Рішення від 15.04.2025 по справі 640/3490/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокуСправа №640/3490/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №640/3490/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Данілова Олексія Мячеславовича (01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 8), третя особа: Апарат Ради національної безпеки і оборони України (01220, м. Київ, вул. Банкова, буд. 11, код ЄДРПОУ: 21656169) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Данілова Олексія Мячеславовича (далі відповідач), третя особа: Апарат Ради національної безпеки і оборони України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, що полягає в ухиленні від нормативно-регламентованої сукупності послідовно здійснюваних дій щодо розробки, погодження та організації процесу ухвалення Регламенту Ради національної безпеки і оборони України;

- зобов`язати Секретаря Ради національної безпеки і оборони України здійснити всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо розробки проекту Регламенту Ради національної безпеки і оборони України, його погодження та організації процесу ухвалення Регламенту Ради національної безпеки і оборони України, що включають наступні стадії (етапи):

- ухвалити рішення про підготовку проекту Регламенту та включення відповідної пропозиції до плану роботи Ради національної безпеки і оборони України;

- доручити Апаратові Ради національної безпеки і оборони України розробити проект Регламенту Ради національної безпеки і оборони України;

- проконтролювати розробку проекту Регламенту Ради національної безпеки і оборони України, його редагування та попереднє погодження з членами Ради національної безпеки і оброни України;

- організовувати роботу, пов`язану з підготовкою та проведенням засідання Ради національної безпеки і оборони України з питання прийняття Регламенту Ради національної безпеки і оборони України;

- внести проект Регламенту Ради національної безпеки і оборони України на засідання Ради національної безпеки і оборони України, прийняти участь у його обговоренні, розгляді поправок, пропозицій та узгодженні остаточної редакції проекту Регламенту Ради національної безпеки і оборони України;

- прийняти участь в ухваленні проекту Регламенту Ради національної безпеки і оборони України шляхом голосування на засіданні Ради національної безпеки і оборони України;

- спрямувати рішення Ради національної безпеки і оборони України з ухваленим Регламентом Ради національної безпеки і оборони України для введення його в дію до Президента України;

- проконтролювати включення Регламенту Ради національної безпеки і оборони України до Єдиного державного реєстру нормативних актів;

- проконтролювати розміщення тексту Регламенту Ради національної безпеки і оборони України на офіційній сторінці Ради національної безпеки і оборони України в мережі Інтернет.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо розробки, погодження та організації процесу ухвалення Регламенту Ради національної безпеки і оборони України. Позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснює відповідних дій.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 640/3490/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Пащенко К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/3490/22, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

13 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та не порушують права позивача, оскільки останній не входить до складу РНБО України або його апарату.

27 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач висловлює заперечення щодо підписанта відзиву. Наполягає на належності обраного способу захисту та можливості захисту прав позивача в судовому порядку, в т.ч. шляхом подання позову до заявлених відповідачів, повторює доводи позовної заяви.

Доводи позивача щодо порядку подання відзиву судом відхиляються. Судом констатовано наявність повноважень підписанта, а затримка у поданні відзиву не вплинула негативним чином на права позивача та розгляд справи, натомість його прийняття та дослідження забезпечить повноту та всебічність судового розгляду.

Отже, відзив приймається та враховується судом.

В зв`язку з реалізацією положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана адміністративна справа 06 лютого 2025 року надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року прийнято справу до розгляду, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04 березня 2025 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, звертає увагу на зміни в законодавстві та повторює раніше висловлені заперечення проти позову. Просить в задоволені позову відмовити.

04 березня 2025 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника третьої особи надійшов відзив. Третя особа проти позову заперечує в повному обсязі, зазначає про відсутність порушених прав позивача, звертає увагу на зміни в законодавстві та просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про зміну предмета позову у справі №640/3490/22 повернуто без розгляду.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням РНБО України від 20.08.2021 року підтримано внесення Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до осіб згідно додатків. В додатку №1 за №1 вказано позивача.

Указом Президента України від 21.08.2021 року №378/2021 введено в дію рішення РНБО України від 20.08.2021 року, яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

04 листопада 2021 року представник позивача звернувся до керівника апарату РНБО України із адвокатським запитом вих. № 483-а/00122/2021-979/5946 про надання копії регламенту РНБО України та відомостей щодо нього.

Листом Апарату РНБО України від 11.11.2021 року №5054/11-09/2-21 надано відповідь, згідно якої РНБО України не приймалось рішення про затвердження Регламенту РНБО України.

24 листопада 2021 року позивач звернувся з ідентичними зверненнями до керівника Апарату РНБО України та відповідача про надання інформації щодо підготовки проекту регламенту РНБО України та надання копії такого проекту.

Листом Апарату РНБО України від 10.12.2021 року №2023/22-01 надано відповідь на обидва звернення, згідно якої в період з 20.05.2019 року до 24.11.2021 року Радою національної безпеки і оборони України не приймалось рішення щодо затвердження регламенту РНБО України. Документи, підготовлені до засідань та за результатами засідань РНБО України, мають гриф обмеження доступу «для службового користування» та не можуть бути надані.

14 грудня 2021 року позивач звернувся із зверненням до керівника Апарату РНБО України, в якому повторно просив надати раніше затребувану інформацію щодо підготовки проекту регламенту РНБО України.

Листом Апарату РНБО України від 22.12.2021 року №2093/22-01 надано відповідь, згідно якої проект регламенту РНБО України на розгляд ради не виносився.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ухилення від реалізації наявних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що виклад нормативно-правового регулювання здійснюється в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 107 Конституції України, Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 року №183/98-ВР (далі Закон №183/98-ВР), Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Відповідно до ст. 2 Закону №183/98-ВР, Рада національної безпеки і оборони України керується в своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до цього Закону своїм рішенням, що вводиться в дію указом Президента України, затверджує Регламент Ради національної безпеки і оборони України.

Порядок роботи Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом та Регламентом Ради національної безпеки і оборони України.

Статтею 5 Закону №183/98-ВР встановлено, що головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110 і 111 Конституції України виконання обов`язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

За ст. 7 Закону №183/98-ВР секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Правовий статус Секретаря Ради національної безпеки і оборони України як державного службовця визначається Президентом України відповідно до Закону України "Про державну службу".

Секретар Ради національної безпеки і оборони України забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

На посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і військовослужбовці.

Згідно ст. 8 Закону №183/98-ВР інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України.

Апарат Ради національної безпеки і оборони України є юридичною особою.

Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України та його структура затверджуються Президентом України за поданням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Посадові особи апарату Ради національної безпеки і оборони України є державними службовцями.

Відповідно до ст. 9 Закону №183/98-ВР основною організаційною формою діяльності Ради національної безпеки і оборони України є її засідання.

На засіданнях Ради національної безпеки і оборони України її члени голосують особисто. Делегування ними обов`язку бути присутніми на засіданні Ради національної безпеки і оборони України іншим особам не допускається.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

На запрошення Голови Ради національної безпеки і оборони України у її засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради України, інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами Ради національної безпеки і оборони України.

Статтею 10 Закону №183/98-ВР передбачено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.

Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється.

Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

За ст. 13 Закону №183/98-ВР Секретар Ради національної безпеки і оборони України:

1) готує пропозиції щодо перспективного і поточного планування діяльності Ради національної безпеки і оборони України;

2) подає на розгляд Президента України проекти актів Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України, в тому числі стосовно пропозицій і рекомендацій по реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

3) організовує роботу, пов`язану з підготовкою та проведенням засідань Ради національної безпеки і оборони України та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;

4) інформує Президента України та членів Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання рішень Ради;

5) координує діяльність робочих та консультативних органів Ради національної безпеки і оборони України;

6) за дорученням Голови Ради національної безпеки і оборони України представляє позицію Ради національної безпеки і оборони України у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями.

7) подає на затвердження Голові Ради національної безпеки і оборони України Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України, його структуру та штатну чисельність;

8) здійснює у період між засіданнями Ради національної безпеки і оборони України координацію і контроль за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених в дію указами Президента України;

9) організовує роботу Ставки Верховного Головнокомандувача у разі її утворення;

10) бере участь у розгляді пропозицій щодо кандидатур на посади в органах державної влади, діяльність яких пов`язана з питаннями національної безпеки і оборони України і які призначаються на посаду Президентом України або за погодженням із Президентом України; вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо призначення і звільнення керівництва військових формувань, правоохоронних органів у межах повноважень Президента України;

11) подає пропозиції Президенту України щодо призначення заступників Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та розподілу обов`язків між ними;

12) вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо проекту Закону України про Державний бюджет України та пропозиції до Бюджетної декларації по статтях, пов`язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони.

Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України затверджено Указом Президента України від 14.10.2005 року №1446/2005 (далі Положення).

Згідно п. 1 Положення апарат Ради національної безпеки і оборони України (далі - Апарат Ради) є державним органом, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України (далі - Рада).

Відповідно до п. 2 Положення у своїй діяльності Апарат Ради керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, цим Положенням, а також розпорядженнями Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

За п. 6 Положення спрямування та координацію роботи Апарату Ради здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України, якого призначає на посаду та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України.

Пунктом 8 Положення передбачено, що секретар Ради національної безпеки і оборони України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про юрисдикцію адміністративного суду щодо розгляду даної справи суд зазначає, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно виступає в статусі суб`єкта владних повноважень, а тому така діяльність може бути предметом правової оцінки суду.

Щодо зміни нормативно-правового регулювання, за змістом якого з 29.07.2023 року відсутні положення ст. 2 Закону №183/98-ВР, які передбачали затвердження регламенту РНБО України та визначали його зміст як нормативно-правового акту, що, разом з іншими, встановлює порядок роботи РНБО України, суд зауважує, що припинення становища або юридичної ситуації, яку позивач вважав порушенням своїх прав, через зміну нормативно-правового регулювання не змінює характеристики стану відповідних прав позивача до таких змін. Як наслідок, в цілому можливим є судовий розгляд справи стосовно періоду чинності відповідного нормативно-правового регулювання.

Щодо доводів відповідача про відсутність впливу оскарженої бездіяльності на права позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Разом з цим, порушення вимог закону рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями, бездіяльністю чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2025 року у справі №740/5162/21.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі №344/16763/17.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 року у справі №826/14325/16.

Обставиною, що свідчить про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є в т.ч. звернення за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 року у справі №826/5982/18.

В даній справі позивач не погоджувався з ухиленням відповідача від дій, спрямований на ухвалення Регламенту РНБО України.

Позивач в свою чергу наполягав на тому, що відсутність Регламенту РНБО України, яким би визначались його права при прийнятті рішення, є порушенням його суб`єктивного права, що підлягає судовому захисту, при цьому зазначав, що відповідач не обґрунтував, що спірна бездіяльність не порушує права позивача. Також позивач зазначав, що стосовно нього Указом Президента України введено в дію саме рішення РНБО України, в зв`язку з чим до позивача застосовано санкції.

Судом встановлено, що у справі №990/1/22 позивачем оскаржується Указ Президента України, яким введено в дію рішення РНБО України та застосовано санкції в т.ч. до позивача. Розгляд справи наразі триває.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Отже, вплив на суб`єктивні права позивача факту прийняття щодо нього рішення РНБО України, яке в подальшому було введено в дію Указом Президента України, однак яке було прийнято за відсутності регламенту РНБО України, оцінюється в рамках розгляду справи №990/1/22, оскільки фактично позивач наполягає на тому, що відсутність регламенту зумовило прийняття рішення, яке могло б бути іншим за умови існування регламенту.

Як наслідок, суд відхиляє посилання позивача на те, що порушення його прав в спірних правовідносинах у даній справі слід визначати в аспекті того, що стосовно нього наявне рішення РНБО України, яке в подальшому було введено в дію Указом Президента України. Адже вплив на такі права повністю перебуває в межах розгляду іншої справи та судової оцінки відповідного суду.

На противагу цьому, в даній справі встановленню підлягає самостійний влив бездіяльності відповідача, яку оскаржено, на права позивача. Тобто, повинна існувати взаємозалежність оскарженої поведінки відповідача та прав позивача.

Суд зауважує, що позивач не навів жодного конкретного прояву такого самостійного впливу існування регламенту РНБО України для його прав. Судом також констатується, що ізольоване існування чи неіснування регламенту не створює самостійного впливу на права позивача та не має юридичного значення для сфери його свобод і законних інтересів. Натомість вплив результатів діяльності РНБО України, здійсненої за відсутності регламенту РНБО України, на права позивача може та має оцінюватись в межах провадження щодо результатів такого впливу, який і втілює в себе юридичні властивості процедури здійснення такої діяльності РНБО України (наприклад, в рамках оскарження Указів Президента України про введення в дію рішень РНБО України).

Таким чином, судом констатується відсутність впливу оскарженої бездіяльності відповідача на права позивача в даному спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо доводів відповідача про відсутність в його діях протиправності суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовував заявлення позову саме до Секретаря РНБО України тим, що він уповноважений готувати пропозиції щодо діяльності РНБО України, спрямовувати та координувати роботу його апарату, який готує проекти рішень РНБО України, організовує роботу щодо підготовки і проведення засідань РНБО України, видає розпорядження Апарату РНБО України. Виходячи з цих повноважень позивач зазначав, що саме відповідач мав доручити Апарату РНБО України розробити проект регламенту, після чого відповідач мав погодити такий проект з членами РНБО України, внести його на засідання та організувати роботу щодо проведення засідання, на якому мало б бути прийнято рішення про затвердження регламенту України.

Суд констатує, що ані вказані позивачем нормативні положення, ані будь-які інші положення законодавства не передбачають прямого обов`язку саме відповідача забезпечувати прийняття регламенту РНБО України. Як наслідок, за відсутності прямого обов`язку вчиняти конкретні дії, бездіяльність такої особи з невчинення відповідних дій не може мати характеру протиправної.

Позивачем наведено низку власних пропозицій щодо належної, на його думку, реалізації відповідачем наявних у нього повноважень, які б в підсумку зумовили прийняття регламенту РНБО України. Судом відхиляються такі доводи, оскільки вони зводяться до втручання в дискреційні повноваження відповідача, фактично визначаючи як саме такі повноваження повинні реалізовуватись, однак за відсутності відповідного нормативно-правового обґрунтування щодо саме такого порядку реалізації повноважень. Зворотна ситуація мала б місце за наявності прямого нормативного віднесення питання прийняття регламенту РНБО України до сфери відповідальності відповідача, проте таке нормативно-правове регулювання відсутнє. Як наслідок, за відсутності обов`язку забезпечити певний стан речей відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, який реалізовує наявні у нього повноваження таким чином, що такий певний стан речей не досягається.

Зазначене також є самостійною підставою для відмови у позові.

Суд зауважує, що спонукальні позовні вимоги мають похідний характер та не підлягають задоволенню у разі відмови у задоволенні констатуючої позовної вимоги. Відповідно, констатація судом відсутності протиправності в бездіяльності відповідача свідчить про відсутність підстав для зобов`язання його вчинити певні дії.

Окрім цього, станом на дату прийняття даного рішення суду Закон №183/98-ВР не передбачає прийняття РНБО України регламенту, що також свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача зобов`язання вчинити певні дії. Вказане має самостійне значення в аспекті того, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. З огляду на встановлені судом обставини саме по собі визнання протиправною бездіяльності відповідача без зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення не відповідає способам захисту порушеного права, визначеним у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 року у справі №580/3199/19.

Судом надано всебічну правову оцінку доводам позовної заяви та стверджуваним порушенням прав позивача спірною бездіяльністю відповідача та констатується відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, в даній справі відсутня протиправна поведінка відповідача у формі бездіяльності, а також відсутній вплив наявної юридичної ситуації на права позивача, що свідчить про наявність підстав для відмови у позові.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Данілова Олексія Мячеславовича, третя особа: Апарат Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко