Ухвала

від 22.04.2025 по справі 260/2511/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2511/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить

1. Поновити строк для подання позовної заяви та прийняти її до розгляду.

2.Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з березня по травень 2022 року.

3. Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги за період з березня по травень 2022 року у сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначеної "Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2023 за №332.

14 квітня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням підстав для такого поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цих строків.

18 квітня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заяви позивача про поновлення строку звернення до суду. У поданій заяві вказує, що несвоєчасне звернення до суду з позовною заявою зумовлене тривалим опрацюванням запиту ОСОБА_1 Ужгородським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У зв`язку з цим доручення на надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано лише 25 жовтня 2024 року, що об`єктивно унеможливило своєчасне звернення. Окрім цього, у поданому клопотанні представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №2106-500501252 від 25.03.2022 року. У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України вона разом із сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були змушені переїхати з м. Краматорськ Донецької області до м. Ужгород Закарпатської області.

Верховний Суд України з цього приводу зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.

Розглянувши подану заяву та надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Нормами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд встановив, що позивачем оскаржується бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з березня по травень 2022 року. Тобто у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача за період з березня по травень 2022 року.

Відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №332 (далі Порядок №332) від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги па проживання внутрішньо переміщеним особам» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Отже про факт протиправної бездіяльності позивачу було відомо щонайменше у квітні 2022 року. Водночас, з даним адміністративним позовом позивач звернулася до суду тільки 07.05.2025 року.

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача наведені у заяві щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з огляду на тривале опрацювання запиту ОСОБА_1 Ужгородським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у зв`язку з чим доручення на надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано лише 25 жовтня 2024 року, оскільки наведені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами щодо звернення позивача за вказаною правовою допомогою у 2022 році, відтак не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем.

Окрім цього, суд критично оцінює твердження представника позивача що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.

Так, представником позивача не надано суду доказів неможливості реалізації позивачем права на звернення до суду у межах визначеного строку, через збройну агресію рф. Зокрема, у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначила про те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №2106-500501252 від 25.03.2022 року та перебувала в м. Ужгород Закарпатської області, отже у період виникнення спірних правовідносин позивач не перебувала на території ведення бойових дій.

Суд зауважує, що представником позивача не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин що унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом, а наведені представником позивача обставини не свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Окрім цього, з матеріалів позовної заяви судом було встановлено, що згідно відповіді Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 07.03.2023 було повідомлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували на обліку в Єдиній інформаційній базі даних як внутрішньо переміщені особи з 25.03.2022 року, проте 01.06.2022 року їх було знято з обліку у зв`язку з прибуттям в інший регіон. У цьому ж листі згадується про те, що допомогу на проживання ВПО, відповідно до Порядку №332, не отримували. Отже, у березні 2023 року позивачу було повідомлено про неотримання допомоги на проживання ВПО відповідно до Порядку №332.

Суд вважає, що факт звернення позивача чи адвоката із листами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Правобережного управління соціального захисту населення м. Дніпра, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки звертаючись із листами, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у встановлений строк за захистом своїх прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, відтак, позовну заяву слід повернути позивачеві.

Керуючись ст. ст. 123, 169, 256, 294 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.Ю.Дору