухомого майна.

У зв`язку з чим, прокурором подано до суду заяву про заміну неналежного відповідача, відповідно до якої належним відповідачем про витребування майна є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 клопотання Слобідської окружної прокуратури про заміну відповідача-4 ( ОСОБА_2 ) належним відповідачем - задоволено. Вирішено замінити неналежного відповідача у справі №922/480/22 ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, наразі остаточним набувачем майна є ОСОБА_1 , майно якого підлягає витребуванню, а тому окружною прокуратурою пред`явлено до суду позов майнового характеру.

Зазначено, що підставою для звернення прокурора з позовною заявою стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу.

Разом із цим, прокурор вказує, що у разі задоволення позовних вимог спірне нерухоме майно витребовується від ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час.

Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.

Таким чином, прокурор вважає, що наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. Наявні підстави вважати, що недобросовісні дії теперішнього власника можуть продовжуватись і в подальшому з метою уникнення стягнення на спірне нерухоме майно.

Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Разом з тим, співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У даному разі суд зазначає, що предметом цього спору з урахуванням клопотання про заміну неналежного відповідача належним та заяви про зміну предмету позову є:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 30 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.11.2017 №5515-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "M-STEEL" (код 32763111), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г. і зареєстрований в реєстрі за №15699.

3. Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення цокольного поверху № 6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.11.2017 на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень укладеного між ТОВ "M-STEEL" та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндой Н.О. зареєстрованим за №5154 право власності на нежитлові приміщення перейшло до ОСОБА_2 . Крім того, 15.01.2024 ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 15.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Скобач Я.С., зареєстрованого за №69 продав ОСОБА_1 нежитлові приміщення цокольного поверху №6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, кінцевим набувачем майна та належним відповідачем у справі, крім інших, є ОСОБА_1 , а тому суд констатує, що заходи забезпечення позову, які прокурор просить вжити у поданій заяві стосуються саме спірного у цій справі майна, відповідають предмету позовних вимог, з якими прокурор звернувся до господарського суду (є співмірними із заявленими позовними вимогами).

З огляду на наведене, суд зазначає, що сам факт державної реєстрації за вказаним відповідачем права приватної власності на спірне майно формально наділяє відповідача передбаченими законодавством правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна.

Водночас суд приймає до уваги, що можливість відповідача в будь-який момент передати спірне майно у власність або в користуванння іншим особам є очевидною та беззаперечною. Особливо, як слушно зазначає прокурор у поданій заяві, якщо враховувати обставини того, що попередній власник (відповідач) спірного майна ОСОБА_2 здійснив дії щодо розпорядження спірним майном.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23).

Повторне відчуження нежитлових приміщень може у майбутньому істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення порушених інтересів держави у разі задоволення позовних вимог. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Суд зауважує, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншим особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора (правова позиція Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, постанові від 19.12.2018 у справі №910/9254/18).

Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, суд зазначає про наявність у прокурора обґрунтованого припущення про існування реальної загрози того, що замінений відповідач - ОСОБА_1 , виступаючи зареєстрованим власником спірного майна може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб. Наведене, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Отже, існує реальна загроза того, що невжиття запропонованого прокурором заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення такого позову.

На обґрунтоване переконання суду, обраний прокурором захід забезпечення позову є співмірним із правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки застосування обраного заходу забезпечення позову не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу слугуватиме надмірним тягарем. Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, вочевидь, переважають негативні наслідки від їх вжиття.

Крім того, суд зазначає, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом спору, не буде перешкоджати діяльності заміненого відповідача, оскільки не позбавляє останнього прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатись таким об`єктом нерухомого майна. Обраний прокурором захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Тобто, у даному разі, встановлення заборони на відчуження майна жодних чином не позбавляє відповідача права володіння та користування ним.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 у справі №643/12369/19 зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Також суд враховує, що можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна узгоджується з усталеною практикою розгляду справ Верховним Судом у постанові від 09.12.2021 справі №175/1480/21, постанові від 31.03.2021 у справі №161/13664/20, постанові від 11.03.2021 у справі №757/63060/19-ц.

В контексті наведеного вище суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, застосування вказаного заходу забезпечення позову дійсно є належним та ефективним у даному конкретному випадку заходом забезпечення, який цілком відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, наявності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав або інтересів держави в разі невжиття таких заходів.

Крім того, за висновками суду, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушить принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а також інших учасників процесу або осіб, що не є учасниками цього судового процесу, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертається до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р.).

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 136, 137, 139, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову (вх. №9084 від 11.04.2025) - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна 1092877163101 (номер запису про право власності №53301751), а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №6, 7, 9 в житловому будинку літ. "Ф-4", загальною площею 18,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, Захисників України майдан, 3, із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 14.04.2025 р., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в строк до 15.07.2025 р. включно.

Стягувачем за даною ухвалою є: Слобідська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8, код ЄДРПОУ 0291010826">0291010826).

Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 )

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 ГПК України може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 14.04.2025 р.

СуддяГ.І. Сальнікова