Ухвала

від 14.04.2025 по справі 260/2511/25

НЕ ВКАЗАНО

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2511/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить:

1. Поновити строк для подання позовної заяви та прийняти її до розгляду.

2.Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з березня по травень 2022 року.

3. Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги за період з березня по травень 2022 року у сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначеної "Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2023 за №332.

Розглянувши позовну заяву, суддя дійшов висновку, що таку належить залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 у справі №815/91/18 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Суд відзначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Суд встановив, що позивачем оскаржується бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з березня по травень 2022 року. Тобто у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача за період з березня по травень 2022 року.

Відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №332 (далі Порядок №332) від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги па проживання внутрішньо переміщеним особам» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Отже про факт протиправної бездіяльності позивачу було відомо щонайменше у квітні 2022 року. Водночас, з даним адміністративним позовом позивач звернулася до суду тільки 07.05.2025 року.

У позовній заяві в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду вказує, що оскільки позивачка протягом тривалого часу вживала заходів для досудового врегулювання спору шляхом направлення численних звернень до відповідних державних органів, зокрема: до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Правобережного управління соціального захисту населення м. Дніпра, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації, підстави для звернення до суду виникли лише після отримання останньої відповіді.

Зокрема, йдеться про відповідь Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на звернення, зареєстроване на урядовій «гарячій» лінії 05.07.2024 року за № СТ-17144338/2, яка фактично підтвердила остаточну позицію щодо неможливості задоволення вимог Позивачки у досудовому порядку. Тому позивач вважає саме цю дату моментом, з якого починається перебіг строку звернення до адміністративного суду.

Водночас дані твердження позивача суд вважає безпідставними з огляду на вищенаведені обставини, а також зважаючи на те, що позивач у позові зазначила, що згідно відповіді Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 07.03.20263 було повідомлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували на обліку в Єдиній інформаційній базі даних як внутрішньо переміщені особи з 25.03.2022 року, проте 01.06.2022 року їх було знято з обліку у зв`язку з прибуттям в інший регіон. У цьому ж листі згадується про те, що допомогу на проживання ВПО, відповідно до Порядку №332, не отримували. Отже, у березні 2023 року позивачу також було повідомлено про неотримання допомоги на проживання ВПО відповідно до Порядку №332.

Суд вважає, що факт звернення позивача чи адвоката із листами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Правобережного управління соціального захисту населення м. Дніпра, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки звертаючись із листами, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у встановлений строк за захистом своїх прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.

Суд звертає увагу, що позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду та не надано доказів неможливості звернення до суду у визначений строк з поважних причин.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Таким чином, дослідивши зазначені представником позивача причини пропуску позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що такі не є поважними, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху із одночасним встановлення позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 251, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Ю.Ю.Дору