Постанова

від 15.04.2025 по справі 520/19940/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 р. Справа № 520/19940/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.11.24 по справі № 520/19940/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити стан чинності паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 оформленого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на його ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом видалення з інформаційної системи підсистеми ФМ Недійсні документи ЄІАС УМП ДМС України інформації (відомостей) про недійсність паспорту громадянина України.

- вирішити питання щодо стягнення на користь громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства є протиправним та таким, що винесено з порушенням нори чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивач набув громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Станом на момент прийняття рішення про громадянство набуття позивачем чинність та законність повідних документів, визначених Законом України «Про громадянства» працівниками УГІРФО УМВС України в Харківській області перевірялись. Зазначені дії не були визнані протиправними або незаконними в установленому законом порядку.

Так, при прийнятті рішення про набуття позивачем громадянство України та документування паспортом громадянина України, посадові особи УГІРФО УМВС України в Харківській області, проводили перевірку законності набуття позивачем громадянства України, та керуючись ст. 8 Закону України від 18.01.2001 року «Про громадянства України» ними надана оцінка дійсності та чинності наданих документів.

Посадові особи УГІРФО УМВС України в Харківській області підстав для відмови у набутті позивачем громадянство України зокрема, недійсності та не чинності наданих документів не виявив, також не виявлено надання позивачем неправдивих відомостей, або фальшивих документів, не виявлено суттєвого акту за наявності якого позивач не може набути громадянства України, у зв`язку з чим, 15.04.2006 року УМВС України в Харківській області прийнято рішення про набуття позивачем громадянство України.

Позивач стверджує, що судом першої інстанції не встановлено, що на момент звернення позивачем із відповідною заявою, жодних недоліків у поданих документах та недостовірних відомостей в них уповноваженим органом встановлено не було, і доказів протилежного не надано.

Таким чином позивач вважає, про відсутність підстав, що позивач приховував будь-які суттєві факти, за наявності яких він не міг набути громадянство України.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні вироки суду, якими встановлено, що для набуття громадянства України з боку позивача до органів міграційної служби надано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006року по справі № 3-107/06, яке визнано підробленим документом.

Відповідачем не надано вироку суду по кримінальній справі за статтею 358 Кримінального кодексу України відносно будь-якої особи, чим підтверджувався той факт, що для набуття громадянства України позивачем надано підроблене рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06, сфальсифіковане або має недостовірні відомості.

Крім того відповідачем не надано доказів того, що печатка установи та підпис посадової особи, який проставлений у рішенні Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06 є недійсним, або його спростовано у судовому порядку.

Таким чином, на думку апелянта, не існує належних доказів надання позивачем підроблених або сфальсифікованих документів для набуття громадянства України.

Оскільки доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів суб`єктом владних повноважень не надано, вважає, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України за відсутності правових підстав.

З оскаржуваного судового рішення позивачем встановлено, що суд не надав оцінку тому, чи використав відповідач надані йому повноваження з метою ухвалення рішення, яке б відповідало критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, не перевірили чи досліджувалися відповідачем будь-які інші документи чи докази, окрім листа Ленінського районного суду м. Харкова від 19.09.2011 року, яким повідомлено, що згідно алфавітних даних за 2006 рік, цивільної справи про встановлення факту постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , 1966 р.н. на території України з серпня 1991 року в провадженні суду не було. Натомість, суд першої інстанції обмежився лише констатацією факту наявності цього листа, як достатньої підстави для прийняття спірного рішення.

Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, якими зокрема є інформація Ленінського районного суду м. Харкова від 19.09.2011 про те, що заява ОСОБА_1 о. про встановлення факту постійного проживання на території України в провадженні суду не надходила і рішення по заяві не приймалось.

Отриманою від Ленінського районного суду м. Харкова, інформацією було підтверджено, що факт постійного проживання ОСОБА_1 не був встановлений цим судом, отже вказана особа набула громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, що є підставою для його скасування. Зазначена інформація позивачем під час розгляду справи не спростована, будь яких доказів зворотного до суду не надано.

Відтак, за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що набуття позивачем громадянства України було здійснено шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а отже оскаржуване позивачем рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства є таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що посадові особи ГУ МВСУ в Харківській області, під час перевірки дотримання Міграційного законодавства України ОСОБА_1 діяли виключно в рамках діючого, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, та, під час перевірки не тільки встановили та задокументували порушення з боку останнього, що підтверджується прийнятим 14.11.2011 рішенням.

З урахуванням викладеного, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився с. Меліклі, Куткашенського району республіки Азербайджан.

15.02.2006 року позивач звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харківській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походження.

При заповненні заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, позивач в графі «Чи проживали ви раніше постійно на території України» зазначив «так». В графі «Чи є Ви нащадком (дитиною, онуком) або внорідним братом чи сестрою осіб, які народилися або постійно проживають на території України», також зазначив «так».

На підтвердження свого постійного проживання на території України позивач надав рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Меліклі, Куткашенського району республіки Азербайджан, в Україні на 24.08.1991 року постійно проживав в Україні в м. Харкові.

15.04.2006 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України згідно із ст.. 8 ЗУ «Про громадянство України»

13.09.2011 року за № 17/9567 ВГІРФО УМВС України в Харківській області на адресу Ленінського районного суду м. Харкова було направлено запит щодо підтвердження факту винесення рішення від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06 про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 .

Ленінський районний суд м. Харкова листом від 19.09.2011 року повідомив, що згідно алфавітних даних за 2006 рік, цивільної справи про встановлення факту постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , 1966 р.н. на території України з серпня 1991 року в провадженні суду не було.

Також судом встановлено, що 20.10.2011 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області складено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .

14.11.2011 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 15.04.2006 про набуття громадянином ОСОБА_1 , громадянства України за територіальним походженням у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Також судом встановлено, що адвокат Вітер Г.Р., діючи у рамках надання правничої допомоги, отримав лист Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області від 01.04.2024 року № 6301.7-5690/63.3-24 відповідно до якого зазначено, що рішенням УМВС України в Харківській області від 15.04.2006 ОСОБА_1 набув громадянство України відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001. Рішенням ГУ МВСУ в Харківській області від 14.11.2011 ОСОБА_1 скасовано громадянство України відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що набуття позивачем громадянства України було здійснено шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а отже оскаржуване позивачем рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства є таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 25 Конституції України, громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Порядок набуття громадянства України за територіальним походженням встановлений статтею 8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 215).

Відповідно до пунктів 89-90 Розділу IV Порядку № 215, зокрема, головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про громадянство України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють такі повноваження, зокрема приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону.

Отже, як вбачається з викладеного вище обов`язковою умовою прийняття компетентним органом відповідного рішення про оформлення набуття особою громадянства України є перевірка відповідності оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Так, приймаючи 15.04.2006 року рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 ВГІРФО УМВС України в Харківській області була перевірена відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України (стаття 21 Закону України «Про громадянство України»).

Як слідує з матеріалів справи, рішення про набуття громадянства України позивачем скасовано внаслідок висновків про подання свідомо неправдивих відомостей.

При цьому, відповідач виходив з того, що ним було отримано відомості, згідно яких рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 р. по справі №3-107/06, яким було встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24.08.1991р., насправді судом не приймалось та фактично не існує.

Відповідач посилався на лист Ленінського районного суду м. Харкова від 19.09.2011р., згідно якого за алфавітними даними за 2006 рік, цивільної справи про встановлення факту постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , 1966 р.н. на території України з серпня 1991 року в провадженні суду не було.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що процедура набуття громадянства України позивачем відбулась з порушенням вимог чинного законодавства. Такого висновку дійшов і суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів з такими висновками відповідача та суду першої інстанції не погоджується та зазначає, що посилання на правомірність прийняття оскаржуваного рішення в зв`язку з поданням позивачем неправдивих відомостей про факт проживання його на території України, а саме на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 р. по справі №3-107/06, якого не існує, не можна визнати обґрунтованими, оскільки належними доказами даний факт не підтверджено.

Єдиною підставою для скасування відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України була інформація, зазначена у листі районного суду про те, що справа про встановлення юридичного факту відносно позивача не зареєстрована.

Водночас, доказів здійснення відповідачем перевірки, встановлення та підтвердження вказаних у листі обставин, матеріали справи не містять.

Жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем також не надано.

Колегія суддів ураховує, що обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Посилання відповідача на згаданий вище лист з Ленінського районного суду м. Харкова від 19.09.2011 р. про відсутність рішення відносно ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання на території України, в розумінні ч. 2 ст. 74 КАС України, не є допустимим доказом подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, як підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 24.10.2019 по справі №2040/7797/18.

Колегія суддів зазначає, що обставини проживання позивача на території України не були досліджені відповідачем під час прийняття рішення про скасування громадянства України позивача, а інформація у листі Ленінського районного суду м. Харкова не спростовує факт проживання позивача на території України з 1991 року по 2006 рік.

Позивач за доводами як позовної заяви так і апеляційної скарги стверджує, що не обізнаний про факти фальшування або підробки судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про оформлення набуття громадянства України відповідачем була проведена перевірка наявності підстав для оформлення набуття громадянства України та не виявило підстав для відмови.

Проте, відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про скасування такого рішення.

Отже, враховуючи, що компетентними органами не встановлено доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 за відсутності правових підстав.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2020 року в справі №520/2915/19, від 14 листопада 2018 року в справі № 820/1293/16, від 24 квітня 2019 року в справі № 2040/5642/18, від 25 червня 2019 року в справі № 820/7130/16, від 24 жовтня 2019 року в справі № 2040/7797/18, від 19 грудня 2019 року в справі № 815/3575/15.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При перевірці судом відповідності оспорюваного рішення критерію пропорційності, а саме дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод ті інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, суд дійшов висновку про його непропорційність, оскільки для особи позивача та членів його сім`ї скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем має наслідком повну зміну способу життя родини.

Навіть якщо в 2006 році позивачу оформлено громадянство України через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі) є неприпустимим. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97. пункт 58. ECHR 2002-VIII).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, крім іншого, не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем в даній справі не доведено правомірність і обґрунтованість прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що з метою належного захисту прав позивача, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011 року, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано громадянство України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи містять лист УГІРФО ГУМВС України в Харківській області адресований Адміністрації Державної прикордонної служби України про недійсність паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , оформлений 03.05.2006 року Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області (а.с.160); лист ГУ ДМС України в Харківській області скерований керівникам територіальних підрозділів ГУ ДМС у Харківській області про те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 03.05.2006 року Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є недійсним та підлягає вилученню (а.с. 162); лист ГУ ДМС України в Харківській області адресований начальнику Слобідського відділу у м. Харкові ГУДМС в Харківській області про недійсність паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , оформлений 03.05.2006 року Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області (а.с.164).

Також матеріали справи містять інформацію, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 03.05.2006 року Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесений до ІП "Недійсні документи" ЄСІАС УМП (а.с.163).

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 03.05.2006 року Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є недійсним.

Таким чином, з метою відновлення порушеного права позивача, колегія суддів вважає за належне зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити стан чинності паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 оформленого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на його ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом видалення з інформаційної системи підсистеми ФМ Недійсні документи ЄІАС УМП ДМС України інформації (відомостей) про недійсність паспорту громадянина України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року по справі № 520/7434/24, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. згідно з квитанцією № 27328 від 10.07.2024 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 3633 грн 60 коп. згідно з квитанцією №5922-4494-4909-2638 від 28.12.2024 р.

Колегія суддів дішла висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь позивача пропорційно з кожного по 3028 гривень.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 520/19940/24 - скасувати.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011 року, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано громадянство України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити стан чинності паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 оформленого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на його ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом видалення з інформаційної системи підсистеми ФМ Недійсні документи ЄІАС УМП ДМС України інформації (відомостей) про недійсність паспорту громадянина України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, код ЄДРПОУ 08592313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич