Ухвала

від 15.04.2025 по справі 307/2430/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 307/2430/24

провадження № 61-4150ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Майстренко Наталія Миколаївна, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроресурс-Тересва» про визнання протиправними і скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, припинення права користування та скасування державної реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроресурс-Тересва» (далі - ТОВ «Гідроресурс-Тересва»)

про визнання протиправними і скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, припинення права користування та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада

2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката

Майстренко Н. М., задоволено повністю.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру відомості про зміни щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482800:01:002:0128, площею 12,60 га та 2124482800:01:002:0129 площею 8,77 га, цільове призначення яких - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01), розташованих на території Дубівської селищної ради на річці Тересві за межами/чи в межах села Калини Тячівського району Закарпатської області; та заборони Дубівській селищній раді Тячівського району Закарпатської області ухвалювати будь-які рішення щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482800:01:002:0128 площею 12,60 га та 2124482800:01:002:0129 площею 8,77 га, цільове призначення яких - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01), розташованих на території Дубівської селищної ради на річці Тересві за межами/чи в межах села Калини Тячівського району Закарпатської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційні скарги ТОВ «Гідроресурс-Тересва» та Дубівської селищної ради Тячівського району задоволено.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада

2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Н. М., про забезпечення позову відмовлено.

У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Майстренко Н. М., на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 04 березня 2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (пункт 2 частини першої, частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що при з`ясуванні наявності підстав

для забезпечення позову, зокрема існування достатньо обґрунтованого припущення, пов`язаного із формуванням нових земельних ділянок для будівництва, експлуатації тощо будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств (установ, організацій). Суд не врахував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Унаслідок побудови відповідних об`єктів позивачу необхідно буде звертатися до суду за захистом своїх прав уже з іншим позовом, оскільки позов у даній справі втратить сенс.

Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги безпідставними з огляду на таке.

Судами встановлено, що 30 серпня 2024 року Дубівською селищною радою відповідно до рішення №1033 «Про затвердження містобудівної документації детального планування території «Нове будівництво і експлуатація міні ГЕС №1 в с. Калини Тячівського району Закарпатської області на річці Тересва загальною встановленою потужністю до 999 кВт», звіту про стратегічну екологічну оцінку (СЕО)» та рішення №1034 «Про затвердження містобудівної документації детального планування території «Нове будівництво і експлуатація міні ГЕС № 2 в с. Калини Тячівського району Закарпатської області на річці Тересва загальною встановленою потужністю до 999 кВт», звіту про стратегічну екологічну оцінку (СЕО)» затверджено дві містобудівні документації на місцевому рівні - нові детальні плани території для будівництва і експлуатації міні ГЕС №1 та № 2 в с. Калини Тячівського району Закарпатської області на р. Тересві загальною встановленою потужністю до 999 кВт. Рішення є чинними і у даному процесі не оскаржуються.

Згідно з текстовими частинами обох детальних планів території під час їхнього розроблення замість двох відведених спірних земельних ділянок, площею 12,60 га та 8,77 га, формуються нові земельні ділянки, площею 4,3826 га та 4,2871 га, відповідно.

Задовольняючи клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майстренко Н.М., щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру відомості про зміни щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482800:01:002:0128, площею 12,60 га та 2124482800:01:002:0129 площею 8,77 га суд першої інстанції керувався тим, що зміна площі, конфігурації та координат поворотних кутів спірних земельних ділянок як геопросторових об`єктів та об`єктів речових прав, відведення та передача яких на умовах оренди оскаржується позивачем у справі, створить перешкоди для поновлення порушених прав позивача і очевидної необхідності подання нового позову, що також може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відсутність у справі протягом її розгляду заходів забезпечення позову шляхом заборони зміни даних земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482800:01:002:0128 та 2124482800:01:002:0129 та внесення їх в ДЗК (розмірів, площі, координат кутів поворотних точок) і внесення змін до спірних договорів оренди землі зробить неможливим ефективний захист його прав, оскільки внаслідок змін щодо предметів спору позивачу необхідно буде вживати додаткових заходів, зокрема звернення до суду з іншими позовами, для відновлення свого порушеного права та його ефективного захисту. Захистити порушене право позивача у цій справі надалі без заходів забезпечення позову буде неможливо.

Колегія суддів апеляційного суду констатувала, що позивач оскаржує рішення Дубівської селищної ради, якими передано у користування ТОВ «Гідроресурс-Тересва» на умовах оренди дві земельні ділянки, та договори оренди цих ділянок,

а також просить припинити право користування ТОВ «Гідроресурс-Тересва» земельними ділянками та скасувати державну реєстрацію цих земельних ділянок.

Необхідність вжиття заходів забезпечення обґрунтовано тим, що внаслідок прийняття Дубівською селищною радою двох рішень про затвердження містобудівної документації детального планування території будуть сформовані нові земельні ділянки і, у разі зміни розмірів, площі, координат кутів поворотних точок даних земельних ділянок та внесення змін до спірних договорів оренди землі, буде неможливим ефективний захист прав позивача, оскільки внаслідок змін щодо предметів спору позивачу необхідно буде вживати додаткових заходів, зокрема звернення до суду з іншими позовами, для відновлення свого порушеного права та його ефективного захисту.

Скасовуючи ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області

від 29 листопада 2024 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, не є співмірними із заявленими позовними вимогами, відсутній зв`язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема запропоновані заходи не пов`язані з предметом позову. Апеляційний суд зазначив, що заявником не доведено як саме такі заходи фактично реалізують мету його вжиття, а також не навів достатнього обґрунтування тому, що невжиття обраних видів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову та не забезпечать в майбутньому реалізації прав позивача, порушенням яких аргументовано позовну заяву.

Колегія суддів апеляційного суду, мотивуючи постанову, зазначила, що матеріали справи не містять доказів того, що на розгляді у Дубівській селищній раді Тячівського району Закарпатської області перебувають документи щодо надання дозволу на здійснення розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482800:01:002:0128 та 2124482800:01:002:0129, площами 12,60 га та 8,77 га, відповідно, натомість для поділу земельної ділянки потрібно замовити виготовлення технічної документації

із землеустрою щодо поділу такої земельної ділянки, яка розробляється

за рішенням власників земельних ділянок за згодою користувачів земельних ділянок.

Верховний Суд погоджується з постановою апеляційного суду, зважаючи на таке.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Апеляційний суд, задовольняючи вимоги апеляційної скарги, керувався тим, що

суд першої інстанції, заборонивши органу місцевого самоврядування приймати будь-які рішення (без конкретизації яких саме) щодо земельних ділянок

з кадастровими номерами 2124482800:01:002:0128 площею 12,60 га

та 2124482800:01:002:0129 площею 8,77 га, які знаходяться у розпорядженні селищної ради, позбавив можливості орган місцевого самоврядування реалізовувати свої повноваження у межах, визначених законом. Такий висновок суду ґрунтується на встановлених обставинах справи.

За таких обставин застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, з огляду на фактичні обставини справи.

Зазначені заявником у касаційній скарзі доводи, ґрунтуються на незгоді

з висновками суду апеляційної інстанції, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання апеляційним судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Майстренко Наталія Миколаївна, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроресурс-Тересва» про визнання протиправними і скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, припинення права користування та скасування державної реєстрації земельних ділянок, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник