Рішення

від 19.12.2007 по справі 20-7/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" грудня 2007 р. справа № 20-7/395

За позовом:          Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”

          (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29)

          в особі Севастопольської філії

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 15)

до відповідача:          Виробничо-комерційного приватного малого підприємства „Промбаза”

          (м. Севастополь, Камишове шосе, 14)

          (м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 26-193)

          (м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 26-93)

про          розірвання Договору купівлі-продажу житла в м. Севастополі № 1 від 31.12.1993, укладеного між позивачем та відповідачем,

          стягнення коштів, сплачених за Договором № 1 від 31.12.1993 в розмірі 8300,00 грн.,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Куваєва А.С., юрисконсульт І категорії юридичного відділу, довіреність № 94 від 30.01.2007;

від відповідача:          - не з'явився.

Суть спору:

05.11.2007 (вх.№3784) Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії  звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Виробничо-комерційного приватного малого підприємства „Промбаза” про розірвання Договору купівлі-продажу житла в м. Севастополі № 1 від 31.12.1993, укладеного між позивачем та відповідачем, стягнення коштів, сплачених за Договором № 1 від 31.12.1993 в розмірі 8300,00 грн., з посиланням на статті 188, 193, 206 Господарського кодексу України, статті 16, 611, 612, 651, 652, 653, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.11.2007 порушено провадження по справі (арк.с.1-2).

Відповідач явку уповноважених представників в попереднє 19.11.2007 та судові 04.12.2007, 19.12.2007 засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 08.11.2007, 04.12.2007 не виконав, витребуваних документів та доказів, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним  чином та своєчасно, в матеріалах справи міститься повернення документів, надісланих на адреси відповідача, з відміткою установи пошти: за закінченням терміну зберігання (арк.с.29-34).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, так як позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

31.12.1993 між Виробничо-комерційним приватним малим підприємством „Промбаза” (Продавець) та Севастопольською міською дирекцією Укрсоцбанку - Позивачем (Покупець) укладено Договір № 1 купівлі-продажу житла в м. Севастополі, згідно з яким Продавець продає та передає свою власність, а Покупець приймає та оплачує її згідно пункту 3.1 Договору (арк.с.10).

Згідно пункту 2.1 Договору, його предметом є: Продавець, маючи своєю власністю в житловому будинку на 120 квартир, що будується, за адресою: другий мікрорайон Куликова поля, згідно пункту 5.3 Договору про спільне будівництво житлового будинку (на праві загальної приватної власності) за № 7 від 14.10.1992, та користуючись заставним правом власності (володіння проектно-кошторисною документацією згідно п.6 зазначеного Договору) продає свою власність в вигляді двох двохкімнатних квартир та двох однокімнатних квартир, а Покупець покупає ці квартири, становлячись їх власником.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Продавець продає та передає право власності Покупцю на дві двохкімнатні та дві однокімнатні квартири та перераховує на розрахунковий рахунок Продавця 840000000 крб.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Покупець після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця становиться власником предмету Договору, а також незавершеного будівництва по цьому об'єму житла (дві двохкімнатні та дві однокімнатні квартири).

Відповідно до пункту 3.4 Договору, після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, Покупець стає володільцем двох двохкімнатних квартир, кожна по 118,1 м2 на п'ятому поверсі та двох однокімнатних квартир, кожна по 89,54 м2 на п'ятнадцятому поверсі.

Згідно пункту 4.1 Договору, Покупець перераховує зазначену в пункті 3.1 Договору суму протягом трьох днів на розрахунковий рахунок Продавця з моменту підписання цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлені нормативні строки будівництва зазначеного будинку: початок –серпень 1993 року, здача в експлуатацію –IV квартал 1995 року (грудень 1995 року).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Продавець передає Покупцю Договори № 7 від жовтня 1992 року про свою власність на дві двохкімнатні та дві однокімнатні квартири, що продаються ним Покупцю.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, вартість квартир в сумі 840000000 крб. Є кінцевою та перегляду на день здачі житла не підлягає.

03.01.1994 відповідач виставив позивачу Рахунок б/н на суму 830000000,00 крб., який сплачений позивачем (арк.с.12).

04.01.2002 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу житла № 1 від 31.12.1993 (арк.с.11).

Згідно з умовами Додаткової угоди, Сторони підтвердили факт виконання Покупцем зобов'язання про оплату вартості об'єкту купівлі-продажу по рахунку № 1 від 03.01.1994 в повному обсязі (пункт 1);

Продавець підтвердив факт виконання зобов'язання по фінансуванню своєї частки в будівництві житлового будинку згідно пункту 3.2.1 Договору про спільну діяльність від 14.10.1992 №7, про що надав Покупцю необхідні докази (пункт 2);

Продавець зобов'язується потягом одного місяця після закінчення будівництва будинку передати по двосторонньому Акту Покупцю об'єкт купівлі-продажу, зазначений в пункті 3.4 Договору (пункт 3);

Право власності на об'єкт купівлі-продажу у Покупця виникає з моменту підписання двохстороннього Акту прийому-передачі майна, зазначеного в пункті 3.4 Договору (пункт 4);

Пункти 3.1, 3.2, 3.4 Договору викладені в такій редакції:

„3.1. Продавець передає у власність Покупцю дві двохкімнатні та дві однокімнатні квартири, а Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця 840000000 крб.

3.2. Після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у Покупця виникає право вимоги на передачу йому об'єкту купівлі-продажу.

3.4. Покупець стає володільцем двох двохкімнатних квартир, кожна по 118,1 м2 на п'ятому поверсі та двох однокімнатних квартир, кожна по 89,54 м2 на п'ятнадцятому поверсі після підписання двохстороннього Акту прийому-передачі.” (пункт 7).

18.07.2007 вих.№02-02/27-5048 позивач направив на адресу відповідача лист з пропозицією розірвати договір купівлі-продажу житла № 1 від 31.12.1993 та повернути сплачені кошти в сумі 8300,00 грн., направивши Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу житла № 1 від 31.12.19993 (арк.с.13-18).

Згідно Акту про виділення до знищення документальних матеріалів від 26.01.1998, знищені Меморіальні документи дня, Природно-витратні касові документи, Лицеві рахунки, Сальові відомості, Зведені картки, Зразки підписів за 1994 рік, Штафелі за 1993-1994 роки (арк.с.38).

Згідно довідці, наданої відповідача, позивачем електропоштою 04.01.1994 на рахунок відповідача перераховано суму 830000000,00 крб. (рахунок 468939) в якості авансу на придбання житла, що становить 8300,00 грн. згідно грошової реформи в 1996 році (арк.с.39).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач зобов'язання по Договору № 1 не виконав до теперішнього часу, позивачем не отримано право власності на предмет договору.

Правовідносини сторін регулюються статтями 188, 193, 206 Господарського кодексу України, статтями 267, 525, 526, 611, 612, 651, 653, 693, пунктами 4, 6, 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України,  зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 611, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтями 256-258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Додаткова угода до Договору № 1 укладена в 2002 році, тобто після набрання Цивільним кодексом України від 2001 року чинності.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно пунктів 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

В матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Борг в сумі 8300,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, доказів виконання умов договору № 1 від 31.12.1996 або повернення грошових коштів в сумі 8300,00 грн. не надав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання позивача на статтю 652 Цивільного кодексу України безпідставне.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 8300,00 грн., так як позивачем надані належні та допустимі докази звернення до відповідача з відповідною пропозицією про розірвання укладеного між сторонами договору та повернення сплачених по договору коштів, яке відповідач залишив без розгляду.

При подачі позовної заяви позивачем не повністю сплачене державне мито, недоплачено 17,00 грн. (85,00 грн. –немайнова вимога + 102,00 грн. –майнова вимога).

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 188, 193, 206 Господарського кодексу України, статтями 267, 525, 526, 611, 612, 651, 653, 693, пунктами 4, 6, 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України,  суд,  –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати Договір купівлі-продажу житла в м. Севастополі № 1 від 31.12.1993, укладений між Виробничо-комерційним приватним малим підприємством „Промбаза” (м. Севастополь, Камишове шосе, 14 / м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 26-193, ідентифікаційний код 20726331, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні)  та Севастопольською міською дирекцією Укрсоцбанку (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії) (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 / 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 09324193, п/р 37398945999802 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195).

3.          Стягнути з Виробничо-комерційного приватного малого підприємства „Промбаза” (м. Севастополь, Камишове шосе, 14 / м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 26-193, ідентифікаційний код 20726331, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні)  на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 / 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 09324193, п/р 37398945999802 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) 8300,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4.          Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 / 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 09324193, п/р 37398945999802 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 17,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

24.12.2007