Постанова

від 15.04.2025 по справі 120/1281/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1281/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

15 квітня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міськради в особі СВП Першого заступника директора Паламарчук Наталії Іванівни, директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міськради в особі СВП Першого заступника директора Паламарчук Наталії Іванівни та до директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Директора ВМТЦСО(НСП) Галини БАЧИНСЬКОЇ, щодо нерозгляду питання запрошення на розгляд звернення від 27.01.2024 та відповідно не запрошення;

- визнати протиправним лист Директора ВМТЦСО(НСП) Галини БАЧИНСЬКОЇ в частині покладення обов`язку забезпечення витратними матеріалами працівника з КОБ на отримувачів безкоштовної послуги;

- визнати протиправним направлення листа від імені департаменту соцполітики ВМР за підписом Першого заступника департаменту Паламарчук Наталії, а не Директора без забезпечення права заявника на участь в розгляді заяви від 27.01.2024;

- зобов`язати Директора ВМТЦСО (НСП) внести відомості про витратні матеріали до Індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги, згідно підписаного договору про надання соціальних послуг від 27.01.2024;

- зобов`язати Директора ВМТЦСО (НСП) розглянути заяву від 27.01.2024 з дотриманням прав передбачених статтями 18-19 ЗУ №393/96-вр, допустивши до негайного виконання рішення суду в цій частині;

- зобов`язати Директора департаменту соцполітики ВМР розглянути заяву від 27.01.2024 з дотриманням прав, передбачених статтями 18-19 ЗУ №393/96-вр, допустивши до негайного виконання рішення суду в цій частині.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року відкрито провадження у даній справі.

В подальшому, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2024 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2024 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Так, підставою звернення до суду з даною апеляційною скаргою є незгода позивача з висновком суду першої інстанції щодо майнового характеру частини вимог позовної заяви, а саме щодо внесення до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відомостей про витратні матеріали відповідно до договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року.

Так, на переконання апелянта, спір у даній справі має публічно-правовий характер, оскільки виник щодо захисту прав, гарантованих державою.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що перегляд апеляційної скарги можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 4 цього Кодексу публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Як встановлено з матеріалів справи, 26.01.2024 року між Вінницьким міським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Бачинської Галини Сергіївни та Ковальовим Олександром Петровичем укладено договір про надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього договору соціальні послуги надаються на підставі рішення № К/08/3577 від 23 січня 2024 року Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та відповідно до індивідуального плану надання соціальних послуг.

При цьому, позивач вказує на те, що в індивідуальному плані надання соціальних послуг відсутня інформація про витратні матеріали, що, на його думку, не відповідає законодавству, а тому вважає, що директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинську Галину Сергіївну слід зобов`язати внести відомості про витратні матеріали до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відповідно до підписаного договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року.

Відтак, спірним питанням в межах даного провадження є обсяг передбачених індивідуальним планом потреб позивача при наданні соціальних послуг.

В даному випадку, позивач фактично не погоджується з тим, що як його було повідомлено листом Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 30.01.2024 року, витратні матеріали, які використовуються під час надання соціальної послуги, є матеріалами замовника і діючим законодавством не передбачено компенсації вартості витратних матеріалів отримувачу соціальної послуги натуральної допомоги.

Так, надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 25 березня 2021 року № 147 затверджено Державний стандарт соціальної послуги натуральної допомоги, який визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги натуральної допомоги, показники її якості для надавачів соціальних послуг усіх форм власності, які надають цю послугу.

Відповідно до абзацу 2 розділу І Держстандарту № 147 індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги - документ, складений на підставі визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, у якому зазначено заходи, що проводитимуться для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання, відповідальних за виконання, дані щодо моніторингу результатів та інформацію щодо перегляду індивідуального плану.

Соціальна послуга в обсягах, визначених цим Державним стандартом, надається безоплатно, за плату або з установленням диференційованої плати відповідно до вимог законодавства (пункт 4 розділу ІІ Держстандарту № 147).

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу IV Держстандарту № 147 індивідуальний план є основою для надання соціальної послуги та ґрунтується на результатах визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Індивідуальний план складається за участю отримувача соціальної послуги та/або його законного представника та/або уповноваженого представника сім`ї протягом 3 робочих днів із дня визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.

Надавач соціальної послуги забезпечує працівників, у тому числі членів мультидисциплінарної команди обладнанням, інвентарем, витратними матеріалами, у тому числі, спеціальним одягом та взуттям, автотранспортом, велосипедами та проїзними квитками (або грошовою компенсацією за їх придбання), необхідними для виконання їхніх обов`язків із надання соціальної послуги. Робоче місце соціального працівника має бути обладнане засобами зв`язку (телефон, інтернет тощо) (п. 3 розділу Х Держстандарту № 147).

У постановах від 06 листопада 2019 року у справі №756/4477/18 та від 23 жовтня 2019 року у справі №352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням або діями суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів, надаючи оцінку доводам апелянта в межах даного апеляційного провадження, звертає увагу, що спір, який виник між сторонами у цій справі, стосується фактично можливості понесення позивачем певних матеріальних затрат задля отримання бажаної ним соціальної послуги.

Тобто, спір стосується майнових прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині можливого публічного інтересу.

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі №826/24892/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права фізичною особою, у якому дії суб`єкта владних повноважень можуть спричинити зміну майнового стану зазначеної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №686/8141/22, від 14.02.2023 у справі №904/868/22, від 20.04.2023 у справі №826/2429/18.

Отже, з урахуванням викладеного, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень або дій є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач у справі своє порушене право обґрунтовує саме можливістю порушення його майнового стану внаслідок надання соціальної послуги

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо внесення до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відомостей про витратні матеріали відповідно до договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року стосується майнових прав позивача, адже надання соціальної послуги не в повному обсязі порушує (може порушити) майновий стан позивача.

При цьому, судова колегія не надає оцінку іншим висновкам суду першої інстанції, оскільки останні не є предметом апеляційного оскарження.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.