Постанова

від 25.12.2007 по справі 33/167-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/167-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 грудня 2007 р.                                                                                    № 33/167-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької,Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином)

відповідача

не з'явився (про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровагонрембуд"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2007 року

у справі№ 33/167-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сталь-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровагонрембуд"

простягнення  49175,17грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 49175, 17грн., в тому числі 44880, 00грн. основного боргу, 553, 31грн. відсотків річних, 631, 01грн. інфляційних витрат, 3110, 85грн. пені, посилаючись на прострочення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті продукції, статті 526, 625 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", що визначають порядок виконання зобов'язань та наслідки їх неналежного виконання.

Відповідач відзив на позовні вимоги не надав та не приймав участь у судовому засіданні, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2007р. (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто 44880, 00 грн. основного боргу, 3110, 85грн. пені 553, 31грн. відсотків річних, 631, 01грн. інфляційних втрат, 609, 17грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо належного виконання позивачем договірних зобов'язань в частині поставки відповідачу товару, що підтверджується накладними згідно переліку, довіреностями на отримання товару, часткову оплату якого відповідачем було здійснено на суму 425400грн.; невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті одержаного товару в повному обсязі; статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України.  

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2007 року (головуючий суддя –Чоха Л.В., судді –Сизько І.А,          Тищик І.В.) рішення місцевого господарського суду змінено; його резолютивну частину викладено в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача борг 4480, 00 грн., пеню з 26.01.2007р. по 31.05.2007р. 2633, 78 грн., пеню з 01.06.2007р. 393,46 грн., інфляційні втрати з лютого по травень 2007р. 631,01грн., 3% річних з 26.01.2007р. по 20.06.2007р. 538,36грн., витрати по сплаті державного мита 490, 77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 117, 76 грн.

З позивача на користь відповідача стягнуто 0, 49 грн. витрат за розгляд апеляційної скарги.

Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд погодився з доводами апеляційної скарги  частині визначення строку виконання зобов'язання за умовами договору на протязі 10 банківських, а не календарних днів, здійснивши відповідний розрахунок пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину постанови апеляційного суду в частині надмірно стягнутої пені  209,  03грн., річних 36, 89грн. та державного мита.

Скаргу мотивовано доводами про неповноту, необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови в частині визначення строку, з якого вважається простроченим зобов'язання відповідачем.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу; сторони не скористались правом на участь сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

           Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є узгоджені сторонами строки виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару та застосування передбаченої законодавством відповідальності за його порушення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а відповідачем не спростовано, що між ним та позивачем виникли зобов'язання на підставі договору № 104/01-06 від 11.01.2006 р. з складеним до нього протоколом розбіжностей від 17.01.2006 р.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що з протоколу розбіжностей до договору від 17.01.2006 р. вбачається, що покупець погодився прийняти запропоновану продавцем зміну до умов договору в частині встановлених строків оплати, якими є оплата поставленої продукції на протязі 10 банківських днів.

Відтак, обчислюючи розмір пені, інфляційних втрат та відсотків річних, апеляційний суд здійснював їх розрахунок на підставі встановлених ним обставин справи щодо узгоджених сторонами строків виконання зобов'язань.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України встановлено порядок укладення господарських договорів, за яким за наявності заперечень до окремих умов договору  сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Відтак судом апеляційної інстанції правомірно встановлено досягнення сторонами згоди щодо строків оплати продукції відповідачем відповідно до запропонованої редакції сторони, не згодної з окремими умовами договору від 11.01.2006 р., досягнення такої згоди зафіксовано підписами сторін та скріплено їх печатками.

Застосувавши приписи статті 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання зобов'язання, апеляційний суд дійшли законного та обґрунтованого висновку, що такий строк для відповідача настав 26.01.2007р.

За весь період прострочення судом правомірно стягнуто пеню, індекс інфляції та відсотки річних від простроченої суми, у розмірі, встановленому статтею 625 Цивільного кодексу України та умовами договору .

Доводи скаржника не ґрунтуються на посилання на неправильно застосовані судами норми матеріального права, а зводяться до переоцінки обставин справи, встановлених апеляційним судом; доводи про неповноту дослідження обставин справи спростовуються вищевикладеним та суперечать матеріалам справи, положенням статті 181 Господарського кодексу України.  

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на викладене, підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія  суддів не вбачає.

Водночас колегія суддів зазначає, що правильно з'ясувавши суть правовідносин сторін та застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний господарський суд не відобразив у резолютивній частині судового рішення результат вирішення спору щодо суми пені та відсотків річних, нарахованих за період до 26.01.2007р. - настання строку виконання зобов'язання .

З огляду на встановлені обставини справи в частині підстав відмови у стягненні цих сум, судова колегія вважає за можливе змінити резолютивну частину постанови відповідно до встановлених апеляційною інстанцією результатів розгляду  спору.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 5 статті 1119 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2007 року у справі № 33/167-07 господарського суду Дніпропетровської області змінити.

Доповнити пункт другий резолютивної частини постанови від 08.10.2007р. абзацом першим в наступній редакції: Позов задовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину постанови від 08.10.2007р. пунктом четвертим у наступній редакції: у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У решті постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровагонрембуд" залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач