Постанова

від 09.04.2025 по справі 909/904/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа №909/904/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянув апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення б/н від 28.02.2025,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2025 суддя: Кобецька С. М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 10.02.2025,

у справі №909/904/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"</a>,

до відповідача Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 724 739,77 грн., з них: 536 471,53 грн. - пені, 130 134,34 грн. - інфляційних втрат, 58 133,90 грн. - 3% річних,

явка учасників справи:

від позивача: Пелех Л.Ю. ;

від відповідача: Гєгіна І. В.;

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільелектропостач" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 3625463,66 грн., а саме: 2900723,89 грн. - боргу за спожиту електричну енергію, 536471,53 грн. - пені, 130134,34 грн. інфляційних втрат, 58133,90 грн 3% річних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної оплати за отримання електричної енергії на підставі укладених 11.03.2022 Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із наступними особовими рахунками: №5 (Тернопіль), №120 (Бучач), №0066 (Теребовля), №11 (Ланівці), №127 (Чортків), №307 (Монастириська), №119 (Шумськ), №323 (Тернопіль), №27 (Бережани), №101 (Кременець), у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 2 900 723,89 грн. За порушення грошових зобов`язань, відповідно до чинного законодавства, відповідачу нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних та пеня.

Свої вимоги обгрунтовує ст.ст. 11, 231,546, 549, 625 ЦК України. ЗУ «Про ринок електричної енергії»

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"</a> 724 739,77 грн., з них: 536 471,53 грн. - пені, 130 134,34 грн. - інфляційних втрат, 58 133,90 грн. - 3% річних та 8 696,88 грн. - судового збору. Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"</a> повернуто з Державного бюджету судовий збір в розмірі 34 808,76 грн., сплаченого згідно платіжної інструкції №220 від 24.09.2024 на суму 43 505,64 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті за отримання електричної енергії на підставі укладених 11.03.2022 Договорів. Відповідачем не заперечувалась основна сума заборгованості і сплачена ним під час розгляду справи в суді першої інстанції. Судом було перевірено та надано оцінку нарахованим штрафним санкція і задоволено позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

28.02.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд надійшла апеляційна скарга Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення б/н від 28.02.2025 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2025 у справі №909/904/24.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені. Вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати пункт 16 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи апелянта. Зазначив, що встановлені обставини суду по справі відповідають наявним доказам та нормативним актам. Твердження апелянта не спростовують правильних висновків суду. Також позивач зауважив, що відповідач є споживачем, а не учасником ринку електричної енергії.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник апелянта, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення пені, прийняти в цій частині нове, яким відмовити в стягнені пені, при цьому представник апелянта наводив доводи аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (постачальник/позивач) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, правонаступником якого внаслідок реструктуризації шляхом передачі повноважень Тернопільської філії до Івано-Франківської (Лист №175 від 01.03.2024) є Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії (споживач/відповідач) укладено 11.03.2022 Договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №5 (Тернопіль), №120 (Бучач), №0066 (Теребовля), №11 (Ланівці), №127 (Чортків), №307 (Монастириська), №119 (Шумськ), №323 (Тернопіль), №27 (Бережани), №101 (Кременець) (далі Договір на умовах комерційної пропозиції Універсальна), відповідно до п. 1.1-1.2 яких Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі- постачальник) та укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання Споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком №1 до цього договору. Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів.

У відповідача перед позивачем станом на момент звернення з позовом до суду виникла заборгованість у розмірі 2 900 723,89 грн.

В ході розгляду справи мало місце погашення відповідачем зазначеної суми основної заборгованості. В підтвердження чого останній надав суду платіжні інструкції про їх сплату та у зв`язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог.

Суми заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання залишились не погашеними. Апелянт не погодився з стягненням пені, яка передбачено в п. 5.11 Договорів про постачання електричної енергії та п.4.17 ПРРЕЕ.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Правовідносини , що склалися між сторонами , за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору постачання електроенергії, укладання та виконання якого регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом (далі - ГК України), Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 ( далі - Постанова №312), та іншими нормативними актами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства ( ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України).

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови ( п. 2 постанови №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, ст. 714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за вказаними Договорами про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №5 (Тернопіль), №120 (Бучач), №0066 (Теребовля), №11 (Ланівці), №127 (Чортків), №307 (Монастириська), №119 (Шумськ), №323 (Тернопіль), №27 (Бережани), №101 (Кременець) від 11.03.2022.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.17 ПРРЕЕ за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Згідно п.п.8 п.5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства.

В комерційній пропозиції Універсальна в розділі Розмір пені встановлено, що в разі порушення споживачем строків оплати передбачених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку за прострочення виконання зобов`язань по договорах позивач здійснив нарахування пені в розмірі 536 471,53 грн., 58 133,90 грн. 3% річних та 130 134,34 грн. інфляційних нарахувань. Колегією суддів перевірено розрахунки, вони є правильними. (розрахунки знаходяться т.1 а.с. 82-145).

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені. Вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати пункт 16 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.

Проте заперечення апелянта про безпідставність нарахування штрафних санкцій є помилковими.

Згідно п. 96 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:

- учасник ринку електричної енергії це: виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до цієї норми до учасників ринку відносяться не всі споживачі, але лише ті, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії. Визначення «учасник ринку електричної енергії» не стосується Відповідача, який не провадить свою діяльність на ринку електричної енергії, але є споживачем, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» Споживач - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Таким чином, саме наявність укладеного договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі визначає, чи є такий споживач учасником ринку в розумінні Закону. (Аналогічна позиція висловлена Антимонопольниим комітетом України у листі до Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово- комунальних послуг №300-29.1/01 8295е від 26.08.2024 року). Отже, споживачі, які купують електроенергію на роздрібному ринку за договором постачання електричної енергії споживачу, не є учасниками ринку електричної енергії, а відтак п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 до таких споживачів не відноситься.

ЗУ Про ринок електричної енергії, Правила ринку електричної енергії затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 307, передбачають певні умови для отримання статусу учасник ринку електричної енергії.

Згідно з ст. 8 ЗУ Про ринок електричної енергії, господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, агрегації, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії, за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з п. 1.2.1. Правил ринку електричної енергії, учасниками ринку електричної енергії є: виробники, електропостачальники, трейдери, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, оператор установки зберігання енергії, гарантований покупець, споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом.

Відповідно до п. 1.3.5 Правил, кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати оператору системи передачі (у якості адміністратор розрахунків) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил.

Кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори про надання послуг з передачі електричної енергії, про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі, та діючий договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (для споживачів, приєднаних до мереж ОСП), що укладається в порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312.

Розділом I Правил ринку електричної енергії передбачено, що реєстр учасників ринку це реєстр, що веде адміністратор розрахунків, що включає інформацію щодо учасників ринку та їх статусу.

Відповідно до п. 1.3.9. Правил ринку електричної енергії, оператор системи передачі (у якості адміністратор розрахунків) веде реєстр учасників ринку, що містить таку інформацію:

1) EIC-код учасника ринку;

2) ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа - підприємець);

3) повне та скорочене найменування учасника ринку або П. І. Б. (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець);

4) місцезнаходження (юридична адреса, поштова адреса,);

5) ідентифікатори договорів, укладених учасником ринку з ОСП;

6) ролі, закріплені за цим учасником ринку;

7) EIC-код СВБ учасника ринку (у разі його входження до балансуючої групи) та/або гарантованого покупця (у разі входження виробника до балансуючої групи гарантованого покупця).

Крім цього, учасники ринку електричної енергії використовують у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system (MMS)) через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.

Адміністратор ринку (АР), зі своєї сторони, надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком (пункт 1.11.8 Правил ринку).

Відповідач не надав доказів наявності у нього ліцензії, передбаченої законом для учасників ринку електричної енергії, відомостей про внесення його до реєстру учасників ринку електричної енергії чи будь-яких доказів, які б підтверджували наявність в нього статусу учасник ринку електричної енергії.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції, що відповідач є споживачем, який відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії, купує електричну енергію для власного споживання, а не є учасником ринку електричної енергії.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в судовому засідання, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судових засіданнях.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення господарського cуду Івано-Франківської області від 30.01.2025 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення б/н від 28.02.2025 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2025 у справі №909/904/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2025

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т. Б.

Якімець Г.Г.