Постанова від 10.04.2025 по справі 910/9825/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа №910/9825/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державної митної служби України

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2025 (повний текст рішення складено 23.01.2025, суддя Лучко Р.М.)

у справі №910/9825/24

за позовом Державної митної служби України, м. Київ

в особі Відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго», м. Київ

про стягнення 136 891,51 грн

за участю представників:

від позивача Марканич В.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідачів не з`явились

Закарпатська митниця 24.10.2024 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Аеропорт Київ Карго» 111717,00 грн заборгованості з орендної плати за січень та лютий 2024 року, 473,03 грн земельного податку за січень-березень 2024 року, 13529,78 грн пені та 11171,70 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 04-17/05-08 від 27.01.2017 з урахуванням додаткового договору № 10 від 23.11.2021 року.

Згідно ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 позовну заяву Закарпатської митниці про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» 136 891,51 грн заборгованості направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 21.01.2025 позовні вимоги Закарпатської митниці задоволив частково; з ТОВ «Аеропорт Київ Карго» на користь позивача стягнув 110423,75 грн заборгованості, 13312,90 грн пені, 11042,38 грн штрафу та 2981,27 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору в частині належного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість за грудень 2023, січень та лютий 2024 року. Здійснивши математичний розрахунок заборгованості з орендної плати за листопад-грудень 2023 та січень-лютий 2024, з врахуванням гарантійного платежу, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 110423,75 грн заборгованості; в задоволенні стягнення 1293,25 грн заборгованості з орендної плати судом відмовлено, оскільки така не підтверджена належними та допустимими доказами. Водночас, здійснивши перерахунок заборгованості з орендної плати, суд, відповідно, здійснив перерахунок нарахованих позивачем за неналежне виконання умов договору пені та штрафу. Відтак, стягнув з відповідача на користь позивача 13312,90 грн пені й 11042,38 грн штрафу; в задоволенні стягнення 216,88 грн пені та 129,32 грн штрафу відмовив, позаяк такі нараховані позивачем на непідтверджену належними та допустимими доказами суму заборгованості з орендної плати. В задоволенні стягнення 473,03 грн земельного податку суд першої інстанції відмовив позивачу, оскільки умовами укладеного між сторонами договору на відповідача не покладався обов`язок з відшкодування орендодавцю чи балансоутримувачу сплаченого земельного податку.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскарживши його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що мало наслідком прийняття неправильного рішення. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначає, що при обрахунку заборгованості з орендної плати судом помилково було взято до уваги рахунок за № 489 від 12.12.2023 на суму 56524,81 грн (орендна плата за листопад), оскільки вказаний рахунок оплачено відповідачем, однак з порушенням, визначеного умовами договору, строку здійснення оплати. Таким чином, Закарпатською митницею до розміру позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів рахунок за № 489 від 12.12.2023 на загальну суму 56524,81 грн не включався, позаяк такий рахунок було оплачено відповідачем в добровільному порядку. Водночас, рахунок № 489 від 12.12.2023 долучено до матеріалів справи, оскільки позивачем нараховано пеню за прострочення здійснення оплати за таким рахунком. Позивач вважає, що йому безпідставно відмовлено у задоволенні стягнення 473,03грн земельного податку, покликаючись на правову позицію Верховного Суду (постанова від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19), відповідно до якої, в результаті отримання права найму будівлі або іншої споруди (їх окремих частин) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. При цьому, окремо укладати договір оренди земельної ділянки не потрібно.

Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про часткову відмову в задоволенні його позовних вимог, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 111717,00 грн заборгованості з орендної плати за січень-лютий 2024; 473,03 грн земельного податку за січень-березень 2024; 13529,78 грн пені та 11171,70 грн штрафу.

Відповідач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча своєчасно був повідомлений про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням позивача, апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги, що всі учасники спору були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал до їх електронних кабінетів та на поштову адресу, участь уповноважених представників жодною ухвалою суду обов`язковою не визнавалась, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши обставини справи та розглянувши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, судова колегія встановила таке:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (орендар) 27.01.2017 уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №04-17/05-08 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: бокс поглибленого огляду (літ. О) загальною площею 195,8 м2 на митному посту «Ужгород», що розміщений за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 224 та перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Закарпатської митниці ДФС (балансоутримувач).

Майно, у відповідності до п. 1.2. договору, передається в оренду з метою розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.

За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше підписання акту приймання-передачі майна, який скріплюється печатками не пізніше місячного терміну з дати державної реєстрації права оренди за цим договором, виключно у разі виконання орендарем п. 5.2. договору щодо сплати завдатку.

На виконання умов договору орендодавець, за актом приймання-передавання майна в оренду від 27.01.2017, передав, а орендар прийняв у строкове платне користування бокс поглибленого огляду (літ. О) загальною площею 195,8 м2 на митному посту «Ужгород», що розміщений за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 224.

До обов`язків орендаря, у відповідності до п.5.3. договору, віднесено обов`язок своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна (протокол засідання конкурсної комісії №12 від 26.01.2017), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2016 року 111500,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, з врахуванням чинного законодавства (п.п. 3.1.-3.3. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж до державного бюджету та балансоутримувачу.

Даний договір укладено строком на 10 років та діє з 27.01.2017 по 26.01.2027 включно (п. 10.1. договору).

07.10.2021 сторонами договору було укладено додатковий договір №10 про внесення змін до договору оренди за №04-17/05-08 від 27.01.2017 року, яким, зокрема, змінено особу балансоутримувача орендованого майна на Закарпатську митницю.

За твердженнями позивача, відповідач свої зобов`язання за договором виконував неналежним чином та, всупереч п. 3.6 договору, не здійснив оплату за орендоване майно балансоутримувачу в період з грудня 2023 по лютий 2024 року, у зв`язку з чим в Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» перед позивачем виникла заборгованість в сумі 111717,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог Закарпатська митниця зазначила, що на виконання умов договору виставила відповідачу три рахунки: за № 7 від 15.01.2024 на суму 55618,18 грн (за грудень 2023); за №23 від 13.02.2024 на суму 55840,65 грн (за січень 2024 року); за № 66 на суму 56008,17 грн (за лютий 2024 року), на загальну суму 164467 грн, які останній не оплатив.

Відповідно до п. 3.10 договору зобов`язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі місячної орендної плати, який вноситься в рахунок оплати за останній місяць оренди.

За умовами п. 5.2 договору у разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він зобов`язаний відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

29.02.2024, згідно з п. 5.2 договору, Закарпатська митниця стягнула 55750 грн внесеного ТОВ «Аеропорт Київ Карго» завдатку в рахунок погашення його заборгованості за орендну плату за грудень 2023 року на суму 55618,18 грн (згідно з рахунком № 7 від 15.01.2024) та частково за січень 2024 на суму 131,82 грн (за рахунком № 23 від 13.02.2024).

Таким чином, залишок боргу з орендної плати ТОВ «Аеропорт Київ Карго» перед Закарпатською митницею становить 111717,00 грн, що складається з частково погашеної завдатком заборгованості з орендної плати за січень в розмірі 55708,83 грн (55840,65 грн 131,82 грн = 55708,83 грн) та 56008,17 грн заборгованості зі сплати орендної плати за лютий 2024 року.

Водночас, поруч з сумою основної заборгованості зі сплати орендної плати позивач, у відповідності до ст. 797 ЦК України, просить стягнути з відповідача 473,03 грн відшкодування земельного податку за січень-березень 2024 року включно.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному п. 3.6 договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п 3.8 договору сторони погодили, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Отож, керуючись положеннями пунктів 3.7 3.8 договору, позивач, поруч з сумою основної заборгованості, нарахував відповідачу 13529,78 грн пені за порушення строку внесення орендної плати за листопад-грудень 2023 та січень-лютий 2024 років, а також 11171,70 грн штрафу.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензії за №7.7-5/10-01/3824 та за №7.7-5/10-01/3826 від 10.05.2024 (поштова накладна №8800021683766) з вимогою сплатити наявну заборгованість (з пенею) в сумі 119278,63 грн та 485,30 грн відшкодування земельного податку, які залишені ТОВ «Аеропорт Київ Карго» без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вказаної вище заборгованості і штрафних санкцій в примусовому порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши подані сторонами докази та надані суду пояснення, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити, з огляду на таке:

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

За умовами ст. 526ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ч.1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

Наявні у справі докази підтверджують користування відповідачем протягом листопада 2023 року лютого 2024 року нерухомим майном боксом поглибленого огляду (літ. О), загальною площею 195,8 м2 на митному посту «Ужгород», що розміщений за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 224 на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 від 27.01.2017 року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області. Докази припинення вказаного договору та/або повернення об`єкта оренди відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати за користування майном (50% на користь балансоутримувача позивача у справі) у грудні 2023 року - лютому 2024 року на підставі виставлених позивачем рахунків за №7 від 15.01.2024, за №23 від 13.02.2024, за №66 від 12.03.2024 в загальній сумі 167467 грн. Разом з тим, 29.02.2024, згідно з п. 5.2 договору, Закарпатська митниця зарахувала 55750 грн внесеного ТОВ «Аеропорт Київ Карго» завдатку в рахунок погашення його заборгованості за орендну плату за грудень 2023 року на суму 55618,18 грн (згідно з рахунком № 7 від 15.01.2024) та частково за січень 2024 на суму 131,82 грн (за рахунком № 23 від 13.02.2024). Відтак, залишок боргу з орендної плати ТОВ «Аеропорт Київ Карго» перед Закарпатською митницею становить 111717,00 грн, що складається з частково погашеної завдатком заборгованості з орендної плати за січень в розмірі 55708,83 грн (55840,65 грн 131,82 грн = 55708,83 грн) та 56008,17 грн заборгованості зі сплати орендної плати за лютий 2024 року. Водночас, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції помилково включив рахунок за № 489 від 12.12.2023 за листопад 2023 на суму 56524,81 грн в розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати та не врахував, що такий рахунок оплачено відповідачем. Разом з тим, митницею у позовній заяві на підставі рахунку № 489 від 12.12.2023 була заявлена лише позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати за вказаним рахунком. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за січень та лютий 2024 року становить 111717,00 грн та підлягає стягненню в відповідача.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України)

Штрафними санкціями, за умовами ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 3.7. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включно з днем оплати.

З огляду на норми чинного законодавства, з врахуванням п. 3.7. договору, у зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати орендної плати за листопад 2023 лютий 2024 року включно, позивач нарахував відповідачу 13529,78 грн пені за кожен місяць окремо, починаючи з дати виникнення прострочення і до 11.07.2024 року та з врахуванням здійсненого позивачем зарахування завдатку.

Здійснивши перевірку нарахованої позивачем пені за порушення зобов`язань зі сплати орендних платежів, судова колегія вважає, що з відповідача підлягає стягненню 13490,89 грн пені за прострочення виконання зобов`язань з оплати за рахунками № 489, № 7, № 23 та № 66. В частині стягнення 38,89 грн пені слід відмовити, у зв`язку із помилковістю здійсненого позивачем обрахунку.

Крім цього, п. 3.8. договору сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 01.06.2021 в справі №910/12876/19.

Таким чином, нарахування позивачем відповідачу 11171,70 грн 10% штрафу за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати не суперечить нормам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Поруч з нарахуванням заборгованості та штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором оренди, позивач просить стягнути з відповідача 473,03 грн на відшкодування сплати земельного податку за січень-березень 2024, на підтвердження чого позивач долучив до справи копії рахунків за №66 від 12.03.2024, за №87 від 20.03.2024 та за №108 ввід 29.03.2024, які виставлялися відповідачу в період з січня по березень 2024 року включно.

Аналізом укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 від 27.01.2017, суд встановив, що умови такого договору не містять визначення зобов`язань відповідача відшкодовувати орендодавцю та/або балансоутримувачу сплачений останніми земельний податок, а посилання позивача в обґрунтування позовних вимог в цій частині на приписи ст. 797 ЦК України є хибним, позаяк вказаною нормою визначено лише структуру плати, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що включає плату за користування об`єктом оренди та плату за користування земельною ділянкою.

Водночас, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що норми вказаної статті Цивільного кодексу України не встановлюють і не можуть встановлювати для орендаря додаткових обов`язків за договором оренди, оскільки такі обов`язки мають бути встановлені в договорі або прямо випливати з актів цивільного законодавства, таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні з відповідача 473,03 грн як компенсації за сплату земельного податку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ст. 275 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить право, зокрема, змінити рішення суду.

У відповідності до норм ст. 277 ГПК України, підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, з врахуванням наведеного, судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги Державної митної служби України, оскільки, за результатами розгляду апеляційної скарги встановлено, що суд першої інстанції помилково включив до позовних вимог заборгованість з орендної плати за листопад 2023, не врахувавши, що позивачем до позовних вимог було включено лише суму пені за порушення відповідачем строків здійснення орендної плати за листопад 2023 року, водночас, суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак припустився помилки в обрахунках, яка не впливає істотно на результат вирішення даного спору. Відтак, судова колегія вважає за необхідне змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення та викласти його п. 2 в редакції цієї постанови.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2025 у справі № 910/9825/24 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 96, код ЄДРПОУ 36406879) на користь Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі Відокремленого підрозділу Закарпатської митниці (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ ВП 43985560) 111717,00 грн (сто одинадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень) заборгованості, 13490,89 грн (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 89 копійок) пені, 11171,70 грн (одинадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 70 копійок) штрафу та 2045,69 грн (дві тисячі сорок п`ять гривень 69 копійок) в повернення сплаченого судового збору».

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 96, код ЄДРПОУ 36406879) на користь Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) 4542,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Закарпатської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

повна постанова складна 15.04.2025

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік