Ухвала

від 09.04.2025 по справі 638/5904/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5904/25

Провадження № 1-кп/638/1523/25

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202422117000895, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Євпаторія, АР Крим, Україна, українця, громадянина України, із середньою технічною освітою, не працевлаштованого, одруженого, без місця реєстрації на території України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає на території України за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-22.04.1996 Гагарінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-10.09.1997 Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 193, ст. 191, ч. 1 ст. 194, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 142, ч. 2 ст. 17, ст. 143, ст. ст. 42, 44, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-25.06.2003 Гагарінським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 186, ст.ст. 69, 70 КК України до 5 років позбавлення волі;

-07.07.2010 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-05.05.2021 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 14, п. 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202422117000895, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 14, п. 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання обгрунтоване тим, що органом досудового слідства зібрано достатньо доказів наявності обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, караються позбавленням волі на строк від 7 до 15 років позбавлення волі або довічним позбавленням волі. Під час досудового розслідування слідчим суддею обрано запобіжний захід без визначення розміру застави, який в подальшому продовжувався. На думку прокурора, вина обвинуваченого у вчиненні злочинів підтверджується зібраними під час слідства доказами. У кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів, вчинити інше кримінальне правопорушення. Звертає увагу, що обвинувачений на території України міцних соціальних зв`язків не має, не працює, фактично проживає у м. Бєлгород РФ, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.

Прокурор у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений заперечував проти клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що справа сфабрикована та він не визнає своєї вини у вчиненні злочинів.

Захисник ОСОБА_7 підтримала позицію обвинуваченого.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявленого клопотання, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 3ст. 315 КПК Українипід час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом ІІ цього Кодексу.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст.29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2024 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.12.2024. Надалі вказаний запобіжний захід продовжувався.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуваннямвимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саменаявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.

Так, на думку прокурора, на стадії підготовчого провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування альтернативних запобіжних заходів є недоцільним.

Відповідно до ч. 5 ст. 199, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку тримання особи під вартою перевіряє наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують необхідність продовження такого запобіжного заходу.

При наданні оцінки наявності та ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків, потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 перебуває на стадії підготовчого провадження, судове слідство по справі не розпочате, а тому суд вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, потерпілих, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для нього аспекті є реальним.

Також, суд дійшов висновку, що прокурором доведено існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, раніше неодноразово судимий, в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об`єктивно може надати можливість обвинуваченому, як переховуватися від суду, так й вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі проти основ національної безпеки України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

При цьому, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.

Таким чином,суд вважаєдоведеним,що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам у кримінальному провадженні, судом, відповідно дост. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством. За станом здоров`я обвинуваченого відсутні відомості про такий його стан, який би унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів протиоснов національноїбезпеки Українипід часдії воєнногостану,злочинів протижиття таздоров`я осіб, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Отже, застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є неможливим.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у виді застави для запобігання вищевказаних ризиків.

При цьому, згідно із п. 1, 2 ч. 4 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1Кримінального кодексу України.

Враховуючи існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства та злочину, який спричинив загибель людини, а також кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111, 113, 258 КК України, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є неможливим, а тому вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Доводи сторони захисту не спростовують вищевказані висновки суду, оскільки надання оцінки доказам у кримінальному провадженні, вирішення питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до вимог статей368,369,371,374 КПК України, відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку.

Керуючись ст. 183, 314-316, 331, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходуу видітримання підвартою на60днів безвизначення розмірузастави задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строкомнашістдесят днів, тобто до07 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали до 07.06.2025.

Головуючий-суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3