Постанова від 09.04.2025 по справі 947/27148/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 947/27148/21

провадження № 61-5354св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-7»,

відповідачі: державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрій Володимирович, державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякін Кирил Анатолійович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа- Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-7»(далі - ЖБК «Малиновський-7») звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А. В., державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна К. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2017 року належить квартира АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок знаходиться в управлінні ЖБК «Малиновський-7».

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 17 вересня 1987 року № 475 земельна ділянка площею 0,4 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у постійному користуванні ЖБК «Малиновський-7» та виділена для експлуатації та обслуговування вказаного багатоквартирного житлового будинку.

ОСОБА_2 без дозвільних документів зруйнував частину несучої стіни багатоквартирного будинку, захопив частину земельної ділянки, тим самим збільшив площу належної йому квартири з 50,7 кв. м до 83,1 кв. м, переробивши документи, що містять неправдиві відомості.

Зазначені обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року у справі № 947/10158/21.

31 жовтня 2019 року державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран А. В. здійснив державну реєстрацію за № 49460398, шляхом внесення неправдивих відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відносно загальної площі спірної квартири - 83,1 кв. м. Внесення відомостей здійснено на підставі технічного паспорта та довідки від 28 жовтня 2019 року, виготовлених ПП «Одеське БТІ».

27 січня 2020 року державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякін К. А. здійснив державну реєстрацію за № 50901206, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо загальної площі спірної квартири, яка змінилася з 83,1 кв. м на 97,5 кв. м за рахунок прибудови площею 47 кв. м. Внесення відомостей здійснено відповідно до технічного паспорта від 20 січня 2020 року № 3/01/20, виготовленого ТОВ «БТІ Сервіс».

31 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір дарування спірної квартири.

Позивач зазначав, що реконструкція спірної квартири проведена ОСОБА_2 самовільно, без відповідного дозволу. Вказані реєстраційні дії є незаконними.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 49460398 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2019 року, вчинене державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бураном А. В. щодо квартири АДРЕСА_3 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення № 50901206 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 січня 2020 року, вчинене державним реєстратором Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним К. А. щодо зазначеної квартири;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у попередній стан зазначене приміщення, відповідно до технічного паспорта від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, з відновленням несучої стіни, яка виходить на фасад будівлі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2021 року, ухваленим у складі судді Салтан Л. В., у задоволенні позову ЖБК «Малиновський-7» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів того, що ЖБК «Малиновський-7» є власником земельної ділянки, на якій проведена реконструкція, а тому позивач є неналежним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ЖБК «Малиновський-7» задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2021 року скасовано.

Прийнято постанову, якою позовну заяву ЖБК «Малиновський-7» до державного реєстратора Бурана А. В., державного реєстратора Карякіна К. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Одеська міська рада, про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення № 49460398 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2019 року, проведене державним реєстратором Бураном А. В. щодо квартири АДРЕСА_3 , яке прийняте на підставі технічного паспорта від 28 жовтня 2019 року № 760/5/2019 та довідки від 28 жовтня 2019 року, виготовленого ПП «Одеське БТІ».

Визнано незаконним та скасовано рішення № 50901206 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 січня 2020 року, проведене державним реєстратором Карякіним К. А. щодо квартири АДРЕСА_3 , яке прийняте на підставі технічного паспорта від 20 січня 2020 року № 3/01/20 та висновку № 3/20 від 20 січня 2020 року, виготовленого ТОВ «БТІ СЕРВІС».

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести в попередній стан нежитлове приміщення № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорта від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного Одеським міським БТІ та реєстрації об`єктів нерухомості, з відновленням несучої стіни, яка виходить на фасад будівлі.

Стягнуто з державного реєстратора Бурана А. В., державного реєстратора Карякіна К. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЖБК «Малиновський-7»

у рівних частках судові витрати у розмірі 43 160,00 грн, по 10 790,00 грн з кожного.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна реконструкція є самочинною і особа, яка її здійснила, не набуває право власності на самочинно реконструйований об`єкт, у силу закону самочинна реконструкція не могла та не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на самочинне реконструйоване нерухоме майно, тим більше на земельній ділянці, яка є прибудинковою територію багатоквартирного будинку, який перебуває на балансі і обслуговуванні створеного мешканцями будинку ЖБК «Малиновський-7». Суд звернув увагу на втручання особою, яка здійснила самочинну реконструкцію, у несучі конструкції багатоквартирного будинку.

Використовуючи неправдивий документ - технічний паспорт від 28 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію права власності на неіснуючу прибудову площею 32,6 кв. м. Після виготовлення ТОВ «БТІ Сервіс» другого технічного паспорта від 20 січня 2020 року, ОСОБА_3 повторно звернувся до державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна К. А., який 27 січня 2020 року здійснив державну реєстрацію шляхом внесення неправдивих відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відносно загальної площі квартири АДРЕСА_3 , яка змінилась з 83,1 кв. м на 97,5 кв. м за рахунок прибудови площею 47 кв. м. З цих підстав, ЖБК «Малиновський-7» правильно оскаржує дії саме ОСОБА_2 , який розпочав протиправні дії щодо зміни призначення квартири з житлової на нежитлове приміщення.

Отже, незаконні дії реєстраторів стали підставою порушення ОСОБА_2 будівельних норм чинного законодавства України, без будь-яких дозвільних документів зруйновано частину несучої стіни багатоквартирного багатоповерхового будинку, захоплено частину прибудинкової земельної ділянки та побудовано без жодного дозвільного документа прибудову.

Таким чином, ОСОБА_2 є безпосередньо належним відповідачем у справі, оскільки саме ОСОБА_2 купив квартиру загальною площею 50,7 кв. м та незаконно самочинно здійснив реконструкцію приміщення, з втручанням в несучі стіни житлового кооперативного будинку, що підтверджується вищевказаним висновком та іншими матеріалами справи.

Незважаючи на відчуження ОСОБА_2 своїй матері - ОСОБА_1 самочинно реконструйованої квартири (нежитлового приміщення) за договором дарування, з реєстрацією за останнім набувачем права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, особа не набула право власності на нього, оскільки відчужене майно збільшеної площі зі збільшеними геометричними розмірами виникло внаслідок самочинної реконструкції, а тому у ОСОБА_2 не виникло та не могло виникнути права власності на нього, а отже, останній не мав права відчужити цей об`єкт на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану закрити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив питання щодо наявності у позивача права на позов.

Апеляційний суд не врахував, що набуття співвласниками багатоквартирних будинків права власності чи права користування спірними земельними ділянками у встановленому законом порядку не здійснювалось, а державна реєстрація права користування на ім`я ЖБК «Малиновський-7» не проводилась, а тому позивач не є користувачем земельної ділянки та не має права на подання позовної заяви.

Неналежність позивача підтверджується і тим, що до Київського районного суду м. Одеси звернулася Одеська міська рада із аналогічним позовом, у якому зазначила про належність земельної ділянки до земель комунальної власності та наявності права на позов.

Крім того, суд апеляційної інстанції повторно розглянув позовні вимоги ЖБК «Малиновський-7», які вирішено у справі № 947/10158/21 за позовом голови ЖБК «Малиновський 7» ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язано ОСОБА_1 провести ремонтно-будівельні роботи щодо відновлення капітальної стіни, яка виходить на фасад будівлі на АДРЕСА_2 , нежитлового приміщення № 3 згідно з технічним паспортом від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеним Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги до попереднього власника, не врахував, що належним відповідачем слід вважати останнього власника самочинно збудованого майна, а тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі. Також не є належними відповідачами державні реєстратори у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а належним відповідачем є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

Апеляційний суд не врахував, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки у випадку встановлення факту самочинного будівництва, належним способом захисту порушеного права є правовий механізм, передбачений статтею 376 ЦК України, а не скасування рішень державних реєстраторів.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22) та у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св18), від 02 березня 2021 року у справі № 910/554/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 204/1053/20 (провадження № 61-21119св21), від 08 січня 2024 року у справі № 947/31700/20 (провадження № 61-175св23).

Доводи інших учасників справи

У травні 2024 року ЖБК «Малиновський-7» подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 17 вересня 1987 року № 475 земельна ділянка площею 0,4 га за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в постійному користуванні ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виділена для експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з прилеглою територією.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в управління ЖБК «Малиновський-7», яке надає житлово-комунальні послуги мешканцям зазначеного будинку.

23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири придбав квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 50,7 кв. м, житловою площею 28,1 кв. м. Технічним планом нерухомості визначено, що у квартирі АДРЕСА_5 немає будь-яких прибудов та зовнішні стінки будинку не порушувались.

31 жовтня 2019 рокудержавним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бураном А. В. прийнято рішення № 49460398 про державну реєстрацію прав та їх обтяженьщодо квартири АДРЕСА_3 .

27 січня 2020 рокудержавним реєстраторомУсатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіним К. А. прийнято рішення № 50901206 про державну реєстрацію прав та їх обтяженьщодо квартири АДРЕСА_3 .

Для прийняття зазначених рішень державним реєстраторам були подані технічний паспорт від 28 жовтня 2019 року № 760/5/2019 на квартиру АДРЕСА_3 та довідку від 28 жовтня 2019 року, виготовлені ПП «Одеське БТІ» (ЄДРПОУ 38642708); технічний паспорт від 20 січня 2020 року № 3/01/20 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 та висновок № 3/20 від 20 січня 2020 року, виготовлені ТОВ «БТІ СЕРВІС» (ЄДРПОУ 39544793) щодо технічної можливості переводу квартири у нежитлове приміщення.

31 січня 2020 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування відчужив своїй матері ОСОБА_1 нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 97,5 кв. м.

Згідно з протоколом № 1 від 16 травня 2020 року загальних зборів членів ЖБК «Малиновський-7», за присутності 81 осіб із 104 членів загальної кількості, за одностайним голосуванням присутніх вирішено: заборонити вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_5 з переводу житлового у нежитлове приміщення, перепланування та добудову, організацію у квартирі медичного закладу; зобов`язати привести власника квартири у попередній стан відповідно до технічного паспорта № 648к від 03 лютого 2003 року та договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2017 року; зобов`язати власника квартири АДРЕСА_5 за свій рахунок відновити зелені насадження шляхом висадки дерев у кількості чотирьох штук.

Відповідно до висновку №45/19 судової будівельно-технічної експертизи від 08 червня 2020 року у квартирі АДРЕСА_3 виконано реконструкцію нежитлових приміщень зі зміною геометричних розмірів, а саме: капітальною прибудовою неконсольного типу, розмірами 2,0 м х 9,0 м (18 кв. м), що має жорстку конструктивну схему та міцний зв`язок із землею (оскільки переміщення капітальної прибудови без заподіяння їй істотної шкоди неможливо). Крім того, у несучій стіні, а саме: у віконному отворі, демонтовано підвіконну кладку та влаштовано дверний отвір. При цьому на час обстеження зазначена прибудова демонтувалась і прибудова, яка зазначена у висновку ТОВ «БТІ Сервіс» від 20 жовтня 2020 року № 3/20 розмірами 4,92 м х 9,54 м (47 кв. м) на час обстеження 26 травня 2020 року фактично відсутня. Реконструкція квартири АДРЕСА_3 виконана і на момент обстеження виконується з втручанням у несучі конструкції жилого будинку, що порушує вимоги пункту 8.14 ДБН 2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, а саме по розширенню віконного прорізу, а також ДБН А. 2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» по відсутності проектної документації на влаштування прибудови та втручання у несучі конструкції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі № 420/5314/20, задоволено позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_4 про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) від 03 квітня 2020 року № ОД 061200940917 «Реконструкція нежитлового приміщення № 3 з внутрішнім переплануванням за адресою: АДРЕСА_2 , під медичну клініку, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані», за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 ».

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі № 947/10158/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року (провадження № 61-5360св24), апеляційну скаргу голови ЖБК «Малиновський-7» задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов голови ЖБК «Малиновський-7» ОСОБА_5 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести у попередній стан нежитлове приміщення АДРЕСА_3 відповідно до технічного паспорта від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного ОМБТІ та РОН із зобов`язанням відновлення несучої стіни.

Зобов`язано ОСОБА_1 провести ремонтно-будівельні роботи щодо відновлення капітальної стіни, яка виходить на фасад будівлі на АДРЕСА_2 нежитлового приміщення № 3 згідно з технічним паспортом від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеним ОМБТІ та РОН.

У задоволенні вимог до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Щодо позовних вимог ЖБК «Малиновський-7» про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

У постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) Велика Палата Верховного Суду вказала:

- сам собою факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки (пункт 89);

- права власника земельної ділянки порушуються у результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки у реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (пункт 92);

- за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (пункт 112);

- належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження нею, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113);

- оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (пункт 152).

Отже, за змістом наведених висновків, вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності є неналежним способом захисту.

Таким чином, висновок апеляційного суду про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2019 року та від 27 січня 2020 року суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) про те, що права власника (користувача) земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно.

Крім того, державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран А. В. та державний реєстратор Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякін К. А. не є належними відповідачами за позовними вимогамипро визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19)).

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимогЖБК «Малиновський-7» до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А. В., державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна К. А. про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У силу вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення процесуальних прав, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині, також підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції відмовив у позові з неправильних правових підстав.

Щодо позовних вимог ЖБК«Малиновський-7» про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у попередній стан спірне приміщення

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Діяльність суду під час здійснення судочинства у цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже, підставою для ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Однією з цілей застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подання нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. Здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 990/433/18 (провадження № 11-61заі18) зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.

У квітні 2021 рокуголова ЖБК «Малиновський-7» Скаковський О. А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у попередній стан нежитлове приміщення АДРЕСА_3 відповідно до технічного паспорта від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості із зобов`язанням відновлення несучої стіни (справа№ 947/10158/21)

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року у справі № 947/10158/21 у задоволенні позову голови ЖБК «Малиновський-7» ОСОБА_5 відмовлено.

У вересні 2021 року ЖБК «Малиновський-7» звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А. В., державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна К. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому, зокрема, просив зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у попередній стан зазначене приміщення, відповідно до технічного паспорта від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, з відновленням несучої стіни, яка виходить на фасад будівлі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі № 947/10158/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року (провадження № 61-5360св24), апеляційну скаргу голови ЖБК «Малиновський-7» задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов голови ЖБК «Малиновський-7» ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести у попередній стан нежитлове приміщення АДРЕСА_3 відповідно до технічного паспорта від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості із зобов`язанням відновлення несучої стіни.

Зобов`язано ОСОБА_1 провести ремонтно-будівельні роботи щодо відновлення капітальної стіни, яка виходить на фасад будівлі на АДРЕСА_2 , нежитлового приміщення № 3 згідно з технічним паспортом від 03 лютого 2003 року № 648 К, складеного Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

У задоволенні вимог до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Предмет позову у справі, яка переглядається, є тотожним предмету позову у справі № 947/10158/21, в якій апеляційний суд ухвалив рішення, яке набрало законної сили.

У справі, яка переглядається, та у справі № 947/10158/21 також є тотожними підстави позовів, оскільки в обох справах позивач обґрунтовував позовні вимоги незаконністю будівництва прибудови до спірної квартири.

За таких обставин наявні підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ЖБК «Малиновський-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану, згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя стаття 412 ЦПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанцій розглянув справу з неправильним застосуванням норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ЖБК«Малиновський-7» до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А. В., державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна К. А., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині, також підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції відмовив у позові з інших підстав.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у силу вимог частини третьої статті 400 ЦПК України та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ЖБК «Малиновський-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану підлягає скасуванню із закриттям у цій частині провадження у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 13 620,00 грн підлягають стягненню з ЖБК «Малиновський-7» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимогЖитлово-будівельного кооперативу «Малиновський-7» до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана Андрія Володимировича, державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Одеська міська рада, про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-7» до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана Андрія Володимировича, державного реєстратора Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Одеська міська рада, про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів відмовити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Одеська міська рада, про зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Одеська міська рада, про зобов`язання відновити приміщення до попереднього стану закрити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-7» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 620,00 грн (тринадцять тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець