Рішення

від 15.04.2025 по справі 452/453/25

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючий суддя Ференц Р.І., секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 452/453/25

Провадження №2/458/126/2025

за участі сторін цивільного провадження позивач ОСОБА_1 не прибув, представник позивача адвокат Підодвірний Т.І. не прибув, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» повноважний представник неприбув, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. не прибула, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повноважний прендставник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Самбірського району Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.02.2025року в Самбірський міськрайонний суд Львівської області від представника позивача адвоката ПідодвірногоТ.І. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №65425, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною від 22.12.2021року; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 7211,20грн, з яких: судовий збір за подання позовної заяви 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025року у провадження судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області КущТ.М. передана дана справа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 05.03.2025року справу було передано на розгляд судді Ференц Р.І.

Предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 12 ст.28 ЦПК України визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Місце виконання виконавчого напису визначено ст..24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2024 року заступником начальника Турківськсто відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №65425 посвідченого і виданого 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про стягнення з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 16990,00 грн.

Відомостей щодо скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять, отже вона є чинною.

Cправа повинна розглядатися за правилами альтернативної підсудності і за її вибором, з врахуванням вимог ст..24 Закону України «Про виконавче провадження», якою дано визначення місця виконання виконавчого документу - місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або місцезнаходження його майна.

Таким чином, враховуючи, що місце виконання виконавчого напису нотаріуса є визначеним, та відповідає місцезнаходженню, місцю проживання, реєстрації ОСОБА_1 є Львівська область Самбірський район с.Верхнє Висоцьке, враховуючи дані паспорта громадянина України, позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, має розглядатися Турківським районним судом Львівської області.

У зв`язку з вище вказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. Ч.ч.8,12,16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з ст..28 ЦПК України підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Стислий виклад позиції сторін по справі.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач всвоєму позовізазначає,що Турківськоговідділу державноївиконавчої службиу Самбірськомурайоні Львівськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції надійшов лист, з якого йому стало відомо про винесену постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника. Йому стало відомо, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №65425 посвідченого і виданого 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про стягнення з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 16990,00 грн закредитним договором№ 75924653від 28.07.2021року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що для визнанняспірного виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню,є те,що прийого вчиненнібуло порушеновимоги нормчинного законодавстваУкраїни щодозмісту такоговиконавчого напису,не отриманонотаріусом необхідногообсягу документівта інформації,заборгованість,яка сталапредметом стягненняза оскаржуванимвиконавчим написом,не булабезспірною,така заборгованістьвідсутня передстягувачем (апо справівідповідачем), а також він отримавши грошові суми в кредит проводив погашення заборговансті, однак такі оплати не були враховані. Позивач заперечує наявність заборгованості за укладеним 28.07.2021 року між ним із товариством з обмеженою відповідальністю «1безпечне агентвонеобхідних кредитів» по кредитному договору № 75924653.

Сторона позивача в судове засідання не прибули, просили справу слухати у відсутність торони по справі.

Позиція відповідача.

Відповідач не забезпечив самопредставництво при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причини не прибуття в суд не повідомив. На адресу суду надіслав заяву, якою визнав позовні вимоги, просив стягнути в користь позивача половину сплаченого судового збору, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, врегулювати спір за участі судді.

Позиція третіх осіб.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також скерування судових повісток на електронну поштову скриньку. Заяви та клопотання на адресу суду надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив, в визначені судові засідання не прибув.

Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також скерування судових повісток на електронну поштову скриньку. На адресу суду надіслав заяву про слухання справи у його відсутність.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачем 04.02.2025року подано позовну заяву.

Від позивача інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Відповідач 13.03.2025 року надіслав клопотання про врегулювання спору за участі судді та заяву про визнання позову, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідач інших клопотань і заяв на адресу суду не надсилав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області КущТ.М. від 06.02.2025року матеріали справи передано за територіальною юрисдикцією на розгляд до Турківського районного суду Львівської області з підстав, які вказані в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 07.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визнано явку сторін в судове засідання обов`язковою, відповідачу визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Судові засідання про справі призначалися 03.04.2025 року, 08.04.2025 року, 15.04.2025 року.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст.223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

15.04.2025 року по справі постановлено ухвалу, якою вирішено провести заочний розгялд справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

28.07.2021 року між позивачем ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «1безпечне агентвонеобхідних кредитів» було укладено кредитний договір № 75924653 7.

22.12.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 65425, відповідно до якого, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» було виріено стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість в розмірі 16990,00 грн, яка складається з 11940,00 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за кредитним договором № 75924653 від 28.07.2021 року за кредитним договором № 75924653 від 28.07.2021 року та 50 грн плата за вчинення виконавчого напису.

Стягнення заборгованостіпроводиться заперіод з20.12.2021року по22.12.2021року.

10.12.2024 року заступником начальника Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції М.Я.Жавко на підставі вчиненого 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером виконавчого провадження ВП№76738915.

Спір у даній справі виник у зв`язку із оспорюванням ОСОБА_1 законності вчиненого 22.12.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» виконавчого напису №65425 про стягнення з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 16990,00 грн, яка складається з 11940,00 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за кредитним договором № 75924653 від 28.07.2021 року та 50 грн плата за вчинення виконавчого напису, у зв`язку з чим суд надав кожному учаснику справи право на розгляд його справи судом із реалізацією процесуальних прав та обов`язків, спрямованих на забезпечення справедливого розгляду справи.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копію паспорта громадянина України.

На примусовому виконанні у Турківському відділі державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП№76738915, у якому позивач є боржником.

Не погоджуючись з діями нотаріуса в частині вчинення виконавчого напису, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обгрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст..9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст..13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ст..55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Зконом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIIIвиконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Заокном та іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Заокнупідлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIIIпередбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства Юстиції України 02.04.2012 року №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст.24 Закону №1404-VIII.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1404-VIIIвиконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 Закону №1404-VIII, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що законодавством визначено вимоги до місця відкриття виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.2 ст.48 Закону №1404-VIIIстягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 2 ст.56 Закону №1404-VIIIпередбачено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Приймаючи виконавчий документ до свого виконання, Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виходив з того, що у виконавчому написі № 65425 посвідченого і виданого 22.12.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вказано адресу місця проживання боржника, а позивача по справі Львівська область Самбірський район м.Тура, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

При цьому, матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, а Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як сторона по справі, не надали суду даних про проживання боржника, а позивача по справі, за іншою адресою.

Вказана адреса місця реєстрації та фактичного проживання позивача відображена і в кредитному договорі, який укладений між позивачем і товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентво необхідних кредитів», про що відображено також у виконавчому написі нотаріуса.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Будь-яких інших доказів, окрім наданих доказів позивачкою на підтвердження реєстрації та її проживання Львівська область Самбірський район с.Верхнє Висоцьке матеріали справи не містять.

У сукупностівикладених обставин,суд дійшоввисновку,що наетапі вирішенняпитання провідкриття виконавчогопровадження уприватного виконавцявідсутній обов`язок,а отжеі будь-якиймеханізм,спрямований наперевірку законностівиконавчого документата правильностівизначення вньому адресимісця проживання/перебуванняборжника.Узв`язку зчим,приватний виконавецьмав правовизначені закономпідставиприймати рішеннядля відкриттявиконавчого провадженняна підставівиконавчого напису,в якомубуло вказаноадресу місцяпроживання ОСОБА_1 як Львівська область Самбірський район с.Верхнє Висоцьке.

Натомість, відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 - несе нотаріус.

Нотаріальна дія, а також нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

У випадку, якщо нотаріусом було не дотримано вище вимог законодавства, або стягувачем не надано документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та не дотримано інших вимог, щодо вчинення такого напису, боржник зможе реалізувати своє право на звернення до суду з метою визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріусу.

В даній справі Лях В.П., не погоджуючись з прийнятим рішення нотаріуса, звернувся з даним позовом в суд.

В своючергу судвстановив,що предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і оспоренням законності вчинених за зверненням стягувача такого виконавчого напису.

Приймаючи до розгляду даний позов і вирішуючи спір, суд дотримувався принципу доступу до правосуддя, оскільки надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви порушує право особи, на доступ до правосуддя. Так, у справі Перез де Рада Каванілес до Іспанії від 28.10.1998 року (§49, заява № 28090/95) ЄСПЛ визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§ 29 рішення ЄСПЛ у справіВальчілі до Франціївід 26.07.2007 року, заява № 35787/03).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом ст..ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст..18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерсва юстиції України від 22.02.2012 року №296/5(надалі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (в розумінні п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі ст..87 Закону України «Про нотаріат» для стягненнягрошових сумабо витребуваннявід боржникамайна нотаріусивчиняють виконавчінаписи надокументах,що встановлюютьзаборгованість.Перелік документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написів,встановлюється КабінетомМіністрів України.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус керується і повинен був керувати нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та іншими нормативними актами.

Умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачені у положенні ст.88 Закону України «Про нотаріат», а також у п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п.1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

На виконання вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат»Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадитьс у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172(із змінами і доповненнями на час вчинення виконавчого напису), до відповідних документів було віднесено виключно нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 року у справі №6-158цс15 зазначено, щонотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, передбачених Переліком №1172.

Щодо місця вчинення виконавчого напису, то суд враховує, що моментом вчинення виконавчого напису є те, що виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. В даному випадку приватний нотаріус нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., отримавши документи для вчинення виконавчого напису, не мав прямої заборони на вчинення виконавчого напису стосовно боржника, який зареєстрований Львівська область Самбірський район м.Турка, і за зверненням стягувача ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» юридична адреса якого Бучанський р-н, Київська обл, м.Ірпінь, вулиця Соборна, буд.98а, каб.70.

Суд звертає увагу на факт вчинення виконавчого напису на підставі нормативно-правового акту, який був скасований, з врахуванням наступного.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

В даному випадку виконавчий напис вчинено на підставі нормативно-правового акту, який був скасований.

Діюче законодавство на момент вчинення 22.12.2021року виконавчого напису за №65425 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. на кредитному договорі № 75924653 від 28.07.2021 року - не дозволяло вчиняти виконавчого напису на кредитному договору, оскільки такий укладений у простій письмовій формі, і такий договір був і не є нотаріально посвідченим договором.

26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" такого змісту: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Відповідно до п.2 Переліку (із змінами внесенимиПостановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, нотаріус Солонець Т.М., на думку суду, отримавши від ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» оригінал кредитного договору № 75924653 від 28.07.2021 року, вчинив 22.12.2021 виконавчий напис за № 65425 на підставі отриманого кредитного договору, що вбачається з бланку виконавчого напису нотаріуса в той час, коли були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.

Таке твердженнясуду підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 якою постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус Солонець Т.М. в порушення вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не мав правових підстав для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі № 75924653 від 28.07.2021 року, оскільки такий кредитний договір нотаріально не посвідчений та не забезпечений іпотекою, відповідно такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Щодо вчинення виконавчого напису на підставі безспірної заборгованості судом враховано наступне.

З матеріалів даної цивільної справи і з врахуванням діючого законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент такого звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Характер правового регулювання питання безспірності дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Визначаючи поняття безспірності, що міститься в главі Закону України «Про нотаріат», суд оцінює таке поняття як з точки зору науково-теоретичного (в так званому урахуванні позицій вчених у цій галузі), так і практичного значення, оскільки у вказаному Законі не міститься фактичного визначення цього терміну.

Зокрема, поняття "безспірний" є антонімом слова "спірний", яке походить від слова "спір". Спір необхідно розуміти як протистояння, протидія, перешкода, перепона здійснення права, як спірне правовідношення, яке перейшло в стан невизначеності, спірності в результаті правозастосування. Спір про право - це юридичний конфлікт рівноправних суб`єктів, який виникає внаслідок розбіжності їх поглядів на взаємні права та обов`язки, який проявляється в протистоянні сторін. Спір про право це обмін вимогами та запереченнями, що мають юридичне значення, висунутих та обґрунтованих відповідно до визначених процедурно-процесуальних норм. Це сам конфлікт, його різновид.

Таким чином, спір про право можна визначити як формально визнана розбіжність між суб`єктами цивільного права, яка виникла по факту порушення чи оспорення суб`єктивного права однією стороною цивільних правовідносин іншою стороною, яке вимагає урегулювання самими сторонами чи вирішення судом.

В свою чергу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»містить визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів", згідно з яким це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Крім того, з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції "безспірні факти" це факти в цивільному праві і процесі обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільної справи, про існування яких сторони не спорять. Факт є безспірним, якщо він підтверджується поясненнями позивача й відповідача, за твердженнями однієї сторони і визнанням іншої.

Також, термін безспірності знайшов своє відображення і в судовій практиці вищих судових інстанції при вирішенні спорів, пов`язаних із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якими вказується на те, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання, а встановлення при вирішенні таких спорів наявності розбіжностей у посиланнях сторін щодо таких ознак зумовлювало висновки про відсутність безспірності не в залежності від існування судових спорів (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №910/21683/17, від 13.11.2018 року у справі №914/163/14 та інші).

Безспірність є антонімом слова спірність, а тому суд вважає, що безспірністю є стан правовідношення, в якому всі його учасники погоджуються із сукупністю наявних в них на певний момент час сукупності прав та обов`язків по відношенню один до одного.

Положення щодо передування спору та права сторони передати його вирішення на розгляд суду, передбачені нормами матеріального права, і спір передує подачі позову до суду та відкриттю провадження у справі судом, а вчинення таких дій стороною спору є її правом, яке спрямоване на вирішення спору, проте ніяким чином не впливає на існування такого спору. Відтак, спір існує незалежно від передачі його на розгляд до суду, та можна вважати, що з моменту звернення до суду спір з матеріально-правової площини трансформується в процесуально-правову.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Правова позиція щодо визначення документів такими, які підтверджують безспірність заборгованості, сформована Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також Вищим Господарським судом України в ухвалі ВССУ від 15.06.2011 року №6-4882св11 та в постанові ВГСУ від 27.10.2011 року №5015/1965/11.

Безспірність заборгованості можуть підтверджувати виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Іншими словами таким бухгалтерським документом може бути виписка по рахунку.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 року при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої.

З врахуванням зазначеного, стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису законодавцем не відноситься до безумовних способів задоволення вимог кредитора, адже такою умовою є наявність безспірності, тобто погодження всіх учасників спірних правовідносин.

Таким чином, передбачене законом право кредитора захистити свої права шляхом вчинення виконавчого напису не нівелює необхідність відповідності такого напису вимогам законодавства, а відтак такий напис може бути вчинено за відсутності спору між сторонами щодо заборгованості, в іншому випадку спір підлягає вирішенню судом.

Приписи Закону України «Про нотаріат»не визначають обов`язку нотаріуса перевіряти суб`єктивну думку особи відносно якої вчиняється такий напис, однак наведене, у випадку невідповідності кредиторських вимог критерію безспірності, не звільняє кредитора від наслідку у вигляді нівелювання такого виконавчого документу та втрати сплачених за нотаріальні дії коштів з правом реалізувати інші, передбачені законом чи договором способи захисту свого права.

Тобто, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України,ст.ст. 50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Законодавство визначає диспозицією норми, яка регулює можливість захисту цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису критерію "безспірності", а не "обґрунтованості", що позбавляє суд необхідності оцінювати розмір заборгованості, адже для встановлення факту безспірності необхідна думка сторін правовідносин щодо оспорення чи не оспорення такої заборгованості.

Позов у даній справі мотивовано відсутністю заборгованості, за якою вчинено оскаржувані виконавчі написи, критерію безспірності, зокрема, позивач вказує про відсутність такої заборгованості і в такому розмірі, що не було враховано кредитором при вчиненні спірних виконавчих написів.

Виходячи з права кожного на вирішення його справи судом, позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку відсутністю безспірності заборгованості, на погашення якої вчинено виконавчий напис, є волевиявленням боржника щодо його бажання розглядати справу судом у визначеному законом порядку.

Право боржника за кредитом, відносно якого вчинено виконавчий напис, має право на розгляд справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, і таке право не може бути обмежене.

При цьому, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд перевірив доводи боржника (позивача по справі) у повному обсязі й установив та зазначив в рішенні, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав небезспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, на думку суду не існувала заборгованість в такому обсязі, яка вказана у виконавчому написі, існує спір про заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Відповідачем не спростовано доказів і позиції позивача, у зв`язку з чим суд за таких обставин приймає позицію позивача.

В даній справі, звертаючись з позовом до суду про визнання виконавчого напису № 5425 посвідченого і виданого 22.12.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. таким, що не підлягає виконанню, позивачем було визначено, зокрема, що: заперечує наявність і існування станом на 2021 рік заборгованості в саме такому розмірі за укладеним ним із товариством з обмеженою відповідальністю «1безпечне агенствонеобхідних кредитів» по кредитному договору №75924653 від 28.07.2021 року, а заборгованості, яка стала предметом стягнення за виконавчим написом, існувала на момент його вчинення, проте не в такому розмірі, а оджеі безспірністьнаявності боргута йогорозміру; напис не відповідає вимогам Переліку документів.

Оскільки закон не визначає строку, коли боржник/особа, відносно якого вчинено виконавчий напис, може заявити про небезспірність заборгованості, суд виходить із принципів розумності та справедливості, і вважає, що така заява має бути здійснена в розумний строк, коли такій особі стало відомо про виконавчий напис.

Судом при вирішенні даного спору враховано те, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Термін "суд" може поширюватися на органи, які розглядають обмежене коло специфічних питань, якщо такий орган забезпечений відповідними гарантіями, однією із яких відповідно до п.95 рішення Європейського суду з прав людини "Рінгайсен проти Австрії" від 16.07.1971 року є те, що процес у таких органах має забезпечувати виконання гарантій справедливого судочинства.

Оскільки, положення законодавства не передбачають обов`язку нотаріуса при вчиненні виконавчого напису навіть з`ясовувати думку особи, відносно якої вчиняється такий напис, то суд вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не підпадає під широке тлумачення суду в розумінні Конвенції.

З оглядуна наведенете,що позивачем ОСОБА_1 на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач та треті особи не спростували правомірність своїх дій, враховуючи в сукупності те, що вчинення 22.12.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. виконавчого напису, який зареєстрований в реєстрі за № 65425 мало місце з приводу поданого документу - договору № 75924653 який укладений між ОСОБА_1 ,як позивачемпо данійсправі, і товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентво необхідних кредитів» 28.07.2021 року, який не передбачено Переліком документів, з урахуванням волевиявлення божника щодо відсутності заборгованості і його волевиявлення врегулювати питання заборгованості в позасудовому порядку в обраний кредитором спосіб (шляхом вчинення виконавчого напису), а також враховуючи на позицію відповідача та третіх осіб, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса № 65425 таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору, витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК Українив редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Однією з основних засад цивільного судочинства, згідно вимог п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову .

З позовної вимоги вбачається, що позивач просить стягнути судовий збір, який був ним оплачений у зв`язку з подачею позовної заяви, а також заяви про забезпечення позову.

Згідно долученої до заяви квитанції №4573-5294-1948-7757 від 26.01.2025року вбачається, що позивачем через АТ «Таскомбанк» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 1211,20грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

За таких обставин суд вирішив стягувати з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в користь ОСОБА_1 судові витрати сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви.

Стосовно витрат на професійну правову (правничу) допомогу суд враховує наступне.

Позивач обґрунтовує доводи тим, що приведено попередній розрахунок судових витрат 6000грн витрати на правничу допомогу. Позивач уклав із адвокатом Підодвірний Т.І. Договір про надання правової допомоги від 22.01.2025року. Відповідно до цього договору правовою допомогою є представництво у цивільній справі на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Розрахунок вартості виконаної роботи складає 1000 грн тривалість однієї години усної консультації, аналіз та вивчення судової практики тривалістю 2 години на загальну вартість 2000 грн (вартість 1 години 1000 грн), підготовка позовної заяви тривалістю 5 годин на загальну вартість 3000 грн (вартість 1 години 600 грн).

Вказані документи підтверджують факт надання адвокатом відповідачу юридичних послуг, їх обсяг та вартість, а тому є саме тими доказами, на підставі яких встановлюється розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у Додатковій постанові від 19.02.2020року по справі N 755/92і 5/ 15-ц (провадження N 14-382цс19) зазначила наступне - у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2021р. по справі №905/717/20 зазначив таке: «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися па критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ПІК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2020року по справі № 910/5410/19 зазначила: «..При цьому, як вірно зазначив апеляційний суд, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.»

Зважаючи на викладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правової допомоги, водночас сторона відповідача, заперечуючи проти вартості витрат, посилається на те, що вартість адвокатських послуг є значно завищеною та є неспіврозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складності справи та ринковим цінам на адвокатські послуг в аналогічних справах, у звязку з чим просить стягнути такі витрати в розмірі 3000,00 грн.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п.9 ч.1 ст.1 закону №5076-VI установлено, що представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI інші види правової допомоги є видами адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Окрім цього, адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Вирішуючи подану заяву за встановлених обставин, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується звернення до суду, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи характер виконаної представником відповідача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи, що позов про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволено, а в задоволенні позову в частині визнання квартири спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживали без шлюбу відмовлено, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви.

При вирішенні даної заяви судом враховано те, що згідно п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено, що підтверджується позиціями висловленими об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021року у справі № 925/1137/19, а також Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02.12.2020року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 25.05.2021року по справі № 910/7586/19, та від 15.06.2021року по справі № 159/5837/19.

З огляду на вище вказане, суд дійшов до переканання, що вимога про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу підлягає до часткового задоволення, підлягає до стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 3000,00грн, а в решті вимог - відмовити.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04),що згідно з його усталеною практикою,якавідображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,урішенняхсудівта інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави,на яких вони ґрунтуються.

Хочап.1 ст.6Конвенції зобов`язуєсудиобґрунтовувати свої рішення,його не можна тлумачити як такий, щовимагає детальної відповіді на кожен аргумент.Міра,до якої судмає виконатиобов`язокщодообґрунтуваннярішення,можебути різноюв залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" від09.12.1994 року,серія A,№303-A,п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-78,95,258,259,263-265,268,272,273 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 22.12.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. запис уреєстрі нотаріальнихдій підпорядковим номером № 65425 виконавчий напис на кредитному договорі № 75924653 від 28.07.2021 року, який був укладений між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «1безпечне агенствонеобхідних кредитів» про стягнення з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 16990,00 грн, яка складається з 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 11940,00 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 50,00 грн плати за вчинення виконавчого напису за період з 20.12.2021 року по 22.12.2021 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 3000,00грн.

В решті вимог ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» витрат на професійну правову (правничу) допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 08205 Бучанський р-н, Київська обл, м.Ірпінь, вулиця Соборна, буд.98а, каб.70; код платника податків за ЄДРПОУ 35017877.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна;

юридична адреса місця знаходження згідно інформації відповідно до Єдиного державного реєстру нотаріусів: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки,буд.20 кв.19

Турківський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: майдан Шевченка, буд.26-б м.Турка Самбірський район Львівська область 82500, код платника податків за ЄДРПОУ 35038546.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2025 року

Суддя Р.І. Ференц