Постанова від 15.04.2025 по справі 400/4936/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4936/24

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 16.08.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №400/4936/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО-ДІЛО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2024 року №171914290704

У С Т А Н О В И В:

12.08.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО-ДІЛО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Мотивуючи таке звернення позивач зазначає, що під час прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 20000грн.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №400/4936/24 здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА "АГРО-ДІЛО" витрати на правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Приймаючи вищевказане додаткове рішення суд першої інстанції вказав, що з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу на виконання робіт, значення спору для сторони, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10000грн.

Не погоджуючись із вищеозначеним додатковим рішенням окружного адміністративного суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги суб`єкт владних повноважень зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн. не є співмірною із предметом спору та наданими адвокатом послугами.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Так, як установлено колегією суддів, 01.12.2023 між адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ВОКС ЛЕГУМ» та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА "АГРО-ДІЛО" укладено договір про надання професійної правничої допомоги №ПД/01.12.2023.

10.05.2024 між адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ВОКС ЛЕГУМ» та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА "АГРО-ДІЛО" укладено додаткову угоду №4 до договору про надання професійної правничої допомоги №ПД/01.12.2023.

Як з`ясовано апеляційним адміністративним судом, на виконання вищевказаних договірних правовідносин адвокатським об`єднанням надано позивачу послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 20000грн., з яких:

- 1000грн. ознайомлення з наданими клієнтом документами, їх вивчення, аналіз та надання консультацій щодо наявності підстав для підготовки позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення;

- 12000грн. підготовка адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2024 №171914290704 за формою В4, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 259200грн. та заяв по суті;

- 7000грн. представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції в судових засіданнях під час розгляду справи, в т.ч. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Означене підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Натомість, у межах даного апеляційного перегляду справи ГУ ДПС у Миколаївській області не доведено, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн. не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вказуючи про неспівмірність скаржник наводить лише загальні формулювання без зазначення конкретних обставин по відношенню до даної справи.

Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом.

З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд погоджується із мотивами додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду щодо розподілу судових витрат та вважає їх правильними.

Установлені фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Згідно із п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі №400/4936/24.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №400/4936/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АГРО-ДІЛО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2024 року №171914290704 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов