Рішення

від 03.04.2025 по справі 752/1094/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1094/23

Провадження № 2/752/504/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.04.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційний-аналітичний центр» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Державного Підприємста «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 25.07.2013 працював льотчиком-спостерігачем Чернігівського авіа відділення в ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів». З 11.08.2016 позивача було звільнено із займаної посади згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що у день звільнення повний розрахунок проведено не було. З січня 2016 відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату. При цьому, позивач продовжував працювати і виконувати свою трудову діяльність.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 11.08.2016 по 05.12.2023 у сумі 357095,13 грн та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.

У квітні 2023 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовну заяву подано з пропущенням строків позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.

У листопаді 2023 представник відповідача надав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у поясненнях.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2024 клопотання представника відповідача Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» - Бишовець Вікторії Анатоліївни про заміну первісного відповідача на належного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку - задоволено. Замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку - первісного відповідача Державне підприємство «Українська державна база авіаційної охорони лісів» на належного відповідача - Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційний-аналітичний центр» (код ЄДРПОУ: 00994207; місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1).

У липні 2024 представник відповідача подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач був звільнений з 11.08.2016, але з даним позовом звернувся до суду в січні 2023, тобто більше ніж через шість років після звільнення. Крім того, зауважив, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у додаткових письмових поясненнях.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював льотчиком-спостерігачем Чернігівського авіа відділення в ДП «Укравіабаза».

11.08.2016 позивача звільнено з посади льотчика-спостерігача за переведенням для подальшої роботи в Державному підприємстві «Лісогосподарчий іноваційно-аналітичний центр» згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується Наказом Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 49/к від 10.08.2016

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Пунктом 2 Наказу Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 49/к від 10.08.2016 встановлено, члену комісії з припинення ДП «Укравіабаза» (Попова О.О.) провести повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства та виплатити йому грошову компенсацію за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 25.07.2015 по 11.08.2016.

Відповідно до п. 1 наказу Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 222 від 29.04.2016 «Про припинення Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» припинити ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр».

Наказом ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» № 17 від 29.06.2016 встановлено з 01.07.2016 до 30.12.2016 простій у роботі державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів».

Однак, в день звільнення позивача 11.08.2016 року, відповідач не здійснив виплату належних коштів.

Згідно довідки ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» б/н від 11.08.2022, виданої ОСОБА_1 вбачається, що останній працював у Державному підприємстві «Українська державна база авіаційної охорони лісів» на посаді льотчик-спостерігач та його заробітна плата у розрахунковому періоді становила: травень 2016 - 2923,20 грн, червень 2016 - 2878,25 грн, середньоденна заробітна плата - 152,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.08.2022 у справі № 752/1930/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Укравіабаза» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задоволено і стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 25277,05 грн. Зобов`язано ДП «Укравіабаза» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач зазначає та не спростовано позивачем, що останньому виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 25277,05 грн на виконання вищевказаного рішення суду.

При цьому, слід також враховувати, що на день звернення ОСОБА_1 до суду з даною вимогою (19.01.2023) діяла нова редакція статті 117 КЗпП України, яка передбачає, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні виплачується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. А тому вимога позивача про стягнення даної компенсаційної виплати за період з дня звільнення і до дня пред`явлення вимоги, що становить більше шести з половиною років, є незаконною та не може бути задоволена.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Перебіг строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №204/3645/20 (провадження №61-2520св22).

Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 759/1933/20 вказав на те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Надаючи оцінку встановленій позивачем сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 357095,13 грн, можна дійти висновку про непропорційність і не співмірність вказаної суми, що має над компенсаційний характер відповідальності роботодавця, у порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача, в призмі недоотримання ним при звільненні заробітної плати, а саме 25277,05 грн.

Так, компенсація у розмірі 357095,13 грн, яку просить стягнути ОСОБА_1 майже у 20 разів перевищує розмір недовиплаченої частини сум, які належали позивачу при звільненні, що загалом становить 25277,05 грн у чому полягає очевидна не співмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості.

Суд зауважує, що Позивач звернувся з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач звернувся до суду в січні 2023.

З наведеного слідує, що дії працівника призвели до значного збільшення розміру компенсаційної виплати - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційний-аналітичний центр» про стягнення середньоденного заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Ю.Ю.Мазур